Рішення № 77667756, 17.10.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9994/18 2/335/2448/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря Гончаренко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за липень 2018 року, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, витрат на правничу допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ “Запоріжжяобленерго” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв”язку з порушенням термінів її виплати, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до наказу № 2972-к від 11.07.2018 позивача 13.07.2018 року звільнено за власним бажанням з посади водія автотранспортних засобів. 13.07.2018 року ПАТ “Запоріжжяобленерго” видано позивачу повідомлення про нараховану суму, належну працівнику при звільненні: загальний розмір заборгованості зі сплати заробітної плати складає 59 158,49 грн., в тому числі заборгованість за липень 2018 року — 20 882,82 грн. Протягом останнього півріччя відповідач не сплачує заробітну плату у повному обсязі, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням суду від 25.07.2018 року на користь позивача стягнуто заборгованість зі сплати заробітної плати за період з листопада 2017 року по червень 2018 року на загальну суму 38 275,67 грн. На теперішній час заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі не виплачена. Позивач посилається на положення ст. 116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установ, організації, проводиться в день звільнення. Згідно з ч.1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно з розрахунком, проведеним позивачем відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, загальний розмір виплати позивачу середнього заробітку за період з 14.07.2018 по 28.08.2018 затримки виплати заробітної плати складає 6 196,28 грн. Крім того, позивач вважає, що дії роботодавця щодо невиплати заробітної плати в період його роботи на підприємстві, не проведення з ним розрахунків при звільненні поставили останнього у скрутне становище, унеможливили забезпечення нормального його існування та членів його родини. Враховуючи, що відповідачем здійснено затримку з виплати заробітної плати більш ніж на один місяць, останній зобов’язаний компенсувати втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплат, що становить 2 602,97 гривень. На підставі викладеного позивач просить стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату за липень 2018 року у розмірі 20 882 грн. 82 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 14.07.2018 по 28.08.2018 включно у розмірі 6 196 грн. 28 коп.; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 2 602 грн. 97 коп.; витрати на правничу допомогу у розмірі 6 300 гривень.

03 вересня 2018 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано з ПАТ “Запоріжжяобленерго” довідку розрахунок по нарахованій, але не виплаченій ОСОБА_1 заробітній платі за липень 2018 року, а також довідку про середньомісячний заробіток.

26 вересня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої відповідач заперечує проти позовних вимог, зважаючи на те, що відсутня його вина в затримці розрахунку з позивачем, оскільки відповідач має низькій рівень надходження коштів від споживачів електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. НКРЕКП щомісячно встановлював товариству нульовий відсоток відрахувань та виділяв кошти виключно на проведення ремонтних робіт, що підтверджується відповідними постановами НКРЕКП. Також, останнім було встановлено суми додаткових щодобових відрахувань (утримань) коштів з поточних рахунків ПАТ “Запоріжжяобленерго” , що фактично позбавило товариство всього прибутку від господарської діяльності, починаючи з липня 2017 року. Затримка виплат була спричинена не з вини відповідача, а внаслідок певних значущих не залежних від нього обставин. Крім того, відповідачем зазначено, що у разі задоволення позову в частині стягнення з нього середнього заробітку за час затримки при звільненні, розмір стягуваної суми такого заробітку має бути зменшено на суму обов'язкових платежів, утримуваних з позивача при виплаті заробітної плати, а саме: ПДФО — 18% та військовий збір — 1,5 %, поряд з цим просить суд зазначити розмір стягуваної суми середнього заробітку з подальшим утриманням вищевказаних обов’язкових платежів. Щодо стягнення компенсації втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 2 602,97 грн., відповідач зазначає про невідповідність такої вимоги статтям 1-4, 7 Закону України “Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати” та вважає її необґрунтованою, оскільки остання базується на припущеннях позивача про майбутнє порушення його права, вимога заявлена передчасно, а задоволення такої вимоги призведе до подвійного стягнення компенсації — на підставі рішення суду за частину періоду і на підставі закону за весь період затримки. Крім того, відповідач вважає заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 6 300 грн. Завищеним, та таким, що підлягає зменшенню, оскільки оформлення процесуальних документів по справі не потребувало затрати значного часу та не вимагало великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Одночасно з відзивом на позов відповідачем надано довідку про невиплачену ОСОБА_1 заробітну плату за період вересень 2017 року — липень 2018 року станом на 25.09.2018, а також довідку про середній заробіток ОСОБА_1 Відповідачем зазначено, що сума заборгованості, яка вказана у довідці, є сумою без урахування податків і зборів.

16 жовтня 2018 року від позивача надійшла уточнена позовна заява в якій позивача просить стягнути з ПАТ “Запоріжжяобленерго” нараховану, але не виплачену заробітну плату за липень 2018 року у розмірі 20 882 грн. 82 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 14.07.2018 по 17.10.2018 включно у розмірі 21 535 грн. 14 коп.; витрати на правничу допомогу у розмірі 6 300 гривень.

Крім того, позивач не згоден зі зменшенням суми витрат на правничу допомогу, яку він сплатив адвокату ОСОБА_2 у розмірі 6 300 грн., посилаючись на те, що відповідачем при надані відзиву на позову не доведено не співмірність таких витрат, незважаючи на те, що ч. 3 ст. 137 ЦПК України покладає обов'язок доведення не співмірності витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач в судове засідання не з”явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності його адвоката ОСОБА_2

Відповідачем також подано до суду заяву про можливість розгляду позовної заяви без участі його представника.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності позивача та представника відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України гарантує право кожній особі на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право кожній особі на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 наказом № 916-к від 01.04.2013 прийнято в службу механізації та транспорту Мелітопольських високовольтних електричних мереж ВАТ “Запоріжжяобленерго” на посаду водія автотранспортних засобів. 13.07.2018 ОСОБА_1 на підставі наказу № 2972 від 11.07.2018 звільнено з посади водія транспортних засобів Мелітопольських високовольтних електричних мереж ПАТ “Запоріжжяобленерго” за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, ч. 3 ст. 38 КЗпП України .

Згідно з наданою відповідачем довідкою невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період вересень 2017 року — липень 2018 року, її розмір станом на 25.09.2018 складає 59 158 грн. 49 коп., у тому числі: листопад 2017 року — 3 300,6 грн., грудень 2017 року — 5 930,34 грн., січень 2018 року 6 548,56 грн., березень 2018 року — 10 603,74 грн., квітень 2018 року — 6 622,4 грн., червень 2018 року — 5 270,03 грн., липень 2018 року — 20 882,82 грн.

Рішенням Орджонікідзевського суду від 25.07.2018 з відповідача ПАТ “Запоріжжяобленерго” на користь ОСОБА_1 стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату за листопад 2017 року — червень 2018 року у розмірі 38 275, 67 грн.

Таким чином, зазначена позивачем сума нарахованої, але не виплаченої за липень 2018 року заробітної плати у розмірі 20 882, 82 грн., підтверджена відповідачем.

Оскільки суд не має сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положень ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата, згідно зі ст. 94 КЗпП, є винагородою, обчисленою, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Крім того, статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

Право працівника на оплату праці також регулюється положеннями статей 21-24 Закону України “Про оплату праці”.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Слід зазначити, що несвоєчасна або неповна сплата відповідних належних людині виплат порушує конституційний принцип, який гарантує забезпечення державою рівня життя, достатнього для задоволення необхідних життєвих потреб, і порушує право власності громадян на такі виплати, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини є прямим порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє аргументи відповідача щодо відсутності вини роботодавця у затримці проведення розрахунків з позивачем у зв’язку з відсутністю коштів у підприємств, оскільки вказане жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” нарахованої за липень 2018 року, невиплаченої заробітної плати у розмірі 20 882 грн. 82 коп. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 14.07.2018 по 17.10.2018 включно у розмірі 21 535 грн. 14 коп., суд дійшов до такого висновку.

ПАТ “Запоріжжяобленерго” 13.07.2018 у день звільнення вручено позивачу ОСОБА_3 про нараховану суму, належну при звільненні, до якої, у тому числі належить заробітна плата, нарахована за період листопад 2017 року — липень 2018 року, та становить 59 158,49 грн. З вказаним у повідомленням розрахунком ознайомлено позивача. Інші відмітки щодо фактичного розрахунку з позивачем у даному повідомленні відсутні.

Станом на 16.10.2018 року, на час подання позивачем до суду уточнених позовних вимог, вищевказані виплати відповідачем не здійснено. Про вказане свідчить також надана ПАТ “Запоріжжяобленерго” довідка про невиплачену станом на 25.09.2018 заробітну плату.

Інші будь-які документи, які б свідчили про здійснення фактичного розрахунку з позивачем у зв'язку з його звільненням сторонами не надано.

Згідно з частиною 1 статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 20 Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” № 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв”язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні регулюється Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ № 100 від 08.02.1995.

Керуючись пунктами 2, 3, 5, 8 вказаного Порядку, позивачем проведено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 14.07.2018 року по 17.10.2018 року.

Так, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження заробітної плати виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що проводиться, обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, що проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Період прострочки виплати середнього заробітку за весь час затримки з 16.07.2018 року по 17.10.2018 року становить 66 робочих днів. Згідно з розрахунком позивача загальний розмір виплати середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати станом на 17.10.2018 року складає 21 535,14 грн. (326,29 грн.?66 днів = 21 535,14 грн.).

Розмір середньоденного доходу ОСОБА_1 у сумі 326,29 грн. підтверджено наданою відповідачем довідкою про середній заробіток .

Порядок розрахунку та його розмір відповідачем не оскаржується.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд приймає здійснений позивачем розрахунок середнього заробітку за весь час затримки з 14.07.2018 року по 17.10.2018 року.

Наведені відповідачем у відзиві аргументи щодо відсутності з боку ПАТ “Запоріжжяобленерго” вини щодо затримки розрахунку при звільненні, суд оцінює критично з тих мотивів, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Дана позиція також висвітлена у пункті 20 Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” № 13 від 24.12.1999.

Враховуючи норми чинного законодавства, приймаючи до уваги доводи позивача, із врахуванням аргументів відповідача, з огляду на те, що ПАТ “Запоріжжяобленерго” не провів з позивачем розрахунок при звільненні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 14.07.2018 року по 17.10.2018 року включно у розмірі 21 535 грн. 14 коп. без урахування податків та загальнообов'язкових платежів. Проаналізувавши доводи позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6 300 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаних вимог з таких підстав.

06 червня 2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір № 30/06/18 про надання адвокатської (правничої) допомоги , згідно з умовами якого адвокат зобов'язується надавати адвокатську допомогу та представляти інтереси клієнта в суді першої та апеляційної інстанції, органах державної виконавчої служби, по цивільній справі (або наказному провадженню) про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі. За надання правової допомоги, клієнт сплачує адвокату частину гонорару у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості Сторін.

Повноваження адвоката ОСОБА_2 підтверджено ордером на надання правової допомоги серії ЗП № 67155 від 06.06.2018 (а.с), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 753 від 07.08.2009 та посвідченням № 02/ЗП ).

Згідно з наданим позивачем оригіналом акта прийняття-передачі наданих адвокатських послуг (правничої допомоги) № 12 до договору про надання адвокатських послуг № 30/06/18 від 06 червня 2018 року, 12.10.2018 року адвокат ОСОБА_2 з 06.06.2018 по 12.10.2018 надав ОСОБА_1 правничу допомогу, а останній прийняв надані послуги, вартість яких складає 6 300 грн., зокрема: консультація адвоката - 3 години — 900 грн., підготовка до судового засідання адвоката - 2 години — 600 грн.,обробка законодавства - 2 години — 600 грн., клопотання про витребування доказів - 2 години — 600 грн., складання позовної заяви - 3 години — 900 грн., обробка відзиву на позовну заяву - 2 години — 600 грн., вартість послуг помічника адвоката - 3 години — 900 грн., складання уточненої позовної заяви - 2 години — 600 грн., участь у судовому засіданні - 2 години — 600 грн.

Позивачем до суду надано квитанцію № 006012 від 12.10.2018 про сплату адвокату за надання правничої допомоги грошових коштів у розмірі 6 300 гривень.

Згідно зі ст. 133 КЗпП України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 КЗпП витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням тих обставин, що від позивача 16.10.2018 надійшло клопотання про розгляд справ без його участі та участі його адвоката, витрати, пов'язані з “підготовкою адвоката до судового засідання” та “участю у судовому засіданні” позивачем не понесені.

Крім того, як вбачається з самої позовної заяви, адвокатом у даній справі вже робились адвокатські запити по аналогічним справам про витребування з ПАТ “Запоріжжяобленерго” довідок розрахунків по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, що свідчить про обізнаність адвоката із законодавством у вказаній сфері, та саме з вказаною категорією справ до цього ж самого відповідача.

Враховуючи те, що адвокатську діяльність ОСОБА_2 здійснює з серпня 2009 року, а трудові спори відносяться до нескладних справ, що свідчить про те, що складання документів (позовної заяви, обробку відзиву на позовну заяву клопотання про витребування доказів складання уточненої позовної заяви), пов”язаних із зверненням до суду та судовим розглядом вказаної справи, не потребувало значних затрат часу та не вимагало великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Проаналізувавши матеріали справи, норми чинного законодавства та доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1800 грн.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 43 Конституції України, ст. 94, 97, 115, 133, 137 КЗпП, ст. 21, 22, 24 Закону України “Про оплату праці”, керуючись ст. 258, 259 263-265 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за липень 2018 року, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплаченої заробітної плати за липень 2018 року у розмірі 20 882 гривень 82 копійок без урахування податків та загальнообов’язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 14.07.2018 року по 17.10.2018 року включно у розмірі 21 535 гривень 14 копійок без урахування податків та загальнообов’язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 1800 гривень .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь держави судовий збір у розмірі 704 гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня вручення повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Повний текст рішення складений 22 жовтня 2018 року.

Суддя А.В. Воробйов