Постанова № 77674036, 02.11.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/1758/15-ц

Провадження № 22-ц/772/1859/2018

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О.Б.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 рокуСправа № 128/1758/15-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого (судді-доповідача): Оніщука В.В.,

суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,

за участю секретаря Богацької О.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3

відповідачі: Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28 липня 2015 року, ухвалене у складі судді Саєнко О.Б., у приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_6, після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,01 га, яка неприватизована. Позивачем зазначено, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, де проживав до дня смерті матері, і є єдиним спадкоємцем першої черги, як син померлої, інших спадкоємців першої черги не має, спадщину прийняв належним чином, звернувшись з відповідною заявою до нотаріуса.

11 вересня 2007 року його матір ОСОБА_6 склала заповіт, згідно якого належний їй жилий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, вона заповіла на його користь. Даний заповіт був посвідчений секретарем Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області 11 вересня 2007 року та зареєстрований у реєстрі за №522.

Звернувшись до Вінницької районної державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом, нотаріус відмовив у видачі вище зазначеного свідоцтва так, як відсутнє свідоцтво про шлюб між спадкодавцем та ОСОБА_7, необхідне для вчинення нотаріальної дії, а також в правовстановлюючому документі на будинок містяться виправлення, які не застережені, тому просив суд встановити факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, була його рідною матір'ю, а також визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на будинковолодіння АДРЕСА_1 та знаходиться на земельній ділянці площею 0,01 га, що не приватизована, вартістю 39363 грн., згідно технічної документації складається з: житлового будинку «А», веранди «а», погребу «п/А», сараю «Б», навісу «б», навісу «б1», убиральні «В», огорожі №1, хвіртки №2, ? криниці №3.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28 липня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області є рідною матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку «А», веранди «а», погребу «п/А», сараю «Б», навісу «б», навісу «б1», убиральні «В», огорожі №1, хвіртки №2, ? криниці №3.

Рішення районного суду мотивоване тим, що ОСОБА_6 являється матір'ю ОСОБА_3, який є спадкоємцем за заповітом, у встановлений законом строк він звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте одержати свідоцтво про право на спадщину за заповітом не може через відсутність всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії та виправлення у правовстановлюючому документі на спадкове майно.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвали нове, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення її прав та норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не перевірив доводи ОСОБА_3, що дійсно він являється єдиним спадкоємцем померлої, оскільки саме вона здійснювала догляд за померлою та не з'ясував відомості про власника земельної ділянки на якій розташоване спірне спадкове майно.

Також зазначає, що наявність оскаржуваного рішення є підставою для звернення ОСОБА_3 до адміністративного суду з позовом про скасування рішення Стрижавської селищної ради про видачу ОСОБА_4 земельної ділянки, що порушує законом охоронювані її права як власника даної земельної ділянки.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.

ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, вказавши на її безпідставність та законність і обгрунтованість рішення суду.

Представник Стрижавської селищної радиВінницького району в судове засідання, не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно ч.2 ст.372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Згідно п.8 ч.1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам Закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть (виданого повторно) серії НОМЕР_1 від 18 березня 2015 року (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_6 залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку «А», веранди «а», погребу «п/А», сараю «Б», навісу «б», навісу «б1», убиральні «В», огорожі №1, хвіртки №2, ? криниці №3.

Належність вищевказаного майна спадкодавцеві ОСОБА_6 підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на домоволодіння №244 від 13 січня 1994 року (а. с. 14).

За життя ОСОБА_6 склала заповіт від 11 вересня 2018 року, який був посвідчений секретарем Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, відповідно до якого вона на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, яке їй належить та повинно належати - сину ОСОБА_3 (а.с. 7).

Факт родинних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_6 підтверджується наявними в матеріалах доказами.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

26 березня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницької районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини на підставі якої було заведено спадкову справу №228/2009.

З вказаної спадкової справи вбачається, що крім позивача ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ніхто не звертався.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини, відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Судом першої інстанції встановлено, що листом державного нотаріуса Вінницької районної Державної нотаріальної контори Гречко Ж.Б. №1836/02-17 від 21 липня 2015 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав відсутності свідоцтва про шлюб між спадкодавцем та ОСОБА_7, а також в правовстановлюючому документі на будинок містяться виправлення, які не застережені.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Стаття 328 ЦК України вказує на те, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом.

Законодавцем встановлений певний порядок набуття права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - нотаріальний порядок.

Лише у випадку неможливості оформлення права власності на спадщину в нотаріальному порядку, спадкоємець має право на судовий захист свого невизнаного, оспорюваного чи порушеного права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, правильно встановив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, та виходив із того, що заповіт, складений ОСОБА_6 від 11 вересня 2007 року, є чинним, у судовому порядку недійсним визнано не було, ОСОБА_10 є спадкоємцем ОСОБА_6 за заповітом, у встановлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте одержати свідоцтво про право на спадщину за заповітом не мав можливості через відсутність всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії та не завіренні виправлення у правовстановлюючих документах на спадкове майно.

Доводи ОСОБА_4 про те що судом першої інстанції не встановлено коло спадкоємців не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявною в матеріалах справи копію спадкової справи №228/2009, з якої слідує, що з заявою про прийняття спадщини інші спадкоємці не звертались.

Посилання скаржника на той факт, що оскаржуване рішення порушує її права як власника земельної ділянки на якій розташоване спадкове майно не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно державного акту на право власності серії НОМЕР_2 від 27 квітня 2005 року слідує, що земельна ділянка площею 0,1345 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_4

З матеріалів справи видно, що спадкове майно на яке визнано право власності за ОСОБА_3 розташоване за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1, при цьому необхідно звернути увагу на те, що за позивачем визнано право власності виключно на майно, зазначене в заповіті, а саме житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, питання про земельну ділянку не вирішувалось.

Таким чином, доводи ОСОБА_4, які викладені в апеляційній скарзі не знаходять свого підтвердження та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28 липня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.Г. Копаничук

/підпис/ С.К. Медвецький

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Оніщук