Ухвала суду № 77672826, 22.10.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кс/428/6160/2018

Справа № 428/13233/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Комплєктова Т.О., за участю секретаря Подрябінкіної М.О., прокурорів Нестеренка О.М., Слободяника Є.М., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника військового прокурора Луганського гарнізону капітана юстиції ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження № 42018130610000238 від 12 жовтня 2018 року, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 3 кв. 50, неодруженого, українця, громадянина України, раніше не судимого, начальника відділення продовольчого забезпечення відділу тилового забезпечення ОСОБА_4 прикордонного загону, старшого лейтенанта,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання заступника військового прокурора Луганського гарнізону капітана юстиції ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1.

В обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що військовою прокуратурою Луганського гарнізону у формі процесуального керівництва здійснюється нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018130610000238 від 12 жовтня 2018 року, за підозрою начальника відділення продовольчого забезпечення відділу тилового забезпечення ОСОБА_4 прикордонного загону старшого лейтенанта ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно наказу начальника 12 прикордонного загону ( ОСОБА_4 прикордонний загін) від 27 грудня 2017 року №14-ос ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділення продовольчого забезпечення відділу тилового забезпечення ОСОБА_4 прикордонного загону.

У відповідності до посадової інструкції начальника відділення продовольчого забезпечення відділу тилового забезпечення затвердженої наказом начальника ОСОБА_4 прикордонного загону від 08 грудня 2017 року №1, ОСОБА_1 відповідає за: забезпечення загону продовольством та майном відділення, організацію доброякісного і своєчасного харчування персоналу, правильне зберігання продовольства і майна відділення.

Відповідно до вимог статей 8, 19, 68 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст.ст. 3, 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старший лейтенант ОСОБА_1 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, виконувати службові обов’язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, показувати приклад неухильного виконання вимог законодавства.

Згідно ч. 7 ст. 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на військовослужбовців Державної прикордонної служби України, крім військовослужбовців строкової служби, курсантів військових навчальних закладів, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, поширюються вимоги встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Поряд із цим, відповідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» його дія поширюється на службових осіб державних органів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від

15 лютого 2005 року № 116 «Про затвердження Положення про орган охорони Державного кордону Державної прикордонної служби України» встановлено, що органом охорони Державного кордону є прикордонний загін, який є оперативно-службовою та адміністративно-господарською ланкою Державної прикордонної служби України.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупція – це використання особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій ст. 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

ОСОБА_5, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Положеннями ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вимоги для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

Частиною 3 ст. 18 КК України передбачено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, начальник відділення продовольчого забезпечення відділу тилового забезпечення ОСОБА_4 прикордонного загону старший лейтенант ОСОБА_1 відповідно його посадової інструкції начальника відділення продовольчого забезпечення відділу тилового забезпечення затвердженої наказом начальника ОСОБА_4 прикордонного загону від 08 грудня 2017 року №1, ч. 3 ст. 18 КК України, Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15 лютого 2005 року № 116 «Про затвердження Положення про орган охорони Державного кордону Державної прикордонної служби України», є службовою особою.

02.10.2018 року між ОСОБА_4 прикордонним загоном у особі в.о. начальника загону полковника ОСОБА_6 з однієї сторони та ТОВ «АГРОНОМ-КР» з іншої сторони в особі директора ОСОБА_7 укладено договір №182-18 про постачання до ОСОБА_4 прикордонного загону 42 тон картоплі па суму 192780 грн. 00 коп.

На виконання умов договору 06.10.2018 ТОВ «АГРОНОМ-КР» поставило до ОСОБА_4 прикордонного загону першу частину картоплі у кількості 15 тон на суму 68 тисяч 850 гривень. Після поставки вказаної продукції, на мобільний телефон директора ТОВ «АГРОНОМ-КР» за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» зателефонував старший лейтенант ОСОБА_1 та висунув незаконну вимогу про надання йому неправомірної вигоди у розмірі 10% від вартості поставленого товару, тобто 6000 гривень за попередньо поставлені 15 тон картоплі. При цьому ОСОБА_1 зауважив, що у випадку не надання йому неправомірної вигоди, він створюватиме перешкоди під час прийняття та оплати іншої частини картоплі згідно договору та вживатиме заходів задля розірвання договору взагалі.

Окрім того, ОСОБА_1 наголосив, що вказані 10% ТОВ «АГРОНОМ-КР» повинно надавати за кожну поставку картоплі згідно договору.

У свою чергу директор ТОВ «АГРОНОМ-КР» ОСОБА_7, усвідомлюючи, що у разі невиконання протиправних вимог старшого лейтенанта ОСОБА_1 для господарської діяльності його ТОВ можуть настати негативні наслідки, не бажаючи їх настання, будучи поставленим у безвихідну ситуацію, змушений був погодитися на його протиправні вимоги.

Зважаючи на те, що місце знаходження та здійснення господарської діяльності ТОВ «АГРОНОМ-КР» є м. Кривий Ріг Дніпропетровської області директором вказаного ТОВ громадянина ОСОБА_8 уповноважено представляти інтереси ТОВ «АГРОНОМ-КР» у всіх органах державної влади в тому числі і прокуратурі.

12.10.2018 громадянин ОСОБА_8 діючи на підставі доручення та в інтересах ТОВ «АГРОНОМ-КР» звернувся до військової прокуратури Луганського гарнізону із заявою про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

У подальшому, ОСОБА_8, діючи із вищевказаною метою та під контролем правоохоронних органів, виконуючи незаконні вказівки ОСОБА_9, 18.10.2018 здійснив поставку 20 тон картоплі на загальну суму 91 тисячу 800 гривень до ОСОБА_4 прикордонного загону та зустрівся із ОСОБА_1 поблизу овочевого складу прикордонного загону, який знаходиться за адресою: Луганська область м. Лисичанськ, вул. Незалежності, буд. 103.

Під час вказаної зустрічі ОСОБА_8 передав ОСОБА_1 неправомірну вигоду у сумі 6000 (шість тисяч) гривень, яку він, ОСОБА_1, вимагав у якості так званого «відкату», а саме 10% від вартості 15 тон поставленої до прикордонного загону картоплі згідно умов договору.

У свою чергу, старший лейтенант ОСОБА_1 діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на протиправне збагачення одержав від ОСОБА_8 вказані вище грошові кошти і у такий спосіб одержав предмет неправомірної вигоди, який вимагав раніше.

Окрім цього, у ході розмови ОСОБА_1 повідомив, що останню поставку у вигляді 7 тон картоплі до прикордонного загону поставляти не потрібну, а її вартість надати йому у вигляді грошових коштів. На вказане ОСОБА_8 відповів, що ТОВ повинно сплатити відповідні податки, а тому зможе надати лише 70% від вартості 7 тон картоплі, тобто 22000 (двадцять дві) тисячі гривень.

Надалі, цього ж дня ОСОБА_1 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» зателефонував директору ТОВ «АГРОНОМ-КР» ОСОБА_7 та повідомив, що поставлена до прикордонного загону картопля дуже низької якості, і він повинен надати йому, ОСОБА_1 неправомірну вигоду у розмірі 20% від вартості 20 тон поставленої до прикордонного загону картоплі згідно умов договору, тобто 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень.

20.10.2018 близько 14 год. 15 хв. старший лейтенант ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, перебуваючи поблизу автозаправної станції «ПАРАЛЛЕЛЬ», яка знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 34 одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на загальну суму 40000 (сорок тисяч) гривень.

Після цього, ОСОБА_1 був затриманий працівниками правоохоронних органів у порядку ст. 208 КПК України, а предмет неправомірної вигоди у вигляд грошових коштів у сумі 40000 (сорок тисяч) гривень, був виявлений та вилучений у ході обшуку автомобіля, яким користується ОСОБА_1

Окрім того, 20.10.2018 у ході обшуку житла ОСОБА_1, а саме квартири за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Шкільна, б. 3 кв. 50 виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень, з яких 5000 (п’ять тисяч ) гривень, грошові кошти, які згідно протоколу огляду та вручення, 17.10.2018 ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_8 у якості неправомірної вигоди у вигляді 10% від вартості 15 тон поставленої до прикордонного загону картоплі.

21.10.2018 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України повідомлено про підозру ОСОБА_1

Під час проведення першочергових слідчих (розшукових) дій ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, однак вина останнього повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

При цьому, ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом, згідно санкції ч. 3 ст. 368 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного, ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. Про наявність ризику, що підозрюваний, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчать ті обставини, що хоча органом досудового розслідування на даний час виконано велика кількість слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, завдяки яким вдалось затримати правопорушника, на даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, у тому числі військовослужбовці ОСОБА_4 прикордонного загону та інші особи, які причетні до скоєння тяжкого злочину, у зв’язку з чим ОСОБА_1, перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення по справі.

Крім того, ОСОБА_1, як начальник відділення продовольчого забезпечення відділу тилового забезпечення ОСОБА_4 прикордонного загону є військовою службовою особою та на даний час фактично продовжує обіймати вказану посаду, тобто останній перебуваючи на вказаній посаді має право доступу до усіх службових документів з приводу тилового забезпечення загону, що включає в себе діяльність продовольчої служби, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності може самостійно знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме документів щодо договірних взаємовідносин з ТОВ «АГРОНОМ-КР» з приводу постачання картоплі. Вказаний ризик на даний час залишається актуальним у зв’язку із тим, що предметом дослідження у даному кримінальному провадженні являється діяльність продовольчої служби військової частини, наявність нестач чи надлишків матеріальних цінностей, які необхідно дослідити у ході досудового розслідування, а перебуваючи на волі ОСОБА_1 матиме реальну можливість знищити або спотворити речі та документи, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_1 на даний час продовжує займати посаду начальника відділення продовольчого забезпечення відділу тилового забезпечення ОСОБА_4 прикордонного загону, а тому перебуваючи на волі, останній використовуючи своє службове становище може вчиняти тиск на заявника ОСОБА_8, та інших військовослужбовців прикордонного загону, які були учасниками під час огляду овочевого складу, з метою примушування надати неправдиві покази та з метою помсти, що становить окремий склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що згідно умов договору між ОСОБА_4 прикордонним загоном та ТОВ «АГРОНОМ-КР» на овочевий склад загону не здійснено поставку ще 7 тон картоплі, а тому перебуваючи на посаді ОСОБА_1 може продовжити вимагати неправомірну вигоду від директора та представника вказаного ОСОБА_5 існує ризик того, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді може вимагати неправомірну вигоду і від інших підприємців, які здійснюють постачання продуктів харчування

Все вищевикладене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що існує обґрунтований ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється.

Про наявність ризику, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Вказаний ризик орган досудового розслідування обґрунтовується наступним. Начальник відділення продовольчого забезпечення відділу тилового забезпечення ОСОБА_4 прикордонного загону старший лейтенант ОСОБА_1 на даний час фактично продовжує обіймати вказану посаду згідно якої наділений службовими повноваженнями та є прямим начальником для персоналу відділення продовольчого забезпечення відділу тилового забезпечення, а з метою уникнення від кримінальної відповідальності може здійснювати тиск на своїх підлеглих, які на даний час, як свідки з приводу обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального корупційного правопорушення не допитані. Вказані військовослужбовці здійснювали розвантаження продуктів харчування, підготовкою та видачою документів, які підтверджують факт постачання продуктів харчування, а тому перебуваючи на волі ОСОБА_1 матиме реальну можливість здійснювати вплив на підлеглих з метою примушування їх надати неправдиві покази.

Про можливість ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, свідчать ті обставини, що на даний час на території Донецької та Луганської областей продовжується збройний конфлікт між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам влади України, а відтак, перебуваючи на волі, з метою ухилення від слідства та суду, ОСОБА_1 зможе виїхати на тимчасово окуповану частину території Донецької та Луганської областей або перетнути кордон з іншою державою. У зв’язку з цим, у правоохоронних органів України не буде можливості затримати ОСОБА_1 та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, а тому, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, вищевказане свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_1 під важелем понесення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого корупційного злочину зможе виїхати до тимчасово окупованої території України.

Враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, існують обґрунтовані ризики, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого корупційного злочину.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов’язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_1 незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до пред’явленої підозри, ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу в Державній прикордонній службі України, а саме у ОСОБА_4 прикордонному загону.

Отже, ОСОБА_1 як службова особа на яку Конституцією України покладається забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України та яка проходить військову службу в системі Державної прикордонної служби України на різних посадах, внаслідок своєї професійної діяльності, перебуваючи у задовільному стані здоров’я, за допомогою військовослужбовців ОСОБА_4 прикордонного загону та інших осіб, які можуть цьому сприяти, маючи відповідні дані щодо місць де можна незаконно, самостійно покинути територію України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий корупційний злочин, являється військовослужбовцем правоохоронного органу, з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності та хабарництва у системі органів Державної прикордонної служби України, а також факт незаконного збагачення за рахунок непостачання продуктів харчування, які необхідні для забезпечення повного, якісного та своєчасного харчування військовослужбовців, які забезпечують захист незалежності та територіальної цілісності держави, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно ситуацію у державі слід ОСОБА_1 визначити заставу у розмірі, що перевищує 80 та є не меншою ніж 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому визначити необхідність виконання ним наступних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, не відлучатися із м. Лисичанська Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами, з приводу вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон у разі наявності.

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 при застосуванні більш м'якого запобіжного заході ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

На підставі викладеного прокурор звернувся до суду з даним клопотання в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі, що перевищує 80 та є не меншою ніж 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому визначити необхідність виконання ним обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

В судовому засіданні прокурори підтримали клопотання та доводи викладені в ньому, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, що перевищує 80 та є не меншою ніж 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в зв'язку з тим, що підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення, яке створило в очах суспільства враження безладдя, безкарності та хабарництва під час збройного конфлікту.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання та пояснив, що заявлені прокурором ризики щодо застосування у відношенні підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованими та не підтверджуються наявними доказами. Крім того, ОСОБА_1 має позитивні характеристики, раніше не судимий, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, учасником бойових дій. Разом з тим, розмір застави, яку просить визначити прокурор, є непомірним для підозрюваного, оскільки розмір його заробітної плати складає менше ніж 20 тисяч грн. на місяць. Просив призначити обвинуваченому більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав думку захисника та пояснив, що він не має наміру жодним чином впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або переховуватися від органів досудового розслідування. ОСОБА_5 пояснив, що розмір його заробітної плати становить в середньому 18 тисяч гривень на місяць.

Дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими прокурори обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що подане прокурором клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення підтверджується:

- заявою про вчинення кримінального правопорушення від 12.10.2018 року;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_8 від 12.10.2018 та 20.10.2018;

- протоколами огляду та вручення грошових коштів від 17.10.2018 та 20.10.2018;

- протоколами обшуку транспортного засобу та житла підозрюваного ОСОБА_1 від 20.10.2018;

- протоколом огляду овочевої бази ОСОБА_4 прикордонного загону від 20.10.2018 року.

Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування злочинів та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

При цьому суд виходить з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» відповідно до якого «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Разом з тим, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», в якому Європейский суд з прав людини зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, це є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, яке, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється. Разом з тим, слідчий суддя враховує, що на даний час на території Донецької та Луганської областей продовжується збройний конфлікт між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам влади України, а відтак, перебуваючи на волі, з метою ухилення від слідства та суду, ОСОБА_1 зможе виїхати на тимчасово окуповану частину території Донецької та Луганської областей або перетнути кордон з іншою державою.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі обвинуваченого настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під варту.

ОСОБА_5, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, які причетні до скоєння тяжкого злочину, у зв’язку з чим, ОСОБА_1, перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення по справі. Крім того, вказаний ризик на даний час існує у зв’язку із тим, що предметом дослідження у даному кримінальному провадженні являється діяльність продовольчої служби військової частини, наявність нестач чи надлишків матеріальних цінностей, які необхідно дослідити у ході досудового розслідування, а перебуваючи на волі ОСОБА_1 матиме реальну можливість знищити або спотворити речі та документи, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, слідчий суддя вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_1 наділений службовими повноваженнями та є прямим начальником для персоналу відділення продовольчого забезпечення відділу тилового забезпечення, а з метою уникнення від кримінальної відповідальності може здійснювати тиск на своїх підлеглих, які на даний час, як свідки з приводу обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального корупційного правопорушення не допитані. Крім того, перебуваючи на волі, останній використовуючи своє службове становище може вчиняти тиск на заявника ОСОБА_8, та інших військовослужбовців прикордонного загону, які були учасниками під час огляду овочевого складу, з метою примушування надати неправдиві покази та з метою помсти, що становить окремий склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України.

При цьому, на думку слідчого судді, стороною обвинувачення не доведено існування ризику можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 слідчий суддя виходить з практики ЄСПЛ, яка є частиною національного законодавства України та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у вигляді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи у скоєнні злочину є умовою законності та відповідає вимогам суспільного інтересу. Як зазначив у своєму рішенні ЄСПЛ (§ 58 Бекчиєв проти Молдови) ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. При цьому серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною,а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин і, зокрема біографії особи про яку йдеться (Клоот проти Бельгії § 40).

Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, особу підозрюваного та його репутацію, вік, стан здоров'я, а також те, що підозрюваний є військовослужбовцем, учасником бойових дій, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має.

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_1, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв’язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Разом з цим, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У своєму клопотанні прокурор просив при визначенні розміру застави ОСОБА_1 враховувати, що останній вчинив тяжкий корупційний злочин, являючись військовослужбовцем правоохоронного органу та особою, яка захищає цілісність та недоторканість України, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов'язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності та хабарництва в системі органів Державної прикордонної служби України.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Однак, в судовому засіданні прокурором не доведено, що для визначення розміру застави, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, існує саме виключний випадок. На думку слідчого судді, займання підозрюваним відповідального становища не становить виключності випадку. Разом з тим, як вбачається з клопотання, при проведенні обшуку у підозрюваного було виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 24 тисячі гривень, з яких 5 тисяч гривень, є грошовими коштами, які згідно протоколу огляду та вручення 17.10.2018 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_8 Як пояснив у судовому засіданні підозрюваний, розмір його заробітної плати становить в середньому 18 тисяч гривень на місяць.

Таким чином, враховуючи, що прокурором не доведена виключність випадку, слідчий суддя вважає, що задовольнивши клопотання прокурора та визначивши розмір застави, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, слідчий суддя може обмежити права підозрюваного та такий розмір застави буде завідомо непомірною для нього, що не відповідатиме конкретній меті застосування запобіжного заходу, визначеній у КПК, та суперечитиме загальним засадам кримінального провадження, визначеним частиною першою статті 7 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 визначити розмір застави у максимальному розмірі, передбаченому для категорії тяжких злочинів, – 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 140 960 грн. 00 коп.,

Слідчий суддя також вважає обґрунтованими доводи клопотання прокурора щодо необхідності покладення на підозрюваного обов’язків, що передбачено ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.110,131,132,176-178,183,186,193,194,196,197,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання заступника військового прокурора Луганського гарнізону капітана юстиції ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 20 жовтня 2018 року по 18 грудня 2018 року включно.

Встановити ОСОБА_1 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 140 960 (сто сорок тисяч дев'ятсот шістсот) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, одержувач – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк одержувача – Держказначейська служба України м. Київ, МФО – 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду – 05381484.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, наступні обов’язки:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі їх наявності.

Вказані обов’язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на 2 місяці, який починається з моменту внесення застави.

У разі невиконання вищеперелічених обов’язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошено 24.10.2018 року о 13 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя: Т. О. Комплєктова