Рішення № 77643228, 28.08.2018, Старобільський районний суд Луганської області

28.08.2018

Справа 431/2511/17

Провадження 2/431/18/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

28 серпня 2018 року Старобільський районний суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Колядова В.Ю.,

за участі секретаря с/з Кожевнікової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Старобільську Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа яка не заявляє самостійних вимог Старобільська міська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_2, Старобільська міська рада про визнання правочину недійсним та розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку,-

В С Т А Н О В И В:

08.06.2017 позивач за первісним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Старобільська міська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання. В обґрунтування свого позову посилалась на те, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі -продажу житлового будинку з надвірними господарськими будівлями від 31 травня 2013 року укладеного між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4, вона є власницею житлового будинку АДРЕСА_1. На момент укладення вказаного договору відповідачі мешкали та були зареєстровані за адресою у вказаному будинку, та згідно п. 4.3 вказаного договору повинні були звільнити вказаний будинок, виселитися з нього та знятися з реєстраційного обліку впродовж місяця із моменту підписання договору. 01.06.2013 відповідачами було звільнено вказаний будинок, однак з реєстраційного обліку вони добровільно не знялися. На неодноразові звернення позивача відповідачі не реагують, не повідомляючи причини відмови. Позивач вважає, що відповідачі повинні бути визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки позивач як власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном.

21.11.2017 позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_2, Старобільська міська рада про визнання правочину недійсним та розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 31 травня 2013 року приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Озеровим О.І. був посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку, який укладений між ОСОБА_4, як продавцем та ОСОБА_2, як покупцем. Згідно з договором продавець зобов'язується передати а покупець прийняти належний продавцеві на праві приватної власності житловий будинок з надвірними господарськими та побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1. На час укладення вказаного правочину у будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані позивач ОСОБА_5 та її малолітня дитина ОСОБА_7, 2008 р.н.. В зв'язку з викладеним позивач просила суд визнати недійсним правочин з купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 31 травня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

28 серпня 2018 року ухвалою суду первісний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

В судове засідання позивач за первісним позовом ОСОБА_2 повторно не з'явилась, про день, час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Про причини неявки у судове засідання не повідомила, клопотань від неї про відкладення розгляду справи не надходило, заявлений позов не обґрунтувала, відзив на зустрічний позов не подала.

В судове засідання позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5(відповідач за первісним позовом не з'явилась) про день час та місце слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином. Надала до канцелярії суду письмову заяву в якій свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила справу розглянути у її відсутності та не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач за первісним та зустрічним позовом ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутність до суду не надходило.

Відповідач за первісним позовом ( третя особа за зустрічним позовом ) ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась про причини неявки суд не повідомила, клопотань про розгляд справи за її відсутність до суду не надходило.

Представник третьої особи за первісним та зустрічним позовами Старобільської міської ради в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про слухання справи у його відсутності, не заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засіданні без поважних причини або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зі згоди позивача cуд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач при зверненні до суду із зустрічним позовом є самостійнім позивачем та діє як законний представник в порядку ст. 59 ЦПК України своєї малолітньої дитини ОСОБА_7.

Частиною 1 ст. 59 ЦПК України передбачено, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 31 травня 2013 року продавець ОСОБА_4 зобов'язався передати житловий будинок АДРЕСА_1 покупцеві ОСОБА_2, договір посвідчений приватним нотаріусом Озеровим О.І., зареєстровано в реєстрі за № 1143 (а.с. 92).

Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є: мати ОСОБА_5, батько ОСОБА_8 (а.с.93).

Згідно копії паспорта ОСОБА_5, місцем її проживання є АДРЕСА_1 (а.с.97).

Згідно копії домової книги на домоволодіння АДРЕСА_1, позивач ОСОБА_5 з 09.10.2008 зареєстрована за вказаною адресою, малолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 також зареєстрована за вказаною адресою.(а.с.103) .

Згідно довідки з місця проживання сім'ї та приписки від 01.03.2018 за №1266 виданою Виконавчим комітетом Старобільської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 у житловому будинку зареєстровано четверо осіб: ОСОБА_5, 1990 р.н.; її мати -ОСОБА_3, 1964 р.н.; її брат ОСОБА_4, 1983 р.н., донька -ОСОБА_7, 2008 р.н.(проживала з матір'ю) (а.с. 170-171).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 13.01.2018 №42, ОСОБА_7, 2008 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 172).

Згідно довідки Комунальної установи «Старобільський РЦ ПМСД», дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала після народження по АДРЕСА_1 (а.с. 177).

Згідно копії архівної справи Договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, посвідченої приватним нотаріусом Озеровим О.І. 31.05.2013 за реєстровим номером 1143, ОСОБА_4 набув права власності на оспорюваний будинок на підставі ухвали Старобільського районного суду від 13.08.2012. Станом на 31 .05. 2013 року у вказаному будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, що підтверджується довідкою.

Вказані факти та відомості підтверджуються копією Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 40823358 від 31.05.2013.

Порушення прав малолітньої ОСОБА_7 полягають в тому, що після відчуження даного будинку, дитина вже не є членом сім'ї власника даного будинку і втратила право користування даним будинком.

Частиною 2 ст. 176 Сімейного кодексу України встановлено, що права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом. Даним законодавчим актом є Житловий кодекс УРСР (надалі - «ЖК»). Частинами 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР встановлено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» встановлено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Як вбачається з копії архівної справи Договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, посвідченої приватним нотаріусом Озеровим О.І. 31.05.2013 за реєстровим номером 1143, орган опіки та піклування не надавав згоди на продаж спірного житлового будинку.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Позивач ОСОБА_5 не є стороною договору купівлі-продажу будинку, при цьому, частиною 3 ст. 215 ЦК України закріплено: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Договір купівлі-продажу будинку в силу положень ч.1 ст. 203 ЦК України є недійсним, оскільки був укладений з порушенням ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», - без отримання дозволу опіки та піклування на відчуження будинку та без отримання довідки форми 3 про осіб місце проживання яких зареєстровано за даною адресою, а відповідно з порушенням законних прав та інтересів малолітньої ОСОБА_7, яка разом із матір'ю на момент укладення договору була зареєстрована та постійно проживала у спірному будинку. Права малолітньої дитини порушені.

Відповідно до пунктів 1.8, 1.9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подачі йому довідки про склад сім'ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання.

У разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні або неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Як вбачається з матеріалів справи, нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу будинку не перевірив інформацію про зареєстрованих осіб у цьому будинку.

Таким чином, Договір купівлі-продажу будинку підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки даний договір порушує права малолітньої дитини ОСОБА_7 на житло, гарантоване ч. 3 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (ратифікована Україною 27.02.1991 р., яка набрала чинності для України 27.09.1991 р.) та ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства», а саме права дитини на проживання в житлових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Право дитини на житло є одним з основних прав, адже без мінімальної забезпеченості житлом і майном нормальне існування дитини просто неможливе.

Як суд зазначав, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи вищевикладене, те, що договори купівлі-продажу житлового будинку були вчинені та посвідчені з порушеннями чинного законодавства, позовні вимоги про визнання недійсним цього договору купівлі продажу законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 укладеного 31 травня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений Озеровим О.І. приватним нотаріусом Старобілського районного нотаріального округу, в цій частині позовних вимог суд вважає за потрібне відмовити, оскільки позивач у позові не зазначає в який саме спосіб слід розірвати договір.

Частиною п. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір пропорційно розміру заявлених позовних вимог .

Керуючись статтями ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст.12, 76, 81, 82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Старобільська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання - залишити без розгляду.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_2, Старобільська міська рада про визнання правочину недійсним та розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку- задовольнити частково.

Визнати недійсними договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 31 травня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 320 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня вручення його копії.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача . Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя В.Ю. Колядов