Рішення № 77660412, 18.09.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2900/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із вказаним позовом звернувся ОСОБА_2, в якому просив визнати за ним право власності на домоволодіння, що складається з житлового будинку (літера А-1) загальною площею 48,7 кв.м, житловою площею 28,1 кв.м, надвірних будівель, які складаються з: прибудови (літера А1-1), тамбуру (літера а-1), сараю (літера Д-1), льоху (літера К), гаражу (літера Г-1), душу (літера Ж), вбиральні (літера З), огорожі (літера № 1), що розташоване по вулиці Переїзна, буд. 4, м. Костянтинівка Донецької області, за набувальною давністю, посилаючись на добросовісність, відкритість та безперервність володіння вказаним нерухомим майном з 1953 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що первісним власником вказаного будинку був його батько ОСОБА_3, який помер 09.04.1958 року. Після його смерті відкрилась спадщина, проте свідоцтво про право власності не видано, а коло спадкоємців встановити неможливо, оскільки спадкова справа знаходиться у відповідному архіві м. Донецька, доступ до якого на даний час відсутній. Позивач з дитинства проживав у вказаному будинку з батьками та після їх смерті продовжував володіти будинком, користувався комунальними послугами.

В судове засідання позивач не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючи на обставин викладенні в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив на позов не надав.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази подані на їх підтвердження суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Судом встановлено, що на підставі рішення Костянтинівської міської ради депутатів трудящих від 10 травня 1950 року ОСОБА_3 виділено земельну ділянку для особистого будівництва за адресою м. Костянтинівка, селище Ново-Сантурінівка, проїзд Маяковського, 4, площа 587 кв. м. 01.06.1950 року між комунальним відділом Виконкому Костянтинівської міської ради депутатів трудящих та ОСОБА_3 укладено договір на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою за адресою м. Костянтинівка, проїзд Маяковський, 4, відповідно до умов якого після закінчення будівництва, протягом 5 днів, забудовник зобов’язаний повідомити комгосп, який перевіряє та складає акт про виконання будівництва. Побудоване на земельній ділянці домоволодіння є особистою власністю осіб, що його побудувало.

За вказаною адресою у 1953 році та в наступні роки було зведено домоволодіння, що складається з житлового будинку (літера А-1) загальною площею 48,7 кв.м, житловою площею 28,1 кв.м, 1953 рік, надвірних будівель, які складаються з: прибудови (літера А1-1), 1953 рік, тамбуру (літера а-1), 1958 рік, сараю (літера Д-1), 1978 рік, льоху (літера К), 1960 рік, гаражу (літера Г-1), 1978 рік, душу (літера Ж), 1970 рік, вбиральні (літера З), 1970 рік, огорожі (літера № 1), що підтверджується довідкою про технічний стан нерухомого майна, складеною 14.11.2017 року КП «Костянтинівське бюро технічної інвентаризації». 14.11.2017 року на вказаний житловий будинок вперше було складено технічний паспорт КП «Костянтинівське БТІ».

Відповідно до висновку №3416, складеного 29.08.2018 року Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, вищевказані будівлі та споруди відповідають вимогам будівельних норм і правил ВСН 61-89(р) “Реконструкція та капітальний ремонт житлових будинків. Норми проектування (Держбуд СРСР) на момент їх побудови, а також відповідають вимогам діючих на теперішній час ДБН. Будівлі відповідають нормативним вимогам пожежної безпеки і санітарних норм і придатні для подальшої експлуатації за призначенням.

З наведеного випливає, що ОСОБА_3 були дотримані умови вищевказаного договору щодо будівництва на відведеній йому земельній ділянці будинку для особистого користування, в зв’язку з чим воно стало його особистою власністю.

Право власності на будинок №4 по вулиці Переїзній (попередня назва – проїзд Маяковського) зареєстровано не було, що підтверджується довідкою №1093 від 28.11.2017 року, наданою КП «Костянтинівське бюро технічної інвентаризації».

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року. Інструкція втратила чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 р. N 56.

Згідно з пунктом 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції). Абзацом другим пункту 6 Інструкції передбачено, що не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

З наведених правових актів випливає, що на час набуття спірного домоволодіння у 1953 році реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР передбачена не була.

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження КР №106160, виданого 21.12.1942 року відділом ЗАГС Дж - ОСОБА_4 (актовий запис №4595, складений 21.12.1942 року).

09 квітня 1958 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть ІІ-НО №250529, виданим 10.12.1974 року Костянтинівським міським відділом ЗАГС (актовий запис №208 від 14.04.1958 року).

Постановою від 07.12.2017 року нотаріус Костянтинівської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, який помер 09.04.1958 року, оскільки ним не надано оригінал договору забудови, посвідчений Костянтинівською ДНК 09.04.1951 року за реєстровим №3593, документ щодо реєстрації будинку та, крім того, 05.08.1964 року у Костянтинівській держнотконторі відкрита спадкова справа за №91. Проте нотаріус позбавлений можливості видати дублікат вказаного договору та встановити коло спадкоємців у вказаній спадковій справі, оскільки матеріали вказаних архівних справ знаходяться на зберіганні у Донецькому обласному державному нотаріальному архіві, доступ до якого відсутній. Аналогічну відповідь надав Донецький обласний державний нотаріальний архів 17.01.2018 року за № 31/01-12.

Судом не встановлені відомості щодо наявності осіб, які б мали зареєстроване місце проживання у вказаному будинку. Так, відповідно до довідки КП «СЕЗ» №7 від 22.12.2017 року підприємство не має даних по приватному сектору, а позивач повідомив, що будинкова книга на спірний будинок в нього відсутня.

ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підтвердження відкритості володіння вказаним будинком позивач надав акти та довідки щодо надання йому за вказаною адресою житлово-комунальних послуг: водо -, газо -, електро - постачання, та відповідні квитанції про їх оплату з 2012 року.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила про те, що вона з 1976 року проживає по сусідству з ОСОБА_2 за вказаною адресою та знає його як власника спірного будинку. Позивач по теперішній час проживає в ньому. З позивачем також проживали його дружина та син, який помер. Інші особи - спадкоємці після смерті батьків ОСОБА_2, їй не відомі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив про те, що з 1965 року проживає по сусідству з ОСОБА_2 за вказаною адресою, та знає його як власника спірного будинку. До смерті матері ОСОБА_2, вона проживала разом з ним. Позивач по теперішній час проживає в ньому. З позивачем також проживали його дружина та син, який помер. Останні роки дружина позивача ОСОБА_7 не проживала в спірному будинку. Інші особи - спадкоємці після смерті батьків ОСОБА_2, йому не відомі.

З наведеного випливає, що ОСОБА_2 як члена сім’ї власника будинку було вселено до нього, а отже він добросовісно ним заволодів. Більше ніж 10 років ОСОБА_2 відкрито безперервно володів вказаним будинком. Власник вказаного будинку невідомий, оскільки попередній власник ОСОБА_3 помер, а особи які прийняли спадщину після його смерті та стали власниками вказаного будинку - невідомі.

Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 добросовісно заволодів чужим нерухомим майном, а саме: домоволодінням, що складається з житлового будинку (літера А-1) загальною площею 48,7 кв.м, житловою площею 28,1 кв.м, надвірних будівель, які складаються з: прибудови (літера А1-1), тамбуру (літера а-1), сараю (літера Д-1), льоху (літера К), гаражу (літера Г-1), душу (літера Ж), вбиральні (літера З), огорожі (літера № 1), що розташоване по вулиці Переїзна, буд. 4, м. Костянтинівка Донецької області, і продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років, суд дійшов висновку про те, що він набув право власності на це майно за набувальною давністю.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи волю позивача, суд вважає за можливе віднести судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи, на його рахунок.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Костянтинівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на домоволодіння, що складається з житлового будинку (літера А-1) загальною площею 48,7 кв.м, житловою площею 28,1 кв.м, надвірних будівель, які складаються з: прибудови (літера А1-1), тамбуру (літера а-1), сараю (літера Д-1), льоху (літера К), гаражу (літера Г-1), душу (літера Ж), вбиральні (літера З), огорожі (літера № 1), що розташоване по вулиці Переїзна, буд. 4, м. Костянтинівка Донецької області, за набувальною давністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного тексту рішення – 28 вересня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1;

Відповідач: Костянтинівська міська рада, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, буд. 260, ЄРДПОУ 34898855.

Суддя