Рішення № 77644150, 01.11.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 01.11.2018 Справа № 554/9722/17

Провадження № 6/а/554/71/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

1 листопада 2018 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А. Г.

при секретарі Гречка Є. В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві заяву ОСОБА_1 відповідно ст. 383 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській (м. Полтава, вул. І. Мазепи, 30) про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України у справі за адміністративним позовом до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.

В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 червня 2018 року визнано протиправними дії Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду УкраїниПолтавської області щодо невиконання в повному обсязі рішення Октябрського районного суду м. Полтави по справі №554/9722/18 від 23 березня 2018 року. Зобов’язано Полтавське об’єднане управління Пенсійного фонду УкраїниПолтавської області виконати рішення Октябрського районного суду м. Полтави №554/9722/18 від 23 березня 2018 року та здійснити з 1 жовтня 2017 року перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку у розмірах, зазначених у довідці Генеральної прокуратури України про складові заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити недоплачену частину пенсії з вказаної дати без обмеження всіх складових заробітної плати.

Вказане рішення суду набрало законної сили 31 серпня 2018 року.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави № 554/9722/17 від 27 червня 2018 року

визнано протиправними дії Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання в повному обсязі рішення Октябрського районного суду м. Полтави № 554/9722/18 від 23 березня 2018 року та зобов’язано Полтавське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виконати рішення Октябрського районного суду м. Полтави № 554/9722/18 від 23 березня 2018 року та здійснити з 1 жовтня 2017 року перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку у розмірах, зазначених у довідці Генеральної прокуратури України про складові заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити недоплачену частину пенсії з вказаної дати, без обмеження всіх складових заробітної плати.

4 жовтня 2018 року позивач звернувся до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою щодо повноти проведених виплат на виконання даного судового рішення..

ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України Полтавської області йому повідомлено про те, що на виконання рішення суду № 554/9722/18 та вимог Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018року, розпорядженням територіального управління від 01.06.2018 року проведено перерахунок пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку у розмірах зазначених у довідці Генеральної прокуратури України від 20.02.2018 року №18-19/з про складові заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії, розмір якої з 01.10.2017 року склав 37890,00 грн. Доплату пенсії за період з 01.10.2017 року по 30.06.2018 року в сумі 97535,97 грн. проведено в липні 2018 року.

В зв’язку з набранням чинності з 28.08.2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, виплата пенсії здійснюється з дати набрання рішенням законної сили.

Так відповідно до ст. 255, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27.06.2018 року по справі №554/9722/17 набрало законної сили з моменту винесення ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2018 року. На виконання вищезазначеного судового рішення розпорядженням територіального управління від 27.09.2018 року проведено перерахунок пенсії в розмірах 90% від суми місячного заробітку у розмірах, зазначених у довідці Генеральної прокуратури України від 20.02.2018 року №18-19/з про складові заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії та без обмеження всіх складових заробітної плати, розмір якої з 31.08.2018 року склав 46931, 91 грн. Доплата пенсії за період з 31.08.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 9333,58 грн. буде виплачена з поточною пенсією в жовтні 2018 року.

Питання виплати заборгованості з пенсій , що фінансуються з державного бюджету, на виконання судових рішень за період до набрання судовим рішенням законної сили буде здійснюватись після взяття судових рішень на облік в окремому реєстрі та після прийняття відповідного рішення Комісією Пенсійного фонду України.

ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 19.10.2018 року №14120/01-24 ОСОБА_1 на його повторне звернення надано відповідь, що доплата пенсії за період з 01.10.2017 року по 31.08.2018 року не може бути здійснена йому відразу так як вона підлягає виплаті відповідно до порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649, та що відмову у здійснені доплати пенсії за період з 01.10.2017 року по 31.08.2018 року він може оскаржити у судовому порядку шляхом подання заяви на роз’яснення судового рішення або в порядку судового контролю.

Вказану відмову позивач вважає протиправною, такою, що порушує його конституційне право на належний рівень пенсійного забезпечення, що і стало підставою звернення до суду з відповідною заявою.

Позивач ОСОБА_1 просив суд задовольнити його заяву у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про задоволення заяви та у своїх міркуваннях виходить із наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У своїх рішеннях Конституційний Суд України практично не звужує досить широке формулювання вимог статті 55 Конституції України. Згідно з його тлумаченням, кожен має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважає, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють його права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, а тому встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність.

Крім статті 55 Конституції України, що безпосередньо гарантує право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, це право випливає також з інших її статей. Зокрема, частина друга статті 3 Конституції передбачає відповідальність держави перед людиною за свою діяльність.

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб’єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі „Класс та інші проти Німеччини, з принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури“.

Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Загальновідомим є той факт, що зворотна дія нормативно-правового акта у часі – це дія нового нормативно-правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

Цей принцип закріплений в ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Виходячи з цього принципу, суд вважає, що зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов'язковість поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, причому саме з моменту їх виникнення. Санкції ж юридичних норм, котрі пом'якшують чи скасовують відповідальність особи, зворотну дію мають, а тому суд знаходить протиправними дії відповідача в частині проведення перерахунку з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 649, виходячи з наступного.

Так, постанова Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року, яка набрала законної сили 28 серпня 2018 року регулює питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, проте норми і положення вказаної постанови не поширююється на виконнання рішень, що набрали законної сили до вказаної дати, а тому не поширюється на позивача.

Верховний Суд України у постанові від 1 липня 2014 року в справі № 21-244а14 висловив правову позицію, відповідно до якої правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Згідно абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Так, невиконання боржником рішення суду, яке набрало законної сили та відповідно є обов’язковим для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України є наслідком протиправності таких дій.

Відповідно до рішення суду позивач має право на перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку у розмірах, зазначених у довідці Генеральної прокуратури України про складові заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії та виплату недоплаченої частини пенсії з 1 жовтня 2017 року, а тому невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, порушує його право на належний рівень пенсійного забезпечення.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду, а тому суд вважає вірним спосіб захисту його порушеного права.

Згідно ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Конституції конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Враховуючи вищевикладене, суд знаходить протиправними дії Управління щодо невиплати йому доплати пенсії за період з 01.10.2017 року по 31.08.2018 року та знаходить порушеним право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.

Керуючись ст. 383 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати бездіяльність Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання в повному обсязі рішення Октябрського районного суду м. Полтави № 554/9722/18 від 23 березня 2018 року.

Зобов’язати Полтавське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату належної ОСОБА_1 пенсії за період з 01.10.2017 року по 31.08.2018 року у розмірі 46931, 91 грн. на місяць, з урахуванням вже проведених виплат, без застосування норм постанови № 649.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 30 днів з дня отримання повного тексту рішення.

Суддя Савченко А. Г.