Постанова № 7766794, 12.11.2009, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-11397/09/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2009 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Падій В.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представників позивача Беркової С.В.,

Костюка О.П.,

представника відповідача Черевка А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до приватного підприємства «Лідер»про стягнення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Лідер»(далі ПП «Лідер») про стягнення штрафу в розмірі 15086,63 грн. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення»зобовязань щодо надання звітності про вивільнення працівників не виконав.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили іх задовольнити та додатково пояснили, що відповідно до п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів. В порушення вимог вказаної статті відповідачем список фактично вивільнених працівників до Чернігівського міського центру зайнятості не направлявся, а тому на нього був накладений штраф в розмірі 15086,63 грн.

Представник відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі, оскільки звіт про фактичне вивільнення працівників станом на 05 травня 2009 року було відправлено поштою 06 травня 2009 року, про що зроблено відповідний запис в журналі вихідної кореспонденції підприємства. Зазначені докази були надані представникам Чернігівського обласного центру зайнятості та відповідні зауваження зроблені письмово при підписанні акту перевірки додержання законодавства про зайнятість населення від 18.08.2009 року № 23. Таким чином ПП «Лідер»виконало вимоги передбачені п. 5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення»державна служба зайнятості аналізує і прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує населення й державні органи управління про стан ринку праці шляхом одержання від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод.

Судом встановлено, що 02.03.2009 року до Чернігівського міського центру зайнятості від ПП «Лідер»надійшов звіт форми № 4 ПН «Запланове вивільненя працівників», відповідно до якого відповідач повідомив про майбутнє вивільнення працівників у звязку із скороченням штату згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. 07.05.2009 р. до Чернігівського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були звільнені з ПП «Лідер»за пунктом 1 статті 40 КЗпП України відповідно до наказу від 05.05.2009 року №9/1.

Наказами Чернігівського міського центру зайнятості від 14.05.2009 року. ОСОБА_3 та ОСОБА_3. був наданий статус безробітних та призначена допомога по безробіттю згідно ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Але підприємством в порушення вимог п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення»список фактично вивільнених працівників до Чернігівського міського центру зайнятості не надходив.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Згідно ч. 5 ст. 20 закону України «Про зайнятість населення»при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача під час проведеної перевірки додержання законодавства про зайнятість населення від 18 серпня 2009 року в присутності заступника директора ПП "Лідер" був підтверджений факт неподання звіту про фактичне вивільнення працівників, за результатами якої було складено акт від 18.08.2009 року за № 23, яким встановлено порушення ПП «Лідер»вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Згідно оборотно-сальдових відомостей річна заробітна плата ОСОБА_1 складає 8242,89 грн., ОСОБА_3. - 6843,74 грн. Відповідно до акту перевірки підприємству було рекомендовано в місячний термін сплатити штраф в сумі 15086,63 грн.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що підприємством 06 травня 2009 року було відправлено поштою звіт про фактичне вивільнення працівників станом на 05 травня 2009 року та посилання на запис в журналі вихідної кореспонденції підприємства, оскільки в журналі вихідної кореспонденції жодного чіткого запису про направлення звіту про фактичне вивільнення працівників, а саме до Чернігівського міського центру зайнятості не значиться, а вказано лише те, що 06.05.2009 року вказаний звіт був направлений «ФСС», тобто чітко не вказано до якого саме Фонду було направлено звіт.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем наданий не належним чином оформлений витяг з журналу вихідної кореспонденції, а відтак не зрозуміло з якого журналу надано копію листка.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки, відповідачем не було надано до суду жодних належних доказів щодо направлення звіту до Чернігівського міського центру зайнятості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Чернігівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття необхідно задовольнити повністю

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Чернігівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до приватного підприємства "Лідер" про стягнення штрафу задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Лідер» на користь Чернігівського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на р/р 37177974900002, в ГУДК України в Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 21395273, код платежу 50040400, штраф у розмірі 15086,63 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення постанови в повному обсязі 16.11.2009 року.

Суддя: Падій В.В.