Рішення № 77656414, 07.11.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2018м. ДніпроСправа № 904/4163/18За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтіма", м. Дніпро

про стягнення 59 327,83 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2 від 02 січня 2018 року, юрисконсульт

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтіма" заборгованість у розмірі 59 327,83 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 51 960,66 грн.;

- пеня у розмірі 3 590,23 грн.;

- 3 % річних у розмірі 1 020,83 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 2 756,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1564 на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 16 липня 2007 року в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію. У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 21.08.2017 по 03.08.2018 у сумі 1 020,83 грн. та інфляційні збитки за період з вересня 2017 року по червень 2018 року.

На підставі пункту 7.3 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлену теплову енергію у розмірі 3 590,23 грн. за загальний період з 21.12.2017 по 03.08.2018.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.09.2018 та ухвалою про відкладення розгляду справи від 16.10.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 та від 16.10.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 відкрито провадження у справі №904/4163/18, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 16.10.2018. З 16.10.2018 розгляд справи відкладений на 07.11.2018.

У судовому засіданні 07.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2007 року між комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтіма" (споживач) укладено договір №1564 про відпуск теплової енергії для потреб опалення, відповідно до умов якого (п.2.1.) постачальник надає споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору з дотриманням споживчих властивостей, якісних показників і режимів.

Згідно з п. 6.1 договору споживач щомісячно здійснює оплату за теплову енергію у розмірі 80% від планового нарахування.

Споживач зобов’язаний щомісячно, до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок споживач здійснює до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування через касу постачальника (п. 6.2 договору).

Відповідно до п.10.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2010. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмової заяви однієї із сторін (п.10.6 договору).

Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради здійснено поставку теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Алтіма", про що складені акти прийому-передачі теплової енергії від 30.11.2016 на суму 3 290,77 грн., від 31.12.2016 на суму 4 006,74 грн., від 31.01.2017 на суму 7 135,18 грн., від 28.02.2017 на суму 7 596,98 грн., від 31.03.2017 на суму 3 680,75 грн., від 30.11.2017 на суму 3 219,94 грн., від 31.12.2017 на суму 3 255,57 грн., від 31.01.2018 на суму 5 390,66 грн., від 28.02.2018 на суму 6 154,38 грн., від 31.03.2018 на суму 6 242,24 грн., від 30.04.2018 на суму 1 987,45 грн.

Всього за вказаний період позивачем поставлено відповідачу теплової енергії на загальну суму 51 960,66 грн.

Наведені вище акти про постачання теплової енергії складені та підписані позивачем, відповідачем зазначені акти не підписані.

Також позивачем виставлені на оплату відповідачеві рахунки, які отримані відповідачем, що підтверджується реєстрами вручення рахунків (а.с.62-64).

Як зазначено вище, кінцевий розрахунок споживач здійснює до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування через касу постачальника.

Позивач зазначає, що відповідач своєчасно не здійснив в повному обсязі розрахунки за спожиту теплову енергію за спірний період, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлену та спожиту теплову енергії, що і є причиною виникнення спору.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у сумі 51 960,66 грн.

З огляду на положення п.6.2 договору строк оплати теплової енергії за спірний період є таким, що настав.

Разом з цим, із розрахунку суми позову (а.с.16, а.с.35) вбачається, що відповідачем здійснено часткові оплати у загальному розмірі 6 006,74 грн. (2000,00 грн. - 07.12.2017 та 4 006,74 грн. - 10.04.2017). Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення з позовом до суду складає 45 953,92 грн.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 45 953,92 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 45 953,92 грн.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 6 006,74 грн. слід відмовити, оскільки вказаний борг сплачений відповідачем до звернення позивача з позовом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.3 договору за неналежне виконання грошового зобов’язання – споживач має сплатити пеню у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов’язання споживачем, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За прострочення оплати теплової енергії позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату спожитої відповідачем теплової енергії за загальний період з 21.12.2017 по 03.08.2018 у сумі 3 590,23 грн. При цьому позивачем здійснюється нарахування по кожному акту окремо. До нарахування пені взяті акти з листопада 2017 року по квітень 2018 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5 постанови пленуму Вищого Господарського суду України щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Так, згідно із ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України).

Перевіркою правильності обчислення розрахунку пені господарським судом встановлено, що позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 5 ст. 254 ЦК України (вихідні дні за деякими актами), вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 423,66 грн., виходячи з наступного розрахунку:

- за актом від 30 листопада 2017 року за період з 21.12.2017 по 21.06.2018 (6 місяців) на суму 3 219,94 грн. у розмірі 526,84 грн.;

- за актом від 31 грудня 2017 року за період з 23.01.2018 (20.01.2018 - вихідний день (субота)) по 24.07.2018 (6 місяців) на суму 3 255,57 грн. у розмірі 548,45 грн.;

- за актами від 31 січня, 28 лютого та 31 березня 2018 року - розрахунки пені правильні;

- за актом від 30 квітня 2018 року за період з 22.05.2018 (20.05.2018 - вихідний день (неділя)) по 03.08.2018 на суму 1 987,45 грн. у розмірі 138,20 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 23.01.2017 по 03.08.2018 у розмірі 1 020,83 грн. та індекс інфляції за період з лютого 2017 по червень 2018 року у розмірі 2 756,11 грн.

При перевірці нарахування 3% річних, судом виявлено допущення позивачем аналогічної помилки, що і при нарахуванні пені (не враховано вихідні дні за актами від 31.12.2017, 30.04.2018), у зв'язку з чим вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 020,39 грн.

Розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснено правильно, помилок судом не виявлено, у зв'язку з чим вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 53 154,08 грн. (заборгованість у сумі 45 953,92 грн. + пеня у сумі 3 423,66 грн. + 3% річних у сумі 1 020,39 грн. + інфляційні втрати у сумі – 2 756,11 грн.).

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов’язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 5 78,64 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтіма" про стягнення 59 327,83 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтіма" (49100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 21911728) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 37, ідентифікаційний код 32688148) основний борг у розмірі 45 953 (сорок п’ять дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 92 коп., 3% річних у розмірі 1 020 (одна тисяча двадцять) грн. 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість) грн. 11 коп., пеню у розмірі 3 423 (три тисячі чотириста двадцять три) грн. 66 коп. та витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 578 (одна тисяча п’ятсот сімдесят вісім) грн. 64 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.11.2018

Суддя Н.М. Євстигнеєва