Ухвала суду № 77648404, 19.02.2018, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/966/17

провадження № 1-кп/650/12/18

УХВАЛА

Іменем України

19 лютого 2018 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Сікора О.О.,

суддів: Коваля В.О., Хомик І.І.,

за участю: секретаря – Ялаєвої Ю.О.,

прокурора – Гут Р.Б.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

обвинувачених: ОСОБА_3 і ОСОБА_4,

захисника – ОСОБА_5,

обвинуваченого – ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Олександрівка матеріали кримінального провадження № 12016230000000578 за обвинуваченням: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, без місця реєстрації, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, без місця реєстрації, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянина України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10 Б, кв. 19; ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, зареєстрований та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 187 КК України,

встановив:

В провадженні Великоолександрівського районного суду Херсонської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обраного відносно обвинувачених: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, вказавши в обґрунтування, що вони обвинувачується у вчиненні злочинів за ст.ст. 187 ч.3, 289 ч.2 КК України, які відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а у досудовому слідстві отримані достатні підстави вважати, що обвинувачені перебуваючи на волі, можуть переховуватись від слідства та суду, перешкоджати розслідуванню, ухилятись від виконання процесуальних рішень. Не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою не забезпечить їх належної процесуальної поведінки. Також, прокурор зазначив, що на даний час ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та його продовження не зменшилася.

Захисник обвинувачених ОСОБА_5 проти задоволення клопотань прокурора щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, заперечив, вказав, що застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою є надто суворим. Заявив клопотання про заміну обраного відносно обвинувачених запобіжного заходу на більш м’який. З приводу вирішення клопотання прокурора щодо ОСОБА_1 поклався на розсуд суду. Обвинувачені також заперечили проти подальшого застосування до них обраного запобіжного заходу, заявили клопотання про заміну обраного відносно них запобіжного заходу на більш м’який, щодо іншого клопотання прокурора заперечували проти його задоволення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши відсутність заявлених прокурором ризиків. Також вказав на наявність у обвинуваченого тяжких захворювань, заявив клопотання про заміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м’який. При вирішенні клопотань прокурора відносно інших обвинувачених захисник поклався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вважав за необхідне замінити іншим обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м’який.

Згідно зі ст. 350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.

За змістом ч. 3 ст. 199 КПК України підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню, які на час розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою не зменшились.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Розгляд цього питання має відбуватися за нормами глави 18 КПК України з обґрунтуванням наявності ризиків у кримінальному провадженні та необхідності подальшого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, згідно з ухвалами слідчих суддів Херсонського міського суду Херсонської області від 29.03.2017 року, 20.03.2017 року було застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, строк дії яких згідно ухвал слідчих суддів Херсонського міського суду Херсонської області від 10.07.2017 року, 07.07.2017 року, 10.07.2017 року продовжено: для ОСОБА_1 до 08.09.2017 року, для ОСОБА_3 до 05.09.2017 року, для ОСОБА_4 до 08.09.2017 року. Ухвалами суду від 30.08.2017 року, 25.10.2017 року, 22.12.2017 року строк запобіжного заходу продовжено до 19.02.2018 року.

Суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою для ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними злочинів, наявності достатніх підстав вважати, що підозрювані зможуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, продовжувати свою злочинну діяльність, знищити знаряддя злочину, вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню, недостатністю застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання вищевказаним ризикам.

Наявність ризиків та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_1 обгрунтовані тим, що він будучи раніше неодноразово притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та знову підозрюється у вчинені умисних тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч. 2, 187 ч. 3 КК України, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Окрім того, ОСОБА_1 будучи 26.11.2012 року звільненим від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та будучи 17.10.2016 року звільненим умовно-достроково від відбування покарання на шлях виправлення не став і протягом іспитового строку та протягом невідбутної частини покарання (1 рік 2 місці 19 днів) вчинив новий злочин, що свідчить про те, що останній не буде належним чином виконувати покладені на нього обов'язки та схильний до вчинення нових злочинів з метою незаконного збагачення.

Крім того, ОСОБА_1 чотири рази притягувався до кримінальної відповідальності та має не зняту й непогашену у встановленому законом порядку судимість, офіційно ніде не працевлаштований, постійного заробітку та законних джерел доходів не має, що також свідчить про те, що останній в разі знаходження на свободі схильний продовжити свою злочинну діяльність та вчинити нові злочини з метою незаконного збагачення або іншим чином перешкоджати встановленню об'єктивної істини.

Також, обвинувачений ОСОБА_1 не одружений, малолітніх, неповнолітніх чи осіб з обмеженими можливостями на утриманні не має, будь-яких інших стійких соціальних зв'язків, які б стримували його від переховування від органів досудового розслідування не має, що вказує на те, що останній перебуваючи на волі зможе переховуватись від суду.

Крім того, ОСОБА_1 особисто знайомий з потерпілою ОСОБА_7 та має спільних знайомих, в тому числі й колишнього чоловіка, що свідчить про те, що він зможе незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_7 чи на інших потерпілих. Також, ОСОБА_1 особисто знайомий зі свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які є його родинними зв'язками та яким він збував викрадене майно, що дає достатніх підстав вважати, що останній, знаходячись на свободі, зможе незаконно впливати на потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 чи інших свідків, таким чином перешкоджаючи досудовому розслідуванню та встановленню обставин, які підлягають доказуванню.

Наявність ризиків та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_3, обґрунтована тим, що він будучи раніше неодноразово притягнутим до кримінальної відповідальності, у тому числі і за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та знову обвинувачується у вчинені умисних тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч. 2, 187 ч. 3 КК України, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Окрім того, ОСОБА_3 будучи раніше звільненим від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та будучи звільненим від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2014 році» на шлях виправлення не став, офіційно ніде не працевлаштований, постійного заробітку та законних джерел доходів не має, що свідчить про те, що останній в разі знаходження на свободі зможе продовжити свою злочинну діяльність та вчинити нові злочини з метою незаконного збагачення.

Обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не одружений, є уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_13 ріг, де може мати соціальні зв'язки та у разі звільнення з-під варти зможе переховуватись від суду поза межами Херсонської області, зокрема у м. Кривий ріг Дніпропетровської області. Будь-яких стійких соціальних зв'язків в м. Херсон та Херсонській області, які б утримували ОСОБА_3 від переховування від суду не має, підтримує відносини з раніше судимими особами, що свідчить про те, що останній перебуваючи на волі зможе переховуватись від суду.

За місцем проживання ОСОБА_3 характеризується з негативної сторони, що підтверджується характеристикою на ім'я останнього, виданою головою Кочубеївської сільської ради, згідно якої вбачається, що ОСОБА_3 розкопує метал в місцях громадського користування та на неодноразові скарги від жителів села не реагує, на попередження та зауваження з боку представників сільської ради також не реагував та не реагує, що свідчить про те, що останній не має законних джерел доходів, заробляє на життя шляхом вчинення кримінальних правопорушень та знаходячись на свободі буде продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Крім того, обвинуваченому ОСОБА_3 відоме місце проживання потерпілих та свідків, які є знайомими та родичами його співучасників (ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_1В.), що дає достатні підстави вважати, що останній знаходячись на свободі зможе незаконно впливати на інших обвинувачених з метою зміни останніми показів та здійснення ними впливу на потерпілих та свідків, або безпосередньо незаконно впливати на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні, таким чином перешкоджаючи встановленню обставин, які підлягають доказуванню.

Також встановлено, що ОСОБА_3 під час відбування покарання, перебуваючи в місцях позбавлення волі на шлях виправлення не ставав та неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення вимог режиму утримання за що йому було оголошено 15 стягнень (будь-які заохочення за час відбування покарання в період часу з 2010 по 2015 рік відсутні). Окрім того, згідно характеристики, виданої Дар'ївською виправною колонією № 10 ОСОБА_3 на виробництві установи не працевлаштовувався та намірів працевлаштуватись не мав, що свідчить про те, що знаходячись на свободі він продовжить незаконно заробляти грошові кошти шляхом вчинення нових кримінальних правопорушень, або іншим чином буде перешкоджати встановленню всіх обставин справи.

Наявність ризиків та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_4 обґрунтована тим, що будучи раніше неодноразово притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення умисних тяжких та особливо тяжких корисливих злочинів проти власності, а саме: крадіжок, поєднаних з проникненням в житло, розбійних нападів та пограбувань, в тому числі й вчинених організованою групою, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та знову підозрюється у вчинені умисних тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч. 2, 187 ч. 3 КК України, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Обвинувачений ОСОБА_4 має не зняту та не погашену в установленому порядку судимість, офіційно ніде не працевлаштований, постійного заробітку та законних джерел доходів не має, що вказує на підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого та свідчить про те, що у разі знаходження на свободі він продовжить свою злочинну діяльність та вчинить нові злочини з метою незаконного збагачення.

Обвинувачений ОСОБА_4 не одружений, малолітніх, неповнолітніх чи осіб з обмеженими можливостями на утриманні не має, будь-яких інших стійких соціальних зв'язків, які б стримували його від переховування від суду не має, підтримує відносини з раніше судимими особами, які є мешканцями інших областей, що підтверджується наявністю судимості за вироком Терновського районного суду м. Кривий ріг за злочини, вчинені у складі організованої групи та свідчить про те, що останній має зв'язки у м. Кривий ріг та перебуваючи на волі зможе переховуватись від суду, в тому числі й поза межами Херсонської області, зокрема в м. Кривий ріг.

Крім того, ОСОБА_4 за місцем останнього проживання та реєстрації проживав періодично та всі місця його проживання невідомі, що підтверджується характеристикою на ім'я останнього, виданою виконкомом Кочубеївської сільської ради та свідчить про те, що останній знаходячись на волі не буде належним чином виконувати покладені на нього обов'язки та зможе, переховуватись від суду або іншим чином перешкоджати встановленню об'єктивної істини.

Зокрема, ОСОБА_4 особисто знайомий з потерпілою ОСОБА_7 (зі слів потерпілої ОСОБА_4 після вчинення злочину та приводу до поліції приходив до неї додому та просив, щоб вона змінила покази, пропонуючи за це грошову винагороду) та має спільних знайомих, в тому числі й колишнього чоловіка потерпілої, що свідчить про те, що ОСОБА_4 зможе незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_7 чи на інших потерпілих. Крім того, ОСОБА_4 особисто знайомий зі свідком ОСОБА_8 та є її родичем, що також свідчить про те, що він, знаходячись на свободі зможе незаконно впливати на останню з метою зміни показів або на інших свідків по вказаному кримінальному провадженню. З огляду на викладене є достатні ризики вважати, що обвинувачений знаходячись на свободі, зможе незаконно впливати на потерпілих ОСОБА_7С, ОСОБА_13, ОСОБА_14, свідка ОСОБА_8 чи інших свідків, таким чином перешкоджаючи встановленню обставин, які підлягають доказуванню.

Вивчаючи особистість обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою, що обґрунтовуються тим, що останній під час відбування покарання за вироком Терновського районного суду м. Кривий ріг, перебуваючи в місцях позбавлення волі на шлях виправлення не ставав та неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення вимог режиму утримання за що йому було оголошено 18 стягнень (будь-які заохочення за час відбування покарання в період часу з 2006 по 2015 рік відсутні). Окрім того, згідно характеристики, виданої Дар'ївською виправною колонією № 10 підозрюваний ОСОБА_4 у колективі засуджених спілкується переважно із засудженими негативної спрямованості, негативно впливає на виховний процес інших засуджених та перебуває на профілактичному обліку як схильний до втечі, що свідчить про те, що знаходячись на свободі він також не буде виконувати покладені на нього обов'язки, зможе переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, таким чином перешкоджаючи встановленню всіх обставин справи.

Обставини та докази наведені захисником ОСОБА_5 не спростовують доводів прокурора щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4

Так, захисник посилаючись на те, що на даному етапі судового розгляду відсутня обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому злочинів, не звертає уваги на те, що на даному етапі судового розгляду вже розглядається обвинувальний акт, який складається слідчим та затверджується прокурором лише в разі обґрунтованості підозри. Висновки про винність особи вирішуються вироком суду після дослідження обставин справи та перевірки їх доказами.

Також захисник обґрунтовує міцність соціальних зв’язків обвинуваченого за місцем проживання наявністю у нього тяжко хворої мати, що само по собі, не може свідчити про наявність заявлених зв’язків, оскільки захисником не наведено обставин, які свідчать про перебування тяжко хворої матері, дані якої суду не наведені як і не надано документів на підтвердження заявлених родинних відносин, на утриманні або під опікою обвинуваченого.

Крім того, захисник твердженням про наявність зареєстрованого місця проживання обвинуваченого не спростував встановлених судом обставин щодо проживання обвинувачено за місцем реєстрації періодично, що встановлено із наданої судом характеристики.

В поданому клопотанні захисник вказав на те, що відносно обвинуваченого не було виявлено ніяких фактів у минулому, які б могли давати підстави вважати, що він може завадити розгляду справи або зникнути, при цьому на підтвердження своєї позиції захисник не навів жодних доводів проти доводів прокурора, які проаналізовані вище, та які переконливо свідчать про наявність відповідних ризиків.

Захисник неодноразово у своєму клопотанні вказує на обов’язок сторони обвинувачення доводити обставини на які вона посилається, при цьому зі свого боку не враховує, що згідно ст. 22 КПК України обов’язок доказування покладається на кожну сторону, яка висуває певні твердження. Захисником не надано жодного доказу та не наведено жодного аргументу на спростування обставин наведених прокурором щодо необхідності продовження строку тримання під вартою.

Обставини та докази наведені обвинуваченим ОСОБА_3 в письмову клопотанні, підтримані захисником ОСОБА_5, також не спростовують обставин встановлених судом щодо наявності відповідних ризиків, які наведені вище.

Так, ОСОБА_3О вказує на відсутність доказів його вини у вчиненні інкримінованих злочинів, висновки щодо чого судом наведені вище.

Обвинувачений ОСОБА_3 стверджує про те, що у суду відсутні докази щодо місця його постійного проживання, при тому, що прокурор вказав на адресу за якою проживає обвинувачений і надав відповідну характеристику, яка оцінена судом.

Твердження обвинуваченого з приводу не здійснення ним будь-яких дій спрямованих на ухилення від органів досудового розслідування або перешкоджання слідству в період часу з грудня 2016 року до 15.03.2017 року, не спростовують обґрунтованих тверджень наведених прокурором про наявність ризиків при тому, що як повідомляє сам обвинувачений він в зазначений період не зазнавав переслідування з боку органів досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_3 вказує на те, що його цивільна дружина ОСОБА_15 та малолітній син ОСОБА_16 потребують його турботи та опіки, оскільки він являється годувальником сім’ї, однак не навидить суду доводів щодо того за який рахунок, він до обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою утримував родину та не вказує з яких джерел він буде отримувати доходи для забезпечення сім’ї після звільнення з під варти. З дослідженої судом характеристики сільського голови за місцем проживання обвинуваченого вбачається, що він не працює, а разом з неповнолітнім сином співмешканки розкопує метал в місцях громадського користування у зв’язку з чим отримує попередження і зауваження на які не реагує. Обвинувачений та його захисник не спростували в судовому засіданні викладених в характеристиці відомостей.

Не підтверджує обвинувачений і наявність у нього захворювань, які обумовлюють лікування, що не може надаватись у місцях позбавлення волі.

На теперішній час, викладені ризики не зменшилися, підстав для скасування чи зміни обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 обраного судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який не має, оскільки шляхом застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, не можливо буде забезпечити виконання останніми покладених на них обов'язків та запобігти уникненню ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.

З огляду на наведене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинувачених ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечення виконання ними процесуальних рішень, суд вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити дію обраного відносно обвинувачених запобіжного заходу в межах строку, визначеного законом.

Керуючись ст. ст. 176-178, 194, 199, 331 КПК України, колегія суддів,

постановив:

Строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжити на 60 діб до 19 квітня 2018 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити на 60 діб до 19 квітня 2018 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжити на 60 діб до 19 квітня 2018 року включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обраного відносно ОСОБА_4 на більш м’який – відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обраного відносно ОСОБА_3 на більш м’який – відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу обраного відносно ОСОБА_1 на домашній арешт – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.О. Сікора

Судді: В.О. Коваль

ОСОБА_17