Рішення № 77662533, 07.11.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/448/17

провадження 2-др/201/20/2018

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу у Дніпропетровській області ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування по закону і стягнення витрат та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу у Дніпропетровській області ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення витрат, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10 січня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування по закону і стягнення витрат, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися, ОСОБА_3 заявив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення витрат; ухвалою суду вказані позови були об’єднані в одне провадження для їх спільного розгляду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2018 року позовні заяви сторін задоволено.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 01 листопад 2018 року звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі щодо вирішення питання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Перевіривши матеріали справи та заяви, оцінивши надані і добуті докази суд вважає можливим ухвалити додаткове рішення щодо судових витрат.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430цього Кодексу.

Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ОСОБА_1 10 січня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування по закону і стягнення витрат, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися, ОСОБА_3 заявив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення витрат; ухвалою суду вказані позови були об’єднані в одне провадження для їх спільного розгляду.

Судом встановлено, що враховуючи матеріали справи надані та добуті докази, а також встановленими судом під час розгляду обставинами та з урахуванням мотивів, з яких суд вважав вставленими наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення по справі 29 жовтня 2018 року ухвалено рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, яким позовні заяви сторін задоволено, а саме: визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право приватної власності на обов’язкову частку спадщини – ? частину трикімнатної квартири загальною площею 65.4 кв. м., житловою площею 38.8 кв. м. у Соборному районі за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_6, померлого 06 травня 2014 року; визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на ? частини трикімнатної квартири загальною площею 65.4 кв. м., житловою площею 38.8 кв. м. у Соборному районі за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_6, померлого 06 травня 2014 року; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пропорційно задоволених вимог в порядку заліку сплачених судових витрат (за первісним позовом сплачено 1 413 грн. 91 коп., за зустрічним позовом сплачено 2 827 грн. 80 коп.) 1 413 грн. 89 коп.

Вказаним судовим рішенням дійсно не було вирішено питання стосовно розподілу судових витрат щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Вирішуючи вище зазначену позовну вимогу суд бере до уваги надані та добуті докази, а також встановлені судом під час розгляду обставинами та з урахуванням мотивів, з яких суд вважав вставленими наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суд вважає можливим ухвалити додаткове рішення в цій частині та відмовити в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 631 гривень 80 коп., оскільки як встановлено судом вище вказаний позов ОСОБА_1 до суду було подано його представником ОСОБА_2, також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вказаний представник приймав участь у розгляді цієї справи судом саме як представник позивача за довіреностю, що підтверджено наявною в матеріалах справи довіреністю фізичної особи від 28 жовтня 2015 року, тобто останній приймав участь у розгляді справи не в якості адвоката та не надавав у розумінні ст. 15 ЦПК України професійної правничої допомоги. Крім того слід зазначити, що позивачем чи його представником не було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи, також на підтвердження понесення вище вказаних витрат не були надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), однак слід звернути увагу, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, однак в супереч вище викладеного та зазначеного позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат, що підтверджено матеріалами справи, всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що вказані вимоги не підлягаю задоволенню повністю, в зв’язку з тим, що відсутнє документальне підтвердження витрат на правничу допомогу зазначене є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на цих вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає можливим позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 631 гривень 80 коп. – відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 89, 13, 258-259, 261, 263-265, 270 353, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 631 гривень 80 коп. – відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додатково рішення суду.

Суддя - О.А. Антонюк