Ухвала суду № 77648205, 29.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/737/18 Справа № 711/1717/17 Категорія: ч.2 ст.186 КК УкраїниГоловуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5за участю прокурораОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 07 серпня 2018 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.

Костянтинівка Донецької області, громадянин України, українець, з

середньою освітою, останнє відоме місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1, не працюючий, не одружений,

відомості про те, що він є батьком малолітніх або неповнолітніх дітей суду

не надані, не є інвалідом, раніше судимий:

- 19.10.2006 Костянтинівським МС Донецької області за ст.185 ч.3, ст.186

ч.3, ст.70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 30.09.2010 Торезським міськрайонним судом Донецької області за ст. 186

ч.2 до 6 років позбавлення волі,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_9 рахується з 07.08.2018.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України (в ред. із змінами внесеними Законом України від 26.11.2015 №838-VIII) зараховано ОСОБА_9 у строк відбуття покарання період з 09.02.2017 по 20.06.2017 із розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі; відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України, яка діє на час ухвалення вироку, з 21.06.2017 по 10.10.2017, а також з 12.06.2018 по день ухвалення вироку зарахувати строк попереднього ув’язнення до строку відбуття покарання із розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на суму 351,84 грн..

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 залишений у виді тримання під вартою.

Вирішено долю речових доказів

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_9 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 09.01.2017 близько 23 години 30 хвилин, перебуваючи неподалік зупинки громадського транспорту «Сєдова», що біля будинку №398 по бульвару Шевченка в місті Черкаси, діючи з корисливим мотивом, направленим на протиправне заволодіння чужим майном, повторно, відкрито вирвав з рук ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та заволодів її жіночою сумкою та речами і грошима, які в ній знаходились: мобільним телефоном «Xiaomi 3S» Imei:863206035352680, Imei: 863206035352698, який згідно висновку експерта №4/84 від 24.01.2017 середньозважена ринкова вартість за аналогами на вторинному ринку, а також за умовами його середньо нормального товарного стану та технічної справності станом на 09.01.2017 могла становити 3220 гривень, грошовими коштами в сумі 200 гривень, кредитною картою «Приватбанк» №5168 7423 2920 2802, з якої в подальшому було ним знято через банкомат 4832 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 8252 грн..

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_9 ставиться питання про те, що, на його думку, призначене йому місцевим судом покарання є надто суворим. Зокрема, на думку апелянта, не враховано судом першої інстанції в якості пом’якшуючих його вину обставин: його щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку у повному обсязі, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини. На думку апелянта, з урахуванням вищезазначених пом’якшуючих обставин, є всі підстави для застосування положень статті 69 КК України, а саме призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини КК України. В зв’язку з цим обвинувачений ОСОБА_9 просив задовольнити його апеляційну скаргу в повному обсязі, застосувавши положення ст.ст.66, 69 КК України та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 2 статті 186 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та потерпілої ОСОБА_8, які заперечували проти задоволення апеляції обвинуваченого ОСОБА_9, думку адвоката ОСОБА_7 щодо необхідності задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 з наведених у ній підстав, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_9 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, висновок суду про винуватість ОСОБА_9 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно (крадіжка) та кваліфікація його дій за ч.2 ст.186 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально досліджені в судовому засіданні і в їх сукупності та взаємозв’язку дана правильна юридична оцінка.

Висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на доказах досліджених і належним чином оцінених судом.

Колегія суддів вважає, що суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_9 за ч.2 ст.186 КК України, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння.

При призначенні покарання на думку колегії суддів апеляційного суду, судом першої інстанції були взяті до уваги всі обставини кримінального провадження, зокрема, було враховано відсутність обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_9, наявність пом’якшуючої його вини обставини, а саме: добровільне відшкодування завданого збитку. Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_9, місцевий суд правомірно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення – тяжкий злочин, особу обвинуваченого ОСОБА_9, вік, те, що він не вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше судимий за тяжкі злочини проти власності, які на момент вчинення цього злочину не погашені та вірно вважав, що його виправлення та перевиховання можливе лише тільки в умовах його ізоляції від суспільства.

При призначенні покарання ОСОБА_9 судом першої інстанції належним чином були виконані вимоги ст.65 КК України, оскільки призначене йому покарання є розмірним і достатнім скоєному ним, до того ж це покарання є мінімальним, яке передбачене санкцією статті КК України.

Твердження апелянта про те, що призначене йому покарання є надто суворим, що не враховано судом першої інстанції в якості пом’якшуючих його вину обставин: його щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку у повному обсязі, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки така обставина, як добровільне відшкодування завданого збитку була і так врахована у вироку місцевого суду, а інші пом’якшуючі вину обвинуваченого обставини під час розгляду справи в суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження та в зв’язку з чим було призначено обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене ч.2 ст.186 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом можливе за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_9, не вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше судимий за тяжкі злочини проти власності, які на момент вчинення нового злочину були не погашені, за таких обставин суд першої інстанції вірно визначив і з цим висновком повністю погоджується суд апеляційної інстанції, що обвинувачений ОСОБА_9 не належно усвідомив мету відбутого вже покарання і не зробив в зв’язку з цим відповідних висновків та повторно вчинив новий злочин, а тому місцевий суд вірно призначив покарання у виді позбавлення волі на певний строк без застосування положень ст.75 КК України.

В зв’язку з цим колегія суддів апеляційного суду не вбачає жодної обставини, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого, а наявність пом’якшуючої вину обвинуваченого обставини була врахована судом першої інстанції і в зв’язку з цим було призначено мінімальне покарання, передбачене ч.2 ст.186 КК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_9 задоволенню не підлягає, оскільки обвинуваченим не наведено переконливих даних, які б давали підстави для застосування йому більш м’якого покарання ніж передбачено законом.

Разом з тим, відповідно до Постанови ОСОБА_10 Верховного Суду від 29.08.2018 ухвалено правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України (зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання).

Таким чином з урахуванням цього правового висновку обвинуваченому ОСОБА_9 відповідно до ч.5 ст.72 КК України, необхідно зарахувати до строку відбутого покарання у виді позбавлення волі, строк його попереднього ув’язнення, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі у період з 21 червня 2017 року по 10 жовтня 2017 року, а також період з 12 червня 2018 по 29 жовтня 2018 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 – залишити без задоволення.

Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 07 серпня 2018 року, яким ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України залишити – без зміни.

Зарахувати відповідно до ч.5 ст.72 КК України до строку відбутого покарання у виді позбавлення волі, строк його попереднього ув’язнення, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі у період з 21 червня 2017 року по 10 жовтня 2017 року, а також період з 12 червня 2018 по 29 жовтня 2018 року.

Вирок суду вступає в законну силу з моменту проголошення ухвали апеляційним судом, та дані судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку на протязі 3-х місяців, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :