Ухвала суду № 77644985, 05.11.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/14775/17

Провадження № 4-с/638/224/18

05.11.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Скрипаченко В. Р.

з участю судового розпорядника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харкова скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №55822099, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №55822099, а саме просить суд: 1) визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 по проведенню оцінки майна – нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 2, та зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2; 2) визнати протиправною оцінку майна згідно Звіту про незалежну оцінку майна - нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 2, та зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 Вимоги скарги обґрунтовує тим, що Дзержинським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист №638/14775/17 від 05.02.2018 року на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова області по справі №638/14775/17 від 06 грудня 2017 р. по стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суми 3209446,00 грн. По даному виконавчому листу приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження №55822099. Про це винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2018 р. 20.08.2018 р. заявником отримано повідомлення приватного виконавця ОСОБА_3 за вих. №2023 від 15.08.2018 року про винесення постанови від 15.08.2018 р. та про визначення початкової вартості нежитлових приміщень, розташованих за адресою: вул. Динамівська, 2, м. Харків, в розмірі 440700,00 грн. З результатами визначення вартості майна заявник не згодна та вважає дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 протиправними., оскільки незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний) підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об’єктом оцінки шляхом доступу до нього. Просить суд скаргу задовольнити.

Заявник – ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про час, дату та місце судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином.

У відповідності до частини 2 статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши доводи заявника, викладені у скарзі, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковими до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У відповідності до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 перебуває виконавче провадження №55822099 на загальну суму стягнення з урахуванням розміру суми стягнення, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, всього 3278770,46 грн. з примусового виконання-виконавчого листа №638/14775/17 виданий 05.02.2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики від 2 червня 2010 р. у сумі еквівалентній, 100 тисяч доларів США, 3% річних у сумі 19 тисяч 250 доларів США, всього в сумі еквівалентній 119250 доларів США, що на час пред'явлення позову складає 3209446 грн. (АСВП №55822099 постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2018 р.)

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на ім’я боржника зареєстровано право власності на наступне майно: квартира, 3-кімнатна адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1, загальна площа (кв. м): 67,8, житлова площа (кв.м): 47,0 кв.м.; нежитлові приміщення підвалу №XVI, XXI в літ. «А-4» загальною площею 67.2 кв.м., адреса нерухомого майна: Харківська обл., м. Харків, вулиця Динамівська, будинок 2, загальна площа (кв.м): 67.2 кв.м.;

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник зобов’язаний допускати в установленому ЗУ «Про виконавче провадження» порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

Як вбачається із ухвали Апеляційного суду Харківської області від 26.07.2018 року, під час здійснення виходу виконавцем за адресою: АДРЕСА_2, 27.02.2018 року, батько боржника не допустив виконавця для проведення виконавчих дій в квартиру.

10.08.2018 року на підставі приписів статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем було призначено суб’єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 для надання звіту про початкову вартість арештованого майна: квартира, 3-кімнатна, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1, загальна площа (кв.м): 67,8, житлова площа (кв.м): 47,0 кв.м.; нежитлові приміщення підвалу №XVI, XXI в літ. «А-4» загальною площею 67.2 кв.м., адреса нерухомого майна: Харківська обл., м. Харків, вулиця Динамівська, будинок 2, загальна площа (кв.м): 67.2 кв.м.;

Окрім того, як вбачається із письмових пояснень суб’єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5, 10.08.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 за участі суб’єкта оціночної діяльності було здійснено виїзд за адресою: м. Харків, вулиця Динамівська, будинок 2, однак провести огляд та фотозйомку не виявилось можливим у зв’язку з відсутністю власника майна та відсутністю доступу до приміщень.

У пункті 4.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року зазначено, що визначення вартості, оцінка майна боржника проводяться державним виконавцем або суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання в установленому законодавством порядку.

Згідно з приписами статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів встановлені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року, №2658-III оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Частиною 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року, № 1440 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року, №1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Згідно пункту 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

При цьому суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Боржник не наділений правом самостійно визначати вартість арештованого майна. Розглядаючи скаргу на дії державного виконавця щодо оцінки арештованого майна суд повинен дати юридичну оцінку діям виконавця, оцінювача на предмет дотримання ними законодавства , яке регулює порядок оцінки вказаного майна.

Відповідно до статей 5, 12, 13 цього Закону суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Тобто, звіт про оцінку майна (висновок оцінювача) по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Під час розгляду скарги заявником не надано суду доказів звернення із заявою щодо рецензування оскаржуваного звіту про оцінку майна. Також ОСОБА_2 не надано доказів, що звіт про оцінку майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки нерухомого майна.

Відповідно до п. 50 Стандарту №1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.

Згідно з п. 54 Стандарту №1 зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до п. п. 62, 63, 67 Стандарту №1 рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (далі - рецензенти).

Рецензування полягає у неупередженому об'єктивному розгляді оцінки майна особою, яка не має особистої матеріальної або іншої заінтересованості в результатах такої оцінки, відповідно до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва.

Рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками: звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки; звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків; звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Згідно із п. 2 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, необ'єктивна оцінка - оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ'єктивного висновку про вартість об'єкта оцінки; неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна, проведеного суб’єктом оціночної діяльності, а також результатів рецензування звіту про оцінку майна. Такі результати можуть бути оскаржені до суду у встановлений законом строк.

У разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна та результатами рецензування звіту про оцінку майна сторона виконавчого провадження може оскаржити такі результати в порядку і в строки, встановлені законом, незважаючи на те, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем.

Оскільки скаржником ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів того, що вона зверталася із заявою щодо рецензування оскаржуваного нею звіту про оцінку майна, рецензування оскаржуваного звіту про оцінку майна не проводилось, а також доказів того, що звіт про проведення оцінки нерухомого майна є неякісним або необ'єктивним, матеріали справи не містять та скаржником не надані, не надано також доказів неправомірності і протиправності дій приватного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна, а тому суд дійшов висновку, що приватний виконавець під час виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні діяв в межах повноважень, встановлених законом України «Про виконавче провадження», та з урахуванням вимог, встановлених ЦПК України, а відтак підстави для задоволення скарги ОСОБА_2 відсутні та у її задоволенні необхідно відмовити з наведених вище підстав. Більш того, на теперішній час скаржником не подано до приватного виконавця повідомлення про готовність надати допуск в установленому законом порядку до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать їй або якими вона користується, для проведення виконавчих дій, та як це визначено п.2 ч.5 ст. 19 до ЗУ «Про виконавче провадження».

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №55822099 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №55822099 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Головуючий: