Ухвала суду № 77651506, 29.10.2018, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 2-а/759/382/18

ун. № 759/11908/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря судового засідання Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Верховного суду про відшкодування шкоди завданої бездіяльністю державної влади,

ВСТАНОВИВ:

у липні 2017 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд визнати до Верховний суд незаконно обмежує доступ до публічної інформації; визнати, що усі судові рішення Касаційного цивільного суду та Касаційного кримінального суду Верховного суду відповідно до ст. 60 КУ не визнаються та не мають юридичної сили; стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 5000000 грн 00 коп. та 5000000 грн 00 коп., моральної шкоди 10000000 грн 00 коп.

Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у прохальній частині просив розглядати справу у його відсутності (а.с. 1).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 26.09.2018 представником надіслано на адресу суду відзив на позову заяву, просив закрити провадження по справі, оскільки даний позов не підлягає розгляду у загальних судах.

Суд всебічно з'ясувавши матеріали справи та відзив відповідача по справі, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: місцеві суди; апеляційні суди; Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Рішення суду і відповідно дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних із підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, а не оскарження їх дій (відшкодування моральної чи матеріальної шкоди з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом, а отже і вирішення питання про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті прийнятті судових рішень, суперечить закону.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України е і 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.

Аналогічну позицію висловлено у п. 57 Висновку № 11 (2008) консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляді рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначене що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Таким чином, суд як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у судових справах. Винятками є лише випадки, коли суд виступає не як орган, що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа).

Частиною 5 ст. 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно- правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої виключно суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У прохальній частині позову позивач зазначив вимоги про визнання усіх судових рішень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду такими, що не визанються та не мають юридичної сили відповідно до ст. 60 КУ, що не підлягає розгляду у загальних судах, так як стосується процесуальних рішень суду.

Крім того, позивач просить визнати, що Верховний Суд незаконно обмежує доступ до публічної інформації, та стягнути матеріальну і моральну шкоди, які завдані вищезазначеними неправомірними діями.

Оскільки позов стосується неправомірних дій суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із ненаданням доступу до публічної інформації, позивач просив визнати такі дії незаконними і його вимога про відшкодування матеріальної і моральної шкоди пов'язана з вимогою про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконною, отже можна обґрунтованого висновку, про те що даний спір не підлягає розгляду у загальних судах.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вище суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 44, 162, 175, 238 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

провадження по адміністративній справі за позовними вимогам ОСОБА_1 до Верховного суду про відшкодування шкоди завданої бездіяльністю державної влади закрити.

Роз'яснити позивачу що повторне звернення до адміністративного суду із аналогічним позовом не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя: О.В. Ул'яновська