Постанова № 77661331, 01.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1203/16

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 р. (ухвалене суддею Алєксєєвою Н.Ю.) по справі № 816/1203/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити кошти,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, в якому просив: визнати протиправними дії та бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області у вигляді непроведення нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати позивача за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 р.; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили за період з 01.01. 2011 р. по 31.12.2011 р. надбавку за вислугу років у розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 р., з урахуванням: окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, надбавок 25 відсотків та 30 відсотків суддям, заробітної плати за час відрядження, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, надбавки за перебування на адміністративній посаді голови суду; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. заробітну плату за час відпустки, відрядження, матеріальні допомоги та додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки, з урахуванням донарахованої надбавки за вислугу років, за вказані періоди; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, за час відрядження та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. індексацію відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р.; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, за час відрядження та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 р. позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2018 р. постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 р. та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 р. скасовано в частині позовних вимог щодо зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, за час відрядження та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. індексацію, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р., а також зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, за час відрядження та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. компенсацію, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р., а справу в цій частині позовних вимог направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового судового розгляду, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 р. у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 р. та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Закону України "Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушення строку виплати", Кодексу адміністративного судочинства України, на не відповідність висновків суду обставинам справи, та зазначив, що суд першої інстанції протиправно повністю відмовив у задоволенні його позову, оскільки Верховним Судом рішення першої та апеляційної інстанції скасовані та направлені на новий розгляд лише в частині щодо зобов'язання нарахувати і виплатити позивачу індексацію та компенсацію.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Оржицького районного суду Полтавської області з 02.06.2004 р. та за період роботи з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. отримував заробітну плату, яка складалась з: посадового окладу, доплати за кваліфікаційний клас, надбавки за вислугу років, надбавки за перебування на адміністративній посаді голови суду, індексації заробітної плати (доходу), премій, надбавок суддям, матеріальної допомоги, заробітну плати за час відпустки та відрядження, що підтверджується довідкою-розрахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області та розрахунковим листом.

Надбавка за вислугу років позивачу в 2011 році нараховувалась у розмірі 20% від розміру посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, як це передбачалось редакцією Закону України "Про статус суддів" із змінами, внесеними згідно із Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не застосування до невиплачених сум заробітної плати позивача положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію та компенсацію заробітної плати ОСОБА_1

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити йому індексацію суд апеляційної інстанції зазначає настпуне.

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Аналіз вищевказаних норм вказує, що індексація не є видом заробітку та обраховується із заробітної плати (до складу якої входить і надбавка за вислугу років), а тому при нарахуванні (перерахунку) щомісячної доплати за вислугу років індексація не може враховуватися.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання нарахувати і виплатити йому індексацію необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Аналіз вищезазначених норм вказує, що компенсація втрати частини доходів проводиться у разі затримки нарахованих, але не виплачених доходів громадян.

Судовим розглядом встановлено, що нарахована позивачу заробітна плата була виплачена у повному обсязі та станом на теперішній час у відповідача відсутня заборгованості по її виплаті.

Із врахування вищевикладеного, суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання нарахувати і виплатити йому компенсацію.

Проте, незважаючи на те, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення судом першої інстанції зроблено висновок про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання нарахувати і виплатити йому індексацію та компенсацію, у резолютивній частині рішення зазначено висновок не про відмову в задоволенні позовних вимог до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію та компенсацію, а про відмову в задоволенні всього позову ОСОБА_1, в тому числі, і тієї частини, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 06.06.2018 р.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію та компенсацію.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 315, 317, 322 , 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 р. по справі № 816/1203/16 скасувати.

Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію та компенсацію.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді В.Б. Русанова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 06.11.2018 р.