Рішення № 77643354, 22.10.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7437/17

Провадження №2/524/475/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Коваль Т.М.,

з участю представника ОСОБА_1,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за об’єднаними в одне провадження позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на квартиру та про визнання заборгованості відповідача по аліментам сплаченою, про стягнення на його користь упущеної вигоди та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася з позовом в суд до ОСОБА_3 та просила припинити право відповідача на частку у спільному майні – квартирі АДРЕСА_1.

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 та просив визнати за ним право власності на спільну квартиру, визнавши заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на дітей такою, що є погашеною (а. с. 51,52). У квітні 2018 року він доповнив позовні вимоги та просив стягнути із ОСОБА_2 на свою користь 96 000,00 грн. упущеної вигоди за самовільне використання належної йому частки квартири, а також 50 000,00 грн. за завдану йому моральну шкоду.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_1 – її позовні вимоги підтримував у повному обсязі; зустрічні позовні вимоги вважав безпідставними. Суду пояснив, що сторони перебували у шлюбі. Під час їх подружнього життя, але за гроші батьків дружини, була придбана квартира АДРЕСА_2. В даний час шлюб між сторонами розірваний, стосунки між ними є неприязними, що робить неможливим спільне володіння та користування квартирою. ОСОБА_3 відмовляється сплачувати свою частку коштів за утримання квартири, а також вивіз без відома ОСОБА_2 все спільно нажите майно. Представник вважав, що оскільки ОСОБА_3 не витрачав кошти на придбання квартири, його частка є незначною і в натурі не може бути виділена. Це дає підстави для припинення права власності ОСОБА_3 на частку у квартирі. Зазначав, що ОСОБА_3 разом із молодшим сином сторін проживає в іншому місті, тому таке припинення не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 заперечувала. Її представник в судовому засіданні, зокрема, пояснив, що припинення права ОСОБА_3 на квартиру не зашкодить інтересам їхніх дітей, оскільки діти не є власниками спірної квартири. Єдиною причиною, яка спонукала ОСОБА_2 змінити замок на вхідних дверях у квартиру – це побоювання того, що ОСОБА_3 знову може вивезти з квартири належне їй майно (відзив, а. с. 76,77).

ОСОБА_3 заперечував проти заявленого до нього позову і зазначав, що квартира куплена за спільні кошти і є об’єктом спільної сумісної власності сторін. Про поділ спільної квартири після розірвання шлюбу сторони не домовилися. Між ними неодноразово виникали конфлікти. ОСОБА_2 насильно вигнала його з дітьми з квартири, замінивши вхідні замки. Це змусило його переїхати з дітьми до міста Києва, де він зараз винаймає квартиру та проживає з меншим сином, на утримання якого ОСОБА_2 зобов’язана сплачувати аліменти. Цей обов’язок ОСОБА_2 не виконує, станом на 24 листопада 2017 року її заборгованість становила 4 092,26 грн. ОСОБА_3 вважав, що якби він мав змогу здати в оренду кімнату у спірній квартирі, то за період з вересня 2015 року по квітень 2018 року міг би отримати дохід в сумі 96 000,00 грн. (із розрахунку 3 000,00 грн. орендної плати за місяць х 32 місяці). Він заявив також, що не відмовляється від свого права власності на частку у квартирі, не бажає отримати за неї компенсацію та просить стягнути із ОСОБА_2 50 000,00 грн. моральної шкоди (а. с. 64,65).

Ухвалою судді від 13 листопада 2017 року будо відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (а. с. 35). Ухвалою суду від 13 квітня 2018 року за клопотанням ОСОБА_3 позови об’єднані в одне провадження (а. с. 80). Підготовче провадження у справі було закрито 16 травня 2018 року (а. с. 90).

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані ними докази, встановив такі фактичні обставини справи:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 25 жовтня 1997 року по 11 вересня 2011 року. Мають двох дітей: синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та Олександра, ІНФОРМАЦІЯ_2.

21 липня 1998 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 купили двохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 5). Будь-яких доказів про те, що квартира куплена за гроші батьків ОСОБА_2 суду не надано, договір купівлі-продажу квартири є дійсним. Отже, вирішуючи спір, суд виходить із того, що квартира є об’єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя.

Між сторонами склалися вкрай неприязні стосунки. Про порядок спільного користування квартирою вони не домовилися. В даний час в квартирі проживає ОСОБА_2, а ОСОБА_3 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_6 проживає в м. Києві, де, з його слів, вони винаймають квартиру. Дорослий син сторін Станіслав навчається у вищому навчальному закладі та проживає у гуртожитку. Доказів про те, що ОСОБА_3 має право власності на інші об’єкти нерухомості, суду не надано.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22 липня 2013 року, яке набрало законної сили (а. с. 69-70), з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 були стягнуті аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів її доходу. Згідно довідки Автозаводського ВДВС м. Кременчука (а. с. 73) станом на 1 квітня 2018 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня.

Вирішуючи позов ОСОБА_2, суд виходить із наступного:

Відповідно до положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Згідно із статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

При цьому право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року справа № 6-68цс14 та постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 520/1194/15-ц, від 30 травня 2018 року справа № 760/8958/15-ц.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами першою, другою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відсутність технічної можливості реального поділу об'єкта нерухомого майна та наявність між сторонами неприязних стосунків не свідчить про неможливість його спільного використання співвласниками.

Сторони мають рівні права на спірну квартиру. ОСОБА_2 в ній проживає, а ОСОБА_3 – ні, але ця квартира є єдиним житлом, на яке він має право власності. Відповідно припинення його права власності на частку в квартирі завдасть істотної шкоди його інтересам.

Умова попереднього внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду є обов’язковою для прийняття судом можливого рішення про припинення права особи на частку у спільному майні. Цю умову позивач також не виконала, хоча ухвалою судді від 5 жовтня 2017 року позовна заява була залишена без руху для виправлення недоліків. Суддя, серед іншого, повідомляв позивачу про необхідність попереднього внесення вартості ? частки ринкової вартості квартири на депозитний рахунок суду.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 також задоволенню не підлягають за їх безпідставністю.

Як встановлено судом, станом на 1 квітня 2018 року ОСОБА_2 не має заборгованості по сплаті аліментів. Про те, що така заборгованість виникла станом на день вирішення спору, ОСОБА_3 доказів не надав. Положення Сімейного Кодексу, які встановлюють обов’язок батьків утримувати своїх дітей, передбачають відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді стягнення неустойки. Діючим законодавством не передбачена така відповідальність боржника, як можливість позбавлення його права власності на належне йому майно в рахунок заборгованості по аліментах шляхом визнання права на це майно за особою, на користь якої такі аліменти стягуються.

Відповідно до пункту два частини два статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами першою та другою статті 369 Цивільного кодексу України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються цим майном спільно, а розпорядження майном здійснюється за згодою всіх співвласників.

Квартира є двохкімнатною, розташована на п’ятому поверсі багатоквартирного будинку. Виділ в натурі часток співвласників є неможливим. Отже, без згоди ОСОБА_2 ОСОБА_3 не має права вселяти в одну із кімнат квартири сторонніх осіб та укладати договори її найму, тому його вимоги про стягнення упущеної вигоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

ОСОБА_3 не надав суду доказів, які б підтверджували викладені ним факти порушення з боку ОСОБА_2 його права користуватися спірною квартирою. Позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення через їх недоведеність.

У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного до розміру задоволених позовних вимог. З ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути недоплачений при подачі позову та доповнень до позову судовий збір в сумі 1 422,06 грн.

Відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні – АДРЕСА_4 – залишити без задоволення.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3, про визнання заборгованості відповідачки перед ним по аліментам на утримання неповнолітнього сина сплаченою, про стягнення 96 000 грн. 00 коп. упущеної вигоди та моральної шкоди в сумі 50 000 грн. 00 коп. – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса реєстрації: 39600, АДРЕСА_5; адреса для листування: Кіровоградська обл., смт. Онуфріївка, вул. Жуланова, 81) на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 1 422 грн. 06 коп.

Платіжні реквізити для сплати судового збору

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача 31211256026001

Код класифікації доходів бюджету 22030106

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення – 01.11.2018 року.

Суддя