Ухвала суду № 77655778, 07.11.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"07" листопада 2018 р. Справа № 903/807/18 Суддя Господарського суду Волинської області Костюк С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Яртек» б/н від 01.11.2018р. (вх.№01-58/1/18 від 05.11.2018р.) про забезпечення позову до пред’явлення позову у справі №903/807/18

встановила:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Яртек» подано до Господарського суду Волинської області заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Фермерському господарству «Ставеччина» на праві власності, а саме:

– приміщення свинарника, що знаходиться за адресою: Волинська обл., Ковельський район, с.Пісочне, вул. Вовчика Лаврентія, буд. 18;

– житлового будинку загальною площею 175,5 кв.м., конюшня пл. 36,5 кв.м., корівник пл. 42,4 кв.м., свинарник пл. 42,4 кв.м, кормокухня 46,2 кв.м., що знаходяться: хутір Ставеччина, буд. 1;

– гараж пл. 19,8 кв.м., ангар пл. 198,7 кв.м, баня-пральня пл. 24,1 кв.м., овочесховище № 1 пл. 27,3, овочесховище № 2 пл. 27,4 кв.м., що знаходяться: хутір Ставеччина, буд. 1, також просить заборонити Фермерському господарству «Ставчеччина» та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження, обтяження, перереєстрації та будь-яких реєстраційних дій щодо права власності на вищенаведене нерухоме майно.

Дана заява подана до пред’явлення до Господарського суду Волинської області позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Яртек» до Фермерського господарства «Ставеччина» про стягнення 203 000 грн. заборгованості по Договору поставки б/н від 16.07.2018р..

В обґрунтування даної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Яртек» зазначає, що 16.07.2018 року між ТОВ «Яртек» та ФГ «Ставеччина» було укладено договір поставки.

В серпні 2018р. сторони дійшли згоди, щодо поставки 10000 л. дизельного палива в жовтні 2018р..

ТОВ «Яртек» на виконання умов договору перерахувало на рахунок ФГ «Ставеччина» грошові кошти в сумі 203 000 гривень, в свою чергу паливо ФГ «Ставеччина» не поставлено, тому заборгованість останнього перед ТОВ «Яртек» становить 203 000 гривень.

З 12.10.2018 року керівник ФГ «Ставеччина» не відповідає на дзвінки, працівники АЗС вказують, що їм невідомо про місцезнаходження директора ОСОБА_1.

29.10.2018 ТОВ «Яртек» направило на адресу ФГ «Ставеччина» вимогу про досудове врегулювання спору.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Фермерське господарство «Ставеччина» є власником:

– приміщення свинарника, що знаходиться за адресою: Волинська обл., Ковельський район, с.Пісочне, вул. Вовчика Лаврентія, буд. 18;

– житлового будинку загальною площею 175,5 кв.м., конюшня пл. 36,5 кв.м., корівник пл. 42,4 кв.м., свинарник пл. 42,4 кв.м, кормокухня 46,2 кв.м., що знаходяться: хутір Ставеччина, буд. 1;

– гаража пл. 19,8 кв.м., ангар пл. 198,7 кв.м, баня-пральня пл. 24,1 кв.м., овочесховище № 1 пл. 27,3, овочесховище № 2 пл. 27,4 кв.м., що знаходяться: хутір Ставеччина, буд. 1,

Враховуючи наведене, заявник вважає, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань, а тому обраний засіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідає інституту забезпечення позову в господарському процесі.

Також просять суд не застосовувати зустрічне забезпечення позову, оскільки позивач зареєстрований на території України, має на балансі майно, а відповідач з окремим клопотанням про зустрічне забезпечення позову має можливість в будь-який час звернутися до суду.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України(далі – ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тобто обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення іншими особами ( не відповідачем) дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, щодо якого слід накласти арешт.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З поданих заявником матеріалів судом встановлено, що останні не містять будь-яких доказів на підтвердження факту, того що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Наведене заявником в заяві про забезпечення позову факту того, що керівник (директор) ФГ «Ставеччина» не відповідає на дзвінки та працівникам АЗС не відомо його місцезнаходження, не є обґрунтованою для забезпечення позову обставиною.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, проте в заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на нерухоме майно, яке є власністю Фермерського господарства «Ставеччина», однак як слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, ФГ «Ставеччина» на праві приватної власності належить лише приміщення свинарника А-1, інше майно належить на праві колективної власності, а тому враховуючи відсутність доказів грошової оцінки даного майна, суд не має змоги встановити його співрозмірність із заборгованістю в сумі 203 000 грн., про стягнення якої з ФГ «Ставеччина» заявник має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Яртек» про вжиття, визначених ними заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має звернутися до суду, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.73, 74, 77, 79, 91, 96, 136, 137, 138-140, 234 ГПК України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Яртек» б/н від 01.11.2018р. (вх.№01-58/1/18 від 05.11.2018р.) про забезпечення позову до пред’явлення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 07.11.2018р. та може бути оскаржена до Рівненського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строки та в порядку визначеному ст.253-259 ГПК України.

Суддя С. В. Костюк