Рішення № 77656369, 08.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2018Справа № 910/17073/17Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Міністерства фінансів України

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про поновлення строку для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів

При секретарі судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача: Іваницька Т.Б. - представник за дов. №13030-08/3 від 26.02.2018 р.;

від відповідача: Баландіна В.Г. - представник за дов. №14 від 04.06.2018 р.;

від третьої особи: Сидоренко Ю.А. - представник за дов. №27-26471/17 від 27.12.2017р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Міністерства фінансів України до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про поновлення строку для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.10.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.10.2017 р.

20.10.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 24.10.2017 р. судом оголошено перерву до 14.11.2017 р.

08.11.2017 р. до канцелярії суду Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав клопотання про залучення його в якості третьої особи до участі у справі.

13.11.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав клопотання про залучення третьої особи до участі у справі.

У судовому засіданні 14.11.2017 р. представники відповідача та Фонду підтримали клопотання про залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Представник позивача заперечував проти даних клопотань відповідача та Фонду.

Суд задовольнив клопотання відповідача та Фонду про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник третьої особи підтримав вищезазначене клопотання.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від14.11.2017 року клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/17073/17 до вирішення справи № 826/800/17 за позовом Офісу великих платників податків ДФС до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Тімоніна Олександра Олексійовича про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду про випралення описок від 10.01.2018 року, апеляційну скаргу Міністерства фінансів України залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 14.11.2017 у справі №910/17073/17 залишено без змін.

03.09.2018 року до канцелярії суду від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" надійшов лист про надання інформації щодо усунення обставин та ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2018 року у справі № 826/800/17.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

За приписами п. п. 9 п. 1 Розділу ІХ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 провадження у справі поновлено, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту та незначну складність справи, судом вирішено спір розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

08.10.2018 у судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 08.10.2018 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

22.06.2007 між Міністерством та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "КРЕДИТПРОМБАНК" (далі - Банк) було укладено кредитний договір №28000-04/98 (далі - кредитний договір).

За умовами укладеного кредитного договору Міністерство надало Банку субкредит за рахунок коштів позики в розмірі, на строк та на умовах, що визначені цим договором, а Банк у розмірах, у строк та на умовах, визначених цим кредитним договором, зобов'язався повернути такий субкредит, сплатити відсотки за користування ним та здійснити інші платежі, пов'язані з наданням субкредиту (пункт 2.1 кредитного договору).

Згідно пункту 3.1 кредитного договору за рахунок позики Міністерство надало Банку субкредит у розмірі 43 000 000,00 доларів США. Вказана сума включає: 40 000 000,00 доларів США для фінансування субпроектів. Грошові кошти, що використовуватимуться Банком для надання мікрокредитів, не можуть перевищувати 20% від вказаної суми; 3 000 000,00 доларів США для інституційного розвитку Банку.

Банк здійснював вибірку коштів субкредиту на квартальній основі, за умов, що не менше 25% буде вибрано до 30 червня 2008 року, не менше 50% - до 31 грудня 2008 року, та не менше 100% - до 30 червня 2009 року. Суму, що з вини Банку на вказану дату залишилась невибраною, Міністерством могла бути анульована (пункт 4.1 кредитного договору).

Згідно пункту 4.2 кредитного договору субкредит надавався Банку на 12 років, включаючи 2 роки пільгового періоду. Кінцевий термін повного погашення кредиту та належних відсотків - " 5" травня 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2014 та 06.04.2015 року Міністерством було виставлено Банку черговий рахунок за кредитним договором, який Банком оплачений не був.

Таким чином, за Банком за період з 05.11.2015 року по 05.05.2019 року рахується сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 389 141,50 доларів США.

02.03.2015 року на виконання постанови Правління Національного банку України №151 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "КРЕДИТПРОМБАНК" до категорії неплатоспроможних", керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12 та статтею 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.03.2015 в Публічному акціонерному товаристві "КРЕДИТПРОМБАНК" з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку призначено Тімоніна Олександра Олексійовича.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.06.2015 року №112 на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.06.2015 року №353 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КРЕДИТПРОМБАНК" розпочато ліквідацію ПАТ "КРЕДИТПРОМБАНК" та призначено Тімоніна Олександра Олексійовича Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку строком на 1 рік з 03.06.2015 року по 02.06.2016 року включно.

Рішенням Виконавчою дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 №637 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "КРЕДИТПРОМБАНК" до 02.06.2018 року з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду.

04.05.2018 року Рішенням Виконавчою дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1273 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "КРЕДИТПРОМБАНК" до 02.06.2019 року з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду.

Звертаючись із даним позовом до суду, Міністерство зазначає, що неотримання від Банку повідомлення про початок процедури ліквідації в порушення положень укладеного кредитного договору, строки подання кредиторських вимог за сумами кредитів, строк оплати яких ще не настав, пропущені.

Відповідач та третя особа, заперечуючи проти заявленого позову, зазначили, що 10.06.2015 року в газеті "Голос України" (№ 101 (6105) з дотриманням строків, передбачених Законом, було опублікування відомостей про ліквідацію Банку.

Також, додатково, для зручності вкладників, були розміщенні оголошення про початок ліквідації ПАТ "КРЕДИТПРОМБАНК" на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, неплатоспроможного Банку, а також у приміщеннях Банку в доступному для відвідувачів місці.

Крім того, відповідач у своєму відзиві зазначив, що Відповідач повідомив Позивача про свій неплатоспроможний стан, який перешкодив виконання зобов'язання. А інформація про подальший статус Відповідача, а саме про його ліквідацію, є публічною інформацією в силу вимог ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відомості про ліквідацію Відповідача та про строки звернення кредиторськими вимогами до банку публікувались в газеті «Голос України» №10 (6105), Середа, 10 червня 2015 року. Закон не встановлює будь-яких пріоритетів для Позивача, як кредитора, щодо персонального інформування про початок ліквідації та прийняття кредиторських вимог. Між тим, з кредиторськими вимогами по вказаному Кредитному договору звернувся, як орган стягнення, Центральний офіс з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління ДФС Державної фіскальної служби України на суму кредиторських вимог 13 218 710,13 грн., яка акцептована Відповідачем в зазначеній сумі, що підтверджується листом Відповідача від 23.09.2015 року №406/51-6.6-01. До Відповідача Офіс великих платників податків ДФС подано новий позов включення до реєстру акцептованих вимог сум кредиторських вимог за вказаним Кредитним договором, які надійшли після спливу встановленого в от. 45 Закону строку, який до провадження ще не прийнято (копія позовної заяви додається). Враховуючи вищевикладене, Відповідач відзначає, що не може бути два кредитора з аналогічними вимогами та по одному й тому ж Кредитному договору до Відповідача.

Водночас, відповідач та третя особа в основу своїх заперечень поклали той факт, що кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду, як це передбачено статтею 45 Закону, та зауважили, що вказаний строк не підлягає поновленню.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України (ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що укладений між Міністерством та Банком договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом граничний строк повернення кредитних коштів за умовами укладеного кредитного договору припадає на 05.05.2019 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість Банку перед Міністерством за період 05.11.2015 року - 05.05.2019 року становить 4 389 141,50 доларів США.

Як встановлено судом, постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 151 Публічне акціонере товариство "КРЕДИТПРОМБАНК" було віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого 03.03.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "КРЕДИТПРОМБАНК" із ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 2 Закону тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.06.2015 року №112 на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.06.2015 року №353 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КРЕДИТПРОМБАНК" розпочато ліквідацію ПАТ "КРЕДИТПРОМБАНК"та призначено Тімоніна Олександра Олексійовича Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку строком на 1 рік з 03.06.2015 року по 02.06.2016 року включно.

Статтею 44 Закону в редакції, чинній на момент прийняття постанови Правління Національного банку України від 02.06.2015 року №353 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КРЕДИТПРОМБАНК", Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом. Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

За змістом стаття 45 Закону Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Як вказано судом вище, таке повідомлення було розміщено у газеті "Голос України" (№101 (6105), а також на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, позивача додатково було повідомлено про початок процедури ліквідації Банку листом від 10.06.2015 року, належні докази направлення якого наявні у матеріалах справи.

Вказані обставині свідчать про дотримання порядку повідомлення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, передбаченого Законом, та спростовує доводи Міністерства про його необізнаність щодо початку процедури ліквідації Банку.

За змістом стаття 46 Закону в редакції з дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається;

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Частиною 5 статті 45 Закону передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 06.04.2017 №19030-02-14/9191 Мінфіном направлено лист до Уповноваженої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» Тімоніна О.О. та в копії на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб був направлений запит із наданням інформації щодо включення Міністерства фінансів України за поданням Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 30.06.2015 №06-1/3017-8851 до реєстру кредиторів ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» і обсягу включених майнових вимог.

03.05.2017 №19030-13/2-10/11951 на ім'я Уповноваженої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» Тімоніна О.О. та в копії на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були направлені кредиторські вимоги Міністерства фінансів України за Кредитним договором між Міністерством фінансів України та ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» від 22.06.2007 № 28000-04/98 (копія листа додається).

Листом від 22.05.2017 №1793/56.2-9673-01 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію 1ТАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» Тімоніна О.О. було повідомлено про включення 13 218 710,13 грн. до 7 (сьомої) черги кредиторських вимог на підставі заяви Міжрегіонального головного управління ДФС-Центрального офісу з обслуговування великих платників від 12.06.2015 №14634/10/28-10-23-26.

Центральним офісом 25.01.2016 № 4114/10/28-10-23-26 було дозаявлено кредиторські вимоги за вищевказаними угодами на 17 226 541,19 гривень.

Загальна сума вимог подана Центральним офісом складає 30 445 251,32 гривень, що за обмінним курсом на 31.12.2015 становить 1 268 515,14 дол. США.

Листом 16.02.2016 №18/51-8491-01 Уповноваженої особи Фонду гарантування відмовлено у задоволенні заяви про доповнення кредиторських вимог від 25.01.2016 року з підстав того, що Закон не передбачає доповнень до заяв про кредиторські вимоги, а також з підстав того, що заявником пропущений 30-денний строк на направлення кредиторських вимог Уповноваженій особі, передбачений статтею 45 Закону.

Згідно з приписами частини 5 статті 45 Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Наведені вище норми частини 5 статті 45 Закону дають підстави для висновку, що встановлення законодавцем обмеженого строку для заявлення кредиторами своїх вимог до банку, що ліквідується, зумовлено необхідністю визначення сукупного розміру вимог до банку, що ліквідується, та встановлення співрозмірності заявлених протягом встановленого Законом періоду кредиторських вимог відносно розміру ліквідаційної маси (коштів, іншого майна, що може бути реалізованим для погашення вимог кредиторів в порядку черговості). Таким чином, суд вважає, що вимогами, заявленими до банку, який ліквідується, в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" можуть вважатись лише ті, що заявлені виключно в межах строку для заявлення вимог кредиторів до банку, що ліквідується (30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку).

Так, відповідно до статті 49 Закону Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Як встановлено судом, позивач не звертався до відповідача із заявою про включення останнього до реєстру вимог кредиторів за кредитним договором.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

Водночас заявлена Міністерством вимога про поновлення строку пред'явлення кредиторських вимог є неефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, як встановлено судом, передбачений імперативними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чітко встановлений строк пред'явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується, не підлягає продовженню чи поновленню, а вимоги, заявлені після спливу такого строку, вважаються погашеними в будь-якому випадку, незалежно від існування поважності причин такого пропуску.

Тобто строк пред'явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується, є присічним.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення").

За наведених обставин позов Міністерства фінансів України до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КРЕДИТПРОМБАНК" Тімоніна О.О. за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна організація (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення строку для включення до реєстру кредиторів про поновлення строку для включення до реєстру кредиторів задоволенню не підлягає.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а також те, що відповідачем надано до суду належні та допустимі докази на спростування обставин, заявлених позивачем, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Міністерства фінансів України.

У зв'язку з відмовою в позові, судовий збір, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Міністерства фінансів України відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 07.11.2018 року.

Суддя С.М. Мудрий