Рішення № 77657180, 29.10.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

29 жовтня 2018 року Справа № 926/1452/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут»

до Фізичної особи-підприємця Пецей Тетяни Вікторівни

про стягнення заборгованості у сумі 19422,00 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Марущак Л.В.

Представники:

від позивача - Попов В.Д. (довіреність № 007.1 Др-13-0118 від 02.01.2018 року)

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Пецей Тетяни Вікторівни про стягнення заборгованості у сумі 19422,00 грн.

Дані позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором № 11416ЕНК6МАР016 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими, від 01.01.2016 року належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 15355,63 грн., а також нараховані пеня у сумі 2810,85 грн., 3% річних у сумі 307,65 грн. та інфляційні у сумі 947,87 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29.08.2018 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 17.09.2018 року.

Однак, відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив та не надав суду відзив на позов, а тому, суд ухвалою від 17.09.2018 року відклав підготовче засідання на 08.10.2018 року.

Ухвалою від 08.10.2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.10.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 і 2 ч. 2 названої статті суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, або якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії (ч. 4 ст. 120 ГПК).

Частиною 7 статті 120 ГПК України унормовано, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29.08.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 17.09.2018 року, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 08.10.2018 року надіслані відповідачеві на його адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Іншої адреси відповідач суду не повідомив, тому з огляду на приписи ч. 7 ст. 120 ГПК України ухвали вважаються врученими відповідачеві.

Заслухавши представника позивача та розглянувши подані ним документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне:

01.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Пецей Тетяною Вікторівною (Споживач) було укладено Договір № 11416ЕНК6МАР016 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу природний газ у необхідних для споживача обсягах, а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

За умовами договору постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. Оперативний контроль за відпуском газу здійснює оператор ГРМ (суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь замовників) відповідно до умов договору розподілу газу, укладеного в установленому порядку між споживачем і оператором ГРМ (пункт 2.1).

Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно, пункт 4.1), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем (пункт 2.3).

Розрахунки за поставлений газ здійснюються за вільними цінами, ціна газу становить 7689,00 грн. з ПДВ, ціна може змінюватися протягом дії договору шляхом повідомлення споживача постачальником не пізніше ніж за п'ять календарних днів до початку наступного місяця поставки газу (пункти 3.1, 3.2).

Оплата газу здійснюється шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% місячної вартості запланованого обсягу газу, розрахованої споживачем самостійно, до 25 числа, що передує місяцю постачання, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 4.2).

Згідно з пунктом 11.1 договору, останній набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії (пункт 11.2).

Як стверджує позивач, сторонами не було заявлено про припинення дії договору постачання природного газу, тому він продовжив свою дію на 2017 та 2018 роки на тих же умовах.

Відповідно до заяви-приєднання № 09426EHK6MAP016 від 01.01.2016 року відповідач (споживач) приєднався до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) - типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498, на офіційному сайті оператора ГРМ в мережі Інтернет за адресою http://www.104.ua в межах території ліцензованої діяльності ПАТ "Чернівцігаз".

Так, позивачем складено акти приймання-передачі природного газу споживачу Фізичній особі-підприємцю Пецей Тетяні Вікторівні, які остання підписала без зауважень, а саме:

1) від 31.10.2017 року № ЧЦЗ00015163 про те, що позивач передав, а відповідач отримав у жовтня 2017 року природний газ обсягом 1,503 тис. куб. м., що складає в обсягах енергії спожитого газу 57354,48 МДж., 13,69888 Гкал., 15931,8 КВт*год. на суму 14021,18 грн.;

2) від 28.02.2018 року № ЧЦ300002330 про те, що позивач передав, а відповідач отримав у лютому 2018 року природний газ обсягом 0,586 тис. куб. м., що складає в обсягах енергії спожитого газу 22256,28 МДж., 5,31582 Гкал., 6182,3 КВт*год. на суму 6276,77 грн.;

3) від 31.05.2018 року № ЧЦ300008535 про те, що позивач передав, а відповідач отримав у травні 2018 року природний газ обсягом 0,281 тис. куб. м. на суму 3009,85 грн.

З доданих до позовної заяви копій реєстрів споживання газу всіма категоріями споживачів (крім населення), наданих ПАТ "Чернівцігаз" (оператор ГРМ), видно, що у жовтні 2017 року відповідачем спожито 1,503 тис. куб. м природного газу, у лютому 2018 року спожито 0,586 тис. м. куб. природного газу, у травні 2018 року спожито 0,281 тис. м. куб. природного газу.

Так, за поясненням представника позивача вартість поставленого в жовтні 2017 року та лютому, травні 2018 року природного газу відповідачем не оплачена на суму 15355,63 грн.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України)

Відповідно до статті 3 Закону України "Про ринок природного газу", одним з принципів функціонування ринку природного газу є вільна торгівля природним газом та рівності суб'єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені.

Статтею 12 названого Закону унормовано, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частини 2, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").

У ході розгляду справи судом установлено, що відповідачем порушено умови договору постачання природного газу та не виконано зобов'язання із оплати в установлений строк самостійно визначеної вартості запланованого обсягу газу за вказані періоди та проведення остаточної оплати за спожитий природний газ на загальну суму 15355,63 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а згідно статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У судовому засіданні на підставі досліджених у сукупності доказів встановлено порушення відповідачем передбачених договором строків здійснення оплати за отриманий від позивача природний газ за жовтень 2017 року, лютий і травень 2018 року на суму 15355,63 грн.

Так, відповідач неналежно та несвоєчасно виконував грошові зобов'язання по оплаті за отриманий від позивача природний газ, а тому має сплатити позивачу пеню у сумі 2810,85 грн., індекс інфляції у сумі 947,87 грн. та три проценти річних у сумі 307,65 грн.

Отже, з огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пецей Тетяни Вікторівни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут" (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-а, код 39584988) заборгованість у сумі 15355,63 грн., пеню у сумі 2810,85 грн., індекс інфляції у сумі 947,87 грн., три проценти річних у сумі 307,65 грн. та судовий збір у сумі 1762,00 грн.

У судовому засіданні 29 жовтня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 07 листопада 2018 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України)

Суддя О.С. Тинок