Рішення № 77656358, 07.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2018Справа № 910/12145/18Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"

до товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа"

про стягнення 7 055,88 грн.

Представники сторін:

не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" до товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" про стягнення 7 055,88 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору №4 щодо проведення незалежної оцінки від 10.01.2018 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по наданню послуг з оцінки майна, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути кошти за ненадані послуги, пеню, три проценти річних та інфляційні втрати та штраф в загальній сумі 7 055,88 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.09.2018 р. відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

10 січня 2018 року між державним підприємством "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" та товарною біржею "Українська універсальна товарна біржа" укладено договір № 4 щодо проведення незалежної оцінки.

Відповідно до 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з незалежної оцінки майна Житомирської обласної філії державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

Згідно з п. 2.1.договору, ціна договору та загальна вартість послуг, що підлягає оплаті замовником складає 4 500 гривень 00 коп з врахуванням податку на додану вартість (з ПДВ).

Замовник здійснює оплату вартості наданих послуг (передбаченої п. 2.1. даного договору), на поточний рахунок виконавця, протягом 3 (трьох банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату) (п.2.2. договору).

Згідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Державне підприємство "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" здійснило оплату в розмірі 4 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3415 від 17.01.2018 р.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що виконавець розпочинає виконання своїх договірних зобов'язань після отримання від замовника оплати вартості послуг, згідно до п. 2.2. договору і повного пакету документів, передбаченого національними стандартами і чинними нормативно-правовими актами в сфері оцінки майна та майнових прав для проведення оцінки об'єкту.

Відповідно до умов п. 3.2. договору, строк завершення надання послуг в повному обсязі, передбаченому даним договором, і представлення замовнику Звіту про оцінку не пізніше ніж через 31 календарний день від дати виконання умов, передбачених п. 3.1. цього договору,

Згідно з п.п. 4.3.3., 4.3.5. п. 4.3. договору, виконавець зобов'язується виконати оцінку з дотримання вимог чинного законодавства та інших нормативних актів України у сфері оцінки майна та майнових прав, визначити вартість майна станом на дату, визначену у п. 1.4. договору,

Відповідно до п. 2.3. договору, після надання послуг, виконавець направляє замовнику акт здачі приймання наданих послуг.

По закінченню надання послуг, виконавець передає замовникові звіт про оцінку, оформлений у встановленій формі у кількості 3 екземпляри (п.5.1.).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що після надання послуг, одночасно з передачею звітів про оцінку, виконавець направляє замовникові акт здачі-приймання наданих послуг в двох екземплярах. Замовник в свою чергу зобов'язується підписати даний акт, або направити мотивовану відмову від його підписання протягом 5 робочих днів з моменту отримання.

Однак, відповідач не надав послуги, відповідно до п. 1.1. договору № 4 щодо проведення незалежної оцінки від 10.01.2018 р.

Для мирного врегулювання спору позивач направив виконавцеві претензію вих. № 1073 від 19.06.2018 р., відповідно до якої просив повернути сплачені кошти в розмірі 106 500,00 грн. зокрема за спірним договором, що підтверджується витягом із сайту Укрпошти за номером відправлення № 0319004030490.

Товарна біржа "Українська універсальна товарна біржа" відповіді не надала, кошти не повернула.

Будь-яких доказів, що підтверджуються виконання відповідачем договору № 4 щодо проведення незалежної оцінки від 10.01.2018 р. та повернення коштів суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено передоплату на суму 4 500,00 грн., а відповідачем не надано послуг з незалежної оцінки майна Житомирської обласної філії державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» та кошти не повернуто, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 4 500,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивач нарахував відповідачу 3 % річних в розмірі 73,60 грн. та індекс інфляції в розмірі 94,78 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Як було встановлено судом, претензію про повернення коштів від 19.06.2018 вих. № 1073 позивач направив відповідачеві 20.06.2018 р., проте, повернулась за зворотною адресою 05.07.2018 р., у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до Наказу «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014 р. за №; 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи, вищезазначене та те, що позивач направив відповідачеві претензію на юридичну адресу, тому поштове відправлення вважається вручене 25.06.2018 р.

Відтак до 02.07.2018 р. (включно) відповідач повинен був повернути сплачені грошові кошти в розмірі 4 500,00 грн., отже строк виконання грошового зобов'язання з повернення коштів виник з 25.06.2018 р., а відтак правомірним початком періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат є з 03.07.2018 по 17.08.2018 (кінцевий період визначений самим позивачем).

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі03.07.2018 - 17.08.20184 500,000,993-31,504 468,50Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення індекс інфляції в розмірі 94,78 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів4 50003.07.2018 - 17.08.2018463 %17,01Вимога позивача щодо стягнення 3 % річних є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 17,01 грн.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 56,59 грн. відмовити.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 895,50 грн. за період з 31.01.2018 по 17.08.2018 р. за несвоєчасне надання послуг, штраф у розмірі 20% вартості послуг в сумі 1 100,00 грн. та штраф у розмірі 7% за прострочення понад 30 днів в сумі 392,00 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.1. договору, за несвоєчасне надання послуг без об'єктивних причин виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг за цим договором за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Позивачем не вірно визначено момент порушення строків зобов'язання, оскільки відповідно до п. 3.1. договору виконавець розпочинає виконання своїх договірних зобов'язань після отримання від замовника оплати вартості послуг, згідно до п. 2.2. договору і повного пакету документів, передбаченого національними стандартами і чинними нормативно-правовими актами в сфері оцінки майна та майнових прав для проведення оцінки об'єкту, а відповідно п. 3.2. договору, строк завершення надання послуг в повному обсязі і представлення замовнику не пізніше ніж через 31 календарний день.

Оплата позивачем здійснена 17.01.2018 р., а тому 17.02.2018 р. є останнім днем надання послуг.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення4 500,0018.02.2018 - 17.08.20181810,1 %814,50Вимога позивача щодо стягнення пені є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 814,50 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 81,00 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача штрафу в розмірі двадцяти відсотків вартості послуг, на підставі абз. 1 ч. 2 ст. 231 ГК України, в сумі 1 100,00 грн. суд зазначає наступне.

Беручи до уваги, що зобов'язання із виконання послуг за договором № 4 щодо проведення незалежної оцінки від 10.01.2018 р. взагалі виконавцем не виконано, а нормою закону передбачено що, штрафні санкції застосовуються саме за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), тому вимоги позивача щодо стягнення штрафу в розмірі двадцяти відсотків вартості послуг в розмірі 1 100,00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розрахунок штрафу за прострочення понад тридцять днів у розмірі семи відсотків вказаної вартості:

4 500,00 грн. * 7 % = 315,00 грн.

Вимога позивача щодо стягнення штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 315,00 грн.

В частині стягнення штрафу у розмірі 77,00 грн. слід відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 9-Б, кв. 18, код ЄДРПОУ 31759770) на користь державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, буд. 6 а, код ЄДРОПУ 39394238) попередню оплату в розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., 3 % річних в розмірі 17 (сімнадцять) грн. 01 коп., пеню в розмірі 814 (вісімсот чотирнадцять) грн. 50 коп., штраф за прострочення понад 30 днів 7 % в розмірі 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 410 (одна тисяча чотириста десять) грн. 30 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Мудрий