Ухвала суду № 77657282, 06.11.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

06 листопада 2018 року ЛуцькСправа № 140/2168/18

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Мачульський В.В., одержавши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС» до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС» звернулося з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача кушнір ОСОБА_2 про скасування рішення №152-1 від 07.03.2018 «Про відмову в наданні дозволу на реалізацію майна».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, у зв’язку з чим у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Як передбачено пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?г;…&?к; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Таким чином не може поширюватись юрисдикція адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно частини п’ятої статті 243 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначений вище правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої палати Верховного суду від 21.03.2018 у справі №802/1792/17-а, а відтак підлягає врахуванню при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Як слідує зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, спірні правовідносини пов'язані із майновими правами позивача - ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС» та ОСОБА_1, щодо власності, в тому числі, користування майном: земельною ділянкою та житловим будинком за адресою: м. Луцьк, вул. Старицького, 9А, а також надання, виконавчим комітетом Луцької міської ради, згоди на реалізацію зазначеного майна суб’єктом.

З позовної заяви вбачається, що 07.08.2007 між ОСОБА_1 та ПАТ «Брокбізнесбанк» укладено кредитний договір №486/07, на підставі якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 225 000,00 доларів США. В якості забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору від 07.08.2007 між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 були укладені іпотечний договір та договір задоволення вимог іпотекодержателя на: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 158,8 кв.м. за №13455276 зареєстрованим у реєстрі прав власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Старицького, 9; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 86,3 кв.м. за №13457168 зареєстрованим у реєстрі прав власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Старицького, 9А; земельну ділянку для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд загальною площею 0,1025 га по вул. Старицького, 9 в м. Луцьку.

22.03.2017 між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС» був укладений договір №148 про відступлення прав вимоги та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, відповідно до яких ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС» стало Іпотекотримачем вище зазначеної земельної ділянки та розташованих на ній житлових будинків.

Відповідно до п.3.1. Договору задоволення вимог іпотекодержателя 31.03.2018 державний реєстратор - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 19.03.2018 прийняла рішення про реєстрацію за ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС» права власності на житловий будинок по вул. Старицького, 9А в м. Луцьку - номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25523152.

Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.03.2018 №152-1, на підставі розгляду листа-клопотання першого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Волинській області про надання дозволу на реалізацію з прилюдних торгів майна (земельна ділянка та житловий будинок за адресою: м. Луцьк, вул. Старицького, 9А), яке належить на праві власності боржниці ОСОБА_1, у зв’язку з тим, що право користування житлом за вищевказаною адресою має малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, враховуючи заяву матері дитини гр. ОСОБА_6 щодо захисту житлових прав її сина, вирішено відмовити першому відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Волинській області у наданні дозволу на реалізацію з прилюдних торгів майна (земельна ділянка та житловий будинок за адресою: м. Луцьк, вул. Старицького, 9А), яке належить на праві власності боржниці ОСОБА_1, у зв’язку з тим, що право користування житлом за вищевказаною адресою має малолітній ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_7 вважає, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №152-1 від 07.03.2018 є протиправним та підлягає до скасування, оскільки, порушує конституційне право ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС» на безперешкодне користування своєю власністю.

Отже, у даному спорі наявний майновий, особистий інтерес учасників спірних правовідносин, а відтак спір має приватноправовий характер, оскільки такий спір обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, а за таких обставин справа за позовом ТзОВ «ВЕСТ ТРАНС» до виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування рішення від 07.03.2018 №152-1 про відмову в наданні дозволу на реалізацію майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно пунктом 1 частини першої та частиною шостою статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного вище, суддя відмовляє у відкритті провадження Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_8 за позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування рішення від 07.03.2018 №152-1 «Про відмову в наданні дозволу на реалізацію майна».

Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз’яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Роз’яснити заявнику, що даний спір, згідно статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, віднесений до юрисдикції загальних судів і повинен вирішуватись у порядку цивільного судочинства.

Згідно із частиною п’ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позивачу також необхідно роз’яснити право звернутися до суду із клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ (з наступними змінами та доповненнями).

Керуючись пунктом 1 частини першої, частиною п’ятою статті 170, статтями 248, 256, 295 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС» до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування рішення №152-1 від 07.03.2018 «Про відмову в наданні дозволу на реалізацію майна».

Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.В. Мачульський