Рішення № 77657969, 06.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2484/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (далі – відповідача, УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради), у якому позивач просить суд зобов’язати Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», починаючи з дня звернення за її призначенням з 29.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи. Згідно заяви позивача від 26.05.2015 отримував допомогу як працездатна непрацююча особа відповідно до п. 7 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 № 505, із скороченням терміну призначення та зменшення суми виплати наступним чином: з 26.05.2015 по 25.07.2015 по 442 грн щомісячно, з 26.07.2015 по 25.09.2015 по 221 грн щомісячно. Через те, що у період з 26.05.2015 по 25.09.2015 позивач не працевлаштувався, щомісячна адресна допомога не була перерахована як працюючій особі та її виплата була припинена. 01.11.2017 позивач працевлаштувався, у зв’язку із чим 29.01.2018 звернувся до відповідача із заявою про призначення адресної допомоги, додавши до заяви довідку про працевлаштування з 01.11.2017 та довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.09.2017 № 41351. За результатами розгляду заяви від 29.01.2018 будь-якого повідомлення про її розгляд (та прийняте рішення) на адресу позивача не надходило, про результати розгляду та прийняте рішення за вказаною заявою позивача проінформовано не було.

23.03.2018 ОСОБА_1 особисто звернувся до відповідача, де його було в усній формі проінформовано, що за його заявою від 29.01.2018 не було призначено виплату щомісячної адресної допомоги. 23.03.2018 позивач звернувся з письмовою заявою про надання йому письмової відповіді з поясненнями з приводу не призначення щомісячної адресної допомоги за раніше поданою заявою.

На вищевказану заяву позивач отримав лист Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 30.03.2018 № 3545/04, у якому зазначено, що позивачу не було призначено щомісячну адресну допомогу за заявою від 29.01.2018 з посиланням на пункт 3 Порядку № 505 .

Позивач вважає, що відмова у призначенні щомісячної адресної допомоги за заявою від 29.01.2018 є незаконною та необґрунтованою. Ухвалою суду від 21 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску (арк. спр. 24).

05.09.2018 позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду (арк. спр. 28-30).

Ухвалою суду від 05.09.2018 строк звернення до суду позивачу поновлено, позовну заяву прийнято до розгляду після усунення її недоліків, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено такий строк (акр. спр. 1-2).

Ухвалою суду від 05.10.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 06.11.2018, зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради надати суду завірену належним чином копію особової справи ОСОБА_1 (арк. спр. 37).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі (арк. спр. 41).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, 04.10.2018 надав відзив на позовну заяву (вх. № 24893/2018), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

26.05.2015 позивача взято на облік внутрішньо переміщених осіб в м. Сєвєродонецьку, про що було надано відповідну довідку № 919041354. Згідно заяви позивача від 26.05.2015 призначено допомогу як працездатній непрацюючій особі відповідно до п.7 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 № 505, із скороченням терміну призначення та зменшенням суми виплати наступним чином: з 26.05.2015 по 25.07.2015 по 442 грн щомісячно з 26.07.2015 по 25.09.2015 по 221 грн щомісячно. Через те, що позивач не працевлаштувався у період з 26.05.2015 по 25.09.2015, не було підстав для перерахунку щомісячної адресної допомоги, як працюючій особі. Згідно пункту 3 Порядку, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається. 29.01.2018 позивач звернувся із заявою щодо призначення щомісячної адресної допомоги, додавши до заяви довідку про працевлаштування з 01.11.2017. Заяву було розглянуто. Враховуючи викладений вище пункт 3 Порядку, позивачу не було призначено виплату щомісячної адресної допомоги на наступний період (арк. спр. 35-36).

Також відповідачем 06.11.2018 за вх. № 31369/2018 надано копію особової справи отримувача щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг, ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 42 (арк. спр. 11-15); має статус внутрішньо переміщеної особи, відповідно до довідки від 31.07.2018 № 41351 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи перебуває на обліку в УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради, фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 13/58 (арк. спр. 17).

Як зазначено в позовній заяві та не заперечується відповідачем, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 26.05.2015 (арк.спр. 45, 49-50), на підставі рішення відповідача про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 13.06.2015 отримував адресну допомогу як працездатна непрацююча особа відповідно до пункту 7 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 № 505 із скороченням терміну призначення та зменшення суми виплати наступним чином: з 26.05.2015 по 25.07.2015 по 442 грн щомісячно, з 26.07.2015 по 25.09.2015 по 221 грн щомісячно (арк.спр. 51).

У зв’язку з не працевлаштуванням позивача у період з 26.05.2015 по 25.09.2015, щомісячна адресна допомога ОСОБА_1 не була перерахована як працюючій особі та її виплата припинена, що визнається сторонами.

01.11.2017 позивач працевлаштувався до Національної поліції України на посаду оперуповноваженого відділу протидії злочинам у бюджетній сфері управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, де працює по теперішній час (арк. спр. 16).

29.01.2018 позивач звернувся до УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради із заявою про призначення адресної допомоги, надавши довідку про своє працевлаштування від 27.01.2018 № 10/39/111/03-2018 та копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк.спр. 55, 61),

23.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому письмової відповіді з поясненнями з приводу не призначення позивачу щомісячної адресної допомоги за заявою від 29.01.2018 (арк. спр. 62).

За наслідками розгляду заяви відповідачем направлено позивачу лист від 30.03.2018 № 3545/04, у якому зазначено, що позивачу не було призначено щомісячну адресну допомогу за його заявою від 29.01.2018 на підставі пункту 3 Порядку № 505 (арк. спр. 20, 63).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (абзац перший частини першої статті 1 Закону № 1706-VII).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частиною першою та другою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (частина друга статті 5 Закону № 1706-VII).

Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок № 505.

Так, пунктом 2 Порядку № 505 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно пунктом 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім’ї.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім’ї. (абзац другий пункту 3 Порядку № 505).

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 505 для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім’ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім’ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред’являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім’ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

До заяви додається копія свідоцтва про одруження, копії свідоцтв про народження дітей, засвідчені власним підписом уповноваженого представника сім’ї, письмова згода довільної форми про виплату грошової допомоги уповноваженому представнику сім’ї від інших членів сім’ї та згода на обробку персональних даних, а також письмовий дозвіл на розкриття уповноваженим банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо поточного рахунка, відкритого уповноваженому представнику сім’ї в установі уповноваженого банку (абзац тринадцятий пункту 5 Порядку № 505).

До заяви, в якій уповноважений представник сім’ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім’ї (абзац чотирнадцятий пункту 5 Порядку № 505).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Абзацом другим пункту 8 Порядку № 505 визначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 505 якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім’ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов’язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Для контролю за фактом працевлаштування працездатних членів сім’ї, яким призначено грошову допомогу (в тому числі за направленням державної служби зайнятості), Мінсоцполітики щомісяця до 25 числа подає в електронному вигляді перелік таких осіб Пенсійному фонду України, який протягом 10 календарних днів подає Мінсоцполітики інформацію з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім’ї, зокрема, для осіб, які отримують пенсію, дітей, студентів денної форми навчання закладів вищої освіти та учнів закладів професійно-технічної освіти, які досягли 18-річного віку (до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) - 1000 гривень на одну особу (члена сім’ї); для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім’ї).

Загальний розмір допомоги на сім’ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім’ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім’ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім’ї - 5000 гривень.

Якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім’ї або інформацією, поданою компетентним органом.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім’ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.

Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

З вищенаведених норм Порядку № 505 слідує, що щомісячна адресна допомога призначається внутрішньо переміщеним особам на сім’ю для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою уповноваженого представника сім’ї з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців, та може бути продовжена за заявою уповноваженого представника сім’ї на наступний шестимісячний строк.

Пунктом 6 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли:

будь-хто із членів сім’ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;

будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Грошова допомога не призначається на члена сім’ї:

який перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення;

який перебуває на повному державному утриманні в школі-інтернаті, закладі спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю;

який відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Також, аналізуючи вище вказані норми Порядку № 505, суд дійшов висновку, що цим Порядком визначений вичерпний перелік підстав, з яких щомісячна адресна допомога не призначається або її виплата припиняється.

Так, позивач працевлаштувався з 01.11.2017 та працює по теперішній час, що підтверджено довідкою Департаменту захисту економіки Управління захисту економіки в Луганській області Національної поліції України від 15.08.2018 № 39/111/01-186 (арк.спр. 16).

Щодо посилань відповідача на те, що у відповідності до пункту 3 Порядку № 505 особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність, суд зазначає таке.

У разі припинення виплати особі грошової допомоги на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг, така допомога їй не призначається лише на наступний строк. При цьому, чинним законодавством не встановлено заборони на призначення такої допомоги особі в подальшому.

З системного аналіз пункту 12 Порядку вбачається, що вказаним пунктом регулюються умови припинення призначеної грошової допомоги та умови поновлення виплат допомоги, яка була раніше призначена, але її виплата була припинена з зазначених підстав.

Порядок не містить заборони чи інших обмежень на право отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово -комунальних послуг за умови її отримання раніше.

Порядок не містить правових обмежень для повторного, через певний проміжок часу, звернення за допомогою внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 333/3750/17 (2-а/333/199/17), у постанові від 29.08.2018 у справі № 415/1691/17.

Враховуючи те, що позивач не втратив статусу внутрішньо переміщеної особи, звернувся до відповідача не за поновленням раніше призначеної, а за призначенням адресної допомоги, та зважаючи на вищенаведені висновки, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідачем не надано суду рішення, в якому викладено підстави не призначення щомісячної адресної допомоги позивачу.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме – визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області щодо не призначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги на підставі його заяви від 29.01.2018 та зобов’язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 за заявою від 29.01.2018 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”, на період з 29 січня 2018 року по 28 липня 2018 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією від 17 серпня 2018 року № 89.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, суд присуджує судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (код ЄДРПОУ 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, б. 15Б) щодо не призначення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: Луганська область, Лутугинський район, с. Біле, вул. Чкалова, б. 42, фактичне місце проживання, як внутрішньо переміщеної особи: 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, б. 13, кв. 58) щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”, на підставі заяви від 29 січня 2018 року.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 за заявою від 29 січня 2018 року щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”, на період з 29 січня 2018 року по 28 липня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2