Рішення № 77658309, 25.10.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 р. Справа № 818/2394/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3Б.), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 07.06.2018 № НОМЕР_1, яким ФОП ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з ПДВ, код платежу 14010100, на загальну суму 51698 грн. 75 коп., із них за податковими зобов’язанням на суму 41359,00 грн., та за штрафними санкціями на суму 10339,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 07.06.2018 № НОМЕР_2, яким ФОП ОСОБА_3 зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 81637,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення у зв’язку з ненаданням позивачем в ході проведення перевірки інформації щодо залишків товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) станом на 31.12.2016 року та 31.12.2017 року.

Позивач зазначає, що ненадання вказаної інформації, не є безумовною підставою для визначення суми грошового зобов’язання з податків та зборів та зменшення від’ємного значення ПДВ, оскільки позивач є платником єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 296.1.2. ст. 296 ПК України, платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів та витрат, такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги. Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 року затверджена форма Книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість) та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість.

Аналізуючи наведені вище норми, позивач зазначає, що форми Книги обліку і доходів витрат, а також порядки їх ведення не передбачають ведення фізичною особою-підприємцем обліку залишків товарних запасів, матеріалів, сировини та відображення результатів такого обліку у книгах, тому позивач не зобов’язаний вести облік залишків ТМЦ.

На листи відповідача від 23.04.2018 року № 8373/10/18-28-13-03 та від 05.05.2018 року № 8886/0/18-28-13-03 позивач, своїми листами до відповідача від 07.05.2018 року та 11.05.2018 року надав пояснення, що інвентаризація проведена станом на 07.05.2018 року, залишків та нестач ТМЦ не виявлено та місцем зберігання залишків ТМЦ є його фактичне місце реєстрації, а саме: 40009, АДРЕСА_1.

У зв’язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 відкрито провадження у справі за даною позовною заявою та призначено підготовче засідання на 17.07.2018 за правилами загального позовного провадження.

17.07.2018 у зв’язку з першою неявкою у підготовче судове засідання позивача та його представника, яких було повідомлено належним чином про дату, час і місце судового засідання, розгляд справи було відкладено до 06.09.2018.

06.09.2018 з метою виконання завдань підготовчого провадження та належної підготовки справи для розгляду по суті, а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, у судовому засіданні було оголошено перерву до 20.09.2018.

Ухвалою від 20.09.2018 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09.10.2018.

Ухвалою від 09.10.2018 розгляд справи був відкладений на 25.10.2018, у зв’язку з задоволенням клопотання представника позивача та представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, оскільки в ході проведення перевірки позивач не надав інформацію та не підтвердив наявність товарів, які були ним придбані (та не реалізовані), а сплачений за них податок на додану вартість був включений позивачем до податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем в період з 23.04.2018 по 15.05.2018 була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, валютного та іншого законодавства за період з 29.06.2016 по 31.12.2017.

За наслідками вказаної перевірки, посадовими особами відповідача був складений акт від 22.05.2018 №3091/18-28-13-03/2563204177/174, яким встановлено порушення за ФОП ОСОБА_3 п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.200.1. п.200.2. п.200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0037911303 від 07.06.2018 року про нарахування штрафних фінансових санкцій з податку на додану вартість у сумі 51 698,75 грн.;

- №0037641303 від 07.06.2018 року, яким зменшено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 81 637,00 грн.

Відповідно до вказаного акту перевірки, встановлені порушення полягали в тому, що позивач на запит посадових осіб відповідача від 05.05.2018 №7886/10/18-28-13-03 не надав інформацію про наявні залишки товарно-матеріальних цінностей, а листом від 07.05.2018 повідомив відповідача, що він не зобов’язаний надавати вказану інформацію та зазначив місце зберігання залишків ТМЦ (АДРЕСА_2).

У зв’язку з викладеним, відповідач, відповідно до акту перевірки зробив висновок, що позивач занизив залишки товару на кінець 2017 року на суму 614911,06 грн., внаслідок не включення до податкових зобов’язань сум ПДВ з реалізації інструментів ручних для каменярів, формувальників, цементувальників та штукатурних станцій марки «KALETA», які були придбані платником, включені до податкового кредиту, але не реалізовані протягом перевіряємого періоду та використання яких в господарській діяльності не підтверджено.

Окрім того, відповідач зазначив, що у зв’язку з відсутністю ТМЦ на залишках, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання у відповідності до п.198.5 ст.198 ПК України.

Суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, свою позицію обґрунтовує наступним.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком ст.188 ПК України.

Згідно п.п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 291 ПК України, ФОП ОСОБА_3 є платником єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 16.1.5 та 85.4 ПК України контролюючий орган має право вимагати первинні документи під час проведення перевірок, а платник податків має їх надавати на належним чином оформлену письмову вимогу.

Тобто, будь-який суб’єкт господарювання, у тому числі фізична особа - підприємець, як на єдиному податку, так і на загальній системі оподаткування, повинен мати первинні документи на товар.

Фізичні особи-підприємці платники єдиного податку зобов’язані забезпечити зберігання первинних документів, на підставі яких заповнювалися дані Книги обліку доходів/Книги обліку доходів та витрат, що використовувалися для складання декларації платника єдиного податку, або інші первинні документи, які використовуються для складання податкової звітності по іншим податкам і зборам - у разі їх сплати.

Згідно п. 44.2 ПК України, платники єдиного податку ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування. Саме такий спрощений облік передбачено п.п. 296.1.1 ПК України та Порядком ведення Книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат, та порядків їх ведення затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579, проте передбачає різний порядок ведення Книг для платників єдиного податку першої та другої груп, та платників податків третьої групи, які є платниками ПДВ.

Згідно із зазначеними документами, такі підприємці ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів (пп. 296.1.1 ПК України п. 1 Порядку).

Порядком №579 передбачено окрему Книгу обліку доходів і витрат для платників єдиного податку 3-ї групи, які є платниками податку на додану вартість та окремий Порядок її ведення.

Відповідно до пп.296.1.2 п.296.1 ст.296 ПК України, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів та витрат, у якій щоденно відображають отримані доходи чи витрати. Згідно п. 2 Порядку для платників єдиного податку, які є платниками ПДВ передбачено, що така Книга ведеться за вибором платника в паперовому або електронному вигляді.

Крім того, фізичні особи-підприємці платники єдиного податку, які є одночасно платниками ПДВ, повинні виконувати обов'язки з оформлення та зберігання первинної документації (податкових накладних) та реєстрів отриманих і виданих податкових накладних, які нічим не відрізняються від обов'язків платників податку на загальній системі оподаткування.

При цьому, на запит контролюючого органу №8373/10/18-28-13-03 від 23.04.2018 надати залишки ТМЦ, ФОП ОСОБА_3 відмовився надати залишки товару станом на 31.12.2016, 31.12.2017 та на дату перевірки, зазначивши, що веде спрощений бухгалтерський облік.

Також суд звертає увагу, що вказана інформація щодо фактичних залишків ТМЦ. станом на вказані періоди, також не надавалась під час розгляду даної справи в суді.

У зв’язку з відсутністю ТМЦ на залишках, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання у відповідності до п. 198.5 ст.198 ПК України, при цьому, податкове зобов’язання з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3, як платником податку на додану вартість не нараховувалося.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, вимоги позивача щодо стягнення на його користь судових витрат не підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, 40000, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) до Головного управління ДФС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 39456414) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 06 листопада 2018 року.

Суддя С.М. Глазько