Ухвала суду № 77645456, 01.11.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/20138/18

н/п 1-кс/640/11956/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Божко В.В.,

за участю секретаря - Шилакіної Л.О.,

розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 по кримінальному провадженню №12018220000001126 від 03.10.2018 р. про арешт майна, -

в с т а н о в и в :

30.10.2018 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого про накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка в теперішній час належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що слідчим управлінням ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018220000001126, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 03.10.2018.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 3 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.02.2016 невстановлені особи шляхом підроблення правовстановлюючих документів, заволоділи квартирою № 43 по вулиці Ужвій Наталії, 106 в м. Харкові яка належала померлій ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованій та проживаючій при житті за вищезазначеною адресою.

Таким чином, слідство вважає, що право власності на квартиру АДРЕСА_2, здобуто злочинним шляхом, а, відповідно, квартира є безпосереднім об’єктом протиправних кримінальних дій та речовим доказом у кримінальному провадженні.

В зв’язку з тим, що правочин було оформлено від імені померлого власника, по підробленим документам, є підстави вважати, що ОСОБА_4, особа, що представлялась ОСОБА_3, приватні нотаріуси та невстановлені особи незаконно заволоділи квартирою ОСОБА_3, а в теперішній час намагаються здійснити подальший продаж зазначеної квартири добросовісному набувачеві.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що власник квартири АДРЕСА_3 В.П. померла 12.06.2014, а 18.02.2016 невстановлені особи звернулись до приватного нотаріуса ОСОБА_5 та зареєстрували від її імені право власності на квартиру АДРЕСА_1 за останньою, після чого 22.02.2016 від імені померлої ОСОБА_3 у приватного нотаріуса ОСОБА_5 підробили договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від продавця ОСОБА_3 на покупця ОСОБА_4

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_2, в теперішній час належить ОСОБА_2.

Слідчий вважає, що з метою виключення можливості протиправно розпорядитись квартирою № 43 по вулиці Ужвій Наталії, 106 в м. Харкові, оскільки її подальше відчуження унеможливить відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, до моменту закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню, для виконання можливих рішень суду в частині забезпечення цивільного позову, повернення права власності на нерухомість законним володільцям, а також враховуючи те, що зазначена квартира є предметом злочину, який вчиняється, з метою збереження речового доказу, необхідно накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2.

Слідчий до судового засідання не з’явився, до суду надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, просив задовольнити клопотання.

Відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, клопотання слідчого про арешт майна, розглядається без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, вивчивши документи та матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Слідчим суддею було встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220000001126 від 03.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно інформаційної довідки № 138424842 від 20.09.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_2, в теперішній час належить ОСОБА_2.

Слідчий суддя вважає, що квартира АДРЕСА_2, відповідає даному критерію, тобто є речовим доказом – матеріальним об’єктом, є предметом злочину, який вчиняється, а тому з метою забезпечення збереження речових доказів, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.

Крім того, не застосування заборони на розпорядження та відчуження вищевказаною квартирою, може привести до подальшої передачі майна, а саме подальшого продажу, відчуження квартири.

На підставі вищевикладеного слідчий суддя задовольняє клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч.4 ст.107 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170 – 173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

задовольнити клопотання слідчого про арешт майна.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме на: квартиру АДРЕСА_1, яка в теперішній час належить на праві приватної власності ОСОБА_2, – шляхом заборони її розпорядження та відчуження.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя - Божко В.В.