Вирок № 77665548, 07.11.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 1-кп/243/647/2018

Номер справи 243/10268/16-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» листопада 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

- прокурора - Левічева Д.П., Гавриш І.П.

- потерпілого - ОСОБА_1,

- обвинуваченого - ОСОБА_2,

- захисника обвинуваченого - адвоката Пікуліна Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі № 19 Слов»янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016050510003010 від 17 жовтня 2016 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Апеляційного суду Донецької області 05 липня 2018 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, грузина, громадянина України, з повною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утримані неповнолітніх дітей не має, інвалідом не являється, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4, раніше судимого:

- 04 лютого 2002 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 186 ч. 2, 296 ч. 1, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнений з випробуванням на іспитовий строк 2 роки;

- 29 липня 2003 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 186 ч. 2, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Звільнений 26 червня 2008 року по відбуттю строку покарання;

- 02 лютого 2010 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ст. 263 ч. 2 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин;

- 02 листопада 2010 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ст. 307 ч. 2, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців 25 днів з конфіскацією майна. Звільнений 23 жовтня 2015 року по відбуттю строку покарання;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2016 року приблизно о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився біля магазину «Причал» розташованому за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Банківська, 23, де зустрів малознайомого йому ОСОБА_1.

В зазначений час, в зазначеному місці, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин трапилась сварка, в ході якої у ОСОБА_2 виник протиправний умисел, який спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 Так, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 зайти за будівлю вищезазначеного магазину, на що останній погодився та вони вдвох пройшли по вулиці Новій міста Слов'янська Донецької області і зупинились поблизу будинку № 2, де ОСОБА_2 реалізуючи свій злочинний намір спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 наблизився до нього та стоячи навпроти, передбачаючи суспільну небезпечність свого діяння, умисно наніс удар кулаком правої руки по обличчю, а потім дістав з карману ніж, та тримаючи його в правій руці, наніс руків'ям зазначеного ножу 5 ударів зверху по голові потерпілого ОСОБА_1 Від зазначених ударів ОСОБА_1 присів навпочіпки, а ОСОБА_2 продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень наніс йому удар правою ногою по обличчю, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник.

Своїми протиправними діями ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_1 наступні тілесні ушкодження, а саме закрита черепно-мозкова травма: перелом лівої виличної кістки з переходом у верхню стінку лівої орбіти, та верхню щелепу зліва, перелом кісток носу, синець повік та субконьюктивальний крововилив лівого ока, забійна рана тім'яної області, струс головного мозку, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_2 викривається наступними доказами.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 не визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України та суду пояснив, що 17 жовтня 2016 року він приїздив до будівлі наркологічного диспансеру, де бачив потерпілого. Також він зустрів дівчину - ОСОБА_4, яка плакала та повідомила, що її ОСОБА_1 вдарив у живіт. Він покликав ОСОБА_1, завів його за магазин і попередив, щоб він себе більше так не поводив. При цьому ударів потерпілому не наносив, ніяких тілесних ушкоджень не спричиняв. Він також не бачив, щоб хтось наносив удари потерпілому та причинив тілесні ушкодження. ОСОБА_1 сам вибачився перед ОСОБА_4, він його не примушував і при цьому не був присутній. З ОСОБА_1 він спілкувався одну хвилину, може півтори. При спілкуванні ніяких тілесних ушкоджень у потерпілого не бачив. Не пам»ятає, хто з них пішов від магазину першим. При їх розмові він був один, з ним нікого не було. ОСОБА_1 його обмовляє, бо він є внештатним працівником поліції - карного розшуку. Він не може пояснити чому саме його потерпілий оговорює.

Позовні вимоги, заявлені Прокурором в інтересах лікувальної установи за лікування потерпілого він не визнає.

Аналізуючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 в сукупності з іншими, добутими по справі доказами, суд вважає ці пояснення обвинуваченого надуманими, такими, що не відповідають об'єктивній дійсності, оскільки вони цілком спростовуються зібраними по справі доказами, суд розцінює ці показання, як спосіб уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У п.274 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України зазначено: якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійності й точності.

За змістом ст. ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об'єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Крім цього, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об'єм цього обов'язку може змінюватись залежно від природи рішення.

Суд обгрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об'єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.

З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінально процесуальному кодексі України вказано: "Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, про винуватість останнього у скоєнні даного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв»язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченим малознайомий, познайомилися за місяць до подій. Відносини між ними були нормальні. Він з 2015 року перебуває на обліку в Слов»янському наркологічному диспансері, як наркозалежна людина, на метадоновій програмі. 17 жовтня 2017 року о 08 годині ранку він приїхав до Слов»янського наркологічного диспансеру за метадоном, відстояв чергу і вийшов з приміщення диспансеру приблизно на початку 09 години ранку.

Коли стояв у черзі до нього підійшов хлопець на прізвисько «ОСОБА_7» і повідомив, що його чекає біля кафе « Талісман» ОСОБА_2 і хоче з ним поговорити. Він попросив ОСОБА_5 йти з ним і вони разом пішли до кафе «Талісман». Біля кафе стояв ОСОБА_2 разом з незнайомим йому чоловіком. Цей чоловік досудовим слідством не був встановлений. ОСОБА_2 повідомив, що хоче з ним поговорити і запропонував зайти за кут будівлі. Він, ОСОБА_2 та незнайомий йому чоловік зайшли за кут будівлі і ОСОБА_2 почав йому погрожувати, сказав, що буде його бити за те, що він образив їх спільну знайому на ім»я ОСОБА_4. Ця дівчина ОСОБА_4 також разом з ним перебувала на метадоновій програмі і була на обліку, він перебував з нею у інтимних стосунках, а потім ці стосунки вони припинили. Він намагався не допустити конфлікту, але ОСОБА_2 його вдарив кулаком правої руки в обличчя, від чого у нього помутився розум, він похитнувся і відійшов до стіни гаражу. ОСОБА_2 підійшов до нього, дістав правою рукою з лівої внутрішньої кишені одягненої на ньому куртки ніж. Цей ніж був великий, лезо 20 см, рукоятка була дерев»яна, але він рукоятку точно не бачив. ОСОБА_2 почав ножем наносити йому удари зверху вниз у верхню частину голови, наніс приблизно 5 ударів. Від нанесених ударів він сів і у нього полилася кров з голови, він став панікувати, намагався встати і йти. Чоловік, який був разом з ОСОБА_2 став його утримувати, не давав йому цього зробити. ОСОБА_2 став кричати, кликати ОСОБА_4, щоб вона до них підійшла. До них підійшла ОСОБА_4 і хлопець на прізвисько «ОСОБА_7» і ОСОБА_2 примусив його просити у ОСОБА_4 пробачення, погрожував при цьому ножем. ОСОБА_2 нахилився до нього, поставив перед його обличчям ніж і примушував просити у ОСОБА_4 пробачення. Він попросив у ОСОБА_4 пробачення і вона його пробачила. Потім ОСОБА_2 його попередив, якщо він звернеться у поліцію, то він його вб»є і вдарив правою ногою його в обличчя. Потім йому дозволили йти, він вийшов і побачив ОСОБА_5, який допоміг йому дійти до травмпункту в лікарні. Очевидців того, як ОСОБА_2 спричиняв йому тілесні ушкодження немає. Він розповів ОСОБА_5, як все відбувалося, коли вийшов із за кута. Також про те, що трапилося, він повідомив ОСОБА_6. До нього в лікарню наступного дня приїхали товариши ОСОБА_2 і просили забрати Заяву з поліції. Після травмпункту він знаходився у лікарні на стаціонарному лікуванні, але після того, як до нього в лікарню почали приїздити знайомі ОСОБА_2, він змушений був покинути лікарню. Перебуваючи в лікарні, він кожного ранку викликав таксі та їздив до наркологічного диспансеру, щоб отримати пігулки, а потім повертався до лікарні.

На досудовому слідстві проводився слідчий експеримент з його участю, він все розповів, як було, ніяких протиправних дій до нього працівники поліції не застосовували.

Аналізуючи пояснення потерпілого ОСОБА_1 у сукупності з іншими, добутими по справі доказами, суд вважає ці пояснення потерпілого, такими, що відповідають об'єктивній дійсності, оскільки вони цілком підтверджуються зібраними по справі доказами - процесуальними документами, є послідовними, узгоджуються між собою та підтверджені об'єктивними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Крім того, як пояснив потерпілий ніяких відносин, в тому числі неприязних, між ним та обвинуваченим не було і тому суд вважає, що у потерпілого немає причин для оговорення обвинуваченого. Сам обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні не вказує на можливу наявність неприязних відносин між ним та потерпілим, також не вказує причин з яких потерпілий міг би його оговорити, взагалі про наявність таких причин суду не повідомляє. Ствердження обвинуваченого в тій частині, що потерпілий співпрацює з правоохоронними органами і тому оговорює його, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки є безпідставними.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона знайома з обвинуваченим близько двох років, до подій 17 жовтня 2016 року була з ним знайома 1-2 місяці. Відносини між нею та обвинуваченим були нормальні, дружні. З потерпілим ОСОБА_1 вона також знайома, відносини були неприязні. Про події 17 жовтня 2016 року вона конкретно нічого не пам»ятає, ніякого насильства в той день вона не бачила. Можливо в той день вона бачила ОСОБА_2 біля магазину «Причал», але не пам»ятає, щоб бачила там і потерпілого. Вона в той день знаходилася біля магазину «Причал» з 08 години ранку до 09 години 30 хвилин, оскільки вона перебуває на метадоновій програмі і кожного дня туди приїздить. Давно ОСОБА_1 декілька разів її вдарив у живіт кулаком, це було вже після подій 17 жовтня 2016 року. Причина такої його поведінки були ревнощі.

Після 17 жовтня 2016 року до неї додому приїхали 4-5 молодиків, це було після 18 години і вона вже знаходилася в ліжку, оскільки погано себе почувала. Ці молодики підняли її з ліжка, вивели з будинку за руки і відвезли до відділу поліції. Її шантажували, що заберуть у неї дитину. Працівники поліції намагалися схилити її, щоб вона дала свідчення, які їх влаштовують. Вона не бачила ніяких насильственних дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_1 Зі скаргами на неправомірні дії працівників поліції вона не зверталася.

Вона колишня наркоманка, бажає розпочати інше життя, на теперішній час навчається за професією -перукар, а до неї продовжують приїздити працівники поліції і вимагають надати свідчення по справі. Вона ніколи не скаржилася ОСОБА_2 на поведінку ОСОБА_1 Вона ніколи не бачила ОСОБА_1 з тілесними ушкодженнями. Вона не говорила слідчому, що 17 жовтня 2016 року бачила у потерпілого ОСОБА_1 кров на обличчі. Вона багато чула про конфлікт, який стався 17 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, а також про те, що туди приїздили працівники поліції. Теперішнього часу від працівників поліції їй відомо, що в той день ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, але хто йому їх спричинив, вона не знає.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_4 суд прийшов до висновку, що вказаний свідок не підтверджує та не спростовує вчинення ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, через відсутність в її свідченнях відомостей про наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, судом в якості доказів по справі свідчення вказаного свідка не можуть бути враховані.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що знайома з ОСОБА_2 протягом десяти років, відносини нормальні. Також давно знайома з потерпілим, відносини нормальні. Очевидцем вчинення кримінального правопорушення вона не була. 17 жовтня 2016 року вранці вона бачила ОСОБА_2 та потерпілого, коли вони розмовляли за магазином «Причал», з ними ще хтось був. В той час вона, як і потерпілий, знаходилася на метадоновій програмі. Як обвинувачений та потерпілий заходили за магазин, вона не бачила, ніякої конфліктної ситуації між ними також не бачила. В той день будь-яких тілесних ушкоджень у потерпілого не бачила. Коли ОСОБА_1 уходив, вона бачила, як він пройшов мимо кафе, але нічого надзвичайного не помітила. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розмовляли, але скільки часу, вона не пам»ятає. Бачила також, як проходив ОСОБА_2, але вже після потерпілого. В той день хтось казав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посварилися, непристойно висловлювалися на адресу один одного, але билися вони чи ні, вона не знає. Вона через два дні бачила ОСОБА_1, але тілесних ушкоджень на ньому не бачила, так як він був у шапці та куртці.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_6. суд прийшов до висновку, що вказаний свідок підтверджує ту обставину, що саме 17 жовтня 2016 року, в день, коли відносно потерпілого було вчинене кримінальне правопорушення, вона бачила, як обвинувачений та потерпілий заходили за магазин і знаходилися там протягом певного часу.

Крім показань потерпілого, свідка провина обвинуваченого ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

Із Протоколу огляду місця події від 17 жовтня 2016 року вбачається, що об'єктом огляду є ділянка місцевості магазину «Причал», що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Банківська, будинок № 23. З лівого боку від вказаного магазину розташовується вул. Шнурківська м. Слов'янська Донецької області. А з правого боку розташовується вул. Нова м. Слов'янська Донецької області. В ході огляду будь-яких слідів речовин бурого кольору виявлено не було. Покриття навколо вказаного магазину являє собою гравійну поверхню (том 1, а.п.213-214).

Із Протоколу огляду місця події від 18 жовтня 2016 року вбачається, що місцем огляду є ділянка місцевості, що розташована біля металевих воріт сірого кольору, що вздовж території домоволодіння АДРЕСА_5. На зазначеній ділянці на бетоні, що являє собою наземне покриття, було виявлено пляму речовини темно-коричневого кольору, також на зазначених воротах було виявлено плями темно-червоного кольору. Зазначені плями речовини були відібрані на ватний тампон, який було поміщено до паперового конверту, на якому поставили свої підписи учасники слідчої дії. При огляді прилеглої території ніяких слідів та предметів виявлено не було (том 1, а.п.220-221).

Із Протоколу огляду місця події від 18 жовтня 2016 року вбачається, що місцем огляду є службовий кабінет № 03, що розташований в Слов'янському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Університетська, будинок № 30. В даному службовому кабінеті знаходиться ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_4, який дав письмову заяву працівникам поліції на дозвіл огляду його особистих речей. ОСОБА_2 одягнений в куртку чорного кольору ношену, джинси сірого кольору ношені, туфлі чорного кольору ношені. Зазначені речі були вилучені та поміщені до сейф-пакетів з підписами усіх учасників слідчої дії (том 1, а.п.223).

Із Протоколу проведення слідчого експерименту від 04 листопада 2016 року вбачається, що при проведенні вказаної слідчої дії потерпілий ОСОБА_1 докладно розповів та показав обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: потерпілий ОСОБА_1 вказав на те, як ОСОБА_2 кулаком правої руки наніс йому один удар в область обличчя, в ліве око. Потерпілий ОСОБА_1 вказав на те, як ОСОБА_2 торцем руків'я ножу, який він тримав у правій руці наніс йому 5 ударів в область голови зверху. Потерпілий ОСОБА_1 вказав на те, як ОСОБА_2 держачи ніж у правій руці погрожував йому. Потерпілий ОСОБА_1 вказав на те, як ОСОБА_2 правою ногою наніс один удар в область обличчя в ніс (том 1, а.п.227-230). ОСОБА_1 під час слідчого експерименту надав пояснення, аналогічні свідченням, наданим під час його допиту в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія - Слідчий експеримент, проведений 04 листопада 2016 року з участю потерпілого ОСОБА_1 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України, а саме - у присутності двох понятих та статиста.

Окрім того, у відповідності до ч. 3 ст. 240 КПК України «До участі у слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник», але це не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 04 листопада 2016 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Окрім того, як зафіксовано в Протоколі вищевказаної слідчої дії, ніяких зауважень і доповнень з боку учасників слідчої дії не надійшло.

Із Висновку судово-медичної експертизи № 560 від 12 листопада 2016 року вбачається, що виявлені у ОСОБА_1 при зверненні за медичною допомогою закрита черепно-мозкова травма: перелом лівої виличної кістки з переходом верхню стінку лівої орбіти, та верхню щелепу зліва, перелом кісток носу, синець повік та субконьюктивальний крововилив лівого ока, забійна рана тім'яної області, струс головного мозку утворились від дії тупих предметів, можливо в зазначений термін і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя (том 1, а.п.233-234).

Із Висновку додаткової судово-медичної експертизи № 577 від 23 листопада 2016 року вбачається, що виявлені у ОСОБА_1 при звернені за медичною допомогою закрита черепно-мозкова травма: перелом лівої виличної кістки з переходом верхню стінку лівої орбіти, та верхню щелепу зліва, перелом кісток носу, синець повік та субконьюктивальний крововилив лівого ока, забійна рана тім'яної області, струс головного мозку утворились від не менш трьох ударів тупих предметів, можливо в зазначений термін і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Можливість утворення виявлених у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту з приданням або без придання прискорення виключається. Характер виявлених у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та надані матеріали справи свідчать про те, що торцем руків'я ножу йому могла бути спричинена забійна рана тім'яної області. Можливо виникнення тілесних ушкоджень, винайдених у ОСОБА_1 при обставинах на які він вказує, під час проведення слідчого експерименту та допиту (том 1, а.п.236-237).

Додаткова судово- медична експертиза - Висновок № 577 від 23 листопада 2016 року, була призначена та проведена у порядку, передбаченому ст.ст. 110, 242, 243 КПК України, а Висновок вищевказаної судової експертизи цілком відповідає вимогам ст.ст.101-102 КПК України і у суду немає будь-яких передбачених законом підстав, ставити цей висновок під сумнів.

На думку суду, вказаний Висновок додаткової судово - медичної експертизи №577 від 23 листопада 2016 року - є об»єктивним доказом і цілком підтверджує показання потерпілого ОСОБА_1, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні про обставини та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим. Будь-яких, передбачених законом, доказів, які б повністю або частково спростовували вищевказане судом, сторона захисту в судове засідання не надала та на наявність таких доказів взагалі не посилається.

При цьому згідно Висновків проведеної у справі додаткової судово - медичної експертизи №577 від 23 листопада 2016 року показання потерпілого ОСОБА_1, дані ним під час проведення слідчого експерименту відповідають об»єктивним судово - медичним даним, встановленим при судово - медичній експертизі потерпілого щодо механізму, характеру та локалізації тілесних ушкоджень.

З огляду на виконання положень ст.ст. 85,86,94 КПК України та роз»яснень, що викладені в абзаці другому пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров»я особи» суд приймає до уваги Висновки проведених в даному кримінальному провадженні судово - медичної експертизи №560 від 12 листопада 2016 року та додаткової судово - медичної експертизи № 577 від 23 листопада 2016 року щодо кількості, характеру та локалізації тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_1, оскільки ці Висновки у своїй сукупності та взаємозв»язку узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_1 про те за яких обставин йому були спричинені тілесні ушкодження 17 жовтня 2016 року та про їх кількість, характер, локалізацію нанесених йому ударів торцем руків»я ножу по голові.

Із Протоколу отримання зразків для проведення експертизи від № 18 листопада 2016 року вбачається, що відібрано зразки крові у ОСОБА_1 Медичну пробірку із зразками крові ОСОБА_1 поміщено до прозорого поліетиленового пакету, горловина якого зав'язана ниткою, кінці якої зафіксовані за допомогою паперових смужок (том 1, а.п.242).

Із Висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 1279 від 30 листопада 2016 року вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, виявляє емоційно-нестійкий розлад особистості, ускладнений психічними та поведінковими розладами внаслідок споживання психоактивних речовин. В період часу, відповідного інкримініруємого кримінального правопорушення, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, відповідного інкримініруємого кримінального правопорушення, ОСОБА_2 в стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_2 хронічною психічною хворобою не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (том 1, а.п.244-247).

Із Висновку судової імунологічної експертизи № 2096 від 30 листопада 2016 року вбачається, що при дослідженні зразка рідкої крові ОСОБА_1 встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (том 1, а.п.249-250).

Із Висновку судової імунологічної експертизи № 2097 від 05 грудня 2016 року вбачається, що при серологічному дослідженні сліду крові (об'єкт № 1) встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає можливості походження його від ОСОБА_1 (том 2, а.п.2-4).

Із Протоколу огляду речей від 08 грудня 2016 року вбачається, що місцем огляду є службовий кабінет №309, розташований в Слов'янському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Університетська, буд. № 30. Предметом огляду є три експертних сейф-пакета з особистими номерами: перший - 0748758, на якому мається написи - «туфлі чорного кольору, ношені вилучені у гр. ОСОБА_2.», другий - 3114864, на якому маються написи - «джинси сірого кольору, ношені, вилучені у ОСОБА_2», третій - 0748830, на якому мається напис - «куртка шкіряна чорного кольору, ношена вилучена у гр. ОСОБА_2 Т.І.». Далі перший експертний сейф-пакет в присутності понятих та інспектора криміналіста було розпечатано, та всередині було виявлено туфлі чорного кольору, ношені, зазначені туфлі було оглянуто інспектором криміналістом із застосуванням променів лампи ультрафіолетового освітлення. В ході огляду на взутті ніяких слідів виявлено не було. Відкривши другий експертний сейф-пакет в присутності понятих та інспектора криміналіста, було виявлено джинси сірого кольору ношені, зазначені джинси було оглянуто інспектором криміналістом із застосуванням променів лампи ультрафіолетового освітлення В ході огляду джинсів ніяких слідів виявлено не було. Відкривши третій експертний сейф-пакет в присутності понятих та інспектора криміналіста, було виявлено куртку шкіряну, чорного кольору, ношену, зазначену куртку було оглянуто інспектором криміналістом із застосуванням променів лампи ультрафіолетового освітлення. В ході огляду куртки ніяких слідів виявлено не було. Зазначені речі було вилучено та поміщено до експертного сейф-пакету з особистим номером - 2063716, на якому поставили свої підписи усі учасники слідчої дії (том 2, а.п.5).

Із Розписки від 10 грудня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від працівників поліції належне йому майно, а саме: джинси, куртку, ремінь та туфлі (том 2, а.п.14).

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані ним докази ( параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя ( статті 5,8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року; «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року - «… що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв»язку.

Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.

Судом не встановлено таких обставин, які ставили б під сумнів показання допитаних в судовому засіданні потерпілого, свідків так само не надано суду доказів, що їх спростовують. Репутація цих осіб не дискредитована, довіра до їх показань не підірвана, мотивів можливої нечесності як приводу для обмовляння обвинуваченого захистом не доведено.

В судовому засіданні обвинувачений, його захисник скористалися правом допитати цих осіб , що відповідає вимогам п.1, підп. «d»п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із забезпеченням їм можливості надати аргументи на спростування їх показань, однак жодних об»єктивних даних для того, щоб ставити їх під сумнів, суд не встановив.

Показання потерпілого, свідків повністю узгоджуються зі змістом інших доказів, якими є протокол слідчої дії, висновок експерта, речові докази.

За таких обставин, суд приймає до уваги при ухваленні вироку показання потерпілого, свідків, речові докази, як докази винуватості ОСОБА_2

При їх оцінці суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом»,який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв»язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_2, вірно кваліфіковано за ст. 121 ч. 1 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до тяжких злочинів, характер, ступінь його суспільної небезпеки, ступінь негативної майнової шкоди і наслідків для потерпілого, дані про особу обвинуваченого.

Згідно роз»яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов»язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом»якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

п.2 «Відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом… менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо».

Суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, також враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд бере до уваги таку правову позицію, зазначену в Постанові Верховного Суду України від 14 квітня 2016 року. Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі про призначення судом більш м'якого покарання. Так, у Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»

Обставин, що пом»якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України - рецидив злочину.

Суд приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_2 є осудним, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, обстановку та обставини вчинення даного кримінального правопорушення ( злочину), який є умисним, наслідки, що настали ( спричинення тяжких тілесних ушкоджень), особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем мешкання, особу винного, який з червня 2010 року перебуває на диспансерному обліку у лікаря КЛПУ «Міський наркологічний диспансер міста Слов'янська» з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності», суд враховує також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що потерпілий не наполягає на суворій мірі покарання для обвинуваченого, і тому суд визнає необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримініруємої статті Особливої частини Кримінального кодексу України. З огляду на юридичну суть та зміст положень ст.ст. 50,65 КК України, суд також вважає, що захід примусу відносно ОСОБА_2 внесе корективи в соціально - психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить його додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ОСОБА_2 нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, внаслідок його протиправних дій потерпілому спричинено тяжкі тілесні ушкодження, наявність обтяжуючої покарання обставини, такої як рецидив злочинів, а також дані, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_2, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого при призначення покарання статті 69 КК України.

Окрім того, на підставі Вироку Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України і призначено йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з ізоляцією засудженого та поміщенням його до кримінально - виконавчої установи закритого типу. Копію вказаного Вироку обвинувачений отримав 05 жовтня 2018 року і 02 листопада 2018 року до Слов»янського міськрайонного суду Донецької області надійшла Апеляція ОСОБА_2 на Вирок Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2018 року, тобто Вирок не набув чинності.

«Таким чином, до того моменту, коли обвинувальний вирок суду набере законної сили, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, а тому відповідні державні органи повинні поводитися з нею, як невинуватою особою. Це, зокрема, означає, що суди не мають права призначати покарання за сукупністю злочинів на підставі ст.70 ч.4 КК України при наявності попереднього вироку, який не набрав законної сили. Такі висновки відповідають практиці Європейського суду з прав людини у рішенні в справі « Аллене де Рібемон проти Франції» ( Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 року по справі № 639/9081/15-к).

Тому суд при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для призначення покарання на підставі ст. 70 частини 4 КК України. Питання про застосування покарання при наявності кількох вироків підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ст. 537 ч.1 п.11 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Згідно з 5 статті 72 КК в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув'язнення включається, зокрема, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до Закону України № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року, який набув чинності 21 червня 2017 року, ч. 5 ст.72 КК викладено у такий редакції: «попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію у часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Тому, нова редакція ч. 5 ст.72 КК України не може бути застосована до ОСОБА_2 в силу ч. 2, 4 ст. 5 КК України.

Отже ОСОБА_2 слід зарахувати у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 17 жовтня 2016 року по 14 вересня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов Прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області, заявлений в інтересах Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої злочином у розмірі 1323 грн. 68 коп. за перебування в лікувальному закладі потерпілого ОСОБА_1 в умовах стаціонару в хірургічному відділенні Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська» підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки вказана матеріальна шкода спричинена внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У ст. 1 Закону України № 3674-VІ «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року визначено, що судовий збір включається до складу судових витрат.

Оскільки питання про розмір та порядок розподілу судових витрат діючим кримінальним процесуальним кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (з відповідними змінами) з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року № 2246-19, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2018 року складає 1762,00 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Прокурора Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області, заявлених в інтересах Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої злочином у розмірі 1323 грн. 68 коп. за перебування в лікувальному закладі потерпілого ОСОБА_1 в умовах стаціонару в хірургічному відділенні Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська», а тому з обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк шість років з ізоляцією засудженого та поміщенням його до кримінально - виконавчої установи закритого типу.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі засудженому ОСОБА_2 відраховувати з моменту його затримання і поміщення до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк тримання під вартою під час досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження з 17 жовтня 2016 року по 14 вересня 2017 року включно - із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Захід забезпечення кримінального провадження відповідно до видів, передбачених ст. ст. 131, 176 КПК України не застосовувався та не обирався.

Виконання вироку в частині затримання ОСОБА_2 і етапування його для відбування ним покарання у виді позбавлення волі до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції доручити працівникам Слов'янського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1, інші дані суду невідомі, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4, на користь КЛПЗ « Міська клінічна лікарня м. Слов»янська» Донецька область місто Слов»янськ вул. Шевченка №42 на розр/ рахунок 35416001049258 МФО 834016 ГУ ДКСУ в м. Слов»янську Донецької області ОКПО 01991197 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди за лікування потерпілого ОСОБА_1 в умовах стаціонару 1323 грн. 68 коп. ( одна тисяча триста двадцять три грн. 68 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_4 не працюючого, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4, судовий збір на користь держави у сумі 1762,00 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) на доходний рахунок 31211256026001 Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, код ЄДРПОУ 37993783, одержувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106.

Речові докази по справі: вилучені під час огляду речі ОСОБА_2, а саме: джинси, куртка та туфлі, які залучені до матеріалів кримінального провадження № 12016050510003010 від 17 жовтня 2016 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 09 грудня 2016 року, що зберігаються в обвинуваченого ОСОБА_2 - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - залишити у власності обвинуваченому ОСОБА_2

Речові докази по справі: 2 конверти з біологічними зразками (суха кров ОСОБА_1 та змив речовини), які залучені до матеріалів кримінального провадження № 12016050510003010 від 17 жовтня 2016 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 09 грудня 2016 року, що зберігаються в камері речових доказів Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області за Квитанцією № 450 від 10 грудня 2016 року - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - знищити.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а ОСОБА_2 в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий: суддя

Слов'янського міськрайонного суду Т.А.Хаустова.