Рішення № 77669245, 01.10.2018, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/547/18

Номер провадження: 2/365/356/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.2018 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі :

головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.

за участю секретаря судового засідання НОСОВОЇ О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до Згурівського районного суду Київської області із вищезазначеною позовною заявою посилаючись на те, що 25 липня 2007 року померла мати позивача та відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5, після смерті якої позивачу та відповідачу ОСОБА_2 відкрилась спадщина за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами та надвірними будівлями по вулиці Садова (Щорса), 15 в селі Мала Супоївка Згурівського району Київської області, в рівних долях. Крім того, спадкоємцем за заповітом земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належав померлій, є відповідач ОСОБА_3 Позивач спадщину у встановленому законом порядку прийняв. Відповідач ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовилась на користь позивача. Відповідач ОСОБА_3 прийняла належну їй спадщину за заповітом, на спадщину у вигляді житлового будинку не претендує. За життя ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на житловий будинок не отримала, право власності у встановленому законом порядку не зареєструвала. Позивачу було відмовлено нотаріальною конторою у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок у зв”язку із відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно. Позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права в досудовому порядку. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд визнати за позивачем в порядку спадкування право власності на спірний житловий будинок та не стягувати з відповідача судові витрати.

В судове засідання учасники справи не з’явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, направили до суду заяви, в яких просили проводити розгляд справи у їх відсутність, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 позовні вимоги визнали повністю.

Суд визнав можливим розглядати справу без учасників справи, оскільки у справі є достатньо матеріалів про права та правовідносини сторін та їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належав житловий будинок з господарськими спорудами та надвірними будівлями, який розташований по вулиці Щорса (після перейменування – вулиця Садова), 15 в селі Мала Супоївка Згурівського району Київської області, свідоцтво про право вланості чи інший правовстановлюючий документ ОСОБА_5 не отримувала, право власності у встановленому законом порядку зареєстровала, що встановлено з копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с.13-19), довідки про технічну характеристику житлового будинку (а.с.20), довідок Малосупоївськоїської сільської ради (а.с.22,23,24), копії повідомлення КП КОР «Лівобережне бюро технічної інвентаризації» про відсутність інформації про реєстрацію права власності (а.с.21). Земельна ділянка, на якій розташований спірний житловий будинок, не приватизована та не перебуває у власності третіх осіб (довідка Малосупоївської сільської ради - а.с.26).

Після смерті ОСОБА_5, померлої 25 липня 2007 року, позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 відкрилась спадщина в рівних долях на спірний житловий будинок. Позивач спадщину прийняв, відповідач відмовилась від спадщини на користь позивача, строк для прийняття спадщини закінчився. Відповідачка ОСОБА_3 не належить до спадкоємців майна у вигляді житлового будинку та успадкувала визначену їй заповітом спадщину, зокрема земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що встановлено з копії свідоцтва про смерть (а.с.6), копії заповіту (а.с.11), копії заяви про відмову від спадщини (а.с.12), копії спадкової справи № 516/2007 до майна померлої 25 липня 2007 року ОСОБА_5 (а.с.48-88).

Позивачу було відмовлено Малосупоївською сільською радою у видачі свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок на ім’я померлої ОСОБА_5 та реєстрації права власності (довідка Малосупоївської сільської ради - а.с.25).

Позивачу було відмовлено нотаріальною конторою у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірний житловий будинок у зв”язку із відсутністю правовстановлюючого документа (нотаріальна відмова - а.с.5).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5 підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадковий житловий будинок суд керується законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самого спадкодавця на момент закінчення будівництва будинку, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов : якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов : якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов”язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

В силу ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, враховуючи визнання позову відповідачами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 фактично на праві власності належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: село Мала Супоївка, вулиця Щорса (після перейменування – вулиця Садова), 15, Згурівського району Київської області. Свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документ на житловий будинок ОСОБА_5, як власник, не отримувала, право власності на житловий будинок своєчасно не зареєструвала в реєстраційних органах. На момент побудови житлового будинку у 1964 році чинне законодавство не передбачало обов”язкового отримання свідоцтва про право власності на будинок та державної реєстрації права власності на нього, а тому підтвердженням належності ОСОБА_5 на праві власності житлового будинку є відповідна довідка Малосупоївської сільської ради № 97 від 05.07.2018 року, видана на підставі записів у погосподарських книгах (а.с.23). Право власності у такому випадку визнається дійсним, незалежно від наявності державної реєстрації права власності.

Після смерті ОСОБА_5, померлої 25 липня 2007 року, позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 відкрилась спадщина за заповітом на вищевказаний житловий будинок в рівних частках. Позивач ОСОБА_1 спадщину за заповітом прийняв та його спадкові права ніким не оспорюються, інший спадкоємець цього майна – відповідач ОСОБА_2 від спадщини відмовилась на користь позивача, встановлений законом строк для прийняття спадщини закінчився.

Позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права в нотаріальних органах через відсутність правовстановлюючих документів, які б підтверджували належність житлового будинку на праві власності спадкодавцю - ОСОБА_5 На даний час отримати свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документи на ім’я померлої ОСОБА_5 не можливо.

Суд вважає за необхідне, визнати за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на спірний житловий будинок. Враховуючи клопотання позивача, суд вважає за можливе не застосовувати до відповідачів ст. 141 ЦПК України та понесені судові витрати залишити за сторонами. Враховуючи визнання позову відповідачами до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету по 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Керуючись ст.ст.328,392,1217,1218,1223,1235,1236 ЦК України,

ст.ст.141,142,198,247,263-265,273 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, як спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, померлої 25 липня 2007 року, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами по вулиці Садова (Щорса), 15 в селі Мала Супоївка Згурівського району Київської області.

Не застосовувати с. 141 ЦПК України та понесені судові витрати залишити за сторонами.

На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним за подання позову 11.09.2018 року згідно квитанції № 0.0.1129717739.1, а саме кожному грошові кошти в розмірі 409 (чотириста дев”ять) гривень 06 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В. ХИЖНИЙ