Рішення № 77670330, 08.10.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3500/17

Пр. № 2/336/113/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, про усунення перешкод у користуванні об’єктом нерухомості та знесення самочинної споруди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні користування об’єктом нерухомості, знесення самочинної споруди.

В позові зазначила, що є власником житлового будинку № 302 по вул. Григорія Квітки-Основ’яненка в м. Запоріжжі та земельною ділянкою під зазначеним нерухомим майном. Відповідач є власником суміжної земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Запоріжжя: вул. Григорія Квітки-Основ’яненка, 300. Відповідач здійснила прибудову до належного їй будинку, про самочинність якої свідчать відсутність документів на право здійснення будівельних робіт, а також проекту будівництва, порушення будівельних норм та правил, що допущені при зведенні цієї прибудови. Самочинне будівництв шкодить правам та охоронюваним законом інтересам позивача, оскільки воно здійснене на межі земельних ділянок без дотримання державної будівельної норми 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», згідно з якою розміщення об’єктів будівництва на земельних ділянках має бути здійснено таким чином, щоб відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступної конструкції стіни становила не менше одного метра та щоб було забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів з запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. При здійсненні будівництва розташованої на межі споруди вказані будівельні вимоги не були дотримані, що призводить до стікання атмосферних опадів на земельну ділянку позивача, завдаючи шкоди як земельній ділянці, так і розташованому на ній майну.

Хоча 9 червня 2017 року відповідача і було піддано адміністративній відповідальності у вигляді штрафу на підставі постанови № 73 головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва за ч. 5 ст. 96 КУпАП, а також видано припис про заборону здійснення будь-яких будівельних робіт, ОСОБА_2 продовжує будівництво спірного майна.

У зв’язку з викладеним просить про захист її права на здійснення користування належним їй нерухомим майном шляхом знесення самочинної прибудови.

В судове засідання позивач не з’явилася, надавши суду письмове звернення, яке містять прохання про задоволення позову і вирішення справи без її участі, а також згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Наведені обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України є підставою для проведення судового розгляду у відсутність позивача і її представника.

Відповідач, належним чином повідомлена про час та місце вирішення справи, до суду не з’явилася з невідомих причин, відзиву на позов, заяви про розгляд справи у її відсутність не надала.

За згаданих обставин зі згоди позивача, висловленої у її письмовій заяві, суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України ухвалює про вирішення спору при заочному розгляді.

Представники третіх осіб надали суду письмові заяви з проханням про проведення судового розгляду без їхньої участі, що зумовило вирішення справи у відсутність представників департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області.

З письмових пояснень представника департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області випливає, що відповідачем на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Григорія Квітки-Основ’яненка, 300, виконуються будівельні роботи з реконструкції житлового будинку шляхом добудови прибудови до нього. Зазначені роботи виконуються без отримання права на їх здійснення, тобто у відсутність повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням ч. 1 ст. 34 Закону Укераїни «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 11 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466. За порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва ОСОБА_2 піддано адміністративній відповідальності у вигляді штрафу в сумі 4250 грн. за ознаками правопорушення, що передбачене ч. 5 ст. 96 КУпАП, а також виданий припис № 72 про зупинення виконання будівельних робіт до отримання права на здійснення будівництва.

Представник третьої особи вважає, що позов підлягає задоволенню (а. с. 53).

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору дарування від 14.08.2013 року є власником житлового будинку № 302 по вул. Григорія Квітки-Основ’яненка в м. Запоріжжі та земельною ділянкою під зазначеним нерухомим майном (а. с. 6-9). Відповідачу належить земельна ділянка, розташована за адресою: м. Запоріжжя: вул. Григорія Квітки-Основ’яненка, 300 (а. с. 94-96), на якій відповідачем виконуються будівельні роботи з реконструкції житлового будинку шляхом добудови прибудови до нього. За порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва ОСОБА_2 піддано адміністративній відповідальності у вигляді штрафу в сумі 4250 грн. за ознаками правопорушення, що передбачене ч. 5 ст. 96 КУпАП (а. с. 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Вирішуючи спір на користь позивача, суд враховує зміст постанови № 73 головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, якою ОСОБА_2 піддано адміністративній відповідальності за ознаками порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва, а саме: здійснення будівництва у відсутність документа на право виконання будівельних робіт, за ознаками ч. 5 ст. 96 КУпАП, що свідчить на користь доводів позивача про ознаки самочинного будівництва у спірного об’єкту нерухомості.

На самочинність будівництва вказують висновки судової будівельно-технічної експертизи № 237-18 від 27 квітня 2018 року (а. с. 146-158), відповідно до якої прибудова до житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Григорія Квітки-Основ’яненка, 300, не відповідає вимогам п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»; для забезпечення вимоги про дотримання відстані в один метр між прибудовою та сусідньою земельною ділянкою необхідно перенести на вказану відстань виступні конструкції прибудови. При здійсненні прибудови не забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі прибудови на територію суміжної земельної ділянки, що також свідчить про порушення ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Відстань між житловим будинком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Григорія Квітки-Основ’яненка, 302, і прибудовою до житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Григорія Квітки-Основ’яненка, 300, становить шість метрів, що порушує протипожежні норми, наведені в таблиці № 1 додатку п. 3.1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до якої вказана відстань має обчислюватися восьма метрами.

Висновки експертизи свідчать про те, що спірне будівництво в силу ст. 376 ЦК України є самочинним, так як зведено з порушенням будівельних норм і правил.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до роз’яснень пункту 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов’язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов’язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Виходячи з наведеної норми цивільного законодавства і роз’яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, підставою для звернення особи, яка є власником, до суду за захистом права є встановлення факту порушення прав власника і наявність перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження майном з боку відповідачів.

Вирішуючи вимоги позову, суд знаходить їх ґрунтовними, оскільки будівництво, яке є самочинним за двома ознаками, що перелічені в частині 1 статті 376 ЦК України (відсутність дозволу на початок будівельних робіт, істотні порушення будівельних норм та правил), вочевидь порушує право позивача на догляд за будинком та земельною ділянкою, право власності на які належать їй.

Суд також погоджується з твердженнями позову, підкріпленими умовиводами експерта, про порушення права позивача недотриманням протипожежних вимог, оскільки положення державних будівельних норм в цій частині підлягають дотриманню, а необхідність прийняття передбаченої будівельними нормами відстані не перебуває в залежності від наявності або відсутності джерел пожежної небезпеки.

Встановлені судом обставини справи та докази, що підтверджують їх, дають суду підстави дійти висновку, що наявність самочинної прибудови порушує право позивача.

В силу роз’яснень п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» позов про усунення порушень права, не пов’язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об’єкту нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Як випливає із змісту ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо самочинне будівництво порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно із ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а в силу ст. 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до положень ст. ст. 16, 391 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

За позовом власника рішення про застосування наслідків самочинного будівництва, які передбачені ч. 4 ст. 376 ЦК України, може бути ухвалено на підставі ст. 391 ЦК України в разі доведеності ним відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення перешкод в інший спосіб.

Дійшовши висновку про задоволення позову, суд враховує, що знесення самочинного будівництва є найбільш суворим заходом відповідальності для особи, яка здійснила це будівництво, проте вважає за необхідне застосувати обраний позивачем спосіб захисту з урахуванням того, що відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Оскільки вимога про перенесення на два метри (1 метр відстані від межі + 1 метр для дотримання відстані в інтересах протипожежної безпеки) стосується майна, що підпадає під критерії, наведені в статті 181 ЦК України, оскільки воно пов’язано фундаментом з землею, реалізація цієї вимоги в натурі припускає знесення будівлі, переміщення якої в просторі є неможливим.

Такий спосіб захисту цивільного права, як зазначено, передбачений статтею 376 ЦК України, яка регламентує правовий статус самочинного будівництва, тому суд вважає за можливе застосувати його.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Одним з питань, які повинен вирішити суд під час ухвалення рішення, в силу ст. 264 ЦПК України є питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача на її користь вартість отриманої нею професійної правничої допомоги в сумі 8840 грн. (5000 грн. + 3840 грн.), судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп., а також витрати з проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 7697 грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, відносяться витрати на професійну правничу допомогу, а в силу ч. 2 ст. 137 ЦПК розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Правова допомога позивачем отримана на підставі договору про надання правової допомоги адвоката та ордеру про надання правової допомоги (а. с. 16, 108); докази здійснення відповідних витрат підтверджені наданими суду розрахунками і квитанціями (а. с. 19, 194), тому суд вважає пред’явлення цієї вимоги таким, що грунтується на законі.

Сума сплаченого позивачем судового збору також документально підтверджена, тому в силу ст. 141 ЦПК України підлягає присудженню її позивачеві з відповідача.

Розв,язуючи вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з проведенням експертизи, суд не вбачає підстав для їх повного задоволення, виходячи з такого.

До вказаних витрат позивачем включено суму в 4952 грн., яка зазначена в рахунку на оплату № 1226 від 24.11.2017 року (а. с. 65).

Разом з тим доказів здійснення цих видатків суду не надано, а що стосується самого призначеного судом дослідження, на оплату якого виставлений цей рахунок, воно не проведено з причин ненадання експерту певних джерел та ненадання доступу до об’єкта дослідження (а. с. 113).

Оскільки семантика іменника «витрати» припускає вже здійснені видатки, між тим суд не володіє доказами на підтвердження того, що позивач фактично понесла ці витрати, в цій частині вимог про стягнення судових витрат він вважає за необхідне відмовити.

Керуючись ст. ст. 14, 16, 376, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1, що зареєстрована і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, перешкоди у здійсненні користування земельною ділянкою та нерухомим майном за адресою: м. Запоріжжя, вул. Григорія Квітки-Основ’яненка, 302.

Зобов’язати ОСОБА_2, що зареєстрована і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, знести самочинну прибудову до житлового будинку № 300 по вул. Григорія Квітки-Основ’яненка в м. Запоріжжі.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з отримання професійної правничої допомоги в сумі 8840 грн., 992 грн. 40 коп., 2745 грн. 60 коп. з проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів після його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.В. Щаслива