Ухвала суду № 77666251, 07.11.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мінаєва І.М.,

за участю секретаря Янчевського В.Ю.,

прокурора Страшненка О.В.,

захисника Забавіна О.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження внесеного до ЄРДР за № 12016050510003316 від 15 листопада 2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Новокуйбишевськ Куйбишевської області,

громадянина України, який не працює, зареєстрований

за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

04.01.2016 року за ч. 1 ст. 309 КК України,

засуджений до обмеження волі строком на 1 рік

із звільненням від відбування покарання згідно ст. ст.75,

76 КК України з випробувальним терміном 1 рік.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заявив, що в ході проведення обшуку, який проводився 05.01.2017 року за адресою: АДРЕСА_2 відносно нього було застосовано психологічне насилля з боку працівників поліції, задля визнання ним належності йому наркотичних засобів. Також під час допиту та проведення слідчого експерименту слідча Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області змусила його визнати належність йому наркотичних засобів.

Розв'язуючи заяву обвинуваченого, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд прийшов до наступного.

Як передбачають положення частини 6 статті 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:

1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;

2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;

3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Положеннями статті 206 КПК України передбачені обов'язки щодо захисту прав людини лише слідчого судді, однак, частина 6 статті 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд, розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 вважає за можливе при винесенні даної ухвали керуватись положеннями статті 206 КПК України.

Статтею 22 КПК України закріплено принципи змагальності, згідно з яким прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою в наданні доказів, їх дослідженні та доведенні переконливості перед судом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих прав.

Стаття 3 Конвенції втілює в собі один з основоположних принципів демократичного суспільства. Вона категорично забороняє будь-яке катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження незважаючи на обставини поведінки жертви.

Виходячи з наведеного, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, яке було таким, що порушує статтю 3 Конвенції, це положення, взяте у поєднанні із загальним обов'язком держави за ст. 1 Конвенції, за своїм змістом вимагає ефективного офіційного розслідування. Що стосується розслідування, яке підпадає під дії ст. 2 Конвенції, то воно має бути спроможним забезпечити встановлення й покарання винних осіб. В іншому випадку загальна юридична заборона катування та нелюдського і такого, що принижує людську гідність, поводження й покарання була б неефективною на практиці і в деяких випадках представникам держави було б можливо фактично безкарно порушувати права тих, хто перебуває під їх контролем.

Виходячи з викладеного із системного аналізу норм КПК України, доводи обвинуваченого в судовому засіданні про застосування до нього на досудовому слідстві психологічного насильства, навіть у випадку, коли це не призвело до дачі показань проти себе або інших осіб, повинні бути перевірені судом для реалізації повною мірою наданих законом повноважень реагування на такі факти в разі їх підтвердження з метою створення необхідних умов для захисту порушених прав особи, притягнення винних осіб до відповідальності й недопущення подібних порушень у майбутньому.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 7, 9, 22, 206, 372 суд, -

УХВАЛИВ:

Доручити прокуратурі Донецької області провести перевірку заяви, наданої в судовому засіданні ОСОБА_2, обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України щодо застосування до нього під час досудового розслідування методів психологічного впливу за наслідками якої прийняти відповідне процесуальне рішення, про що повідомити суд.

Перевірку провести у строк, передбачений кримінально-процесуальним законодавством України.

За результатами перевірки матеріали направити Слов'янському міськрайонному суду Донецької області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв