Ухвала суду № 77660726, 06.11.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/6819/18

Провадження №2/235/2387/18

У Х В А Л А

06 листопада 2018 року Суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, перевіривши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області, про визнання рішення протиправним та його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 30.01.2012 про вилучення обтяження на майно, що передане в іпотеку, а саме квартиру №47, що розташована за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вулиця Ляшенка, будинок 2а, та припинення іпотеки;

- скасувати (вилучити) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис щодо вилучення обтяження на майно, що передане в іпотеку (реєстраційний номер № 5948307) від 30.01.2012, на об’єкт нерухомості, а саме, квартиру, що розташована за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вулиця Ляшенка, 2а/47, які внесені приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1;

- скасувати (вилучити) в Державному реєстрі іпотек записи щодо припинення іпотеки (реєстраційний номер №5954058 та реєстраційний номер №5954336) від 30.01.2012, на об’єкт нерухомості, а саме, квартиру, що розташована за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вулиця Ляшенка, 2а/47, які внесені приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1.

В обґрунтування позову зазначено, що прийняті приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 рішення від 30.01.2012 про державну реєстрацію припинення іпотеки та державну реєстрацію припинення обтяження на майно, що передане в іпотеку, а також внесення відповідного запису до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна – є протиправними та такими, що протирічать нормам діючого законодавства, а саме Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», враховуючи який, відповідач як державний реєстратор при проведенні державної реєстрації щодо припинення іпотеки та державної реєстрації припинення обтяження на майно, що передане в іпотеку на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Донецька від 11.10.2011 по справі № 4-64/11, повинен був обов’язково перевірити його наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень та у випадку відсутності цього рішення в ЄДРСР зробити відповідний запит безпосередньо до суду. Відповідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

На підтвердження існування підстав для скасування спірних рішень відповідача позивач посилається на той факт, що при перевірці банком всіх судових процесів стосовно Кредитного договору № 854/нд-11-07 від 01.11.2007, а також відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що ухвала Кіровського районного суду м. Донецька від 11.10.2011 у справі № 4-64/11 відсутня. За викладених обставин, приватний нотаріус не мав підстав на проведення державної реєстрації щодо припинення іпотеки та державної реєстрації припинення обтяження на майно, що передано в іпотеку.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі за вказаним позовом, суддя зазначає таке.

Як вбачається зі змісту позову та доданих до нього документів, 01.11.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та третьою особою - ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 854/нд-11-07 (далі - Договір), за яким Банк надав Позичальнику кредитні кошти на придбання житла у розмірі 89 100,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 31.10.2030.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним Договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 01.11.2007 укладений іпотечний договір № 854/нд-11-07/1, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстраційним № 7063, за яким ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 в іпотеку належну йому на праві власності квартиру, що знаходиться за адрес: АДРЕСА_1; приватним нотаріусом внесено записи щодо іпотеки з реєстрацій ними номерами 5954058, 5954336, а також запис щодо обтяження зазначеної в договорі іпотеки квартири (реєстраційний номер 5948307).

30.06.2010 між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь «АТ ОСОБА_5», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ОСОБА_6 передає (відступає) ОСОБА_5 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов’язань перед Національним банком, внаслідок чого ОСОБА_5 банк замінює ОСОБА_6 як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ОСОБА_6 ОСОБА_5 прав вимоги до боржників ОСОБА_5 переходить (відступається) право вимагати (замість ОСОБА_6) від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема, і за вказаним Договором про надання споживчого кредиту № 854/нд-11-07 від 01.11.2007 та Іпотечним договором № 854/нд-11-07/І від 01.11.2007 .

22.03.2018 в ході перевірки заставного майна відповідно до Іпотечного договору № 854/нд-11-07/І від 01.11.2007, виявлено факт, що 30.01.2012 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки за реєстраційними номерами 5954058, 5954336, та державну реєстрацію припинення обтяження № 5948307 на зазначену в договорі іпотеки квартиру, про що внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується доданою до позовної заяви інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно; Державного реєстру іпотек; Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майно щодо об’єкта нерухомого майна.

Враховуючи викладене, зважаючи на зміст заявлених позовних вимог, суддя зазначає, що спірні правовідносини виникли з приводу державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» № 1952-IV (далі – Закон №1952).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.2 ст.3 Закону №1952).

Правовий статус державного реєстратора прав на нерухоме майно та його повноваження визначені ст.9 Закону №1952 (в редакції, чинній на момент винесення нотаріусом в якості реєстратора спірного рішення та вчинення спірних записів ), за змістом якої державний реєстратор, зокрема:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;

- приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав;

- у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

За приписами ст.15 Закону №1952 (в редакції, чинній на момент винесення нотаріусом в якості реєстратора спірного рішення та вчинення спірних записів) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

За правилами ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Наведеним процесуальним приписам кореспондують положення ст.19 КАС України, за змістом яких адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду

Зміст поданого позову дозволяє констатувати, що позивач не порушує перед судом цивільно-правові питання, ним не заявлений спір щодо майна або майнових прав, відповідно заявлені позовні вимоги не є похідними від спору щодо майна або майнових прав.

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Як зазначено вище, позовні вимоги ґрунтуються на протиправності рішень та записів реєстратора, як суб'єкта, наділеного Законом № 1952 владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію обтяження прав, у зв'язку з невиконанням ним обов'язку щодо перевірки поданих для цього документів; позивач жодним чином не порушує спір щодо нерухомого майна-квартири або відповідних майнових прав.

Наведене вказує на те, що у даній справі спір про цивільне право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб'єкт владних повноважень.

При цьому суддя зауважує, що ОСОБА_7 Верховного Суду дійшла таких правових висновків:

- якщо характер спірних правовідносин між учасниками справи з приводу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вказує на існування спору про право, як-то оскарження рішення приватного нотаріуса щодо державної реєстрації права власності на квартиру за іпотекодержателем, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 17.04.2018, справа № 815/6956/15, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73500749);

- якщо характер спірних правовідносин між учасниками справи з приводу державної реєстрації речових справ на нерухоме майно вказує на відсутність спору про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб’єкт владних повноважень, тобто позивачем не порушуються перед судом питання, пов’язані з його правом, наприклад, на грошові кошти, заборговані фізичною особою, чи з визнанням права власності на квартиру, яка була обтяжена за договором іпотеки, то за таких обставин спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів (постанова Верховного Суду від 10.04.2018; справа №808/8972/15, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73500816).

З огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 по справі № 808/8972/15, характер спірних правовідносин за якою є однотипним характеру правовідносин в даній справі, та зважаючи на те, що питання, пов’язані з правом цивільним, позивачем не порушені, а отже заявлені вимоги не є похідними від спору щодо певного майна або майнових прав, суддя доходить висновку, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Факт виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем у зв’язку із існуванням договірних відносин між позивачем та третьою особою не є безумовною підставою для віднесення такого спору до цивільної юрисдикції, адже виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є безпосередньою підставою для звернення до суду із даним позовом та предметом перевірки у цій справі.

Приписами п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз’яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись статтями 19, 186, 260, 261 ЦПК України, суддя –

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області, про визнання рішення протиправним та його скасування.

Роз’яснити Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк», що розгляд справи за поданим ним позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення, а якщо учаснику справи ухвала суду не була вручена у день її складення - протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.П. Бородавка