Рішення № 77668162, 06.11.2018, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/1182/18

Провадження № 2/282/471/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Вальчук В. В.

при секретарі судового засідання: Демчук В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Любар, за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка вказує на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 Миколайвичем, який було розірвано 07.04.2014 року.

В період спільного проживання у них народився син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею та перебуває на її повному утриманні.

Згідно рішення Любарського районного суду від 07.04.2014 року ОСОБА_2 зобов’язаний сплачувати аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини всих видів його доходів, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення сином ОСОБА_4 повноліття.

Причиною звернення до суду стала та обставина, що розмір аліментів не відповідає реальним потребам дитини та розміру визначеному ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України.

Саме тому вона звернулась до суду з проханням ухвалити рішення про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісяця, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення сином повноліття.

Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини у сумі 4075,19 грн., а також понесені нею судові витрати.

Позивачка у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав частково, вказавши, що згоден сплачувати аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 970 грн., оскільки він на даний час не працює. Також додав, що приймає участь у вихованні сина та його утриманні, а саме: купує речі, подарунки, допомагає матеріально, однак підтвердити свої слова відповідними доказами не зміг. Щодо заборгованості по сплаті аліментів в сумі 4075,19 грн. вказав, що дійсно вона має місце, а тому у задоволенні вимоги про її стягнення не заперечував. Доповнив, що він на даний час офіційно не працює але є фізично здоровим та не має на своєму утриманні інших неповнолітніх дітей.

Вислухавши пояснення сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного всиновку.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний згідно рішення Любарського районного суду Житомирської області від 07.04.2014 року.

В період перебування у шлюбі у них народився син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками якого у свідоцтві про народження серії І-ТП №206482 записані ОСОБА_2 та ОСОБА_5, яка після розірвання шлюбу отримала прізвище ОСОБА_1.

Згідно виконавчого листа, виданого Любарського районного суду Житомирської області №282/464/14-ц від 07.04.2014 року, на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 покладено обов’язок сплачувати аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини всих видів його доходів, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення сином ОСОБА_4 повноліття, тобто до 28 червня 2026 року.

Довідка №1418 від 07.08.2018 року, видана виконкомом Любарської селищної ради вказує на те, що дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають разом із матір’ю ОСОБА_1 в смт.Любар по вул.1-го Травня,22 Любарського району.

Згідно довідки №7.9-28/2018/8820, виданої 10.08.2018 року Любарським районним відділом державної виконавчої служби, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання дитини, станом на 01.08.2018 року становить 4075,19 грн.

08 липня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким внесено зміни у ч.2 ст.182 СК України та зазначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний розмір аліментів для дитини віком від 6 до 18 років станом на день розгляду справи становить у твердій грошовій сумі становить 972 грн. (1944 грн. : 2 = 972грн.).

Позивачка просить змінити розмір стягуваних аліментів та стягувати з відповідача 1500,00 грн., проте не повідомляє про зміни в її або його майновому стані, як того вимагає ст.192 СК України та не представляє доказів зміни такого стану сторін чи дитини.

Загальновідомо, що зростання дитини потребує додаткових фінансових витрат, а тому в силу ч.3 ст.81 ЦПК України суд вважає, що існує підтвердження змін матеріального стану її сім’ї, що в силу ст.192 ч.1 СК України є підставою для збільшення розміру аліментів сплачуваних батьком на утримання сина.

Проте, жодних доказів про обставини, які враховуються при визначені розміру аліментів, сторона позивача суду не надала. Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині розміру, до якого необхідно збільшити аліменти, слід задовольнити частково. Змінити розмір стягуваних аліментів, встановлений рішенням Любарського районного суду від 07 квітня 2014 року та стягувати в подальшому з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти у твердій грошовій сумі 1100 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення сином повноліття.

При цьому суд використовує засаду розумності, оговорену ст.7 СК України, оскільки законодавчо встановлений мінімуму на час розгляду справи 50% прожиткового мінімуму доходів громадян складає 972,00 грн., але протягом року він буде зростати виходячи із змісту ЗУ України « Про державний бюджет України на 2018 рік».

Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі суд проводить, виходячи з того, що відповідач не працює, має нерегулярний мінливий дохід, а позивачка доказами не довела наявність в нього постійного (щомісячного) заробітку (доходу).

Відповідно до абз.4 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»: у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Частиною 2 ст. 184 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Оскільки, спеціального закону про індексацію аліментів не прийнято, а в Україні діє Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», то розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч.2 ст.184 СК України підлягає індексації в порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Таким чином обов'язок проведення індексації розміру аліментів, який визначений судом у твердій грошовій сумі, прямо передбачений законом, а саме, положеннями ст.184 СК України, що зобов'язує державного виконавця проводити таку індексацію автоматично, тобто без додаткового судового рішення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Крім того, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч.1,2 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст.183, 184 СК України.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст.183 та ст.184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст.184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Даний висновок міститься в правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 05.02.2014 року по справі № 143цс13.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років встановлений: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.

Суд вважає, що з урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи рівність прав та обов'язків батьків щодо виховання та утримання дітей, матеріальне становище відповідача та стан його здоров'я, виходячи з закріплених ч.9 ст.7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, розмір стягуваних аліментів підлягає задоволенню частково, враховуючи те, що після ухвалення рішення суду, згідно якого із відповідача стягуються аліменти на утримання сина в розмірі, що на даний час є меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідної вікової категорії, також враховуючи матеріальний стан відповідача, який не працює у зв’язку з чим не має можливості сплачувати аліменти у розмірі в якому просить позивачка, також, суд враховує те, що відповідач фізично здоровий та не має на своєму утриманні інших неповнолітніх дітей, а відтак суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч.4 ст.194 СК України, заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Згідно ч.4 ст.195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем.

Враховуючи викладене суд вважає, що належними та допустимими доказами доведено те, що у відповідача рахується заборгованість по сплаті аліментів, яку необхідно стягнути на користь позивачки.

Оскільки рішення ухвалено на користь позивачки, то з відповідача у відповідності до ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 1409,60 грн. та на користь позивачки понесені нею судові витрати в сумі 400 грн.

Керуючись ст.ст.76-80, 89, 141, 263 - 265, 271 – 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.180-184, 192, 194, 195 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів визначений рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 07.04.2014 року №282/464/14-ц та стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ПІН НОМЕР_1 аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки смт.Любар вул.1-го Травня,22 Житомирської області на утримання сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1100 грн. щомісяця, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення сином повноліття, тобто до 28.06.2026 року.

Стягнення розпочати з 16 серпня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ПІН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки смт.Любар вул.1-го Травня,22 Житомирської області заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 4075 (чотири тисячі сімдесят п’ять) грн. 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ПІН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки смт.Любар вул.1-го Травня,22 Житомирської області понесені нею судові витрати в сумі 400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ПІН НОМЕР_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн. 60 коп. отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; р/р отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 листопада 2018 року.

Рішення може бути оскаржене у відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасники справи, яким рішення не було вручене у день його проголошення мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дати вручення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: ОСОБА_8