Рішення № 77672303, 26.10.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/9580/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого – судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Ніколайчук А.В. за участю позивача та представника ОСОБА_1, відповідача та представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Хмельницького цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки,-

встановив:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що з 11 листопада 2006 року по березень 2013 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, за час якого відповідачем рішенням Стуфчинецької сільської ради від 14 грудня 2007 року було отримано земельну ділянку площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, на якій сторонами було спільно побудовано житловий будинок № 19/1 по вул. Березіна у с. Стуфчинці і рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2013 року за нею визнано право власності на 1/2 частку вказаного будинку та виділено їй цю частку в натурі, що становить 51,67% житлового будинку.

Посилаючись на вищевикладене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила у зв'язку із набуттям нею права власності на 51,67% житлового будинку № 19/1 по вул. Березіна у с. Стуфчинці Хмельницького району площею 123,9 кв.м. визнати за нею право власності на 51,67% земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,1292 га; припинити право власності ОСОБА_4 на 51,67% зазначеної земельної ділянки.

В матеріалах справи наявні заперечення відповідача, в яких він вказує, що земельна ділянка, право власності на частину якої просить визнати позивач, є його особистою приватною власністю та має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, а не для обслуговування будинку та прибудинкової території.

Ухвалою судді від 23.04.2018 р. (після скасування рішення суду по даній справі та передачі справи на новий розгляд) прийнято до свого провадження дану справу та призначено до розгляду на 18.05.2018 р.

18.05.2018розгляд справи відкладено на 21.06.2018 р. у зв’язку із неявкою позивача.

21.6.2018розгляд справи відкладено на 18.07.2018 р. за клопотанням позивача.

18.07.2018 р. розпочато розгляд справи по суті, оголошено перерву на 20.09.2018 р. для надання додаткових матеріалів.

20.09.2018 р. розгляд відкладено на 26.10.2018 р. у зв’язку із перебуванням головуючого на лікарняному.

26.10.2018 р.справу розглянуто по суті.

Позивач та її представник в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позові.

Відповідач та його представник в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову, з підстав наведених у запереченні.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно ст. 89 ППК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що з 11 листопада 2006 року по березень 2013 року позивач ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4

Рішенням Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 14 грудня 2007 року №11 ОСОБА_4 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,25 га на території села Стуфчинці Хмельницького району Хмельницької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

22 вересня 2008 року ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку серії ЯЖ №194943.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя і визнано за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться по вул. Березина, 19/1 ус. Стуфчинці Хмельницького району та виділено цю частку в натурі.

Своє право власності на означену нерухомість ОСОБА_3 зареєструвала у встановленому законом порядку 22 травня 2014 року.

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки.

Так, дійсно судом встановлено, що спірна земельна ділянка була набута ОСОБА_4 у приватну власність шляхом приватизації, однак на даній земельній ділянці знаходиться будинок, що був спільною сумісною власністю подружжя та який розподілений згідно рішення суду і позивачу виділено 51.67% житлового будинку № 19/1 по вул. Березіна в с. Стуфчинці Хмельницького району площею 123.9 кв. м., а тому до позивача, як учасника спільної часткової власності на будинок, та яка не має права власності на дану земельну ділянку переходить це право у розмірі частки права власності у будинку у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

А право власності ОСОБА_4 на 51,67% зазначеної земельної ділянки слід припинити.

Таким чином, позов є обґрунтований та підлягає до часткового задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 141, 247, 263-265, 273, 289 ЦПК України, ст.ст. 377 ЦК України, 120 ЗК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3, право власності на 1/2 частину земельної ділянки, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0.1292 га, на якій розташовані 51.67% мого власного житлового будинку № 19/1 по вул. Березіна в с. Стуфчинці Хмельницького району площею 123.9 кв. м .

Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/2 частину земельної ділянки, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0.1292 га, на якій знаходиться 51.67% житлового будинку № 19/1 по вул. Березіна в с. Стуфчинці Хмельницького району площею 123.9 кв. м, що належить ОСОБА_3 на праві власності відповідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №21994192 від 22.05.2014 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1102,4 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницької апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С. Стефанишин