Рішення № 77669219, 07.11.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1320/18

Провадження № 2/368/585/18

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"07" листопада 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі:

Головуючий суддя – Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання – Салій Я.С.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -

В С Т А Н О В И В :

18.09.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій позивачка просить суд винести рішення, на підставі якого:

- розірвати шлюб, укладений між нею і відповідачем, - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2»ївка Російської Федерації, який зареєстрований 05 вересня 2009 року відділом РАЦСу Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, актовий запис за № 138, залишивши за нею прізвище – ОСОБА_2;

- заходи примирення з відповідачем не вживати;

- стягнути з відповідача на її користь понесені нею та документально підтверджені судові витрати, пов»язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступним.

05 вересня 2009 року вона уклала шлюб з відповідачем, який був зареєстрований відділом РАЦСу Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 138.

Від спільного шлюбу мають малолітніх дітей, дочку ОСОБА_3, 22 березня 2011 року та сина - Максима, ІНФОРМАЦІЯ_3, які проживають спільно з нею та перебувають на її утриманні.

Спільне життя з відповідачем не склалося, через протирічивість поглядів на життя, несумісність характерів, небажання відповідача вести нормальний сімейний спосіб життя, сварки в сім'ї через часте вживання ним алкогольних напоїв, одноразове рукоприкладство стосовно неї, унаслідок чого їхнє подальше спільне життя і збереження шлюбу стало суперечити її інтересам та інтересам їхніх дітей.

Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім'ю. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, такими як повага до дружини, піклування про створення в сім’ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери.

В процесі спільного проживання вони стали байдужими один до одного утратили почуття любові, що є обтяжливим для них обох.

Вона з відповідачем на даний час, на протязі з квітня місяця цього року шлюбних відносин та подружніх стосунків не підтримує, спільного господарства та сімейного бюджету з ним не веде , незважаючи на те, що проживають за однією адресою.

За таких обставин вважає, що її шлюб з відповідачем носить формальний характер, при його фактичному розпаді.

Примирення з відповідачем неможливе.

Згідно ст. 21 ОСОБА_4 України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.

Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 ОСОБА_4 України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 СК України.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю 00Н 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім’ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з юложень ОСОБА_4 України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ та інших н зрмативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов’язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно п. З ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, а згідно частини 4 примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Перебування в шлюбі з відповідачем позбавляє її можливості в майбутньому зареєструвати повторний шлюб з іншим чоловіком, так як відповідно до ч. 1 статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, а згідно частини 2 вказаної татті жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Позов про розірвання шлюбу згідно ч. 1 статті 110 СК України може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно частини 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 передбачено, що охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, міжнародного документу, який ухвалений 20 листопада 1959 року на 14-й сесії ГА ООН, для повного і гармонійного розвитку своєї особистості дитина потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і, безперечно, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітню дитину не слід, крім випадків, коли є виняткові обставини, розлучати з матір'ю.

Відтак місцем проживання спільних малолітніх дітей, може бути моє місце проживання, тобто вони залишаються проживати зі мною.

Спору з відповідачем, що до місця проживання спільних дітей у них немає, вони залишаться проживати з нею, а на їх утримання з батька дітей будуть стягнуті аліменти.

Згідно ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до вимог ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування.

У відповідності до п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

18.09.2018 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

22.10.2018 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в загальному позовному поряду, - до підготовчого судового засідання на 12 год. 00 хв. 07.11.2018 року.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 07.11.2018 року, позивачка ОСОБА_5 не з»явилася, проте, на адресу Кагарлицького районного суду 07.11.2018 року надійшла письмова заява позивачки, в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, заперечує проти надання терміну на примирення, не заперечує проти винесення заочного рішення.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 07.11.2018 року, відповідач ОСОБА_2 не з»явився, проте, на адресу Кагарлицького районного суду 07.11.2018 року надійшла письмова заява відповідача, в якій він просить суд слухати справу без його участі, позов визнає в повному обсязі, просить задовольнити позов, просить не надавати термін на примирення.

Відповідно, з огляду на письмову заяву відповідача ОСОБА_2 вбачається, що відповідач позов визнає, просить суд слухати справу без його участі, просить не надавати термін на примирення, що дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, шляхом винесення заочного рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Що стосується винесення заочного рішення, то, відповідно, враховуючи вищевикладені обставини судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі Глави 11 ЦПК – «Заочний розгляд справи».

Згідно ст. 280 ЦПК України, - умови заочного розгляду справи:

1 Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

- відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

- відповідач не подав відзив;

- позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 не заперечує проти заочного розгляду справи, та, відповідно, винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач в своїй письмовій заяви не по відомив про причини своєї неявки, відповідно, його неявку в судове засідання суд визнає як таку, яка є неповажною, не подав відзив на позовну заяву.

Згідно ст. 281 ЦПК України, - порядок заочного розгляду справи:

1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

2. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст. 282 ЦПК України, - форма і зміст заочного рішення:

1. За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Згідно ст. 283 ЦПК України, - повідомлення про заочне рішення:

1. Відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України, вручення судового рішення:

- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з довідки, виданої 03.10.2018 року відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання територіального органу ДМС УДМС України в Київській області, відповідач по справі, - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно, враховуючи місце реєстрації та фактичного проживання відповідача ОСОБА_2, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду як суду першої інстанції загальної юрисдикції на підставі ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.

05 вересня 2009 року позивачка ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище – Бабич) ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про одруження серії та номер 1 – ОК № 087227, яке видане 05 вересня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_6»ївка, Російська Федерація, громадянин України, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженка м. Київ, громадянка України, зареєстрували шлюб 05 вересня 2009 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів 05 вересня 2009 року зроблено відповідний актовий запис за № 138.

Прізвище після реєстрації шлюбу:

Чоловіка – ОСОБА_2.

Дружини – ОСОБА_2.

Від спільного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей:

- ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженка село Іванівка Кагарлицького району Київської області, свідоцтво про народження серії 1 – ОК № 181054, видане 05 квітня 2011 року виконкомом Горохуватської сільської ради Кагарлицького району Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_8 народилася 22 березня 2011 року в село Іванівка Кагарлицького району Київської області, Україна, про що в Книзі реєстрації народжень 05 квітня 2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 03.

В графі «батьки» зазначено:

Батько – ОСОБА_2, - відповідач по справі;

Мати – ОСОБА_1, - позивачка по справі.

Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.

Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мали та мають напружені, неприязні відносини тривалий час, внаслідок взагалі не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше пів - року, між ними існують тривалі, усталені неприязні відносини, які склалися на грунті розбіжностей поглядів на подружнє життя, понять про спільне проживання та піклування один про одного, поняття про сім»ю, відповідно, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, проживають протягом тривалого часу на різних житлових площах, сторони шлюбно – сімейних стосунків взагалі не підтримують поза розумними строками.

Малолітні діти проживають з матір»ю, - спору щодо проживання малолітніх дітей у сторін немає.

Майнових спорів між сторонами немає.

Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні письмових доказів, позивачка ОСОБА_1 категорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично заперечує проти надання терміну на примирення.

Що стосується відповідача ОСОБА_2, то він повідомлявся судом про день, час та місце слухання справи, проте, не прибув в судове засідання, надіславши заяву, в якій не заперечує проти задоволення позову, відповідно, не заперечує проти розірвання шлюбу, що, на думку суду, свідчить про свідоме, байдуже відношення до результатів вирішення спору по даній цивільній справі, та, відповідно, оцінюється судом як згоду відповідача на розірвання шлюбу.

Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.

ОСОБА_4 України.

Згідно ст. 21 ОСОБА_4 України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 51 ОСОБА_4 України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов»язки у шлюбі та сім»ї.

Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 ОСОБА_4 України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.

Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.

Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, відсутня згода на продовження існування даного шлюбу обох сторін, - що є беззаперечною підставою для розірвання такого шлюбу, так як продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам обох сторін.

Норми галузевого права, - норми СК України.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.

Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних – шлюбно – сімейних відносин немає, відсутнє поняття сім»ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім»ї, напроти, між сторонами існують усталені неприязні відносини, які з часом лише посилюються в силу небажання обох сторін продовжувати шлюбно – сімейні відносини.

Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім»ю складають особи, які спільно проживають, пов»язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки.

Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім»я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі більше пів – року не підтримують шлюбно – сімейних відносин, проживають на різних житлових площах, у них відсутнє бажання підтримувати будь – які відносини один з одним.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 ОСОБА_4 України до даного спору.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь – яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім»ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини.

Суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, з обох сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу не можливе і бажають його розірвати.

Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб»єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім»ї, як основи суспільства.

Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.

Суд наголошує, що в даному випадку має місце пряма воля як позивачки, так і опосередковна, на думку суду, воля відповідача на розірвання шлюбу, що зводить нанівець намагання суду на примирення подружжя, яке, на думку суду, в даному випадку неможливе, з огляду на тривалий час існування шлюбу лише документально, без наявності фактичних взаємовідносин подружжя, та інших обставин справи, які судом вказано вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред»ялений одним із подружжя у будь – який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Як вказано судом вище, сторони не підтримують шлюбно – сімейних відносин тривалий час, - більшепів - року, спору щодо місцепроживання малолітніх дітей у сторін немає, - вони залишаються проживати з матір»ю, - позивачкою справі, майнового спору між сторонами немає, шлюб розривають вперше.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.

Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить інтересам як позивачки, так і відповідача, та інтересам малолітніх дітей.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень ОСОБА_4 України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-празових актів, що регулюють сімейні відносини.

Що стосується прізвища, то суд приймає рішення щодо задоволення вимоги відповідачки мати прізвище після розірвання шлюбу те, яке вона отримала після реєстрації шлюбу.

Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності позивачки ОСОБА_1 з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов»язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.

Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв»язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд приймає рішення про залишення позивачці прізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, -ОСОБА_1, причому, суд зазначає, що вибір прізвища після розірвання шлюбу є виключним правом лише відповідачки, так як під час вирішення даного питання думка відповідача ОСОБА_2 при вирішенні спору судом не враховується.

Що стосується порядку та способу виконання даного рішення, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.

Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 214 ЦПК України приходить до наступного висновку:

- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивачка ОСОБА_1, - мали місце;

- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;

- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 ОСОБА_4 України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;

- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення;

- судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивачки на підставі ст.ст. 133, 141 ЦПК України;

- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;

- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.

Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, зважаючи на обставини справи, примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам сторін, інтересам малолітніх дітей, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов»язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

В матеріалах справи містяться:

- квитанція № 23947438 - 1 від 17 вересня 2018 року, яка засвідчує той факт, що позивачкою ОСОБА_1 при подачі позовної заяви сплачено 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судового збору, які, з огляду на ту обставину, що позов задоволено, слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 ОСОБА_4 України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 – 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 05 вересня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_6»ївка, Російська Федерація, громадянином України, паспорт громадянина України серії СМ 620889, виданий 31 березня 2004 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище, - Бабич) ОСОБА_6, 04 серпня 1991 рокународження, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_9, Україна, громадянкою України, паспорт громадянки України серії СТ 145621, виданий 05 листопада 2009 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про шлюб серії 1– ОК № 087227, яке видане 05 вересня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 138, - розірвати.

Після вступу рішення в законну силу ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище, - Бабич) ОСОБА_6, 04 серпня 1991 рокународження, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_9, Україна, громадянці України, паспорт громадянки України серії СТ 145621, виданий 05 листопада 2009 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, залишити прізвище, - ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6»ївка, Російська Федерація, громадянина України, паспорт громадянина України серії СМ 620889, виданий 31 березня 2004 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, 04 серпня 1991 рокународження, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_9, Україна, громадянки України, паспорт громадянки України серії СТ 145621, виданий 05 листопада 2009 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, кошти в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплаченого судового збору при подачі позовної заяви.

Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно ст. 284 ЦПК України:

- заочне рішення може буте переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

- заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

- строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На підставі ч. 5 ст. 272 ЦПК України надіслати копію даного рішення сторонам по справі протягом двох днів з дня його складення.

Суддя: Закаблук О.В.