Рішення № 77657705, 30.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року м.Житомир справа № 806/2061/18

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 10.05.2018року справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.07.2018року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі і зазначила, що Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015року по 31.12.2017року. За результатами такої перевірки, на думку представника Позивача, уповноважені особи податкового органу безпідставно прийшли до висновку про завищення Позивачем документально підтверджених витрат на загальну суму 58335,28грн., що безпідставно призвело до донарахування Позивачу сум податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску.

Представник Позивача вважає відсутність права в уповноважених осіб при визначенні витрат Позивача враховувати певні суми залишку матеріальних цінностей на кінець відповідних звітних періодів, які надані були не уповноваженою особою, яка не перебувала в трудових відносинах з Позивачем.

Крім того, представник Позивача вважає, що Відповідачем не надано жодних обґрунтувань щодо заниження Позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Представники Відповідача, Головного управління ДФС у Житомирській області, проти позову заперечили і пояснили, що дійсно в період з 21.02.2018року по 05.03.2018року уповноваженими посадовими особами податкового органу була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015року по 31.12.2017року. За результатами такої перевірки, на думку представників Відповідача, правомірно було встановлено відсутність документального підтвердження витрат Позивача, пов'язаних з господарською діяльністю, у 2015році на 43435,77грн. та у 2016році на 14899,51грн., що призвело до заниження податку платника з доходів як фізичної особи, військового збору та єдиного соціального внеску. Матеріальні цінності на вказані суми перебували у залишку платника, а тому не могли вважатися реалізованими і не підлягали віднесенню до його валових витрат.

Крім того, на думку представників податкового органу, було встановлено, що станом на 31.12.2017року відсутні залишки матеріальних цінностей на загальну суму 78472,06грн. Тобто, платником вказані матеріальні цінності не були використані в господарській діяльності, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 15694,41грн. Зазначені порушення, на думку представників Відповідача, правомірно стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представників Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо визначення платником (фізичною особою-підприємцем) своїх зобов'язань з податку платника з доходів фізичної особи, військового збору, податку на додану вартість та єдиного соціального внеску. регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 21.02.2018року по 05.03.2018року уповноваженими посадовими особами податкового органу була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015року по 31.12.2017року.

За результатами такої перевірки 06.04.2018року було винесено оскаржувані:

- податкове повідомлення - рішення №0007601305, відповідно до якого платнику донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 9197,29грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 2299,32грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0007591305, відповідно до якого платнику донараховано грошове зобов'язання з військового збору в сумі 875,02грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 218,76грн.;

- рішення №0007631305, відповідно до якого платнику донараховано грошове зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18350,13грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 5177,25грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0007541305, відповідно до якого платнику донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15694,00грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 3924,00грн.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 14.03.2018року, та пояснень представників податкового органу в судовому засіданні підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень про донарахування податку на доходи фізичної особи і військового збору та рішення про донарахування єдиного соціального внеску стало виключно відсутність документального підтвердження витрат Позивача, пов'язаних з господарською діяльністю, у 2015році на 43435,77грн. та у 2016році на 14899,51грн. Тобто, матеріальні цінності на вказані суми перебували у залишку платника, а тому не могли вважатися реалізованими і не підлягали віднесенню до його валових витрат відповідно за 2015 та 2016роки.

Доводи податкового органу про завищення Позивачем валових витрат за 2015рік на 43435,77грн. та за 2016рік на 14899,51грн. знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач є фізичною особою - підприємцем і протягом перевіряємого періоду перебував на загальній системі оподаткування, був платником податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, військового збору, податку на додану вартість та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Так, порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування, визначений правовими нормами ст. 177 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 177.4.5 ст. 177 Податкового кодексу України визначено перелік витрат, які не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, документально не підтверджені витрати.

Таким чином, до витрат фізичної особи - підприємця можуть включатися виключно витрати, пов'язані із веденням підприємницької діяльності, що підтверджені належними первинними документами, тобто, документально не підтверджені витрати не враховуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця.

Суд вважає обґрунтованими доводи податкового органу, наведені в п.2.1.2. Акту перевірки, що Позивач безпідставно в податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 та 2016роки до складу валових витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, включив вартість товаро-матеріальних цінностей, що були у залишку та не були реалізовані платником у звітному періоді, відповідно на суму 43435,77грн. та 14899,51грн. Такий розрахунок вартості придбаних Позивачем товаро-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, за звітні періоди наведено в додатку №3 до акту перевірки (а.с.75).

Суд вважає безпідставними доводи представника Позивача, що при проведенні таких розрахунків податковим органом безпідставно прийнято до уваги дані про залишки товаро-матеріальних цінностей на відповідні звітні періоди, які надані не уповноваженою особою, та з використанням націнки в розмірі 72,75%.

Такі доводи представника Позивача є надуманими з огляду на таке.

По-перше, як зазначено в п.1.26 Акту перевірки, при проведенні розрахунків податковим органом враховувалася середня націнка на товари, реалізовані Позивачем у звітних періодах, в розмірі всього 23,6% (сторінка 11 Акту перевірки).

По-друге, допитана в якості свідка по справі ОСОБА_4 підтвердила, що на прохання Позивача надає йому послуги по веденню обліку доходів і витрат, зумовлених його підприємницькою діяльністю. Такі послуги свідок ОСОБА_4 надавала Позивачу також при проведенні даної документальної перевірки. Свідок ОСОБА_4 підтвердила, що дані про залишки матеріальних цінності Позивача за відповідні звітні періоди, що знаходяться в матеріалах справи на окремих аркушах, працівникам податкового органу надавала вона за вказівкою Позивача. Свідок ОСОБА_4 підтвердила свій підпис на досліджених судом аркушах із зазначенням інформації про такі залишки матеріальних цінностей (а.с.114-116).

Допитаний в якості свідка Позивач також підтвердив, що не володіє жодними знаннями по веденню обліку доходів і витрат, зумовлених його підприємницькою діяльністю. Такі послуги йому надавала свідок ОСОБА_4

Більш того, суд зазначає, що обов'язки платника податків встановлено правовими нормами ст. 16 Податкового кодексу України.

Так, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 цього Кодексу), а також забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених Кодексом (пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 цього Кодексу).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 N 481, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1686/24218 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Пунктом 6 Порядку визначено, що у графі 2 Книги "Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежної професійної діяльності" відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). У графі 6 Книги "Сума витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)" відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Всупереч вказаними вимогам ні Позивачем ні його представником не надано суду для підтвердження правомірності своїх доводів Книгу обліку доходів і витрат Позивача за спірні звітні періоди.

Відповідно до вимог ст.79 КАС України судом не прийнято до розгляду акти інвентаризації матеріальних цінностей Позивача, так як такі докази не було долучено до позову, їх не було надано при проведенні підготовчого судового засідання і суду не наведено жодних причин не своєчасного їх надання.

Більш того, такі акти інвентаризації матеріальних цінностей Позивача не були надані представникам податкового органу при проведенні документальної перевірки.

Зазначене свідчить, що Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності відображення в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2015 та 2016роки валових витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

Таким чином, висновки податкового органу про завищення Позивачем своїх валових витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, шляхом включення до них вартість товаро-матеріальних цінностей, що були у залишку та не були реалізовані платником у звітному періоді, відповідно на суму 43435,77грн. та 14899,51грн., відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Такі висновки правомірно стали підставою для збільшення Позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 9197,29грн. (18 відсотків від 43435,77грн. та 14899,51грн.), та грошового зобов'язання з військового збору в сумі 875,02грн. (1,5 відсотків від 43435,77грн. та 14899,51грн.).

Відповідно до вимог ст.123 Податкового кодексу України контролюючий орган правомірно при самостійному визначенні сум податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 9197,29грн. правомірно застосував фінансову санкцію 2299,32грн. (25%), а при самостійному визначенні сум податкового зобов'язання з військового збору в сумі 875,02грн. фінансові санкції в сумі 218,76грн. (25%).

Відповідно п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464-VI) платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі Позивач.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону N 2464-VI єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною третьої статті 9 Закону N 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Як встановлено судом, під час проведення документальної планової виїзної перевірки Позивача Відповідач виявив заниження сум його доходу від господарської діяльності у 2015 та 2016році, що призвело до зменшення бази нарахування єдиного внеску за ці звітні періоди відповідно на суму 43435,77грн. та 14899,51грн., що відповідно призвело до заниження показника єдиного внеску.

Враховуючи наведене, Відповідач обґрунтовано на підставі акта перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається позивачем до контролюючого органу, обчислив єдиний внесок та у відповідності до вимог статті 25 Закону N 2464-VI до нарахував в сумі 18350,13грн. та застосував штрафні санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5177,25грн.

Таким чином, позовні вимоги Позивача щодо протиправності рішень Відповідача про збільшення сум податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і застосування фінансових санкцій є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні №0007541305, відповідно до якого платнику донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15694,00грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 3924,00грн., підставою для його винесення стали порушення Позивачем вимогп.189.1 ст.189, абзацу "г"п.198.5 ст.198 та п.200.1 "в" ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 14.03.2018року, та пояснень представників податкового органу в судовому засіданні підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало виключно не нарахування платником податкових зобов'язань за грудень 2017року в сумі 15694,41грн. відносно не використаних в господарській діяльності товарів.

Такі доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Безспірно, за приписами п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися. Тобто, однією із обов'язкових умов для нарахування таких податкових зобов'язань є факт придбання таких товарів або їх виготовлення до 1 липня 2015 року.

В судовому засіданні представниками Відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що не нарахування Позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2017року в сумі 15694,41грн. мало місце відносно не використаних в господарській діяльності товарів, які були придбані або виготовлені до 1 липня 2015 року.

На підставі викладеного суд робить висновок, що оскаржуване податкове повідомлення - Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 06.04.2018року №0007541305 про донарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15694,00грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 3924,00грн. винесено не на підставі вимог чинного податкового законодавства України та без врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у вигляді судового збору в сумі 583,63грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області № НОМЕР_1 від 06.04.2018року про донарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15694,00грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 3924,00грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (10032, Житомирська область, Коростишівський район, с.Глибочок, пров.Лісовий,21, РНОКПП НОМЕР_2) у вигляді судового збору в сумі 583,63грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.Юрка Тютюнника,7 ЄДРПОУ 39459195).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 07 листопада 2018 року