Рішення № 77670713, 26.10.2018, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 441/170/17

Провадження № 2/463/362/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Гирич С. В.

за участюсекретаря судового засідання Попович Х.І.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

та відповідача ОСОБА_5

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа державний нотаріус Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мігущенко З.Г. про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в :

позивач звернулась до суду із позовною заявою до відповідача про визнання недійсним заповіту ОСОБА_7, що посвідчений 11.08.2008 року державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мігущенко З.Г., реєстраційний номер 1-1169, в користь ОСОБА_5

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла сестра позивача - ОСОБА_7, яка до дня смерті проживала з позивачем у будинку за адресою: АДРЕСА_1 Інших родичів померла не мала. Після смерті сестри позивач дізналась що померлою за життя було складено заповіт на користь відповідача, який не здійснював догляд за ОСОБА_7, не допомагав, останній раз приїжджав в 2015 році, коли позичав у останньої гроші. Стверджує, що за життя померла ніколи не говорила, що склала заповіт, навпаки зазначала, що все майно успадкує позивач. Сестра часто хворіла, мала ряд тяжких захворювань, її лікуванням займалась позивач, був період, коли вона почала погано бачити, рухатись та розмовляти, важко було розібрати що вона говорить, що призводило до психічного розладу. Вважає, що саме відповідач був ініціатором укладення заповіту з корисливих спонукань. Він зміг увійти до неї у довіру, свідомо підписати заповіт вона не могла, вважає, що її підпис підроблено. Також, третя особа не проявила достатньої уваги, не вчинила жодних заходів, щоб убезпечити від зловживання з боку сторонньої особи, не скористалась рекомендація нормативно-правових актів, не з'ясував у повній мірі дійсне волевиявлення особи, не перевірив дієздатність спадкодавця.Вважає, що вказаний заповіт є недійсним, оскільки був вчинений сестрою позивача в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій. З метою захисту її порушеного права позивач змушена звернутись із позовом до суду, просить визнати заповіт недійсним.

Справа надійшла за підсудністю з Городоцького районного суду Львівської області згідно ухвали суду від 24.03.2017 року та прийнята до свого провадження суддею Головатим Р.Я.

Ухвалою від 04.08.2017 року суддею Гиричем С.В. прийнято до свого провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа державний нотаріус Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мігущенко З.Г. про визнання заповіту недійсним у зв'язку із закінченням повноважень судді Головатого Р.Я.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали пояснення аналогічні наведеним в позовній заяві. Позивач додатково пояснила, що за життя померла ніколи не говорила, що склала заповіт, навпаки зазначала, що все майно успадкує позивач. Відповідача не здійснював догляд за ОСОБА_7, не допомагав, останній раз приїжджав в 2015 році, позичав у останньої гроші. Просять позов задоволити.

Відповідач та його представник проти позову заперечили, вважають позовні вимоги безпідставними та жодним доказами не підтвердженими. Відповідач ОСОБА_5 пояснив, що померла ОСОБА_7 є його двоюрідною бабцею. Він та позивачка були єдиними рідними у неї. Оскільки позивач і ОСОБА_7 проживали разом, як дві жінки потребували допомоги по господарству. Він постійно їм допомагав. Позивачка ревносно ставилася до підтримування відносин із ОСОБА_7, але у них були прекрасні відносини. З 1995 року, він частіше став навідувати бабцю, допомагав у похованні діда, встановленні пам'ятника, щотижня відвідував їх, привозив продукти, возив до лікаря. Окрім того, на прохання померлої він оформляв їм субсидії, вів її інші справи. Відносини у них були теплі, родинні. У 2008 році вона попросила підвезти її до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори бо повідомила, що хоче скласти заповіт. Він її підвіз до нотаріуса і залишив там, бо була черга, а сам поїхав по справах. Згодом ОСОБА_7 повідомила, що склала заповіт на нього та позивачку. Заповіт перебував у неї до смерті. На час складання заповіту ОСОБА_7 не страждала жодними розладами, її рішення було свідоме і обдумане. Тому позовні вимоги є безпідставні, просять в задоволенні позові відмовити.

У зв'язку з набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 та вступом в дію 15.12.2017 нової редакції Цивільного процесуального кодексу України,враховуючи складність та категорію справи, перебування станом на день набрання нової редакції закону справи на стадії розгляду справи по суті, суд завершував розгляд цієї справи за правилами Цивільного процесуального кодексу України від 15.12.2017 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.02.2018 року було призначено у справі амбулаторну посмертну судово-психіатричну експертизу з метою встановлення чи могла ОСОБА_7 усвідомлювати значення своїх дій на момент укладення заповіту 11.08.2008 року, проте вказана експертиза проведена не була.

Третя особа державний нотаріус Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мігущенко З.Г. в судовому засіданні 26.10.2017 року проти позову заперечила, підтримала письмове пояснення надане 03.03.2017 року, ствердила, що посвідчення заповіту ОСОБА_7 здійснено у відповідності до вимог законодавства, її особу перевірено, дієздатність встановлено. Вона висловила свою волю на складання заповіту і якби це було необдумане рішення, вона з 2008 року по час смерті мала можливість змінити заповіт. Просить в позові відмовити. У останнє засідання третя особа не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про слухання справи у її відсутності, а тому суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі третьої особи на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалі справи, позивач ОСОБА_2 є сестрою ОСОБА_7, що стверджується, зокрема, копією паспорта позивача, копією свідоцтва про народження ОСОБА_2, копією свідоцтва про одруження ОСОБА_8, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_9 (а.с.4, 6-8)

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 померла.

Як вбачається із копії заповіту (а.с.5), ОСОБА_7 11.08.2008 року склала заповіт, яким все своє майно заповіла відповідачу ОСОБА_5 та позивачу ОСОБА_2 в рівних частках кожному.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що померла ОСОБА_7 не могла скласти заповіт на користь відповідача, не могла усвідомлювати значення своїх дій при укладенні заповіту та посилається на положення ч.1 ст. 225 ЦК України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили, що дійсно померла підтримувала родинні відносини із відповідачем, він її доглядав, допомагав по господарству, возив до лікаря. Однак вона психічними розладами не страждала, усвідомлювала значення своїх дій. Свідок ОСОБА_14 повідомила, що була сусідкою позивачки. Ствердила, що не пригадує, щоб відповідач щось допомагав тьоті Валі. Разом з тим пояснила, що ОСОБА_7 не хворіла на психічні розлади, лише в останній рік до смерті вже менше виходи на вулицю, хворіла. Хто її хоронив ій не відомо. Свідок ОСОБА_15 також ствердив, що є сусідом позивачки. Пояснив, що знає і відповідача, бачив його за життя ОСОБА_7 у них квартирі декілька разів. Пояснив, що ОСОБА_7 лише перед смертю почала здавати, мала проблеми із здоров'ям, але про психічні розлади йому нічого не відомо.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року, правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК (1618-15) зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК (435-15) суд відповідно до статті 145 ЦПК (1618-15) за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

За клопотанням позивача, зокрема, викладеному в позовній заяві,ухвалою суду від 09.02.2018 року було призначено у справі амбулаторну посмертну судово-психіатричну експертизу з метою встановлення чи могла ОСОБА_7 усвідомлювати значення своїх дій на момент укладення заповіту 11.08.2008 року, оплату проведення якої ухвало суду від 06.06.2018 року покладено на позивача.

Разом з тим, експертиза у справі проведене не була, матеріали справи повернуто до суду без виконання у зв'язку із відсутністю оплати вартості її проведення. Суд неодноразово роз'яснював наслідки ухилення від проведення експертизи, передбачені положеннями ст.109 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями ч.6 вказаної статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги спростовуються матеріалами справи та поясненнями свідків, про те, що на як на час посвідчення заповіту, так і на час смерті ОСОБА_7 не перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними через тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо.

Суд вважає, що відповідно до положень ст.81 ЦПК України позивач належних та допустимих доказів на підтвердження своїх мотивів суду позивач не надала, проведення експертизи, яка мала важливе значення для справи, не забезпечила, а тому в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) до ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1), третя особа державний нотаріус Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мігущенко З.Г. про визнання заповіту недійсним відмовити за безпідставністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення - 05 листопада 2018 року.

Суддя: Гирич С. В.