Ухвала суду № 77658065, 07.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1340/5197/18

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

07 листопада 2018 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про повернення безпідставно сплачених коштів,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 11147,80 грн.

Вивчивши позовну заяву, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України), а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до частини 2 статті 160 КАС України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

В силу ч.1 ст.46 Кодексу адміністративного судочинства України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Тож, слід зауважити, що в матеріалах позовної заяви відсутні копії сторінок паспорта громадянина України як документа, що підтверджує наявність у позивача процесуальної правосуб’єктності та засвідчує оригінальність підпису.

Згідно п.2 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Судом з’ясовано, що позивачем, зокрема, не зазначено у позовній заяві власної адреси електронної пошти та адреси електронної пошти відповідача й не зазначено відомостей щодо їх відсутності; не вказано РНОКПП та ідентифікаційного коду юридичної особи і не повідомлено чи така інформація відома позивачу.

Згідно п.п.5, 8 ч.1 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: виклад обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; докази, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

У контексті наведених норм вбачається, що позивачем не надано усіх належних доказів на підтвердження обставин, що викладені у позовній заяві, у тому числі доказів придбання ОСОБА_1 нерухомого майна - житла вперше.

Згідно з частиною п’ятою статті 94 КАС України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

У відповідності до п.5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року №55, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів «Згідно з оригіналом», назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії, що проставляється у лівому нижньому куті документа. Одночасно підпис відповідальної особи на документі має бути засвідчений відбитком печатки організації (п.5.26 цього Національного стандарту України).

На виконання вимог ч.5 ст.94 КАС України позивачу слід завірити належним чином усі письмові докази, що долучені до позовної заяви.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи; суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, проаналізувавши зміст позовних вимог судом не встановлено наявності спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, оскільки відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує саме наявність публічно-правового спору у вказаних правовідносинах сторін, а також в обґрунтування своїх позовних вимог позивач не зазначає конкретних норм законодавства у сфері публічно-правових відносин, із посиланням на норми Кодексу адміністративного судочинства України, які, на його думку, порушив відповідач, а тому позивачу необхідно надати письмове обгрунтування щодо цього та визначитись із позовними вимогами, шляхом їх уточнення.

Приписами ч.3 ст.161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Загалом, правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (із відповідними змінами і доповненнями).

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У свою чергу, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року 1 762,00 грн.

Таким чином, за подання до суду даного адміністративного позову, що містить одну вимогу немайнового характеру позивачу необхідно було сплатити судовий збір, у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір» (тобто 704,80 грн.).

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Водночас, позивач до позовної заяви, у якості документа про сплату судового збору, долучив копію квитанції від 31.10.2018 року №55 на суму 704,80 грн., а не її оригінал.

Проте, необхідно зауважити, що подана позивачем в якості доказу сплати судового збору копія квитанції не є належним доказом сплати судового збору, оскільки такі платіжні документи подаються до суду лише в оригіналі.

Таким чином, копія квитанції, що долучена позивачем як додаток до позовної заяви не містить доказів зарахування сплаченої суми судового збору у розмірі 704,80 грн. до Державного бюджету України, а тому не може бути прийнята судом, як належний доказ сплати судового збору за звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, суд вважає, що вищенаведене унеможливлює вирішити питання про відкриття провадження у справі, а тому позовну заяву належить залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення її недоліків.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про повернення безпідставно сплачених коштів.

Надати позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали - п’ять днів з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу (представнику позивача).

Роз’яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Сподарик Н.І.