Рішення № 77648043, 05.11.2018, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/2530/18

№ провадження 2/647/818/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2018 року Бериславський районний суд ХерсоУнської області

в складі: головуючого судді - В.С.Миргород

при секретарі І.В. Татаровській

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Бериславського району Херсонської області, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Бериславського районного суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_2 сільської ради Бериславського району Херсонської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним: 16 липня 2007 року померла мати позивача ОСОБА_4, після смерті якої залишилась спадщина, до складу якої, крім іншого входить земельна частка (пай), що належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ХС № 045104, загальною площею 18,25 га , яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Бериславського району Херсонської області. На момент смерті позивач не була зареєстрована з померлою за однією адресою, фактично спадщину не прийняла, у відведений законом строк до нотаріальної контори не звернулася, а тому після звернення до нотаріальної контори для оформлення спадщини отримала відповідну відмову. Причиною пропуску строку позивач зазначила той факт, що за життя мати повідомила про факт продажу відповідної земельної ділянки іншим особам, вона не знала про наявність у неї майна у вигляді земельної ділянки, оригінал державного акту було передано невстановленим особам. Просила суд визначити їй додатковий тримісячний строк для прийняття спадщини після померлої 16.07.2007 року матері ОСОБА_4.

Ухвалою суду від 08.06.2018 року провадження у справі було відкрито та призначено підготовче засідання.

Згідно ухвали суду від 24.07.2018 року до справи залучено співвідповідача брата позивача ОСОБА_3. Ухвалою суду від 29.10.2018 року справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з’явилася, від неї через канцелярію до суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала, просила розглянути справу на підставі наявних у справі матеріалів.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради у судове засідання не з’явився, згідно наданої заяви просили справу розглянути у їх відсутність, претензій стосовно визначення додаткового строку для прийняття спадщини сільська рада не має.

Від представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України.

У відповідності до ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12, ч.1 ст.81, ЦПК України – суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов’язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.

Судові органи, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечують захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, інтересів суспільства і держави.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, спадкову справу, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Зміст статті 89 ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла 16 липня 2007 року в с. Степне Бериславського району Херсонської області, про що ОСОБА_2 сільською радою Бериславського району Херсонської області у книзі реєстрації смертей 17.07.2007 року зроблено відповідний актовий запис № 8 та 17.07.2018 року видано свідоцтво про смерть серії 1-КГ № 049566 (а.с. 8).

На момент смерті вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею за цією адресою були зареєстровані та проживали з 1996 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 – її син (свідоцтво про народження 11-УР № 595370 виданого 07.04.1960 року Новорайською сільською радою Бериславського району Херсонської області, матір’ю якого зазначена ОСОБА_4 (а.с. 28) та його сім’я.(а.с.31).

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1217 ЦК України, передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. ст. 1216. 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті .

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ХС № 045104 ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 18,25 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Бериславського району Херсонської області, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с. 11), що також підтверджується листом відділу у Бериславському районі головного управління держгеокадастру у Херсонській області від 05.06.2018 року № Д-114/0-0.19-84/133-18(а.с. 10).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Крім того, главою 87 ЦК України визначено процедуру здійснення права на спадкування.

З огляду на ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Обставини, які входять до предмета доказування (частина перша статті 179 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи) у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, тощо.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, законом передбачено, що підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини є наявність поважної причини його пропуску.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України)

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 4 листопада 2015 року № 6-1486 цс 15, від 14 вересня 2016 року № 6-1215 цс 16. Підстав для відступлення від цієї правової позиції немає.

Позивач у встановлений законом строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом. Судом не встановлено наявність письмової згоди спадкоємця ОСОБА_3 який прийняв спадщину, на подачу позивачкою, яка пропустила строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Згідно листа завідуючої Бериславської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 від 14.05.2018 року № 510/02-14, позивачу було рекомендовано звернутись до суду для визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 в порядку ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3, 1.5 ч. 2 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

У розумінні ст.1270 ЦК України позивач ОСОБА_1 вважається такою, що не прийняла спадщину, оскільки звернулася до нотаріальної контори після закінчення шестимісячного терміну з моменту відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що на час смерті спадкодавця, позивач не проживала разом з нею, доказів, які б свідчили про поважність причини пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.

Крім того, 25.09.1997 року ОСОБА_4 - спадкодавець, склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_7 сільської ради Бериславського району Херсонської області, зареєстрований в реєстрі за №117, відповідно до якого заповіла все належне їй майно сину – ОСОБА_3. Оскільки з 2002 року по день смерті ОСОБА_4 – 16.07.2007 р., ОСОБА_3 проживав разом з матір’ю, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину.

В абз. 6 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2018 року № 61-12744 св18, висловив наступну правову позицію, що за змістом частини третьої статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 р. провадження № 61-757св18, зокрема зазначено, якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через необізнаність про заповіт, тяжкий майновий стан та стан здоров'я, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Обов'язок доведення поважності причин пропуску встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини належить позивачу, оскільки відповідно до ст. ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Необізнаність про наявність у власності померлої земельної ділянки (паю), про її наявність якої вона дізналася лише в цьому році, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини після померлої 16.07.2007 року ОСОБА_4, інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій, які б свідчили про поважність пропуску зазначеного строку щодо прийняття спадщини суду не повідомлено.

Такий висновок узгоджується з нормами, викладеними в статтях 1222, 1220, 1269,1270, 1272 ЦК України, якими регулюються питання порядку прийняття спадщини.

За вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом, не можуть бути визнані судом поважними, оскільки такі причини не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача вчинити дії щодо прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, померлої 16 липня 2007 року .

На підставі ст.ст. 1216, 1218, 1268, 1270,1272 ЦК України, Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування», постановою Верховного суду від 25.07.2018 року провадження № 61-757св18.

Керуючись ст.ст. 12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Бериславського району Херсонської області, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити за його необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судку апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, м. Херсон, вул. Карбишева, б. 12 корп.2 кв. 61, РНКОПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2 сільська рада Бериславського району Херсонської області, Херсонська область, Бериславський район, с. Степне, вул. Нова, б. 24 , код ЄДРПОУ 25985103.

Повне рішення складено 05.11.2018 року.

Суддя В. С. Миргород