Рішення № 77656939, 30.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2018Справа № 905/1334/18

За позовом публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі ВП «Шахта ім.Д.Ф.Мельникова»

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця»

про стягнення 32 655,02 грн

Суддя:Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Масна А.А.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі ВП «Шахта ім.Д.Ф.Мельникова» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення 32 655,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані вимогою позивача відшкодувати суму нестачі вугілля, відправленого у вагонах 63273452, 68973403, 60412533 за залізничними накладними 53971263, 48454300, 48422075 у розмірі 32 655,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

16.10.2018 від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів оплати вартості вантажу, у зв'язку з чим відповідач стверджує, що позивач не надав доказів на підтвердження понесення ним збитків від нестачі вантажу.

В судовому засіданні 30.10.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2017 між ПАТ «Лисичанськвугілля» (замовник) та ПАТ «Українська залізниця» (перевізник) укладено договір ЦТЛ/ДОН-0029-2017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору предмет цього договору є надання перевізником замовнику послуг, пов'язаних з організацією та перевезенням вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) і проведення розрахунків за ці послуги.

27.01.2018 по залізничній накладній 53971263 вантажовідправником - позивачем на адресу ПрАТ ЦЗФ «Миргородська» була здійснена поставка вугілля, перевізником - ПАТ «Українська залізниця».

22.02.2018 по залізничній накладній 48422075 вантажовідправником - позивачем на адресу ПрАТ ЦЗФ «Миргородська» була здійснена поставка вугілля, перевізником - ПАТ «Українська залізниця».

02.03.2018 по залізничній накладній 48454300 вантажовідправником - позивачем на адресу ПрАТ ЦЗФ «Миргородська» була здійснена поставка вугілля, перевізником - ПАТ «Українська залізниця».

Зазначений вантаж слідував зі станції Переїздна Донецької залізниці на станцію Покровськ Донецької залізниці де його було затримано, в результаті чого при проведенні комісійного переважування виявлено недостачу вугільної продукції по вагонам 63273452, 68973403, 60412533 загальною кількістю 9 650 кг.

31.01.2018 складено комерційний акт 482004/30 по відвантаженому вагону 63273452 з вугіллям в кількості 68 050 кг згідно накладної 53971263, відповідно до якого маса вантажу нетто складає 64 700, що менше документа на 3 350 кг. Отже, відповідно до вказаного комерційного акта, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній 53971263 складає 3 350 кг.

22.02.2018 складено комерційний акт 490000/51/76 по відвантаженому вагону 68973403 з вугіллям в кількості 68 500 кг згідно накладної 48422075, відповідно до якого маса вантажу нетто складає 67 000, що менше документа на 1 500 кг. Отже, відповідно до вказаного комерційного акта, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній 48422075 складає 1 500 кг.

27.02.2018 складено комерційний акт 490000/58/77 по відвантаженому вагону 60412533 з вугіллям в кількості 68 550 кг згідно накладної 48454300, відповідно до якого маса вантажу нетто складає 63 750, що менше документа на 4 800 кг. Отже, відповідно до вказаного комерційного акта, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній 48454300 складає 4 800 кг.

Таким чином, нестача вугілля згідно комерційних актів 482004/30, 490000/51/76, 490000/58/77 складає 9 650 кг, зменшення ваги вантажу згідно норм природної втрати складає 1% маси, зазначеному в перевізному документі, і згідно розрахунку позивача складає 2 051 кг.

Отже, кількість втраченого вантажу, з урахуванням норм природної втрати, складає 7 599 кг.

Собівартість 1 тони вугілля за січень 2018 року (форма 10П) складає 3 383,94 грн.

Таким чином, вартість втраченого вантажу складає: 3 383,94 грн*7,599 кг = 25 714,56 грн. ПДВ 20% - 5 142,91 грн. Разом - 30 857,47 грн.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно частини 2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Аналогічні положення містяться у статтях 110, 113 Статуту залізниць України.

Згідно зі ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 457 від 06.04.1998, передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт недостачі вантажу у вагонах 63273452, 68973403, 60412533 за спірним перевезенням підтверджено комерційними актами 482004/30, 490000/51/76, 490000/58/77.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як зазначено у залізничних накладних 53971263, 48454300, 48422075 у графі «одержувач» значиться ПрАТ ЦЗФ «Миргородська» за договором 06-434 від 60.11.2017.

Згідно зі ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.3.3. договору 06-434 від 60.11.2017 укладеного між ПАТ «Лисичанськвугілля» (замовник) та ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» (виконавець), виконавець зобов'язується у випадку складання залізницею комерційних актів, разом з оригіналом комерційного акту, передати вантажовідправникові право на звернення до залізниці з претензійно-позовними вимогами шляхом внесення переуступного підпису на перевізному документі.

Листом від 02.05.2018 943 позивач звернувся до ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» з вимогою про передачу переуступного підпису за накладними 53971263, 48454300, 48422075.

Відповідно до залізничних накладних 53971263, 48454300, 48422075 ПрАТ ЦЗФ «Миргородська» вчинило переуступний підпис про передачу права на пред'явлення претензій та позовів ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП «Шахта ім.Д.Ф.Мельникова».

Таким чином, право на пред'явлення залізниці претензії або позову про відшкодування суми недостачі належить позивачу.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно розрахунку позивача, сума втраченого при перевезенні вантажу у вагонах 63273452, 68973403, 60412533 визначена позивачем із кількості втраченого під час транспортування по залізній дорозі вантажу, з урахуванням природної втрати вантажу під час перевезення, виходячи із собівартості однієї тони вугілля та складає 30 857,47 грн.

Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, наявність своєї вини у втраті вантажу позивача не спростував.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, обов'язковою умовою відшкодування збитків є порушення учасником господарських відносин власних господарських зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою для притягнення особи до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність складу господарського правопорушення, який включає в себе: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність особи); збитки, завдані такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вину особи, внаслідок протиправної поведінки якої було заподіяно збитки.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав доказів оплати оспорюваного вантажу з додаванням податкової накладної не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки понесення позивачем збитків полягає у втраті його майна, і така втрата підтверджена матеріалами справи, також матеріалами справи підтверджується наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками позивача, наявність вини відповідача, що полягає у незабезпеченні збереження вантажу. Водночас, відповідачем не надано заперечень, ані щодо кількості втраченого вугілля, ані щодо його собівартості, визначеної позивачем у розрахунку до позовної заяви.

Всупереч ст.ст. 76, 77 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 113 Статуту залізниць України залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, м.Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (93113, м.Лисичанськ, вул. Первомайська, 217, код ЄДРПОУ 26349183) 30 857 (тридцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн 47 коп. - суму основного боргу, 1 665 (одну тисячу шістсот шістдесят п'ять) грн 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення тексту рішення: 06.11.2018р.