Рішення № 77656501, 25.10.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.2018р. Справа №905/1540/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання (помічник судді) Рильцова Є.Ю.

у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради (84601, м.Горлівка, Донецька область, вул. Ушева, 1, код ЄДРПОУ 30500344)

про стягнення 6 716 072, 87 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулось з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради про стягнення основної заборгованості у сумі 3 228 663,84 грн., пені – 942 260,57 грн., 3% річних – 314 928,34 грн., інфляційних втрат – 2 230 220,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р. купівлі-продажу природного газу, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач у жодне судове засідання не з’явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчать наявні у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» про дати та час судових засідань у справі №905/1540/18.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 вказаного нормативно-правового акту для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відтак, господарський суд зауважує, що відповідач мав право та можливість ознайомитись, з ухвалами у цій справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодексу зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 31.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради (покупець) було підписано договір №1456/15-КП-6 купівлі-продажу природного газу, за приписами п.п.1.1, 1.2 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб’єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

За правилами п.2.1 договору №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р. продавець передає покупцеві, зокрема, у січні – лютому 2015 року газ обсягом до 771 тис. куб. м, а саме: у січні – 412 тис. куб. м, лютому – 359 тис. куб. м.

Згідно з п.3.3 укладеного сторонами правочину приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.3.4 договору №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р. не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За змістом п.5.2 укладеного позивачем та відповідачем правочину ціна за 1000 куб. м газу становить 5 900 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%,

- податок на додану вартість – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 366,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ – 440,04 грн. До сплати за 100 куб. м природного газу – 6384,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ – 7 661,64 грн.

У разі зміни уповноваженим органом ціна на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов’язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п.5.3 договору №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р.).

У відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №81 від 29.01.2015р. «Про встановлення граничного рівня ціна на природний газ для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання» встановлено з 01.02.2015р. граничний (максимальний) рівень ціна на природний газ, що реалізується промисловим споживачам та іншим суб’єктам господарювання на рівні 5 700 грн. за 1000 куб. м (без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу).

Відтак, з 01.02.2015р. до сплати за 100 куб. м природного газу належить 7 416,84 грн. з ПДВ.

Відповідно до розділу 11 договору №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р. договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

З огляду на визначений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р. позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, акт приймання-передачі природного газу б/н від 31.01.2015р. у січні 2015 року на суму 1 931 844,21 грн. (252,145 тис. куб. м).

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки у спірний період та інших зауважень суду не представлено.

Крім того, як вказує позивач, на виконання умов укладеного сторонами правочину у лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» здійснило постачання Комунальному підприємству по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради природного газу в обсязі 174,848 тис. куб. м на загальну суму 1 296 819,63 грн. (з урахуванням ціни на газ, встановленої постановою НКРЕП №81 від 29.01.2015р.).

На підтвердження поставки газу у лютому 2015р. у зазначеному обсязі позивачем надано: витяг з реєстрів споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК «Нафтогаз України», з боку яких не підписані акти приймання-передачі за лютий 2015р., реєстр обсягів реалізації природного газу з ресурсів національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» через газорозподільні мережі ПАТ «Донецькоблгаз» за лютий 2015 року, реєстр фактично протранспортованих обсягів природного газу підприємствам комунальної теплоенергетики та котельням промислових підприємств мережами ПАТ «Донецькоблгаз» за лютий 2015 року.

Згідно даних вказаних реєстрів Комунальному підприємству по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради фактично протранспортовано у лютому 2015р. за договором №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р. – 174,848 тис. куб. м., за договором №1455/15-БО-6 від 31.12.2014р. – 353,710 тис. куб. м. газу., за договором №1454/15-ТЕ-6 від 31.12.2014р. – 2 686,811 тис. куб. м., а загалом 3 215,369 тис. куб. м.

Як свідчать фактичні обставини справи, газорозподільною організацією між позивачем та відповідачем є Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Горлівського управління по газопостачанню та газифікації.

Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця. Комерційні вузли обліку встановлюються на межі балансової належності газопроводів Покупця та газотранспортного підприємства (п.п.4.1, 4.4 договору №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р.).

Відтак, з приведених вище показів фактично протранспортованого обсягу газу вбачається передача останнього до межі балансової належності об’єкта споживача НАК «Нафтогаз України», тобто Комунальному підприємству по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради, у лютому 2015р. за договором №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р. – 174,848 тис.куб.м. газу.

Судом звернуто увагу на передачу газу в обсязі у межах встановленого сторонами та визначеного у п.2.1 договору №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р.

Застосувавши ціну (граничний рівень цін) на газ і тарифи його транспортування встановлені НКРЕП, що є загально оприлюдненою інформацію, у лютому 2015р. на рівні 7 416,84 грн. з ПДВ, позивачем визначено загальну вартість поставленого у цей період газу у сумі 1 296 819,63 грн.

Виходячи з того, що відповідач своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, факту отримання газу у визначеному позивачем обсязі не спростував, суд розглядає справу за наявними у матеріалах справи документами та приймає до уваги обсяги газу, які визначені Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у спірний період.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов’язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 3 228 663,84 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, зобов’язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою січня 2015 року на суму 1 931 844,21 грн. – 16.02.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.02.2015р., 15.02.2015р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою лютого 2015 року на суму 1 296 819,63 грн. – 16.03.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.03.2015р., 15.03.2015р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

Проте, за поясненнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Комунальне підприємство по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради за спожитий у січні – лютому 2015 року енергоносій не розрахувалось.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 16.08.2018р. господарського суду відповідача було зобов’язано представити суду, в тому числі, відзив на позовну заяву.

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов’язання за договором №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов’язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради про стягнення 3 228 663,84 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.2 договору №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р. у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов?язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 942 260,57 грн. пені за загальний період з 17.02.2015р. по 14.09.2015р. (поставки січня-лютого 2015 року).

Вказаний розрахунок пені є арифметично вірним.

Одночасно, стосовно застосування Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про таке.

Вказаним нормативно-правовим актом України встановлено мораторій на час, визначений у ст.1 Закон, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (ст.2 Закону).

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).

Сферою застосування даного нормативного акту є суб’єктний та об’єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

За визначеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб’єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Здійснивши аналіз Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» та мету його запровадження, суд дійшов висновку про поширення його дії на відносини із врегулювання наслідків несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції та кінцевим споживачем яких є населення.

Як слідує з фактичних обставин справи, місцем проведення господарської діяльності відповідача у січні-лютому 2015р. є м.Горлівка Донецької області, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (у певний час його дії) та розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р., віднесено до району проведення антитерористичної операції.

Виходячи з інформації про юридичну особу відповідача, яку містить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004594727 від 25.10.2018р., діяльністю останнього є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Разом з цим, відповідно до п.1.2 договору №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р. газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб’єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

З даного слідує, що спірним договором не забезпечено постачання покупцем (відповідачем) природного газу населенню.

Беручи до уваги викладене, цілі укладеного договору №1456/15-КП-6 від 31.12.2014р., не реалізується мета вказаного Закону у даному спірному випадку.

Виходячи з приведеного, у межах даних правовідносин, Закон №85-VІІІ від 13.01.2015р. не може бути застосовано та, в силу останнього, не виникає підстав для обмеження у спірних господарських правовідносин між позивачем та відповідачем нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 314 928,34 грн. за загальний період з 17.02.2015р. по 30.05.2018р.(поставки січня – лютому 2015 року).

Перевіривши розрахунок процентів річних, суд встановив, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення (0,02 грн). Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 314 928,34 грн.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 2 230 220,12 грн. за період з березня 2015 року по квітень 2018 року.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних є арифметично вірним.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, процентів річних та інфляційної складової боргу підлягають задоволенню на заявлені позивачем суми.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 100 741,09 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради про стягнення основної заборгованості у сумі 3 228 663,84 грн. – задовольнити, пені – 942 260,57 грн. – задовольнити, 3% річних – 314 928,34 грн. – задовольнити, інфляційних втрат – 2 230 220,12 грн. – задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» основну заборгованість – 3 228 663,84 грн., пеню – 942 260,57 грн., 3% річних – 314 928,34 грн., інфляційні втрати – 2 230 220,12 грн. та судовий збір у сумі 100 741,09 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 25.10.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720).

Відповідач - Комунальне підприємство по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради (84601, Донецька обл., м.Горлівка, вул. Ушева, буд.1, код ЄДРПОУ 30500344).

Суддя О.М. Сковородіна