Рішення № 77656755, 25.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2018Справа № 911/917/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Турботрейд»

до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії

«Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

за участю прокуратури міста Києва

про стягнення 100 229 737,24 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники учасників справи:

від позивача Рацун О.В., Скосар С.С.

від відповідача Печерний С.Л.

від третьої особи Бернацька О.В.

від прокуратури Вакулюк Д.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» (далі - ТОВ «Турботрейд») звернулося до господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» (далі - ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс») про стягнення 49 454 491,13 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № т15-139/1211000450 від 16.11.2012 про закупівлю товару за державні кошти щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2015 позовну заяву ТОВ «Турботрейд» передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, в якій заявлено до стягнення з відповідача 60 682 295,02 грн., з яких: 39 590 040,00 грн. основного боргу, 19 283 044,43 грн. інфляційних втрат та 1 809 210,59 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2015 (суддя Любченко М.О.) задоволено позовні вимоги ТОВ «Турботрейд» до ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» про стягнення основного боргу в розмірі 39 590 040,00 грн., інфляційних втрат в сумі 19 283 044,43 грн. та 3% річних в сумі 1 809 210,59 грн. Стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» на користь ТОВ «Турботрейд» основний борг в розмірі 39 590 040,00 грн., інфляційні втрати в сумі 19 283 044,43 грн., 3% річних в сумі 1 809 210,59 грн. та судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 (колегія суддів: Дикунська С.Я., Мельченко А.О., Жук Г.А.) рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2015 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2018 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 911/917/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду № 05-23/992 від 21.06.2018, призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу № 911/917/15 передано на розгляд судді Удаловій О.Г.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2018 прийнято справу № 911/917/15 до провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.07.2018.

12.07.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги відхилено з наступних підстав. Відповідач не отримував від позивача будь-якого товару на виконання умов договору та не видавав довіреностей на отримання матеріальних цінностей. Відповідач зазначає, що надані позивачем довіреності № 34 від 21.03.2013 та № 125 від 05.12.2013 були видані директором філії ПАТ «Укртрансгаз» ОСОБА_7, який діяв на підставі виданої відповідачем довіреності від 15.01.2013. Оскільки довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей були видані в порядку передоручення без їх нотаріального посвідчення, то такі довіреності є нікчемними та не підтверджують факту отримання товару відповідачем. Також відповідач вказує, що довіреності оформлені з порушенням Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей.

Крім того, відповідач зазначає, що з доказів, наданих позивачем, жодним чином не випливає, що товар, який за твердженням позивача був поставлений відповідачу, є товаром, виробником якого є ТОВ «Котрис». Реального переміщення та руху товарів між ТОВ «Котрис» та третіми особами, між ТОВ «Котрис» та позивачем та між позивачем і відповідачем не було. Відповідач стверджує, що обставини щодо безтоварності та фіктивності господарський операцій по поставці товарів за спірним договором підтверджуються довідкою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС України від 22.06.2015, складеною за наслідками проведеної за постановою старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України документальної позапланової перевірки відповідача. Також в заперечення проти позовних вимог відповідач посилається на те, що позивач не виконав своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки не надав відповідачу усі необхідні документи, передбачені умовами договору.

18.07.2018 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли клопотання про долучення додаткових доказів та заява про збільшення розміру позовних вимог до 100 229 737, 24 грн. (39 590 040,00 грн. основного боргу, 54 990 795,10 грн. інфляційних втрат та 5 648 902,14 грн. 3% річних).

24.07.2018 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли клопотання про виклик свідків та відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з виконанням вказівок Верховного Суду, зазначених в постанові від 18.04.2018, та необхідністю надання додаткового часу для отримання доказів, необхідних для правильного вирішення спору по суті.

Ухвалою суду від 24.07.2018 відкладено підготовче засідання на 16.08.2018, відкладено розгляд клопотання позивача про виклик свідків та прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

14.08.2018 від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів та клопотання про витребування доказів.

15.08.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, з наступних підстав. Прийняття товару відповідачем підтверджується накладними на прийняття товару, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі продукції по кількості та якості, актом звірки розрахунків, реєстром податкових накладних. ОСОБА_7 значиться керівником філії, який має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності. Актами приймання-передачі продукції по кількості та якості відповідач засвідчив, що товар, який йому поставлений, відповідає умовам договору. В обґрунтування доводів про фіктивність та безтоварність господарських операцій по поставці товарів за договором відповідач посилається на інформацію, надану прокуратурою, та документи, надані прокуратуру, однак прокуратурою не надано жодних документальних доказів, що підтверджують фіктивність чи безтоварність господарських операцій.

16.08.2017 від прокуратури міста Києва надійшли письмові пояснення по справі. У поданих поясненнях зазначається про те, що товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи, не містять ні назви товару, ні його ідентифікуючих номерів, а містять лише посилання на номер договору. Також прокурор посилається на довідку Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 22.06.2015, за замістом якої в ході перевірки встановлено, що діяльність позивача носить фіктивний характер. Крім того, прокурор зазначає, що за змістом вказаної довідки у ТОВ «Трейд груп стиль» відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, транспортні засоби, виробничі активи, основні фонди, а тому ТОВ «Трейд груп стиль» не мало реальної можливості поставити позивачу запчастини. Також прокурор зазначив про те, що на даний час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420140000000000259 від 10.04.2014 за фактами розкрадання державних коштів службовими особами ПАТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» у період за 2010-2014 роки, в тому числі й розкрадання державних коштів шляхом укладення низки договорів, зокрема, з ТОВ «Турботрейд», а також зазначив про факти, встановлені досудовим розслідуванням.

16.08.2018 до початку судового засіданні від позивача надійшло клопотання про долучення доказів та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2018 задоволено клопотання позивача про виклик в підготовче засідання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, постановлено звернутись з запитом до товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» з метою отримання інформації щодо вироблення ним товару, який підлягав поставці позивачем відповідачу за договором № т15-139/1211000450 від 16.11.2012 та зазначений в специфікації, відкладено підготовче засідання на 30.08.2018, а також відкладено розгляд клопотань позивача про долучення додаткових доказів та про витребування доказів.

30.08.2018 від товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» надійшли документи на запит суду.

30.08.2018 від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення прокуратури, в яких позивач зазначає, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, товарно-транспортною накладною підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Прокуратура посилається на наявність кримінального провадження, однак жодних доказів на підтвердження встановлених обставин не надає. Посилання прокуратури на довідку ДФС є безпідставним, оскільки довідка була скасована в судовому порядку.

У судовому засіданні 30.08.2018 відповідач подав клопотання, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні клопотань про долучення додаткових доказів у справі, а у випадку задоволення зазначених клопотань, здійснити огляд письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням або витребувати такі докази в оригіналі для дослідження в суді та витребувати у позивача оригінали письмових доказів, які в нього наявні.

Також відповідач подав заперечення на відповідь на відзив та клопотання про долучення відповідей на адвокатські запити.

Дослідивши 30.08.2018 матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача від 18.07.2018 про долучення додаткових доказів.

Також суд дійшов висновку про задоволення клопотань позивача від 14.08.2018 та 16.08.2018 про долучення додаткових доказів.

У підготовчому засіданні 30.08.2018 суд дійшов висновку задовольнити клопотання відповідача в частині витребування від позивача оригіналів доказів, які у нього наявні, та відкласти розгляд клопотання відповідача в частині здійснення огляду доказів за їх місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2018 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів з ініціативи суду, відкладено підготовче засідання на 18.09.2018, повторно викликано в якості свідків у підготовче засідання у справі № 911/917/15 ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, продовжено позивачу строк на подання доказів та долучено подані позивачем документи, продовжено відповідачу строк на подання доказів та долучено подані відповідачем документи, частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

17.09.2018 від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Київській області надійшла інформація на запит суду.

18.09.2018 від позивача надійшли клопотання про долучення додаткових доказів, серед яких заява свідка ОСОБА_12

18.09.2018 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

У підготовче засідання 18.09.2018 з'явились представники учасників процесу, а також свідки ОСОБА_7, ОСОБА_11

Позивач у підготовчому засіданні 18.09.2018 заявив клопотання про витребування доказів та клопотання про долучення доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2018 відкладено підготовче засідання на 02.10.2018, втретє викликано в якості свідків у підготовче засідання у справі № 911/917/15 ОСОБА_9 та ОСОБА_10, продовжено позивачу строк на подання доказів та долучено подані позивачем документи до матеріалів справи, задоволено клопотання позивача про витребування доказів частково, відкладено розгляд клопотання відповідача про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

27.09.2018 через відділ діловодства суду від Державної фіскальної служби України надійшла інформація по справі, однак до вказаного листа не долучено жодних документів.

02.10.2018 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі з доказами, серед яких зокрема заяви свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про відмову від надання показань.

У підготовчому засіданні 02.10.2018 судом встановлено, що відповідачем не повністю виконано вимоги ухвали суду від 18.09.2018, а тому суд дійшов висновку повторно витребувати у відповідача інформацію з системи КАСК SAP щодо товару з номерами, які зазначені в прибуткових ордерах № 180021319, № 180037369.

Також судом встановлено, що Державною фіскальною службою України вимоги ухвал від 30.08.2018 та 18.09.2018 не виконані, оскільки не надано доказів, які витребовував суд, а тому суд повторно витребував у ДФС України докази, зазначені в ухвалі від 30.08.2018 та 18.09.2018.

02.10.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2018 відкладено підготовче засідання на 18.10.2018; втретє витребувано у Державної фіскальної служби України копії податкових накладних № 5 від 21.03.2013 на суму 16 967 160,00 грн.; № 4 від 05.12.2013 на суму 22 622 880,00 грн. по господарським операціям за договором від 16.11.2012 № т15-139/1211000450, складених ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс», та інформацію, чи зареєстровані вказані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних; копії податкових накладних № 19 від 21.03.2013 на суму 121 788,00 грн., № 113 від 05.12.2013 на суму 162 384,00 грн. по господарським операціям за договором № 450/12 від 23.11.2012, складені ТОВ «Котрис», та інформацію, чи зареєстровані вказані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних; повторно витребувано в акціонерного товариства «Укртрансгаз» інформацію з системи КАСК SAP щодо товару з номенклатурними номерами 4080705, 4080709, які зазначені в прибуткових ордерах № 180021319, № 180037369 та відкладено розгляд клопотання відповідача про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

05.10.2018 через загальний відділ діловодства суду від Державної фіскальної служби України надійшов лист №17754/5/99-99-11-04-03-16 від 02.10.2018 про надання інформації на виконання вимог ухвали суду від 30.08.2018 з додатками.

18.10.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2018.

Представники учасників справи в підготовче засідання 18.10.2018 з'явились, надали усні пояснення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про огляд доказів у товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» та Державній фіскальній служби України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.10.2018.

У судовому засіданні 25.10.2018 позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Прокурор та третя особа надали усні пояснення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

16.11.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» (далі - постачальник) та дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (правонаступником якої відповідно до п. 1.1 статуту є публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз») в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» (далі - покупець) укладено договір № т-15-139/1211000450 про закупівлю товару за державні кошти (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується з моменту підписання договору до 31.12.2014 поставити і передати у власність покупцю товари (устаткування для керування технологічними процесами автоматизоване, код згідно ДК 016-97 - 33.30.1 системи вентиляції та кондиціювання повітря в укриттях ГПА ГТК-10І (лот № 3), зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації.

Ціна договору становить 48 738 629,52 грн., у тому числі, податок на додану вартість - 8 123 104,92 грн. Ціна за одиницю товару зазначена в специфікації (п.п. 3.1, 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем фактично проставленої партії товарів, після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару протягом 45 календарних днів після поставки кожної партії товару за видатковою накладною. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризик на товар є момент передачі товару постачальником уповноваженій особі покупця за видатковою накладною.

Термін поставки товарів: партіями, в період, зазначений в п. 1.1 розділу 1 договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товару, в якій зазначається найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (м. Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП «Укргазенергосервіс»). Правила тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакції 2000 року.

За умовами п. 10.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.09.2013) договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2014, а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання.

З матеріалів справи вбачається, що у додатку № 1 (специфікація) до договору сторонами було погоджено перелік, асортимент та загальну вартість товарів, що поставляються на умовах даного договору.

На виконання умов договору відповідачем, відповідно до вимог 5.1 договору надано рознарядки на здійснення поставки продукції № 480/15-1 від 19.03.2013 та № 1999/14-3 від 04.12.2013. Рознарядки підписані заступником директора філії ОСОБА_9

Позивач зазначає, що на виконання умов договору за товарно-транспортними накладними № 006187 від 21.03.2013, № 006194 від 05.12.2013 та за накладними № 5 від 21.03.2013 на суму 16 967 160,00 грн., № 4 від 05.12.2013 на суму 22 622 880,00 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 39 590 040,00 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № 34 від 21.03.2013 та № 125 від 05.12.2013, вказаний товар отримав. Оригінали зазначених документів долучено до матеріалів справи (том 2, а.с.137-144).

Крім того, позивачем виставлено відповідачу рахунок № 5 від 21.03.2013 на суму 16 967 160,00 грн. та рахунок № 4 від 05.12.2013 на суму 22 622 880,00 грн. для оплати поставленого товару, оригінали яких також долучені до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи позовні, позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, не виконав у повному обсязі зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість становить 39 590 040,00 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 54 990 795,10 грн. інфляційних втрат та 5 648 902,14 грн. 3% річних.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що не отримував від позивача будь-кого товару на виконання умов договору та не видавав довіреностей на отримання матеріальних цінностей. Крім того, відповідач зазначає, що з доказів, наданих позивачем, жодним чином не випливає, що товар, який за твердженням позивача був поставлений відповідачу є товаром, виробником якого є ТОВ «Котрис» та стверджує, що обставини щодо безтоварності та фіктивності господарський операцій по поставці товарів за спірним договором підтверджуються довідкою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС України від 22.06.2015, складеної за наслідками проведеної за постановою старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України документальної позапланової перевірки відповідача.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.

Скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 911/917/15 та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 18.04.2018 вказав, що судам у цій справі слід було з'ясувати підстави та можливість поставки ТОВ «Турботрейд» спірного товару відповідачу, порядок його відвантаження, встановити відповідність порядку та дати поставки товару обумовленим сторонами умовам договору, а також встановити сам факт поставки та приймання товару в якості, кількості та асортименті, погодженому у договорі та специфікаціях до нього. Суд під час вирішення спору у цій справі повинен був дослідити всі обставини справи, що стосуються укладання договору та його виконання, зокрема, перевірити повноваження, як у особи, яка підписала цей договір, так і осіб, які підписали первинні документи, що підтверджують поставку товару, а також перевірити доводи відповідача та прокурора про те, що фактично поставка товару не відбулась. Суди не досліджували дійсність довіреностей, а саме, ким і коли вони були видані, зважаючи на те, що в них міститься лише підписи осіб і не зазначено прізвищ осіб, які їх підписали від імені директора та головного бухгалтера відповідача. Також Верховний Суд зазначив, що суди не надали оцінки п. 6.1.2 договору та п. 5.2 договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 07.02.2018, судом першої інстанції під час вирішення спору встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір з своєю правовою природою є договором поставки.

На виконання вказівок Верховного Суду, судом під час нового розгляду справи встановлено, що договір зі сторони відповідача підписаний ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності від 20 березня 2012 року № 278. На виконання вказівок Верховного Суду, ухвалами суду від 16.08.2018, 30.08.2018 суд зобов'язував відповідача надати оригінал для огляду та копію для долучення до матеріалів справи довіреності № 278 від 20.03.2012, яка видана ОСОБА_9 Однак, вимоги ухвали суду відповідачем виконані не були. У той же час, ні під час первісного, ні під час нового розгляду справи жодний учасник процесу не заперечував проти наявності у ОСОБА_9 повноважень на укладення спірного договору. Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату укладення спірного договору ОСОБА_9 був заступником директора з виробництва і маркетингу філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс». Доказів на підтвердження відсутності повноважень ОСОБА_9, який підписав договір від імені ДК «Укртансгаз», відповідачем суду не надано.

Крім того, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № т15-139/1211000450 від 16.11.2012 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, товар отримано відповідачем на підставі накладних № 5 від 21.03.2013 на суму 16 967 160,00 грн. та № 4 від 05.12.2013 на суму 22 622 880,00 грн.

Зі змісту вказаних накладних вбачається, що товар від імені відповідача прийнято ОСОБА_11 на підставі довіреності № 34 від 21.03.2013 та ОСОБА_10 на підставі довіреності від 05.12.2013 № 125.

Верховний Суд у постанові від 18.04.2018 вказав на необхідність перевірити повноваження у осіб, які підписали первинні документи, що підтверджують поставку товару.

Відповідач у відзиві стверджує, що не отримував від позивача будь-якого товару на виконання умов договору та не видавав довіреностей на отримання матеріальних цінностей. Відповідач зазначає, що надані позивачем довіреності № 34 від 21.03.2013 та № 125 від 05.12.2013 були видані директором філії ПАТ «Укртрансгаз» ОСОБА_7, який діяв на підставі виданої відповідачем довіреності від 15.01.2013. Оскільки довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей були видані в порядку передоручення без їх нотаріального посвідчення, то такі довіреності є нікчемними та не підтверджують факту отримання товару відповідачем. Також відповідач вказує, що довіреності оформлені з порушенням Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей.

Судом встановлено, що довіреності № 34 від 21.03.2013 та № 125 від 05.12.2013 на отримання цінностей за договором складені згідно з типовою формою № М-2, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 № 192, з урахуванням постанови КМУ № 381 від 17.04.2008.

Згідно з положеннями Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (надалі - Інструкція) (чинної на момент спірних правовідносин) дана Інструкція поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до пункту 2 Інструкції товари відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві (п. 4 Інструкції).

Відповідно до п. 5 Інструкції довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Згідно з п. 7 Інструкції забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Виходячи зі змісту викладених положень законодавства спірні довіреності № 34 від 21.03.2013 та № 125 від 05.12.2013 повинні були бути підписані керівником та головним бухгалтером філії або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

На виконання вказівок Верховного Суду щодо встановлення осіб, які підписали первинні документи, та з метою перевірки їх повноважень, а також визначення ким і коли вони були видані, зважаючи на те, що в них містяться лише підписи осіб і не зазначено прізвищ осіб, які їх підписали, судом викликано у судове засідання як свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що підтверджується ухвалами суду від 16.08.2018 та 30.08.2018. Зазначених осіб попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

У відповідь на вищезазначені ухвали ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до матеріалів справи подано нотаріально засвідчені заяви свідків, згідно з якими останні повідомили суд про те, що на підставі ст. 63 Конституції України відмовляються від надання показань по даній справі.

У той же час, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 з'явились у судове засідання 18.09.2018 та дали показання у даній справі щодо відомих їм обставин.

Зокрема, у судовому засіданні 18.09.2018, під час якого здійснювалась технічна фіксація, ОСОБА_7 оглянув оригінали довіреностей № 34 від 21.03.2013 та № 125 від 05.12.2013 та зазначив, що довіреність № 34 від 21.03.2013 підписана від імені керівника підприємства - ОСОБА_12, у якого були повноваження на підписання довіреності, що підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю від 01.02.2013 (том. 8, а.с. 55 - 58); від імені головного бухгалтера - ОСОБА_13, який був заступником головного бухгалтера, що підтверджується наказом від 11.12.2007 № 183-п (том. 2, а.с. 18).

При цьому, судом встановлено, що відповідно до п. 6.9 Положення про філію «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс», у разі відсутності директора філії його обов'язки виконує головний інженер або заступник директора філії. З матеріалів справи вбачається, що на момент видачі довіреності № 34 від 21.03.2013 ОСОБА_12 був головним інженером, першим заступником директора, тобто мав необхідний обсяг повноважень на видачу довіреності.

Також ОСОБА_7 зазначив, що довіреність № 125 від 05.12.2013 підписана ним особисто, як керівником філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» та заступником головного бухгалтера ОСОБА_13

Судом встановлено, що на момент підписання керівником Філії ПАТ «Укртрансгаз» ОСОБА_7 зазначеної довіреності на отримання товарів за договором, у нього були наявні повноваження відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 15.01.2013 (том 8, а.с. 86-89). Крім того, у ОСОБА_7 відсутні обмеження на представництво від імені юридичної особи, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.12.2013 (т. 6, а.с. 325 - 328).

Посилання відповідача на те, що довіреності на отримання цінностей підлягали нотаріальному посвідченню, оскільки є довіреностями передоручення, відхиляються судом, оскільки видаючи вказані довіреності, особи, які їх видали, діяли як керівники філії та не передавали своїх повноважень, як керівника філії, іншим особам, тобто, у даному випадку передоручення повноважень не було.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що особи, які підписали накладні № 5 від 21.03.2013 на суму 16 967 160,00 грн. та № 4 від 05.12.2013 на суму 22 622 880,00 грн. мали необхідний обсяг повноважень, а довіреності № 34 від 21.03.2013 та № 125 від 05.12.2013 на отримання цінностей підписані уповноваженим особами та відповідали чинному на час винесення правовідносин, законодавству.

Щодо доводів відповідача про те, що спірні довіреності складені згідно з типовою формою № М-2, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 № 192, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету статистики України від 17.10.2008 № 391, що свідчить про порушення вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», то суд відхиляє такі твердження з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

У додатку № 1 до Інструкції наведено типову форму довіреності № М-2.

Спірні довіреності повністю відповідають типовій формі довіреності № М-2, наведеній в Інструкції, яка була чинною станом на момент видачі довіреностей та втратила чинність лише 01.01.2015, відповідно і бланк довіреності на одержання цінностей (типова форма № М-2) втратив чинність лише 01.01.2015.

Посилання відповідача на підписання спірних довіреностей невідомими особами спростовані судом вище.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що довіреності на отримання товару повинні були бути підписані керівником та головним бухгалтером відповідача, якими на момент видання таких довіреностей були директор дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ОСОБА_14 та головний бухгалтер дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ОСОБА_15, оскільки відповідно до положень Інструкції, остання поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємство). Тобто в розумінні Інструкції філія є підприємством, яке має право самостійно видавати та підписувати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Договір укладався відповідачем в особі філії, поставка товару здійснювалась на склад філії, а керівник та заступник керівника філії мали необхідний обсяг повноважень для видачі довіреності на отримання ТМЦ філією.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду від 12.07.2017 у справі № 911/5309/14 та постанову Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 911/915/15, оскільки вказаними постановами справи направлені на новий розгляд та судом не зроблено остаточних висновків.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт отримання товару уповноваженим особами відповідача.

Також заперечуючи проти факту отримання товару, відповідач зазначив, про порушення позивачем вимог п. 4.2 та 6.1.2 договору, у зв'язку з чим відповідач не міг прийняти товар без відповідних документів (сертифікату якості або документу, який підтверджує якість та відповідність товару).

Верховний Суд також вказав на те, що суди не надали оцінки п. 6.1.2 договору та п. 5.2 договору.

Пунктом 6.1.2. договору встановлено, що покупець зобов'язаний приймати поставлені товари, згідно з документами, зазначеними в пункті 4.2. розділу 4 даного договору.

Приймання товарів здійснюється покупцем:

- по кількості - у відповідності з товарно-супровідними документами на товари та «Инструкции о порядке приемке продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по колиячествку» затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1996 № П-6;

- по якості - у відповідності з державними стандартами, технічними умовами, документами, що підтверджують якість товару та «Инструкции о порядке приемке продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по колиячествку» затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.

Приймання товару оформлюється актом приймання продукції по кількості та якості.

Таким чином, приймання продукції за кількістю та якістю повинно здійснюватися за правилами Інструкції П-6, П-7 та повинно оформлятися актом приймання продукції за кількістю та якістю та відповідно, у разі відсутності будь-якого документу, передбаченого в пункті 4.2. договору, таке приймання не є можливими.

У той же час, у матеріалах справи (том 3, а.с. 119 - 120) наявні акти приймання продукції по кількості та якості, погоджені головним інженером ВРТП «Укргазенергосервіс» ОСОБА_12 та затверджені заступником директора ВРТП «Укргазенергосервіс» ОСОБА_9

Акти підписані комісіями складі:

- за грудень 2013 року - ОСОБА_16 (начальник виробничого відділу), ОСОБА_17 (провідний інженер відділу головного технолога), ОСОБА_18 (начальник відділу матеріально-технічного постачання та комплектації), ОСОБА_19 (провідний інженер виробничого відділу), ОСОБА_20 (головний метролог), ОСОБА_21 (завідуюча складом № 2), ОСОБА_22 (представник ТОВ «Турботрейд»);

- за березень 2013 року - ОСОБА_18 (начальник відділу комплектації), ОСОБА_11 (заступник начальника відділу комплектації), ОСОБА_23 (начальник виробничого відділу), ОСОБА_16 (заступник начальника виробничого відділу), ОСОБА_24 (начальник сектору технологічного забезпечення ремонту ГПА), ОСОБА_20 (головний метролог), ОСОБА_17 (провідний інженер відділу головного технолога), ОСОБА_25 (в.о. завідуючої складом № 2), ОСОБА_22 (представник ТОВ «Турботрейд»).

Зі змісту вказаних актів вбачається, що в результаті огляду запасних частин та вивчення супроводжуючи документів встановлено, що наявних дефектів не виявлено, кількість запасних частин відповідає договору № т-15-139/1211000450 від 16.11.2012, паспорти якості додаються. Також в актах зазначається, що продукція розміщена на території складу ВРТП «Укргазенергосервіс».

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару.

З огляду на викладене, враховуючи наявні Акти приймання продукції по кількості та якості, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем зобов'язань та поставку продукцію відповідної кількості та якості.

Пунктом 5.2 договору визначено, що місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (м. Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП «Укргазенергосервіс»). Правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

З наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних № 006187 та № 006194 вбачається, що пунктом розвантаження визначено: 08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, як і передбачено п. 5.2 договору.

У той же час, у письмових поясненнях від 16.08.2018 прокурор зазначив, що зазначені товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати реальність господарської операції та відповідність поставленого товару умовам договору, оскільки поставка устаткування для керування технологічними процесами автоматизоване з ДК 016-097-33.30.1 (системи вентиляції та кондиціювання повітря в укриттях ГПА ГТК-10І) передбачалася не лише договором № т15-137/1211000450 від 16.11.2012, а й рядом інших договорів, зокрема: № т15-14/1211000456 від 16.11.2012, № т15-142/1211000454 та іншими. Крім того, товарно-транспортні накладні не містять ні назви товару, ні його ідентифікуючих номерів, ні номерів контейнерів, в яких перевозився товар.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з висновком Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій. При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

У той же час, судом встановлено, що товарно-транспортні накладні № 006187 від 21.03.2013 та № 006194 від 05.12.2013 містять кількість вантажу, що перевозився, одиницю виміру (комплект), вид пакування (ящики), кількість місць, а також посилання на конкретний договір, за яким здійснюється постачання, що дає можливість ідентифікувати, який товар постачався саме за спірним договором.

Також у відзиві, поданому відповідачем під час нового розгляду справи, останній зазначає, що згідно з підписаною сторонами специфікацією до договору, виробником товару мала бути компанія ТОВ «Котрис», при цьому, відповідно до наданої прокурором інформації, ТОВ «Котрис» у дійсності товару не виробляло. Відповідач стверджує, що в дійсності реального переміщення та руху товарів між ТОВ «Котрис» та третіми особами, між ТОВ «Котрис» та позивачем, між позивачем і відповідачем не було. Відповідач вказує, що обставини щодо безтоварності та фіктивності господарський операцій по поставці товару за спірним договором підтверджуються довідкою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС України від 22.06.2015.

Прокурор у своїх поясненнях, поданих 16.08.2018, також послався на довідку Державної податкової інспекції У Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 22.06.2015 як на підтвердження неможливості реального поставлення відповідачу товару за договором.

З приводу зазначених обставин, суд зазначає наступне.

Як вбачається з документів, долучених позивачем до матеріалів справи, 16.11.2012 між позивачем та ТОВ «Трейд Груп Стиль» укладено договір поставки № 2012/16-11-1, відповідно до п. 1.1. якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі товар, відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Специфікаціями до даного договору передбачено, що за умовами вказаного договору закуповуються комплектуючі матеріали для збору шафи автоматики ША СВК КМЕТ 106120 (22 комплекти) та комплектуючі матеріали для збору модуля збору, обробки та архівування інформації МЗОА СВК КМЕТ 106800.

На підтвердження виконання сторонами умов договору від 16.11.2012 № 2012/16-11-1 позивач надав копії видаткових накладних та копії податкових накладних за господарськими операціями на підставі вказаного договору.

З метою дослідження факту того, що виробником товару, який постачався за договором № т-15-139/1211000450 від 16.11.2012, ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2018 постановлено звернутись із запитом до товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» з метою отримання інформації щодо вироблення ним товару, який підлягав поставці позивачем відповідачу за договором № т15-139/1211000450 від 16.11.2012 та зазначений в специфікації, а також запропоновано надати відповідні докази (у разі наявності).

30.08.2018 на виконання вимог ухвали суду, ТОВ «Котрис» долучено до матеріалів справи копії документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Турботрейд», копії податкових накладних, копії ліцензій, дозволів та інші документи.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2012 між ТОВ «Турботрейд» та ТОВ «Котрис» укладено договір № 450/12 на виконання робіт, відповідно до якого ТОВ «Турботрейд» доручає, а ТОВ «Котрис» зобов'язується на власний ризик з матеріалів та комплектуючих ТОВ «Турботрейд» (замовник), виконати у відповідності до умов даного договору роботи зі зборки, налагодження та тестування: шафи автоматики ША СВК КМЕТ 106120 - 7 к-тів, модуля первинних перетворювачів МПП СВК КМЕТ 106121 - 7 к-тів, модуля управління електроприводами МУЕ СВК КМЕТ 106500.018 - 7 к-тів, модуля припливного повітря МПрП СВК КМЕТ 106800 - 7 к-тів, модуля збору, обробки та архівування інформації МЗОА СВК КМЕТ 106800 - 7 к-тів, монтажного комплекту МК СВК КМЕТ 106126.018 - 7 к-тів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи.

Актами приймання-передачі підтверджується передання ТОВ Турботрейд» ТОВ «Котрис» матеріалів (комплектуючих) для виконання умов договору.

Крім того, на підтвердження факту передання матеріалів (комплектуючих) до справи долучені товарно-транспортні накладні, відповідно до яких матеріали (комплектуючі) були доставлені ТОВ «Котрис» (пункт розвантаження - м. Київ, вул. Нестерова, буд. 3).

На виконання умов договору № 450/12 на виконання робіт між ТОВ «Турботрейд» та ТОВ «Котрис» підписані акти приймання-передачі виконаних робіт.

Судом встановлено, що предмет договору № 450/12 на виконання робіт зі зборки, налагодження та тестування товару повністю відповідає тому товару, який був предметом поставки за договором №т-15-139/1211000450 про закупівлю товару за державні кошти.

Крім того, як встановлено судом та вбачається з товарно-транспортних накладних № 006187 від 21.03.2013 та № 006194 від 05.12.2013, поставка товару за спірним договором здійснювалась на замовлення позивача саме автопідприємством ТОВ «Кортис» з пункту навантаження ТОВ «Котрис» - м. Київ, вул. Нестерова, буд. 3. Вказане приміщення орендується ТОВ «Котрис», що підтверджується долученим до матеріалів справи договором оренди нерухомого майна. З наявного в матеріалах справи Свідоцтва про атестацію (том 6, а.с. 112) вбачається, що калібрувальна лабораторія ТОВ «Котрис» за адресою: 03680, м. Київ, вул. Несторова, 3, оф. 907, відповідає критеріям атестації згідно з вимогами «Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі» і атестована на проведення калібрування засобів вимірювальної техніки для інших підприємств, організацій та для фізичних осіб. Крім того, на підтвердження можливості вироблення ТОВ «Котрис» спірного товару до матеріалів справи долучено фінансову звітність, штатні розлади, оборотно-сальдову відомість про оборотні активи, ліцензії та дозволи на виконання робіт.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що виробником товару, який постачався позивачем відповідачу за спірним договором, була компанія ТОВ «Котрис».

Суд вважає безпідставним та необґрунтованим посилання відповідача та прокурора на довідку Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 22.06.2015, оскільки постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 у справі № 810/170/16 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо оформлення за результатами документальної позапланової виїзної перевірки філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" довідки від 22.06.2015 № 209/10-13-22-02-12/00156127, в якій відображено порушення вимог податкового законодавства філією "Виробниче ремонтно-технічне підприємство УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз". Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016.

З урахуванням викладеного, обставини, викладені у довідці Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 22.06.2015 № 209/10-13-22-02-12/00156127 не є доказами у даній справі та не доводять жодної обставини у даній справі.

Щодо посилання прокуратури на те, що на даний час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420140000000000259 від 10.04.2014 за фактами розкрадання державних коштів службовими особами ПАТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» у період за 2010-2014 роки, в тому числі й розкрадання державних коштів шляхом укладення низки договорів зокрема з ТОВ «Турботрейд» та на факти, встановлені досудовим розслідуванням, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У той же час, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, інший допустимий доказ в розумінні норм чинного законодавства щодо притягнення певних осіб у встановленому порядку до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, суд зазначає, що сама лише наявність кримінальних проваджень за ознаками певного кримінального правопорушення не є достеменним свідченням вчинення карного діяння, а отже, у даному випадку проведення досудового розслідування за провадженням № 420140000000000259 не є належним доказом того, що діяльність позивача має/мала фіктивний характер.

У даному випадку суд звертає увагу відповідача на те, що у разі встановлення вироком судом у кримінальній справи обставин, що діяльність позивача або відповідача мала фіктивний характер або встановлення обставин щодо здійснення службовими особами відповідача злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України, відповідача не позбавлено права та можливості звернутись до суду з заявою про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставини.

При цьому, судом також враховано, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження встановлення будь-яких фактів в межах здійснення досудового розслідування (зокрема, щодо безтоварності, фіктивності господарських операцій). У той же час, факти, встановлені під час досудового розслідування, за відсутності вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження не є доказами в господарському процесі.

Щодо інших доказів, які свідчать про реальне здійснення позивачем поставки товару відповідачу та прийняття товару останнім, то в матеріалах справи міститься реєстр податкових накладних публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» за грудень та березень 2013 року та податкові накладні № 4 від 05.12.2013 та № 5 від 21.03.2013, що свідчать про відображення відповідачем у податковому обліку господарської операції з отримання від позивача товару на зазначену вище суму.

Крім того, судом також враховано, що в матеріалах справи міститься довідка від 16.04.2015 № 1138/05 за підписом в.о. директора філії ОСОБА_9 та головного бухгалтера ОСОБА_26 (том. 2, а.с. 16), в якій зазначено, що за даними бухгалтерського обліку ВРТП «Укргазенергосервіс» станом на 31.03.2015 рахуються запасні частини, що були отримані від ТОВ «Турботрейд» за договором № т15-139/1211000450: шафа автоматики ША СВК КМЕТ 106120 - 7 к-тів, модуль збору, обробки та архівування інформації МЗОА СВК КМЕТ 106800 - 7 к-тів. Зазначену довідку долучено до матеріалів справи представником ПАТ «Укртрансгаз».

Відповідачем також долучено до матеріалів справи виписку по операціям за договором № т-15-139/1211000450, в якій міститься посилання на накладні, за яким здійснювалась поставка товару, та відображено вартість товару.

На виконання вимог ухвали суду від 18.09.2018 відповідачем надано інформацію по рахунку 20 за період з 16.11.2012 по 28.09.2018 про наявність та рух товарів, отриманих згідно умов договору від 16.11.2012 № т-15-139/1211000450 (том 8, а.с. 133), відповідно до якої підтверджено надходження 21.03.2013 та 06.12.2013 спірного товару на склад на загальну суму 32 991 700,00 грн. (без ПДВ) та зазначено дати використання товару зі складу - 21.03.2015 та 11.12.2013.

За таких обставин, беручи до уваги всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними доказами факт передачі продукції відповідачу та реальність здійснення такої господарської операції, а отже, виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки продукції на загальну суму 39 590 040 грн. у межах договору № т15-139/1211000450 від 16.11.2012 здійснено належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.1 спірного договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем фактично проставленої партії товарів, після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару протягом 45 календарних днів після поставки кожної партії продукції.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи наведені вище умови спірного договору та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено за видатковими накладними № 5 від 21.03.2013 та № 4 від 02.12.2013 на загальну суму 39 590 040,00 грн., настав.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, в порушення умов договору, оплату поставленого товару не здійснив.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором № т15-139/1211000450 від 16.11.2012 становить 39 590 040,00 грн.

Враховуючи викладене вище, оскільки доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, як і не надано доказів на спростування наявності боргу у вказаному розмірі, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 39 590 040,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 54 990 795,10 грн. інфляційних втрат та 5 648 902,14 грн. 3% річних, що нараховані за загальний період з 07.05.2013 по 03.07.2018.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 5 648 902,14 грн. Розрахунок інфляційних втрат є арифметично невірним. За перерахунком суду, здійсненим за період прострочення, який вірно визначений позивачем, розмір інфляційних втрат становить 54 902 389,68 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому, судом також враховано, що під час первісного розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подавав відзив на позовну заяву (том. 1, а.с. 129) та не заперечував проти факту поставки чи отримання товару за спірним договором, а лише посилався на відсутність затвердженого плану фінансування.

Твердження відповідача про незатвердження публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідного фінансування та ненадходження бюджетних коштів, що фактично і спричинило неможливість виконання грошових зобов'язань за договором № т15-139/1211000450 від 16.11.2012, не спростовують обов'язку відповідача оплатити поставлений позивачем товар.

Згідно зі ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Суд зазначає, що умовами укладеного між сторонами правочину обов'язок відповідача внести плату за одержаний на підставі договору № т15-139/1211000450 від 16.11.2012 товар не ставиться у залежність від отримання відповідного фінансування від третьої особи.

Крім того, договором передбачена можливість зменшення загальної вартості цього договору залежно від реального фінансування видатків відповідача шляхом укладення додаткової угоди, проте відповідач не звертався до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до договору, зміни до договору в частині обсягів та вартості предмету договору сторонами не укладалися.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що наведені вище твердження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Суд звертає увагу прокурора та відповідача, що у разі встановлення в межах кримінального провадження або іншим чином неправомірності укладення спірного договору, суперечності договору чинному законодавству або інтересам держави, останні не позбавлені права та можливості звернутися до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. У той же час, відповідно до чинного Господарського процесуального кодексу України на момент нового розгляду справи суд не наділений таким правом в межах розгляду справи про стягнення коштів.

Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» (08151, Київська область, м. Боярка, вул. Маяковського, буд. 49, код ВП 00156127) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, буд. 6А, ідентифікаційний код 35175024) 39 590 040,00 грн. (тридцять дев'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто тисяч сорок грн. 00 коп.) основного боргу, 5 648 902,14 (п'ять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч дев'ятсот дві грн. 14 коп.) 3% річних, 54 902 389,68 грн. (п'ятдесят чотири мільйони дев'ятсот дві тисячі триста вісімдесят дев'ять грн. 68 коп.) інфляційних втрат та 73 015,54 грн. (сімдесят три тисячі п'ятнадцять грн. 54 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.11.2018.

Суддя О.Г. Удалова