Рішення № 77658480, 07.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 листопада 2018 р. Справа №520/8861/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61085, код НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просить суд:

- визнати бездіяльність Міністерстві оборони України стосовно не надання відповіді на запит про доступ до публічної інформацію ОСОБА_1, надісланого на адресу Міністерства оборони України на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 28.09.2018;

- зобов'язати Міністерство оборони України надати інформацію та документи зазначені у запиті про доступ до публічної інформації ОСОБА_1, надісланого на адресу Міністерства оборони України на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 28.09.2018, у спосіб зазначений в цьому запиті протягом 5 днів з дня набрання рішенням суду чинності.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем направлено 28.09.2018 електронною поштою запит про доступ до публічної інформації на адресу Міністерства оборони України. Відповідь на запит просив надати на електронну пошту за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач зазначив, що станом на 09.10.2018 йому не надіслана відповідь на запит на електронну пошту, у зв'язку з чим вважає, що з боку Міністерства оборони України наявна протиправна бездіяльність.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем не надано відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем направлений 28.09.2018 електронною поштою запит про доступ до публічної інформації на адресу Міністерства оборони України на електрону пошту (скриньку): ІНФОРМАЦІЯ_2. Дана електронна адреса вказана на офіційному сайту Міністерства оборони України, в якому зазначено, що запит на інформацію може бути поданий: фізичною, юридичною особою, об'єднаннями громадян без статусу юридичної особи на поштову адресу: 03168, Київ, Повітрофлотський проспект, 6, через Відділ по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Департаменту інформаційно-організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 30/1, (Центральний будинок офіцерів), 2-й поверх, к. 349, на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач у зазначеному запиті просив надати наступну інформацію:

1. Повідомити, якій кількості осіб у період з 01.07.2018 по 01.08.2018 Міністерством оборони України призначено одноразову грошову допомогу згідно ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII та Порядку затвердженого Постановою КМУ №975 від 25.12.2013.

2. В разі наявності таких рішень просив надати їх копії.

Відповідь на запит просив надати на електронну пошту за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач зазначив, що станом на 09.10.2018 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 йому не надіслана відповідь на зазначений запит.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п.3 ч.2 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит про інформацію.

Згідно з ч.3 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

З приводу листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо надання ОСОБА_1 на його інформаційний запит до Міністерства оборони, якій знаходиться в матеріалах справи, суд зазначає, що відповідно до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 0290/167(а)75 від 10.09.2018 відповідачем надано відповідь за період 01.08.2018 по 01.09.2018.

Суд звертає увагу, що позивач у запиті про доступ до публічної інформації від 28.09.2018 просив надати інформацію щодо кількості осіб у період з 01.07.2018 по 01.08.2018 Міністерством оборони України призначено одноразову грошову допомогу.

Таким чином, відповідачем надано інформацію за період, що не був предметом запиту від 28.09.2018.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 0290/167(а)75 від 10.09.2018 відповідач вказав, що рішення про призначення допомоги відповідно до ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" належить до конфіденційної інформації та згідно зі ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" ця інформація має обмежений доступ, у зв'язку з чим розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні даного запиту.

Частиною 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Аналіз зазначених норм дає суду можливість дійти висновок про те, що запитувана інформація не належить до інформації з обмеженим доступом та не є конфіденційною інформацією, оскільки дана інформація стосується розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Також суд зазначає, що до суду не надано доказів щодо надсилання відповіді у визначений позивачем спосіб, а саме на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, визначений законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність стосовно ненадання відповіді на запит про доступ до публічної інформацію ОСОБА_1, надісланого на адресу Міністерства оборони України на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 28.09.2018.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України надати інформацію та документи, зазначені у запиті про доступ до публічної інформації ОСОБА_1, надісланого на адресу Міністерства оборони України на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 28.09.2018, у спосіб, зазначений в цьому запиті, протягом 5 днів з дня набрання рішенням суду чинності суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, повноваження Міністерства оборони України щодо надання інформації та документи зазначені у запиті про доступ до публічної інформації є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій.

Однак суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання Міністерства оборони України розглянути запит про доступ до публічної інформацію ОСОБА_1, надісланого на адресу Міністерства оборони України на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 28.09.2018 з урахуванням висновків суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61085, код НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Міністерстві оборони України стосовно не надання відповіді на запит про доступ до публічної інформацію ОСОБА_1, надісланого на адресу Міністерства оборони України на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 28.09.2018.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути запит про доступ до публічної інформацію ОСОБА_1, надісланого на адресу Міністерства оборони України на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 28.09.2018, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 07 листопада 2018 року.

Суддя О.Г. Котеньов