Рішення № 77656383, 05.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2018Справа № 910/8363/18За позовом Антимонопольного комітету України

до Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна"

про стягнення 25059950,00 грн та зобов'язання виконати рішення

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача - Прохоров Є.І.

від відповідача - Журавльов О.С., Токменко В.В.

В судовому засіданні 05.11.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Антимонопольний комітет України до підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" про стягнення 25059950,00 грн та зобов'язання виконати рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було прийнято рішення від 28.10.2016 № 480-р, яким визнано дії відповідача, такими, що призвели до обмеження цінової конкуренції та накладено на відповідача штраф у розмірі 12529975,00 грн. Оскільки відповідач вказане рішення позивача не виконав, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 12529975,00 грн та зобов'язати відповідача виконати рішення 28.10.2016 № 480-р, в тому числі щодо сплати штрафу у розмірі 12529975,00 грн.

Ухвалою суду від 16.07.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.08.2018.

Ухвалою суду від 06.08.2018 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 24.09.2018.

В судовому засіданні 24.09.2018 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені. Обґрунтоване ст. 233 ГК України та 551 ЦК України, оскільки вони надмірно великі. Також відповідачем подано клопотання про розстрочення виконання рішення суду, в якому відповідач просив розстрочити виконання рішення суду у даній справі на 12 календарних місяців рівними частинами.

В судовому засіданні 24.09.2018 оголошено перерву до 18.10.2018.

01.10.2018 через канцелярію суду надійшли заперечення проти клопотання про зменшення розміру пені, оскільки, штраф та пеня визначені на підставі рішення антимонопольного комітету, яке є обов'язковим для виконання, а визначені в рішенні санкції не відповідальністю за порушення господарського зобов'язання та пояснення з приводу відстрочення та розстрочення виконання рішення суду з посиланням на нормативно визначені підстави для таких дій.

Через канцелярію суду 18.10.2018 від позивача надійшли уточнення позовних вимог, в яких він просить стягнути з відповідача штраф та пеню та не вказуючи вже вимоги про зобов'язання відповідача виконати п. 3.1, 3.2 рішення від 28.10.2016 № 480-р.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Вищезазначена заява, за своєю правовою природою являється заявою про зміну предмету позову і була подана після закриття підготовчого провадження, а тому залишається судом без розгляду.

В судовому засіданні 18.10.2018 оголошено перерву до 05.11.2018.

Через канцелярію суду 30.10.2018 від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виконати п. 3.1, 3.2 резолютивної частини рішення від 28.10.2016 № 480-р, в зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частини, оскільки, відповідач їх виконав. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судовий збір за вказану немайнову вимогу, оскільки, порушення було усунуто після звернення позивача до суду, а отже спір виник з вини відповідача.

В судовому засіданні 05.11.2018 представник позивача підтримав заяву про закриття провадження у справі, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою суду від 05.11.2018 закрито провадження у справі № 910/8363/18 в частині позовних вимог в частині позовних вимог про зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 28.10.2016 № 480-р, зокрема, шляхом: впровадження зрозумілих, відкритих та прозорих критерії надання споживачам знижок до роздрібних цін на світлі нафтопродукти, зазначених на інформаційних табло; впровадження механізму інформування споживачів щодо фактичних роздрібних цін кожної з марок бензинів і дизельного палива, що реалізуються на стаціонарних АЗС, у тому числі з урахуванням програм лояльності, проведених акцій та наданих знижок , на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні 05.11.2018 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та заперечував проти зменшення штрафу і пені чи розстрочення виконання рішення суду.

Представник відповідача просив зменшити розмір штрафу і пені та розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача проти позову не заперечував, просив розстрочити виконання рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Антимонопольного комітету України (Комітет) від 28.10.2016 р. № 480-р визнано дії Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА", які полягали у встановленні і підтриманні на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо, та встановленні умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, за яких доступ споживача до інформації про розмір остаточних роздрібних цін є обмеженим, внаслідок застосування складних та непрозорих схем лояльності, умов проведення акцій та надання знижок, - порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції; стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" штраф у розмірі 12529975 грн.; зобов'язано Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення, зокрема, шляхом впровадження зрозумілих, відкритих та прозорих критеріїв надання споживачам знижок до роздрібних цін на світлі нафтопродукти, зазначених на інформаційних табло; впровадження механізму інформування споживачів щодо фактичних роздрібних цін кожної з марок бензинів і дизельного палива, що реалізуються на стаціонарних АЗС, у тому числі з урахуванням програм лояльності, проведених акцій та наданих знижок.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Рішення разом з листом Антимонопольного комітету України від 16.11.2016 № 128-2613/06-12249 було отримано відповідачем під розписку. В розписці відсутні дата та час отримання рішення, однак як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем рішення було отримано 19.11.2016.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже двомісячний строк оплати штрафу сплив 19.01.2017.

Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідач оскаржив рішення 28.10.2016 № 480-р до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 порушено провадження у справі № 910/741/17 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення 28.10.2016 № 480-р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі №910/741/17 відмовлено у задоволенні позову Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 у справі № 910/741/17 прийнято до провадження апеляційну скаргу ПІІ "Амік Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 по справі № 910/741/17 рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 скасовано.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.09.2017 у справі № 910/741/17 прийнято до провадження касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2017 по справі № 910/741/17 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 по справі № 910/741/17 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 по справі № 910/741/17 залишено без змін.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не виконано рішення Антимонопольного комітету України від 28.10.2016 № 480-р щодо сплати 12529975,00 грн. штрафу, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у вказаному розмірі, а також пеню у зв'язку з невиконанням рішення у розмірі 12529975,00 грн.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно ч. 3 ст. 56 зазначеного Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Так, кінцевий термін сплати відповідачем штрафу є 19.01.2017.

Згідно ч. 8 ст. 56 цього ж Закону, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення відповідно документи, що підтверджують сплату штрафу.

Станом на день розгляду спору штраф відповідачем не сплачений, доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ухилився від виплати у встановлений Законом термін накладеного на нього позивачем штрафу.

Враховуюче викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 12529975,00 грн. а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач нараховує відповідачеві пеню у розмірі 12529975,00 грн. за періоди з 05.04.2017 по 11.05.2017 включно та з 22.11.2017 по 31.05.2018 включно.

Відповідно до ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Отже при визначенні позивачем періодів нарахування пені позивачем враховано вимоги ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо зупинення нарахування пені в зв'язку з оскарженням рішення Антимонопольного комітету України від 28.10.2016 № 480-р. Отже позивачем вірно визначено періоди протягом яких нараховується пеня.

Сума штрафу, накладеного Рішенням, складає 12529975,00 грн. Розмір пені за один день складає 187949,625 грн. (12529975,00 х 1,5 %= 187949,625 грн.)

За період з 05.04.2017 по 11.05.2017 включно та з 22.11.2017 по 31.05.2018 включно прострочено 228 днів сплати штрафу.

За вказаний період сума пені за прострочення сплати штрафу складає 42852514,50 грн.

Отже, сума пені, що підлягає стягненню з урахуванням встановлених обмежень (ст. 56 Закону) становить 12529975,00 грн., оскільки, сума штрафу, накладеного Рішенням, складає 12529975,00 грн.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Станом на день розгляду спору штраф та пеня не сплачені, доказів на підтвердження їх оплати відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 12529975,00 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, та підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення санкцій з посиланням на ст. 551 ЦК України та 233 ГК України суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 238, 239 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Згідно ж ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже ст. 233 ГК України так і ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення штрафних санкцій за порушення суб'єктами господарювання своїх господарських зобов'язань, але не передбачає можливості зменшення адміністративно-господарських санкцій, накладених Антимонопольним комітетом України та зменшення пені за невиконання рішень про накладення штрафу.

Крім того, чинною редакцією Господарського процесуального кодексу не передбачено повноважень суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє відповідачу у його клопотанні про зменшення розміру пені та штрафу.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 календарних місяців рівними частинами.

Відповідач обґрунтовує своє клопотання тим, що він повідомив позивача, що кошти для сплати штрафу ним акумулюються і що на даний час він має скрутне матеріальне становище, у 2017 році збиток підприємства склав 807092000,00 грн. Крім того, відповідачем оптимізується кількість працівників. Виконання рішення суду без його розстрочення може заблокувати роботу підприємства та призвести до ненадходження коштів до бюджету у вигляді податків. Відповідач посилається на ст. 331, 238, 239 ГПК України.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч. 6 ст. 238, 239 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення. Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Отже питання розстрочення рішення є правом суду, яке може бути застосовано за наявності відповідних підстав.

Суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів, що підтверджують обставини, на які він посилається у своєму клопотанні. Крім того, суд відзначає, що рішення Антимонопольним комітетом України, яким стягнуто штраф було прийнято ще 28.10.2016, тобто два роки тому. А виконано воно мало бути ще 19.01.2017 (сплата штрафу протягом 2 місяців з дати отримання рішення). Отже відповідач мав два роки для того, щоб акумулювати необхідні кошти. Суд має дотримуватись балансу між правами обох сторін спору, а тому вбачає у обставинах щодо розстрочення сплати штрафу та пені порушення прав позивача.

З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (вул. Верхній Вал, 68, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 30603572) суму штрафу у розмірі 12529975 (дванадцять мільйонів п'ятсот двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень 00 коп. та пені у розмірі 12529975 (дванадцять мільйонів п'ятсот двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень 00 коп. і зарахувати зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106).

3. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (вул. Верхній Вал, 68, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 30603572) на користь Антимонопольного комітету України (вул.. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 00032767) судовий збір у розмірі 375899 (триста сімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) гривня 25 коп.

5 Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 07.11.2018

Суддя І.В.Усатенко