Вирок № 77667667, 06.11.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1229/18

Провадження № 1-кп/348/273/18

06 листопада 2018 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді: Грещука Р.П.

секретаря: Шпитко М.І.,

з участю прокурора: Галая Р.І.

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника: Синишина П.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Надвірна кримінальне провадження № 42018090780000038 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця смт.Білокуракине, Білокуракинського району, Луганської області, місце реєстрації: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, з повною загальною середньою освітою, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця, старшого солдата, кулеметника 3 гірсько-штурмового відділення 1 гірсько-штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти військової частини А3715, згідно ст.89 КК України несудимого, громадянина України, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем за контрактом вчинив дезертирство, тобто нез'явлення на службу з відпустки з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Злочин ним вчинено при наступних обставинах:

30.09.2016 року ОСОБА_1 з Міністерством оборони України в особі командира військової частини - польова пошта В0927 укладено контракт про проходження військової служби на строк 3 (три) роки.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.12.2016 року № 278-РС старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду кулеметника 3 гірсько-штурмового відділення 1 гірсько-штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти військової частини А3715.

Згідно наказу командира військової частини А3715 від 20.12.2016 року №9 старший солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини та поставлений на всі види забезпечення вказаної військової частини.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині старший солдат ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Також, у ст.1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З моменту видання виконувачем обов'язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 року на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.

Згідно п.п.1, 3 ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби старшому солдату ОСОБА_1 достеменно було відомо, і до часу нез'явлення на службу останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.

Наказом командира військової частини А3715 від 23.12.2016 року № 12 старший солдат ОСОБА_1 вибув у щорічну основну відпустку терміном на 10 діб з 26.12.2016 року по 05.01.2017 року.

Однак, 06.01.2017 року о 09 год. 00 хв. старший солдат ОСОБА_1, діючи умисно, з метою ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився на службу з відпустки до розташування військової частини А3715 (Івано-Франківська область, Надвірнянський район, смт.Делятин) та продовжував перебувати поза її межами, проводячи час на власний розсуд, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який не з'явився на службу до військової частини.

09.06.2018 року о 17 год. 00 хв. старшого солдата ОСОБА_1 було затримано на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Таким чином, своїми діями старший солдат ОСОБА_1 вчинив дезертирство, тобто нез'явлення на службу з відпустки з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, передбачене ч.3 ст. 408 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та пояснив, що він 30.09.2016 року з Міністерством оборони України в особі командира військової частини - польова пошта В0927 уклав контракт про проходження військової служби на строк 3 роки.

07.12.2016 року його було призначено на посаду кулеметника 3 гірсько-штурмового відділення 1 гірсько-штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти військової частини А3715.

Наказом командира військової частини А3715 від 23.12.2016 року № 12 він вибув у щорічну основну відпустку терміном на 10 діб з 26.12.2016 року по 05.01.2017 року.

В подальшому, 06.01.2017 року о 09 год. 00 хв. він не з'явився на службу з відпустки до розташування військової частини А3715 (Івано-Франківська область, Надвірнянський район, смт.Делятин) та продовжував перебувати поза її межами, у зв'язку з тим, що його малолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 захворіли. На їх лікування він витратив всі гроші і знаючи, що у військовій частині з нього можуть ще зняти заробітну плату за несвоєчасне прибуття, вирішив не їхати по місцю проходження служби взагалі.

Усвідомлює, що вчинив злочин, оскільки не з'явився на місце проходження служби у особливий період.

Просить його суворо не карати, у вчиненому щиро розкаюється та обіцяє стати на шлях виправлення. Стверджує, що вчинити даний злочин та ухилитися від проходження служби його спонукали сімейні обставини.

Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочині при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та зважаючи на те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників процесу, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1, які виразились у дезертирстві, тобто нез'явленні на службу з відпустки з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вірно кваліфіковано за ч.3 ст.408 КК України.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, те що по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, його поведінку до і після вчинення злочину, ставлення до скоєного та відповідно до ч.1 ст.66 КК України, обставини, що пом'якшують покарання - молодий вік обвинуваченого, повне визнання вини у вчиненому на досудовому слідстві та в суді, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні двох малолітніх дітей. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 являється учасником АТО.

З врахуванням всіх обставини справи, особи обвинуваченого, його поведінки до і після вчинення злочину, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 слід призначити покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, вказані вище обставини в сукупності є, на думку суду, такими, що не тільки пом'якшують покарання, але й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину і дають підстави, з врахуванням як обставин у справі так і особи обвинуваченого, який згідно ст.89 КК України несудимий, та викладених вище пом'якшуючих відповідальність обставин, застосувати до нього ст.69 КК України та при призначенні йому покарання перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.3 ст.408 КК України.

Обраний обвинуваченому такий вид покарання, на переконання суду, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та обставинам справи, але й особі самого обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати меті покарання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.408 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України - 6 (шість) місяців арешту.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 09 червня 2018 року з 17 год. 00 хв., тобто з часу його затримання.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_1 в той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Грещук Р.П.