Рішення № 77667046, 07.11.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8136/18

Провадження № 2/344/3336/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_3, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та стягнення пені за несплату аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи тим, що з відповідачем перебувала у шлюбі, від якого у них народилася дочка – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 07.02.2006 року шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Івано-Франківського міського суду в користь позивача з відповідача стягувались аліменти на утримання ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття. В даний час ОСОБА_3 навчається в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу на заочній формі навчання та в Університеті Шльонському в Катовіцах (ОСОБА_4) на денній формі навчання. Відсутність матеріального утримання у зв'язку з досягненням повноліття ставить позивачку в скрутне матеріальне становище, так як дочка не може працювати в зв'язку з навчанням на денній формі. Відповідач не сплачує аліменти, що стягуються з нього на підставі виданого Івано-Франківським міським судом виконавчого листа № 2-5665 від 06.05.2003 року, а саме ним не внесено жодної суми коштів на погашення цієї заборгованості, розмір якої складає 74 117,25 грн., тому просила суд стягувати з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дитини у зв'язку з продовженням навчання в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів відповідача до закінчення навчання, додаткові витрати на оплату навчання в розмірі ? витрат на навчання, в розмірі 1887 гривень до закінчення навчання чи до досягнення донькою двадцятитрьохрічного віку, а також стягнути з відповідача на її користь пеню за несплату аліментів в розмірі 74 117,25 грн..

Ухвалою суду від 11.07.2018 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено ОСОБА_3.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Відповідач вказав, що даний час офіційно не працює, не має стабільного заробітку, має на утриманні неповнолітню дитину, а тому не має можливості сплачувати заявлені позивачем вимоги.

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначає, що вважає вказаний позов безпідставним, виходячи з наступного. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування вимоги про стягнення з нього 1/3 всіх видів доходів щомісячно, оскільки нею надано договір без дати № 20з-16-0002-01 про підготовку бакалавра, форма навчання заочна, яка виключає сплату аліментів на підставі ст. 199 СК України; не надала документів, які підтверджують навчання дитини на стаціонарній формі навчання де вказано період навчання та оплату,якщо вона навчається на платній формі, з поданої ксерокопії на польській мові не зрозуміло де навчається, в якому закладі. Вимога щодо додаткових витрат на дитину в розмірі ? витрат на навчання в розмірі 1887 грн. не визнає, оскільки додаткові витрати на дитину проводяться до досягнення дитиною повноліття з документальним доведенням, що ці витрати існують, а навчання дитини не відноситься до особливих обставин. Вказує, що на сьогоднішній день існує заборгованість по сплаті аліментів в сумі 66617,25 грн., а сума пені складає 22113,42 грн.. Стягнення аліментів припинилося в зв’язку із досягненням дитиною повноліття 03.05.2017 року, позивач заявила позов до суду 12.06.2018, а тому позивач пропустила строк позовної давності щодо стягнення пені. На даний час офіційно не працює, не має стабільного заробітку, має на утриманні неповнолітню дитину, а тому не має можливості сплачувати заявлену позивачем вимогу про стягнення аліментів в розмірі 1/3 доходів щомісячно.

У відповіді на відзив та письмових поясненнях позивач зазначила, що відповідач вказує, що він не зобов’язаний брати участі у сплаті аліментів на утримання повнолітньої доньки, оскільки, вона в Україні навчається на заочній формі навчання. На думку відповідача заочна форма навчання дає можливість його доньці самостійно заробляти і утримувати себе. Така позиція батька є безвідповідальною, оскільки, навчаючись у Івано-Франківськом національному технічному університеті нафти та газу на заочній формі навчання вона одночасно навчається в Університеті Шльонскому в Катовіцах (ОСОБА_4) на денній формі навчання і в зв’язку із цим не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Аналогічна позиція висловлена і в постанові Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», зокрема передбачено що якщо син, донька після досягнення повноліття продовжують навчання (незалежно від форми навчання - денної, заочної, денно-заочної) батьки зобов’язаний здійснювати їх матеріальне утримання. Враховуючи нарахування вказаного розміру пені окремо за кожен прострочений відповідачем періодичний щомісячний платіж, сума нарахованої пені склала 6 117757 гривень 22 копійки. Враховуючи наведене, розмір пені перевищує розмір заборгованості і з врахуванням вимог ст.196 СК України стягненню підлягають не більше 100 відсотків заборгованості тобто, 74 117,25 грн.

Відповідачем ОСОБА_2 подано пояснення на відповідь на відзив, в якому відповідач зазначив, що згоден сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки у розмірі 1000 гривень, щомісячно до закінчення навчання, а саме до 30 вересня 2019 року.

Третя особа ОСОБА_3 В судове засідання не з”явилася. Подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила провести розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов’язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Cторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який 07.02.2006 року (а.с.6).

Від шлюбу у сторін народилася дитина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серія І-НМ № 004962 (а.с.5).

ОСОБА_3 навчається в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу за спеціальністю «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» заочної форми навчання за освітнім рівнем бакалавр за повне відшкодування витрат на підготовку. Відповідно до договору № ІС-16-0002-01 студентом за весь період навчання оплачено кошти в сумі 17720,00 грн., що підтверджується копією довідки №539 від 22.10.2018 року, виданої Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу.

Згідно з копією довідки (засвідченого перекладу) ОСОБА_3 навчається на філологічному факультеті – Катовіце, Шльонський Університет, 4 семестр рекламної та кризової комунікації, спеціальність – іміджовий консалтинг і переговори/стаціонар,І ступеня/ літній семестр 2017/2018 від 19.02.2018 до 30.09.2018/, стаціонарна форма навчання першого ступеня, 3 роки (6 семестрів). Дата початку навчання 01.10.2016 року, за плановий термін закінчення навчання 30.09.2019 року (а.с.64).

У відповідності з вимогами ст. 199 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Право повнолітньої дитини на утримання діє протягом її навчання до 23 років. В разі припинення навчання раніше досягнення цього віку, дитина втрачає право на утримання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені ст. 182 Сімейного кодексу України, до яких відносяться стан здоров'я та матеріальне становище дочки, сина; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Також відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зміст ст. 200 Сімейного Кодексу вказує про те, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2)доведені стягувачем аліменти витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідач ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. На даний час відповідач не працює та доходів не отримує (а.с.75)

Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.

Повнолітній донці ОСОБА_3 на даний час виповнилось 18 років, вона продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, відповідач має таку допомогу надавати, а тому з відповідача слід стягувати аліменти на користь позивача, на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідач додаткових витрат, слід зазначити наступне.

Статтею 185 СК України визначено один із видів виконання такого обов'язку, зокрема участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Частиною першою ст. 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Також з аналізу статті 185 СК України вбачається, що правила та порядок участі батьків у додаткових витратах на дитину поширюються на правовідносини щодо обов'язку батьків по утриманню неповнолітніх дітей, а тому її правила не можуть бути розповсюджені на правовідносини, які виникли між сторонами на утримання повнолітньої доньки.

Згідно до вимог ч.1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Оскільки заборгованість виникла з вини відповідача, позивач має право на неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 1 % за кожен день прострочення платежу, яка передбачено ч. 1 ст. 196 СК України.

Відповідно до ст. 20 СК України до правовідносин щодо відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки врегульованих ст. 196 СК України позовна давність не застосовується.

Згідно копії довідки-розрахунку № -В194103 від 24.04.2018 виданої Івано-Франківським міським відділом державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, заборгованість по несплаті аліментів станом на 01.04.2018 року становить 74 117,25 грн..

Виходячи з розрахунку позивачки розмір пені за прострочення сплати аліментів становить 6117757,22 грн., однак оскільки розмір пені перевищує розмір заборгованості в декілька разів, а пеня не може бути більше 100 відсотків заборгованості з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з травня 2008 року по травень 2017 року в розмірі 74117 гривень 25 копійок.

Суду надано докази прострочення сплати аліментів відповідачем і виниклу у зв'язку з цим заборгованість, яка і не оспорюється. В свою чергу відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочення по сплаті аліментів виникла не з його вини, а за таких обставин та з урахуванням доказів, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення пені за несплату аліментів підлягає до задоволення. Відповідачу було відомо, що рішенням суду він зобов”язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки. Той факт, що позивач своєчасно не звернулась з виконавчим листом для примусового виконання рішення та те,що відповідач погасив заборгованість по аліментам, на думку суду, не може бути підставою для звільнення його від сплати пені.

Враховуючи матеріальне становище сторін та те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, розмір витрат на утримання дитини, виходячи з принципів розумності та справедливості, потреби дитини у розвитку, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 12 червня 2018 року до закінчення її навчання в Університеті Шльонському в Катовіцах (ОСОБА_4), але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

З ч. 6 ст. 141 ЦПК України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги щодо стягнення аліментів, тому суд констатує про необхідність стягнення судового збору у розмірі 1409 грн. 60 коп. з відповідача в дохід держави.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 180, 181, 182,183,185, 191,193,196,198,199,200 Сімейного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», керуючись ст.ст.4,12,13,81,82,141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_3, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та стягнення пені за несплату аліментів, задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, і/н – НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, і\н- НОМЕР_2, аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 12 червня 2018 року до закінчення її навчання в Університеті Шльонському в Катовіцах (ОСОБА_4), але не більш як до досягнення дитиною двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, і/н – НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, і\н- НОМЕР_2, пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 74117 ( сімдесят чотири тисячі сто сімнадцять) гривень 25 копійок.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, і/н – НОМЕР_1, на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державного казначейства служби України у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ суду 02891693) судовий збір в розмірі 1409 гривень 60 копійок.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.А. Татарінова