Рішення № 77658059, 06.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3701/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 (65042, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95, код ЄДРПОУ 40388751) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі в якому просила:

визнати протиправними дії Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови в зарахуванні стажу роботи у подвійному розмірі ОСОБА_1, періодів роботи з 01.05.1991 року по 01.04.1992 року на посаді фельдшера на реанімаційній бригаді Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, а з 04.04.1992 до 31.12.2001 року (по дату припинення виплати надбавки за особливі умови праці у розмірі 15 відсотків посадового окладу) в Одеській міській станції швидкої медичної допомоги на посаді фельдшера реанімаційної бригади;

зобов’язати Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи в подвійному розмірі періоди роботи з 01.05.1991 року по 01.04.1992 року на посаді фельдшера на реанімаційній бригаді Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, а з 04.04.1992 до 31.12.2001 року (по дату припинення виплати надбавки за особливі умови праці у розмірі 15 відсотків посадового окладу) в Одеській міській станції швидкої медичної допомоги на посаді фельдшера реанімаційної бригади та провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням вже отриманих сум пенсії починаючи з дати призначення пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 11.05.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Відповідно до розпорядження №170348 від 18.07.2018 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком у розмірі 4318,96грн.

Як вбачається із розрахунку стажу, що є невід’ємною частиною розпорядження 170348 від 18.07.2018 період роботи з 01.05.1991р. по 31.12.2001 року на посаді фельдшера швидкої медичної допомоги реанімаційної бригади Одеської міської станції швидкої медичної допомоги не був розрахований у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 02.07.2018 року за № 189/о-5 Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повідомило Позивача, що врахувати в подвійному обчисленні період роботи фельдшера реанімаційної бригади міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та міської станції швидкої медичйої допомоги підстав немає, оскільки це не передбачено законодавством.

Не погоджуючись з зазначеним Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 30.07.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження у відповідності до положень ст. 263 КАС України в письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 17.08.2018 року з урахуванням того, що до суду не надійшли відзив та витребувані документи, з метою недопущення порушення процесуальних строків (у зв’язку з неможливість всебічно та об’єктивно розглянути справу у строк до 29.08.2018 року) та забезпечення права відповідача надати відзив у строк, визначений в ухвалі суду від 30.07.2018 року, суд дійшов висновку про доцільність розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, у зв’язку з чим було призначено підготовче засідання на 11.09.2018 року.

20.08.2018 року до суду надійшов відзив, в якому Відповідач у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі з тих підстав, що з урахуванням норм чинного законодавства та на підставі заяви Позивача, та наданих документів, Управлінням переведено Позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Пенсія була розрахована при страховому стажі 42 роки 03 місяці та середньомісячній заробітній платі 9816,54 грн. (5377,90 грн. середня заробітна плата в Україні за 2016-2017 роки х 1,82598 індивідуальний коефіцієнт заробітку), яка обчислена за період з 01.01.1995 по 31.12.1999 роки та з 01.07.2000 по 31.03.2018 роки, розмір пенсії встановлено на рівні 4321,71 грн.

В свою чергу до стажу роботи у подвійному розмірі зараховуються лише робота у лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров’я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях охорони здоров’я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров’я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги, а Позивач працювала на посаді фельдшера реанімаційної бригаді міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та міської станції швидкої допомоги, що не дає права на зарахування зазначеного стажу у подвійному розмірі.

З наведених підстав Відповідач вважає, що ним не порушено прав, свобод та інтересів Позивача, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

11.09.2018 року було закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання, призначене на 09.10.2018 року, представник Позивача не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, від представника Позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання, призначене на 09.10.2018 року, представник Відповідача не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, від представника Відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання представника Позивача та представника Відповідача, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

11.05.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Разом з заявою Відповідачу було надано оригінал довідки від 26.03.2018 р. № 102/к, виданї Відокремленим підрозділом «Одеська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги Комунальної установи «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф», в якій зазначено, що ОСОБА_1 з 01.05.1991р. по 31.12.2001 року працювала на посаді фельдшера швидкої медичної допомоги реанімаційної бригади Одеської міської станції швидкої медичної допомоги і за весь період роботи їй виплачувалась надбавка за роботу за особливі умови праці у розмірі 15% посадового окладу.

Відповідно до розпорядження 170348 від 18.07.2018 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком у розмірі 4318,96грн.

Листом від 02.07.2018 року за № 189/о-5 Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повідомило, що врахувати в подвійному обчисленні період роботи фельдшера реанімаційної бригади міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та міської станції швидкої медичйої допомоги підстав немає, оскільки це не передбачено законодавством.

Положеннями ст. ст. 3, 16 «Основ законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 року №2802-XII визначено, що закладами охорони здоров'я є підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

За приписами частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в -лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СШД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до п. «е» ст,55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04,11,1993 № 909.

Відповідно до абз. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Відповідно до розділу 2 Переліку, затвердженого вищезазначеною постановою до закладів охорони здоров'я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. В зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право: лікарі та середній медичний персонал.

Відповідно до примітки 2 вищезазначеної Постанови робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Переліком не передбачена необхідність підтвердження роботи в структурному лікувальному закладі для визначення чи підтвердження спеціального стажу.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вбачається із записів трудової книжки БТ-І № 1091841 з 01.05.1991 року по 01.04.1992 року ОСОБА_1 працювала на посаді фельдшера на реанімаційній бригаді Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, а з 04.04.1992 до 01.01.2013 року в Одеській міській станції швидкої медичної допомоги на посаді фельдшера реанімаційної бригади, записи №№ 7, 8, 9, 10, 11.

Крім того, на підтвердження роботи в Комунальній установі «Одеська міська станція швидкої медичної допомоги» ОСОБА_1 надавалась довідка від 26.03.2018 р. № 102/к, яка наявна в матеріалах пенсійної справи з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 01.05.1991р. по 31.12.2001 року дійсно працювала на посаді фельдшера швидкої медичної допомоги реанімаційної бригади Одеської міської станції швидкої медичної допомоги і їй виплачувалась .надбавка у розмірі 15% за роботу в особливих умовах праці.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що час роботи на посаді фельдшера швидкої медичної допомоги реанімаційної бригади з 01.05.1991 року по 31.12.2001 року слід зараховати в подвійному розмірі.

В свою чергу, зазначені обставини були відомі Відповідачу, оскільки вищенаведені документи надавались йому Позивачем разом із заявою про призначення пенсії, проте Відповідачем протиправно не було враховано зазначений період в подвійному обчисленні.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65042, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95, код ЄДРПОУ 40388751) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови в зарахуванні стажу роботи у подвійному розмірі ОСОБА_1, періодів роботи з 01.05.1991 року по 01.04.1992 року на посаді фельдшера на реанімаційній бригаді Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, а з 04.04.1992 до 31.12.2001 року (по дату припинення виплати надбавки за особливі умови праці у розмірі 15 відсотків посадового окладу) в Одеській міській станції швидкої медичної допомоги на посаді фельдшера реанімаційної бригади.

Зобов’язати Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи в подвійному розмірі періоди роботи з 01.05.1991 року по 01.04.1992 року на посаді фельдшера на реанімаційній бригаді Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, а з 04.04.1992 до 31.12.2001 року (по дату припинення виплати надбавки за особливі умови праці у розмірі 15 відсотків посадового окладу) в Одеській міській станції швидкої медичної допомоги на посаді фельдшера реанімаційної бригади та провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням вже отриманих сум пенсії починаючи з дати призначення пенсії за віком.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.