Рішення № 77647873, 02.11.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2018 Справа №607/7707/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Зарічної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 пред’явив до суду позов до відповідача ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора, у якій просить визнати за ним право власності на 1/6 частину житлового будинку загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 65,7 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Лесі Українки, 18 в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після померлого 07 грудня 2016 року ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на 1/6 частину житлового будинку загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 65,7 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Лесі Українки, 18 в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після померлої 31 березня 2017 року ОСОБА_5.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є спадкоємцем за заповітом після померлого 07 грудня 2016 року батька – ОСОБА_4, якому належала 1/6 частина житлового будинку, з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Лесі Українки, 18 в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області та спадкоємцем за законом після померлої 31 березня 2017 року матері – ОСОБА_5, якій належала 1/6 частина житлового будинку, з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Лесі Українки, 18 в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області. Однак, звернувшись у Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, постановою нотаріуса йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказані частки житлового будинку, що знаходиться по вул. Лесі Українки, 18 в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, з відповідною частиною господарських будівель і споруд, оскільки було виявлено, що державна реєстрація права власності на вказаний будинок не проведена. З цих підстав позивач позбавлений права реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, однак, його представник ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Від відповідача ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності їх представника, не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільської районної державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

За вказаних обставин, відповідно до ст. 223 ЦПК України справу слід розглянути у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Судом установлено:

Згідно Свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок виданого 30 березня 1989 року виконавчим комітетом Тернопільської районної Ради народних депутатів Тернопільської області Української РСР, цілий житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в с. Байківці по вул. Л. Українки за №18 дійсно належить колгоспному двору, що складається з 6 членів, головою якого є ОСОБА_6. Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Тернопільської районної ради народних депутатів №81 від 28 березня 1989 року про оформлення права власності на жилі будинки.

Як вбачається з Інформаційної довідки, виданої 10 травня 2017 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації за №435, станом на 01 січня 2013 року житловий будинок №18 загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 65,7 кв.м. по вул. Л.Українки в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_6 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок виданого Тернопільською районною радою 30 березня 1989 року на підставі рішення виконкому №81 від 28 березня 1989 року та записано в реєстровій книзі за №1 за реєстровим №131.

Відповідно із Інформаційною довідкою про технічний стан нерухомого майна №437 виданою 10 травня 2017 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 03 травня 2017 року по обліку бюро будинковолодіння №18 по вул. Л. Українки рахується за: ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_1; ОСОБА_7, ОСОБА_8. В будинковолодінні самочинних добудов та перепланувань не виявлено.

07 грудня 2016 року помер ОСОБА_4, про що зроблено актовий запис №65 Виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, яким 07 грудня 2016 року видане свідоцтво про смерть серії І-ИД №213541.

Згідно заповіту, складеного 17 грудня 2014 року у с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, на випадок своєї смерті ОСОБА_4 усе належне йому майно, де б воно не було і з чого б не складалось, і все те, що належатиме йому на день смерті, а також належні йому майнові права та обов’язки на час смерті заповів ОСОБА_1. Вказаний заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за №138.

Як вбачається із довідки №795 виданої 24 квітня 2017 року ОСОБА_3 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_4, померлого 07 грудня 2016 року, який постійно проживав і перебував на реєстраційному обліку в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області по вул. Л.Українки, 18, з ним були зареєстровані: ОСОБА_5 – дружини; ОСОБА_1 – син; ОСОБА_10 – онука; ОСОБА_11 – правнук.

Також, довідкою №797 виданою 24 квітня 2017 року ОСОБА_3 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, житловий будинок, який знаходиться по вул. Л. Українки, 18 в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області належить померлому ОСОБА_6 на підставі свідоцтва на право власності на жилий будинок від 30 березня 1989 року. Площа земельної ділянки для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд 0,25 га. Земельна ділянка приватизована на ОСОБА_4.

Згідно Довідки №701 виданої 18 квітня 2018 року ОСОБА_3 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, житловий будинок, який знаходиться за адресою: вул. Л. Українки, 18 в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області належить померлому ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва на право власності на житловий будинок від 30 березня 1989 року, станом на 01 липня 1990 року двір колгоспника, членами якого були: ОСОБА_6 – голова двору; ОСОБА_5 – дружина; ОСОБА_1 – син; ОСОБА_12 – невістка; ОСОБА_7 – онук; ОСОБА_8 – онука.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №646/2016 р заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою після померлого 07 грудня 2016 року ОСОБА_4, у встановлений законом строк ОСОБА_1 звернувся у Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого батька ОСОБА_4.

Також, у матеріалах вказаної спадкової справи наявна заява ОСОБА_13, згідно якої вона як непрацездатна, яка має право на обов’язкову частку у майні померлого ОСОБА_4 відмовилася від одержання обов’язкової частки у спадщині та від прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_4.

Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії винесеною державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_14 від 20 квітня 2018 року за №1022/02-14 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, оскільки було виявлено, що реєстрація права власності житлового будинку, який знаходиться по вул. Л. Українки, 18 с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області в бюро не проведена на ім’я померлого ОСОБА_4.

Також, 31 березня 2017 року померла ОСОБА_5, про що зроблено актовий запис №29 виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, яким 03 квітня 2017 року видане свідоцтво про смерть серії І-ИД №224566.

Згідно заповіту, складеного 21 березня 2007 року у с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області на випадок своєї смерті ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку для ведення сільського господарства, площею 2,13 га, яка розташована в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області. Вказаний заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за №27.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №176/2017 заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою після померлої 31березня 2017 року ОСОБА_5, у встановлений законом строк, зокрема 24 квітня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся у Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5.

11 квітня 2018 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_14 на ім’я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлої ОСОБА_5, зокрема на земельну ділянку площею 2,1282 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак, за життя, ОСОБА_5 не склала заповітного розпорядження на належну їй частку у житловому будинку, загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 65,7 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Лесі Українки, 18 в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області.

Згідно довідки №713 виданої 20 квітня 2018 року ОСОБА_3 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_5, яка постійно проживала і перебувала на реєстраційному обліку в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області по вул. Л. Українки, 18 з нею були зареєстровані: ОСОБА_1 – син; ОСОБА_10 – онука; ОСОБА_11 – правнук.

Свідоцтвом про народження серії І-АГ №553718 виданим 21 травня 1969 року у с. Байківці, Тернопільського району, стверджується, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_15.

Відтак, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після померлої 31 березня 2017 року ОСОБА_5

Крім позивача ОСОБА_1 інших спадкоємців за законом після померлої ОСОБА_5 судом не установлено та матеріали спадкової справи №176/2017 заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою після померлої 31березня 2017 року ОСОБА_5 не містять.

Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії винесеною державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_14 20 квітня 2018 року за №1021/02-14 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_5, оскільки було виявлено, що реєстрація права власності житлового будинку, який знаходиться по вул. Л. Українки, 18 с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області на ім’я померлої ОСОБА_5 в бюро не проведена.

03 травня 2017 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на житловий будинок №18, що знаходиться по вул. Л. Українки в с. Байківці Тернопільського району, Тернопільської області, замовником технічної інвентаризації у якому зазначено ОСОБА_1.

Згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд, будинковолодіння №18, що знаходиться по вул. Л. Українки в с. Байківці Тернопільського району, Тернопільської області складається із: А – житлового будинку, 1970 року побудови; а – прибудови, 1970 року побудови; Мн. – мансарда, 1970 року побудови; Тер1 – тераса, 1990 року побудови; Сх1 – сходи; Тер2 – тераса; Б – літня кухня, 1985 року побудови; Пд (Е) – підвал, 1985 року побудови; б – тамбур, 1985 року побудови; Пд (б) – підвал, 1985 року побудови; ОСОБА_14 (б) – тераса, 1991 року побудови; В – гараж, 1985 року побудови; Д – гараж, 1991 року побудови; Е – господарська будівля, 1991 року побудови; Ж – вбиральня, 1990 року побудови; К – криниця; 3 – ворота; 4 – хвіртка; 5 – огорожа.

Як вбачається із експлікації приміщень до плану житлового будинку №18 під літер «А», що знаходиться по вул. Л. Українки в с. Байківці, загальна площа житлового будинку становить – 92, 5 кв.м.; житлова площа – 65,7 кв.м.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що спірне будинковолодіння №18, що знаходиться по вул. Л. Українки в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, станом на 01 липня 1990 року належало до суспільної групи – колгоспний двір.

Статус майна колгоспного двору був врегульований статтями 120-126 ЦК України в редакції 1963 року, які були виключені з кодексу у 1993 році (Закон від 16 грудня 1993 року № 3718-XII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Частиною 1статті 112 ЦК УРСР передбачено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно зі ст.120 ЦК УРСР 1963 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності.

За змістом ст.123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв’язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»судам роз'яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Як установлено судом, після 15 квітня 1991 року, із вступом в силу Закону України “Про власність” майно вказаного колгоспного двору не змінилося.

Доказів того, що спірний житловий будинок станом на 15 квітня 1991 року було переведено до іншої суспільної групи, матеріали цивільної справи не містять.

Відтак, оскільки членами колгоспного двору, а саме будинковолодіння №18, що знаходиться по вул. Л. Українки в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області були ОСОБА_4– голова двору; ОСОБА_5 – дружина; ОСОБА_1 – син; ОСОБА_12 – невістка; ОСОБА_7 – онук; ОСОБА_8 – онука, отже, кожному із них належить по 1/6 частини вказаного житлового будинку.

Таким чином, після смерті ОСОБА_4, відкрилась спадщина на 1/6 частину житлового будинку №18 з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по вул. Лесі Українки в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області.

Встановлено, що за життя ОСОБА_4 склав заповіт в користь позивача ОСОБА_1, якому заповів усе належне йому на день смерті майно.

Однак, суд враховує, що на день смерті ОСОБА_4, разом із ним була зареєстрованою та проживала дружина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на момент смерті ОСОБА_4 досягла 92 років, а відтак, мала право на обов’язкову частку у спадщині, як непрацездатна вдова померлого.

Заяв про відмову від обов’язкової частки у спадщині після померлого 07 грудня 2016 року ОСОБА_5 у нотаріальну контору не подавала, що стверджується матеріалами спадкової справи №646/2016 р., заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою.

Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

За вказаних обставин, після смерті ОСОБА_4 із належної ОСОБА_4 1/6 частки житлового будинку №18 з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по вул. Лесі Українки в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, його дружина ОСОБА_5 успадкувала 1/24 частку вказаного житлового будинку (1/6 х 1/2 = 1/12 х 1/2=1/24).

Відтак, позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом майна ОСОБА_4 набув права на спадкування із належної ОСОБА_4 1/6 частки житлового будинку №18 з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по вул. Лесі Українки в с. Байківці на 1/8 частку вказаного житлового будинку, з надвірними будівлями і спорудами, зокрема (1/6-1/24 = 3/24 = 1/8).

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

В силу ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно із ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що за позивачем ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/8 частину житлового будинку загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 65,7 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Лесі Українки, 18 в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після померлого 07 грудня 2016 року ОСОБА_4.

Крім цього, до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_5, померлої 31 березня 2017 року входить також 5/24 частки житловому будинку №18 загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 65,7 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Лесі Українки в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, зокрема 1/6 частку вказаного житлового будинку належала ОСОБА_5 як члену колгоспного двору та 1/24 частка, яку вона (ОСОБА_5Д.) успадкувала після померлого 07 грудня 2016 року ОСОБА_4

Судом установлено, що ОСОБА_5 не склала заповітного розпорядження на належну їй частку у житловому будинку №18 загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 65,7 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Лесі Українки в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 “Про судову практику у справах про спадкування”, спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відтак, позивач ОСОБА_1, який на момент смерті матері ОСОБА_5 був зареєстрованим та проживав разом із нею за адресою: вул. Л. Українки, 18, с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, набув право на спадкування за законом після померлої 31 березня 2017 року ОСОБА_5 на 5/24 частини житлового будинку №18, з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Лесі Українки в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області (1/6 частка +1/24 частка = 5/24 частки).

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, беручи до уваги визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд приходить до переконання про наявність визначених законодавством підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину житлового будинку №18 загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 65,7 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Лесі Українки, 18 в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після померлого 07 грудня 2016 року ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на 5/24 частини житлового будинку загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 65,7 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Лесі Українки, 18 в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після померлої 31 березня 2017 року ОСОБА_5.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (вул. Січових Стрільців, 43, с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04394846), третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора адреса місцезнаходження: (вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину житлового будинку №18 загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 65,7 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Лесі Українки, 18 в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після померлого 07 грудня 2016 року ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/24 частини житлового будинку загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 65,7 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Лесі Українки, 18 в с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після померлої 31 березня 2017 року ОСОБА_5.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 02 листопада 2018 року.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3 сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, адреса місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 43, с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04394846.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора: адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль.

Головуючий суддяОСОБА_16