Рішення № 77658900, 29.10.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1821/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕВ 271790 виданий Голованівським РВ УМВС України в Кіровоградській області 26.01.2011 року; ідентифікаційний код НОМЕР_1; адреса: вул. Центральна, 20, с. Межирічка, Голованівський район, Кіровоградська область, 26510)

до відповідача:

Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501, адреса: вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006)

про визнання недійсним рішення, скасування наказу, поновлення на роботі та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Кіровоградській області), в якому, просить суд:

- визнати недійсним та таким, що не відповідає фактичним обставинам, рішення атестаційної комісії ГУ ДФС у Кіровоградській області від 13.03.2018 року №4;

- скасувати як незаконний, наказ Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 10.05.2018 року №170-о щодо звільнення ОСОБА_1, з посади та податкової міліції органів ДФС у запас Збройних Сил з постановкою на військовий облік за п. 64 п. п. «є» (за порушення дисципліни) положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР №114 від 29 липня 1991 року та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 21 травня 2014 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області;

- зобов’язати відділ по роботі з персоналом ГУ ДФС у Кіровоградській області виконати рішення в.о. начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_2, стосовно звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі рапорту від 01.03.2018 року на ім’я в.о. начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний наказ винесено відповідачем протиправно, так як підставі якого його було безпідставно звільнено з органів податкової міліції Державної фіскальної служби, оскільки порушень трудової дисципліни ним вчинено не було. При цьому, позивач наголошує, що ним було подано рапорт про звільнення, за власним бажанням, проте, він так і залишився без відповідного реагування. Тому, позивач вважає, що протокольне рішення за наслідками службового розслідування та відповідно оскаржуваний наказ відповідачем прийнято з порушенням чинного законодавства, наполягає на їх скасуванні та поновленні на службі у податковій міліції.

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги адміністративного позову підтримали у повному обсязі, наполягали на його задоволенні.

Представником відповідача подано до суду письмовий відзив, з викладенням позиції щодо адміністративного позову, в якому наголошено, на тому, що протокольне рішення та оскаржуваний наказ прийнято в межах та у спосіб визначений чинним законодавством вважає їх правомірними оскільки їх було за наявності відповідних підстав (а.с.44-47).

В судовому засіданні представником відповідача позицію викладену в письмовому відзиві підтримано та наголошено на відмові в задоволенні позовних вимог.

На виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем надано суду відповідь на відзив, якому вказано на безпідставності обґрунтувань відповідача та наголошено на задоволенні позовних вимог (а.с.182).

26.10.2018 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 183 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження на підставі відповідного клопотання сторін.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору в даній справі є встановлення правомірності дії посадових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області при винесенні рішення атестаційної комісії ГУ ДФС у Кіровоградській області від 13.03.2018 року №4, наказу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 10.05.2018 року №170-о щодо звільнення ОСОБА_1, з посади та податкової міліції органів ДФС у запас Збройних Сил з постановкою на військовий облік за п. 64 п. п. «є» (за порушення дисципліни) положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР №114 від 29 липня 1991 року та пункту 7 положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 21 травня 2014 року; дії відповідача щодо не розгляду рапорту позивача від 01.03.2018 року на ім’я в.о. начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_2

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт серії ЕВ 271790 виданий Голованівським РВ УМВС України у Кіровоградській області 26.01.2011 року, у відповідності до наказу №325-о від 28.09.2015 року був прийнятий на службу в органи податкової міліції ГУ ДФС у Кіровоградській області на посаду старшого оперуповноваженого з органів внутрішніх справ відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУДФС у Кіровоградській області (а.с.7-8).

З 2011 року проходить службу органах Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (а.с.189-191).

10.05.2018 року в.о. начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області ОСОБА_2 видано наказ, яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №236, звільнено з посади та податкової міліції органів ДФС у запас Збройних Сил з постановкою на військовий облік за пунктом 64 підпунктом «є» (за порушення дисципліни) 11 травня 2018 року старшого лейтенанта податкової міліції оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області (а.с.10).

Згідно вказаного наказу підстава звільнення: протокол засідання атестаційної комісії від 13.03.2018 року №4, подання начальника оперативного управління Головного управління ДФС України у Кіровоградській області.

Вказаний наказ позивачеві був надісланий відповідним листом з повідомленням від 11.05.2018 року №443/С/11-28-04-33 (а.с.9).

Вказаному рішенню про звільнення позивача передували наступні обставини.

15.02.2018 року в.о. начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області видано розпорядження №80-р «Про призначення службового розслідування» за змістом якого, для забезпечення повного, всебічного і об’єктивного дослідження фактів порушення трудової дисципліни старшим оперуповноваженим з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС в області старшим лейтенантом податкової міліції ОСОБА_1, відповідно до статті 14 Закону України від 22.02.2006 року №3460-ІV «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справи України» зобов’язано призначити проведення службового розслідування відносно старшого оперуповноваженого з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС в області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 за фактами порушень трудової дисципліни та відсутності на робочому місці у період з 01 по 13 лютого 2018 року (а.с.82). При цьому, вказаним розпорядженням зобов’язано створити комісії у складі: керівника – ОСОБА_3 – начальника оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області полковника податкової міліції; членів комісії: ОСОБА_4 – начальника штабу оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області підполковника податкової міліції; ОСОБА_5 - старшого інспектора з ОД штабу оперативного управління ГУ ДФС в області підполковника податкової міліції. Службове розслідування провести в термін до 12.03.2018 року.

При цьому, розпорядженням в.о. начальника Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 05.03.2018 року №117-р внесено зміни до розпорядження від 15.02.2018 року №80-р в частині уточнення складу комісії для проведення перевірки (а.с.83).

За результатами проведеного службового розслідування складено відповідний висновок від 05.03.2018 року №100/11-28-21-01 дск, за змістом якого: службове розслідування відносно старшого оперуповноваженого з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 вважати закінченим, а факти порушень трудової дисципліни, у період з 01 по 13 лютого 2018 року такими, що знайшли своє підтвердження; за грубе порушення дисципліни, що виразилося у порушенні п.2.5.10, 2.5.11 регламенту ГУ ДФС у Кіровоградській області, затвердженого наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 18.12.2014 року №134 зі змінами та доповненнями, п.1.3, 2.1 посадової інструкції, п.2.1.8 положення про відділ оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області, відповідно до п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV старший оперуповноважений з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області старший лейтенант податкової міліції ОСОБА_1 заслуговує на звільнення з органів податкової міліції (а.с.176-179).

З вказаного висновку службового розслідування судом встановлено, що відповідно до п.2.5.10 Регламенту ГУ ДФС у Кіровоградській області, затвердженого наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 18.12.2014 р. №134 із змінами та доповненнями, у ГУ ДФС у Кіровоградській області встановлено п'ятиденний робочий тиждень з таким режимом роботи: початок робочого дня - о 9 год. 00 хв., перерва на обід - з 13 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., закінчення робочого дня - о 18 год. 15 хв., у п'ятницю - о 17 год 00 хвилин.

Відповідно до п.2.5.11 Регламенту ГУ ДФС у Кіровоградській області, затвердженого наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 18.12.2014р. №134 із змінами та доповненнями „перебування працівників структурних підрозділів із службових питань у робочий час за межами приміщення ГУ ДФС у Кіровоградській області погоджується з керівниками відповідних структурних підрозділів.

Оперативне управління, як структурний підрозділ ГУ ДФС у Кіровоградській області, розмішується в адміністративному приміщенні за адресою: м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 55.

Згідно рапортів заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_6 від 09.02.2018р., 12.02.2018 р. та 13.02.2018р. старший оперуповноважений з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_1 протягом лютого 2018 року систематично порушував трудову дисципліну, а саме: у період з 01 по 02 лютого 2018 р. - відсутній на робочому місці; 05 лютого 2018 р. - присутній на робочому місці, орієнтовно з 12.00 до 17.00 год.; у період з 06 по 08 лютого 2018 р. - відсутній на робочому місці; 09 лютого 2018 року - присутній на робочому місці, орієнтовно до 13.00 год.; у період з 12 по 13 лютого 2018 р. - відсутній на робочому місці (а.с.89-90).

З метою перевірки зазначених фактів відібрано пояснення від оперативних чергових-інспекторів, які у вказаний період здійснювали чергування у складі добового наряду оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Так, згідно рапорту оперативного чергового - заступника начальника штабу оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_7 від 16 лютого 2018 року старший оперуповноважений з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_1 01, 08 та 12 лютого 2018 року до адміністративного приміщення ГУ ДФС у Кіровоградській області не заходив (а.с.92).

Згідно рапорту оперативного чергового - старшого інспектора з ОД штабу оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_8 (а.с.91), від 17 лютого 2018 року старший оперуповноважений з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_1 02 та 13 лютого 2018 року до адміністративного приміщення ГУ ДФС у Кіровоградській області не заходив. 05 лютого 2018 року старший оперуповноважений з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_1 зайшов до адміністративного приміщення о 12.30 год., вийшов о 17 год., а 09 лютого 2018 року зайшов до адміністративного приміщення о 09.35 год., вийшов о 12.10 год.

Згідно рапорту оперативного чергового - старшого інспектора з ОД штабу оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_9 (а.с.94) від 18 лютого 2018 року старший оперуповноважений з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_1 06 лютого 2018 року до адміністративного приміщення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області не заходив.

Згідно рапорту оперативного чергового - завідувача сектору активних заходів оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_10 (а.с.93), від 21 лютого 2018 року старший оперуповноважений з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_1 06 лютого 2018 р. до адміністративного приміщення ГУ ДФС у Кіровоградській області не заходив.

За змістом акту службового розслідування, при перевірці, фактів входу старшого оперуповноваженого з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_1 до адміністративного приміщення ГУ ДФС в Кіровоградській області, у період з 01 по 13 лютого 2018 р., через систему контролю управління доступом «Fornet» (пропускну систему) ГУ ДФС у Кіровоградській області не встановлено. Зазначене підтверджується відомістю обліку робочого часу програми «Fornet». Розпорядчі документи ГУ ДФС у Кіровоградській області, доручення керівництва оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області щодо виконання завдань на території обслуговування територіальних структурна підрозділів ГУ ДФС у Кіровоградській області відсутні.

15.02.2018 року старшому оперуповноваженому з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_1, у присутності заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградська області ОСОБА_6С, начальника штабу оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_4 та старшого оперуповноваженого з ОВС сектору організації оперативно-розшукової діяльності оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_11, запропоновано надати пояснення з питань неявки на робоче місце протягом періоду з 01 по 13 лютого 2018 р., на що він відмовився. За даним фактом складено акт відмови всі надання пояснень від 15.02.2018 року (а.с.84).

Враховуючи, що станом на 20.02.2018 року старший оперуповноважений з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області старший лейтенант податкової міліції ОСОБА_1 перебував на лікарняному, прийнято рішення про направлення матеріалів службового розслідування для розгляду до атестаційної комісії ГУ ДФС у Кіровоградській області, після виходу останнього на роботу.

На засіданні атестаційної комісії по роботі з працівниками податкової міліції ГУ ДФС у Кіровоградській області від 13.03.2018 року, за результатами розгляду зазначеного питання, прийнято рішення про звільнення старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області, з посади та органів податкової міліції за статтею 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114, що відображено у відповідному протоколі №4 (а.с.18-20).

Наслідком такого рішення, стало винесення посадовими особами відповідача на ім’я начальника Головного управління ДФС у Кіровоградській області відповідного подання про звільнення з посади позивача (а.с.21-22).

При цьому, судом встановлено, що у квітні 2018 року робочою групою у складі співробітників підрозділу ВВБ та працівників інших структурних підрозділів ГУ ДФС в Кіровоградській області проведено тематичну перевірку оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області з питань організації роботи по виконанню закріплених функцій, в тому числі виконанням ними функціональних обов’язків, ведення обліку робочого часу, дотримання пропускного режиму, правил етичної поведінки, вимог Закону України від 14 жовтня 2014 року 1700-VIII «Про запобігання корупції», негайного інформування відділу внутрішньої безпеки про надзвичайні події та з інших питань, за результатами складено акт перевірки від 27.04.2018 р. №3/11-28-22-09 (а.с.48-64).

При цьому, до вказаного акту тематичної перевірки оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області №3/11-28-28-22-09 від 27.04.2018 року начальником оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_3 за погодженням першого заступника начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_12 висловлено зауваження (а.с.65-78).

Вважаючи вказані рішення атестаційної комісії ГУ ДФС у Кіровоградській області від 13.03.2018 року №4, наказ Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 10.05.2018 року №170-о протиправними та протиправним дії посадових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області щодо не розгляду рапорту від 01.03.2018 року на ім’я в.о. начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_2, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, за захистом порушеного, на його думку права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Пунктом 17 ч.1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються: організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики; основи національної безпеки, організації Збройних сил України і забезпечення громадського порядку.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.

Згідно з ч.2 ст.5 цього Закону, відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба України - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Основні обов'язки державного службовця передбачені статтею 8 зазначеного Закону, а саме: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Відповідно до статті 62 Закону, державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.

Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов'язки.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІУ, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законі України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інша нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані стягнення у вигляді догани чи звільнення.

Згідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, як то: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що дисциплінарне стягнення це передбачена законом міра примусу, що застосовується уповноваженим органом до працівника, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, для правомірного застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Відповідно до ст. 64 Закону №889-VII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності регламентовані ст. 65 Закону №889-VII, згідно з якою підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону №889-VII, дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 66 Закону №889-VII, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Згідно з ч. 6 ст. 66 Закону №889-VII, дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Статтею 68 Закону №889-VII встановлено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення, а дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):

1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;

2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Згідно з ч.1 ст. 69 Закону №889-VII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі (ч.2 ст.69 Закону №889-VII).

Відповідно до ч. ч. 9 та 10 ст. 69 Закону №889-VII, дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

При цьому, в частині 1 статті 71 Закону №889-VII передбачено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

Згідно з ч.ч.8 та 9 ст.71 Закону №889-VII, державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; 2) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи; 3) бути присутнім під час виконання відповідних заходів; 4) подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування. За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №889-VII, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Закону №889-VII, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Аналізуючи наведені норми, суд вважає за необхідне зазначити, що процедура дисциплінарного провадження як процес дослідження обставин дисциплінарного проступку, визначення його наслідків та доведення вини особи, зокрема, повинна бути достатньо прозорою, задля того, щоб і сама особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності, та орган, що застосовує дисциплінарне стягнення, а також суд, перевіряючи законність накладення дисциплінарного стягнення, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого рішення, та надати їм оцінку.

При цьому, рішення, прийняте за наслідками такого дисциплінарного провадження, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали значення для його прийняття.

Крім того, на час звільнення позивача зі служби порядок накладення і виконання дисциплінарних стягнень регулювався Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим Указом Президії Верховної ОСОБА_5 Української РСР від 29 липня 1991 року.

Згідно п. 4 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 13.06.2000, №950, в редакції, діючий на той час.

Службове розслідування проводиться з відстороненням державного службовця від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення.

Члени комісії з проведення службового розслідування надано право (п. 6):

- отримувати від державних службовців, інших працівників державного органу, в якому працює особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, усні чи письмові пояснення, консультації спеціалістів з питань службового розслідування;

- ознайомлюватися і вивчати з виїздом на місце відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати їх до матеріалів службового розслідування;

- отримувати та збирати згідно із законодавством інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від інших юридичних та фізичних осіб на підставі запиту керівника державного органу (посадової особи), який призначив службове розслідування, або керівника державного органу, якому доручено проведення службового розслідування.

Пунктом 7 передбачено, що особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право в будь-який момент узяти в ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи і порушувати клопотання про залучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до справи.

За результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у державному органі і перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з державного службовця безпідставні звинувачення або підозру. (п. 8). Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно із законодавством (п. 10 Порядку).

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень означає, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003р., вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 27.09.2010 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Позивач, наполягає на недійсності рішення атестаційної комісії ГУ ДФС у Кіровоградській області від 13.03.2018 року оформлене протоколом №4, як на такому, що прийнято в супереч положенням діючого законодавства, та безпідставному.

З огляду на вказані законодавчі положення та встановлені фактичні обставини справи, що стали підставою для призначення службового розслідування, суд не вбачає підстав для визнання недійсним протокольного рішення атестаційної комісії ГУ ДФС у Кіровоградській області від 13.03.2018 року №4, з огляду на дотримання податковим органом процедури проведення службового розслідування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з органів ГУ ДФС у Кіровоградській області 11.05.2018 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 10.05.2018 року №170-о щодо звільнення ОСОБА_1, з посади та податкової міліції органів ДФС у запас Збройних Сил з постановкою на військовий облік за п. 64 п. п. «є» (за порушення дисципліни) положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР №114 від 29 липня 1991 року та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 21 травня 2014 року (а.с.190).

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

Підпунктом "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року N 114, передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Пунктами 26 та 27 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини. За вчинений дисциплінарний проступок накладається тільки одне стягнення. При визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Судом встановлено, що розпорядженням Головного управління ДФС у Кіровоградській області №80-р від 15.02.2018 року призначено проведення службового розслідування відносно старшого оперуповноваженого з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 за фактами порушень трудової дисципліни та відсутності на робочому місці у період з 01 по 13 лютого 2018 року (а.с.82).

Позивач наголошує, що у нього виникли сімейні обставини, саме хвороба матері та необхідність піклування про неї, він звернувся до свого безпосереднього начальника оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_3, яким позивачу було запропоновано організувати робоче місце у приміщенні Голованівської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (адреса: смт. Голованівськ, вул. Паркова, 11) та виконувати там свої службові обов’язки до моменту вирішення сімейних обставин.

Відповідач посилаючись на рапорт заступника начальника управління – начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_6 від 09.02.2018 р., 12.02.2018 р. та 13.02.2018 р. старший оперуповноважений з ОВС відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_1 протягом лютого 2018 року систематично порушував трудову дисципліну, а саме: у період з 01 по 02 лютого 2018 р. - відсутній на робочому місці; 05 лютого 2018 р. - присутній на робочому місці, орієнтовно з 12.00 до 17.00 год.; у період з 06 по 08 лютого 2018 р. - відсутній на робочому місці; 09 лютого 2018 року - присутній на робочому місці, орієнтовно до 13.00 год.; у період з 12 по 13 лютого 2018 р. - відсутній на робочому місці (а.с.87-90).

Такі твердження судом оцінюються критично, оскільки судом встановлено, згідно акту тематичної перевірки оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області з питань організації роботи по виконанню закріплених функцій, в тому числі контролю за перебуванням підлеглих працівників на робочих місцях, виконання ними функціональних обов’язків, ведення обліку робочого часу, дотримання пропускного режиму, правил етичної поведінки, вимог Закону України від 14.10.2014 року №1700-УІІ «Про запобігання корупції», негайного інформування відділу внутрішньої безпеки про надзвичайні події та з інших питань (а.с.49), під час перебування на організованому робочому місці ОСОБА_1 виконувались доручення слідчих, листи ДФС інших регіонів, окремі вказівки керівництва. Також, за ним був закріплений щомісячний аналіз СГД, що заявляють ПДВ до бюджетного відшкодування, складання схем бюджетного відшкодування, встановлення причин виникнення від'ємного значення та виявлення ризиків. Завдання надходили електронною поштою засобами FossMail на електронну скриньку у Голованівській ОДПІ або по телефону.

При цьому, відповідно до інформації відділу інформаційних технологій ГУ ДФС у Кіровоградській області направленої доповідною запискою від 26.04.2018 року №20/11-28-09-48, між працівниками оперативного управління ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_1 проводився обмін електронною поштою засобами Foss Mail32 (а.с.52).

Позивач також вказує, що начальник йому повідомив, що з моменту знаходження та виконання своїх посадових обов’язків у Голованівській ОДПІ Кіровоградської області, позивач вважається таким, що перебуває у службовому відрядженні.

Судом встановлено, що жодних розпорядчих документів відносно відрядження позивача до виконання своїх посадових обов’язків у Голованівській ОДПІ Кіровоградської області видано не було.

Натомість, суд звертає увагу відповідача на процедуру визначену чинним законодавством для відрядження працівників оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області та організацію їх робочих місць, що повинна бути закріплена відповідними розпорядчими документами (наказ про відрядження, посвідчення на відрядження із зазначенням терміну перебування такого відрядження та відповідно зазначення місця такого прибуття та вибуття) для підтвердження таких обставин.

Судом встановлено, що після отримання в січні 2018 року усної пропозиції від начальника відділу внутрішньої безпеки ТО ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_15 про переведення до відділу ОСОБА_1 направився до начальника оперативного управління ГУ ДФС в Кіровоградській області ОСОБА_3 з метою погодження документів на переведення, але отримав усну відмову та вказівку здійснити особисту розмову з першим заступником начальника ГУ ДФС в Кіровоградській області ОСОБА_12 У ході розмови з ОСОБА_12 останній не надав своєї згоди та повідомив, що відносно ОСОБА_1 буде проведено службове розслідування.

06.02.2018 року ОСОБА_1 поштовим відправленням на адресу начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_2 направлено рапорт щодо переводу до ВВБ ТО ДФС у Кіровоградській області.

09.02.2018 року у телефонній розмові начальник відділу ОСОБА_16. повідомив ОСОБА_1, що його рішення щодо переводу до ВВБ ТО ДФС у Кіровоградській області не є гідним офіцера.

15.02.2018 року ОСОБА_1 прибув до ГУ ДФС в області на прийом до начальника ВВБ ТО ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_15, але на першому поверсі адміністративної будівлі його було затримано працівниками чергової частини. У ході розмови з начальником штабу ОУ ОСОБА_17 ОСОБА_1 дізнався, що відносно нього проводяться службові розслідування. В цей час (з 14.02.2018) він перебував на лікарняному. У зв'язку із станом здоров'я відмовився від ознайомлення з розпорядженням про призначення відносно нього службового розслідування (а.с.49-51).

Згідно з п.п.2.1., 2.3., 2.6., 2.7. Порядку видача документів про звільнення від службових обов'язків особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовцям внутрішніх військ, крім військовослужбовців дійсної строкової служби внутрішніх військ) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності проводиться лікувально-профілактичними закладами МВС України, а також державними та комунальними закладами охорони здоров'я України.

Тимчасова непрацездатність працівників внаслідок захворювання, поранення, контузії, травми або каліцтва незалежно від обставин, за яких вони отримані, підтверджується в лікувально-профілактичних закладах МВС України листком звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність або довідкою лікаря (фельдшера) військової частини. Про необхідність лікування у закладах охорони здоров'я інших центральних та місцевих органів виконавчої влади (крім випадків коли необхідна екстрена госпіталізація) працівник повідомляє безпосереднього начальника (командира) рапортом, який візується дільничним терапевтом амбулаторно-поліклінічного закладу органів внутрішніх справ при наявності його в даному населеному пункті.

Документи, що засвідчують непрацездатність, видані державними та комунальними закладами охорони здоров'я, підлягають реєстрації в амбулаторно-поліклінічних закладах МВС України при наявності їх в даному населеному пункті або в медичному пункті військової частини протягом 1 доби після закінчення лікування. Після відновлення працездатності в листку звільнення від служби зазначається дата виходу на службу. В зазначений строк працівник зобов'язаний пред'явити безпосередньому начальнику листок звільнення від служби.

Відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України №455 від 13.11.2001.

Тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

У разі лікування в стаціонарі листок непрацездатності видається лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення за весь період стаціонарного лікування.

Лікарняний видається з дня встановлення непрацездатності, окрім лікування в стаціонарі, де листок непрацездатності видається лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення за весь період стаціонарного лікування. Після закінчення лікування листок непрацездатності закривається та може бути пред'явлений роботодавцю для виплати відповідної допомоги.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що позивач з 14.02.2018 року перебував на лікарняному (а.с.200-205).

Отже, враховуючи вищевказані положення чинного законодавства, встановлені фактичні обставини, суд приходить висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці у період з 01 по 13 лютого 2018 року, при цьому, суд не вбачає порушення позивачем трудової дисципліни, тому належним способом захисту порушеного права позивача суд вважає скасування наказу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 10.05.2018 року №170-о щодо звільнення ОСОБА_1, з посади та податкової міліції органів ДФС у запас Збройних Сил з постановкою на військовий облік за п. 64 п.п. «є» (за порушення дисципліни) положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР №114 від 29 липня 1991 року та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 21 травня 2014 року.

Крім того, позивач просить суд зобов’язати відділ по роботі з персоналом ГУ ДФС у Кіровоградській області виконати рішення в.о. начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_2 стосовно звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі рапорту від 01.03.2018 року.

Судом встановлено, що 01.03.2018 року позивачем на ім’я в.о. начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_2 було подано рапорт, за змістом якого у зв’язку із перемогою у конкурсі на посаду старшого державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Голованівського управління ГУ ДФС у Кіровоградській області просить звільнити його з органів податкової міліції ГУ ДФС у Кіровоградській області з 05.03.2018 року без дотримання вимог п. 68 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 29.07.1991 року зі змінами та доповненнями (а.с.140).

Відповідач стверджує, що даний рапорт не був розглянутий оскільки, тривало службове розслідування відносно позивача, та при цьому наголосив, що він поданий з грубим порушенням порядку визначеного чинним законодавством передбаченого для такого роду документів.

Статтею 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114, визначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитись зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт.

Наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 31.03.2016 року № 123 «Про затвердження складу атестаційної комісії по роботі з працівниками податкової міліції» затверджено поіменний склад атестаційної комісії по роботі з працівниками податкової міліції. Робота атестаційної комісії регламентується Положенням про атестаційну комісію по роботі з працівниками податкової міліції Державної фіскальної служби України затвердженого наказом ДФС від 17.10.2014 року №198 «Про затвердження Положення про атестаційну комісію по роботі з працівниками податкової міліції».

За змістом пункту 6 вказаного Положення, атестаційна комісія розглядає на своїх засіданнях питання прийому та звільнення зі служби, просування по службі, продовження терміну перебування по службі понад граничний вік, присвоєння спеціальних звань, та інші питання пов’язані з проходженням служби в підрозділах податкової міліції.

Позивач в судовому засіданні вказав, що він не заперечує неналежне оформлення вказаного рапорту та пояснив таке оформлення негативними відносинами, що склалися між ним та його безпосереднім керівництвом.

Відтак, суд вбачає, що позивачем було подано вказаний рапорт із порушенням визначеної чинним законодавством процедури для подання такого роду рапортів, зокрема, суд зауважує, що рапорт повинен бути погоджений у безпосереднього начальника – заступника начальника управління – начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління полковника податкової міліції ОСОБА_6 та повинен бути завізований у начальника оперативного управління полковника податкової міліції ОСОБА_3, першого заступника начальника Головного управління ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_12 Також, в рапорті повинно бути зазначено стаття Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на підставі якої повинно бути здійснено звільнення.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, Конституційний Суд України надав визначення поняттям "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина" у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним, є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

Разом з тим, Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003р. №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес, при цьому інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь-який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичних особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності ті іншим загально-правовим засадам.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р., поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до вимог пункту 4 статті 28 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII на підставі протоколу засідання конкурсної комісії Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 15.02.2018 року №1 за результатами загального рейтингу ОСОБА_1 став переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «В» - старшого державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Голованівського управління ДФС у Кіровоградській області (а.с.11).

В свою чергу, 06.06.2018 року ОСОБА_1 призначений на посаду старшого державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Голованівського управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області, як такого, що визнаний переможцем конкурсу, про що видано відповідний наказ від 05.06.2018 року №197-0 (а.с.191).

Відповідно до вимог частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. Аналогічні за своїм змістом приписи містить пункт 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ, за яким у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Відтак, з огляду на те, що в судовому засіданні знайшов свого підтвердження факт протиправного звільнення з 11.05.2018 року ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 10.05.2018 року №170-о щодо звільнення ОСОБА_1 з посади та податкової міліції органів ДФС у запас Збройних Сил з постановкою на військовий облік за п. 64 п. п. «є» (за порушення дисципліни) положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР №114 від 29 липня 1991 року та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 21 травня 2014 року, враховуючи положення статті 235 Кодексу законів про працю України, суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача є його поновлення на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області з 12.05.2018 року.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання недійсним рішення, скасування наказу, поновлення на роботі та зобов’язання вчинити дії, підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично був сплачений судовий збір у розмірі 1409,60 грн. (а.с.36), у відповідності з ч. 4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадках покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, відтак, до відповідного присудження судові витрати не підлягають з огляду на часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 90, 139, 242 – 246, 250, 251, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання недійсним рішення, скасування наказу, поновлення на роботі та зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Скасувати наказ Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 10.05.2018 року №170-о щодо звільнення ОСОБА_1 з посади та податкової міліції органів ДФС у запас Збройних Сил з постановкою на військовий облік за п. 64 п. п. «є» (за порушення дисципліни) положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР №114 від 29 липня 1991 року та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 21 травня 2014 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області з 12.05.2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_18