Рішення № 7766837, 27.01.2010, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 2-3

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М ' Я М У К Р А Ї Н И

27 січня 2010 року Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Гриценко П.П.

при секретарі - Ковальвій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Путивль справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Путивльської районної державної адміністрації Сумської області (далі відділ освіти), Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (далі - НАСК “Оранта”), третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 15 січня 2009 року з вини водія ОСОБА_2, який виїжджаючи з автобусної зупинки автодороги Суми-Путивль-Глухів на автобусі ПАЗ-32054, що належав відповідачеві, в порушення вимог п.п. 10.1,10.4 і 8.5.1 Правил дорожнього руху України, почав здійснювати розворот з правого крайнього положення, не переконавшись у безпечності такого маневру, внаслідок чого скоїв ДТП.

В результаті був пошкоджений а/м ВАЗ-21063, держ. номер НОМЕР_1, яким він керував за довіреністю, а йому заподіяно тяжких тілесних ушкоджень.

Посилаючись на ці обставини, після уточнення позовних вимог його представником - адвокатом ОСОБА_3, остаточно просив стягнути з відділу освіти 3689 грн. матеріального збитку в звязку з пошкодженням автомобіля, 450 грн. оплати вартості експертної оцінки, 850 грн. 23 коп. витрат на лікування, а також моральну шкоду завдану ушкодженням здоровю в сумі 5 тис. грн. і 2 тис. грн. за ушкодження автомобіля.

Крім того, стягнути судові витрати по оплаті юридичної допомоги в сумі 250 грн.

Представник відповідача - відділу освіту - Шконда Л.О. позов заперечувала, посилаючись на те, що в ДТП винні обидва водії. Позивач керував технічно несправним автомобілем, пошкодив шкільний автобус, який тривалий час не використовувався для перевезення учнів.

Третя особа - ОСОБА_2 у вирішенні спору полагався на розсуд суду і посилався на обопільну вину водіїв у ДТП.

Судом до участі у справі залучена як співвідповідач - НАСК “Оранта”, представник якої ОСОБА_5 позов визначала частково, пояснивши, що на підставі висновку спеціаліста про вартість відновлювального ремонту автомобіля страховою компанією визначена сума страхового відшкодування з врахуванням вини іншої сторони (50%) у розмірі 4848,20 грн., яка сплачена позивачу. За згодою останнього також був проведений аукціон, за наслідками якого укладений попередній договір про купівлі-продажу залишків автомобіля за 1300 грн.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши надані ними докази, матеріали кримінальної справи № 1-37/09, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Вироком Путивльського районного суду від 16.04.2009 року ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.286 КК України, а саме за те, що він 15 січня 2009 року, керуючи автобусом ПАЗ-32054 держ. номер НОМЕР_2 на 101 км автодороги Суми-Путивль-Глухів в районі с. Бобине Путивльського району під час здійснення маневру лівого розвороту, в порушення вимог п.п. 10.1,10.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), не переконався у безпечності такого маневру та перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21063 держ. номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, позивача у справі, який в порушення вимог п.п 12.3, 31.1 ПДР рухаючись на технічно несправному автомобілі почав маневр обїзду автобуса з виїздом на зустрічну смугу руху. В результаті автоаварії ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, власником автобусу ПАЗ-32054 держ. номер НОМЕР_2 є відділ освіти, водій якого ОСОБА_2, вчинив ДТП під час виконання своїх трудових обовязків. ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21063 держ. номер НОМЕР_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності ( к.с. а.с 55,147-148 ).

В силу ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як розяснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди“, оскільки згідно зі ст. 48 Закону України “Про власність“ положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за заподіяну шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових обовязків.

Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовуються на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини інший особі, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають значення.

Оскільки обидва водії допустились порушень Правил дорожнього руху України і мали технічну можливість уникнути зіткнення, суд визначає ступінь їх вини з урахуванням характеру дій кожного - 60 % і 40 %, при цьому не може погодитися з доводами відповідачів про рівний ступінь вини обох водіїв.

Визначаючи вину водія ОСОБА_2 в розмірі 60%, суд виходить з того, що саме він створив аварійну ситуацію на автодорозі, оскільки в порушення вимог п.п. 10.1,10.4 ПДР здійснював розворот з правого крайнього положення, при цьому не переконався в безпечності цього маневру. У свою чергу водій ОСОБА_1 рухаючись в попутному напрямку на технічно несправному автомобілі правильно не зреагував на зміну дорожньої обстановки та намагався обїхати автобус із виїздом на зустрічну смугу руху, але зіткнувся з ним, чим порушив вимоги п.п. п.п 12.3, 31.1 ПДР, тому суд визначає його вину у 40 %.

Ці обставини підтверджуються матеріалами кримінальної справи № 1-37/09, зокрема: протоколом огляду місця ДТП з фототаблицею, в якому зафіксована дорожня обстановка та розташування ТС на місці ДТП, даними протоколів огляду транспортних засобів про їхній технічний стан і наявні механічні ушкодження, протоколами відтворення обстановки та обставин події, в яких зафіксована послідовність руху автомобілів і дій обох водіїв, висновками транспортно-трасологічної і автотехнічних експертиз про місце та кут зіткнення ТС, наявність технічної можливості уникнути зіткнення і порушень ПДР у обох водіїв.

Водночас, на підставі полісу № ВА 5769054 (к.с а.с. 149) цивільна відповідальність власника автобуса ПАЗ-32054 держ. номер НОМЕР_2 застрахована НАСК “Оранта” з лімітом відповідальності в 51 тис. грн. за шкоду, заподіяну здоровю і 35 тис. грн. за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, без франшизи.

Статтею 1195 ЦК України визначено, що особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою(страховим відшкодуванням).

На підставі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон1961-ІV ), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно статті 30 цього Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик.

Визнали особи, які брали участь у судовому засіданні і не потребують доказуванню на підставі ч.1 ст. 61 ЦПК України ті обставини, що внаслідок ДТП матеріальний збиток, завданий пошкодженням автомобіля ВАЗ-21063, виходячи із звіту спеціаліста № 18 від 25.06.2009 р. складає 10996,45 грн. Відновлювальний ремонт цього автомобіля є економічно не доцільним і він є фізично знищеним. Вартість його залишків складає 1300 грн (а.с. 87-90).

Крім того, в звязку з отриманими в результаті ДТП тілесними ушкодженнями позивач знаходився на лікуванні в Путивльській ЦРЛ (к.с а.с. 160) і поніс витрати на придбання ліків в сумі 850 грн. 23 коп. Також оплатив вартість незалежної оцінки майна в розмірі 450 грн., що підтверджено документально (а.с. 3,23-24).

Таким чином позивачу була завдано матеріальних збитків в сумі 12297 (10996,45+850,23+450) грн.

Виходячи з приписів ст.ст. 23,28,30 Закону 1961-ІV та враховуючи розмір добровільно сплаченого позивачу страхового відшкодування в сумі 4848,20 грн (а.с. 85), вартість залишків автомобіля і ступінь вини позивача, підлягає стягненню на його користь з НАСК “Оранта” матеріальна шкода в розмірі 3689 грн. (12297-4848,20-1300) х 60 %.

Крім того, ДТП призвела до немайнових втрат позивача : він пережив стрес, фізичний біль і душевні страждання в звязку з отриманням тілесних ушкоджень, був позбавлений можливості користуватися пошкодженим автомобілем, тобто йому завдана і моральна шкода.

Визначаючи розмір її грошового відшкодування, суд виходить з вимог ч.1 ст. 23 ЦК України, п. 9.3 ст. 9, п. 22.3 ст. 22 Закону 1961-ІV і приходить до висновку, що на користь позивача слід стягнути моральну шкоду, завдану ушкодженням здоровю в розмірі 3000 грн.(5000 х 60%), з яких 2550 грн. підлягають відшкодуванню НАСК “Оранта”, а решта суми - 450 грн. і 1200 грн.(2000х 60%) моральної шкоди у звяку з пошкодженням автомобіля - відділом освіти.

Позивачем понесені судові витрати по оплаті правової допомоги адвоката в сумі 250 грн (а.с. 25 ), які підлягають стягненню з відповідачів на підставі ст. 88 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам : з НАСК “Оранта” - 197,5 грн.(79%) і відділу освіти - 52,5 грн.(21%).

Керуючись ст.ст. 10, 57, 60 ЦПК України, ст.ст. 23, 1188, 1195 ЦК України, ст.ст. 22-23, 28, 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 з відділу освіти Путивльської районної державної адміністрації Сумської області ( ідент. код 02147807, Сумська обл., м. Путивль, вул. Першотравнева, буд. 60) 1650 грн. моральної шкоди і 52,5 грн. судових витрат, а всього: 1702,5 грн (одну тисячу сімсот дві гривні пятдесят копійок).

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” ( інд. код 00034186, м. Київ, вул. Жилянська,75) 3689 грн. матеріальної шкоди, 2550 моральної шкоди і 197,5 грн. судових витрат, а всього 6436,5 грн.( шість тисяч чотириста тридцять шість гривень пятдесят копійок).

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений для її подачі, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: підпис.

Копія вірна.

Голова

Путивльського районного суду П.П.Гриценко