Постанова № 77642658, 30.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7018/18

Номер справи місцевого суду: 522/13186/17

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» - адвоката Малюги Вадима Миколайовича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 липня 2018 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором №1KAPUG.246289.001 від 26.08.2014 року, яка становить 215 651,29 грн., яка складається з поточної заборгованості по тілу кредиту - 65 155, 77 грн.; простроченої заборгованості по тілу кредиту - 64 144,86 грн., поточної заборгованості за процентами по кредиту - 1 128, 37 грн., поточної заборгованості за комісією - 552, 45 грн., простроченої заборгованості за комісією - 7 181, 85 грн., штрафу та пені - 44 551,52 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 липня 2018 року зазначені позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнського банку розвитку» заборгованість за кредитним договором №IKAPUG.246289.001 від 26.08.2014 року у розмірі 174 137 гривень 51 копійок, з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 65 155, 77 грн.; прострочена заборгованість по тілу кредиту - 64 144,86 грн.; поточна заборгованість за процентами по кредиту - 1 128, 37 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 32 936, 47 грн.; поточна заборгованість за комісією - 552, 45 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 7 181, 85 грн.; пеня - 3 037, 74 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнського банку розвитку» судовий збір у розмірі 3 234 гривень 78 копійок. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» - адвокат Малюга Вадим Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 липня 2018 року в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» та в іншій частині залишити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 липня 2018 року без змін, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08.10.2018 року клопотання представника позивача щодо участі у справі в режимі відеоконференції задоволено. Доручено Дарницькому районному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції з апеляційним судом Одеської області 30 жовтня 2018 року о 14-30 г. Роз'яснено представнику ПАТ «Всеукраїнського банку розвитку» про можливість явки до приміщення Дарницького районного суду м. Києва для участі в судовому засіданні.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи на 30.10.2018 року о 14-30 г. представник ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до Дарницького районного суду м. Києва для участі у справі в режимі відеоконференції не з'явився, про причини не явки суду не повідомив.

05.11.2018 року до канцелярії апеляційного суду надійшло клопотання від Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ „ВБР" Міхно С.С. про розгляд справи за відсутності представника ПАТ „ВБР".

Присутній в судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_7 повідомили про обізнаність ОСОБА_5 про дату, час і місце розгляду справи та не заперечували проти розгляду справи без її участі та без участі представника ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку».

Відповідно до ч. 2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1)неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково, стягуючи з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 26.08.2014 року у розмірі 174 137 гривень 51 копійок, з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 65 155, 77 грн.; прострочена заборгованість по тілу кредиту - 64 144,86 грн.; поточна заборгованість за процентами по кредиту - 1 128, 37 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 32 936, 47 грн.; поточна заборгованість за комісією - 552, 45 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 7 181, 85 грн.; пеня - 3 037, 74 грн., відмовляючи в решті вимог про стягнення пені та відмовляючи у вимогах про стягнення заборгованості до поручителя ОСОБА_5, як до солідарного боржника, суд першої інстанції виходив з того, що:

-вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитом, штрафу (комісій), заявлені обґрунтовано, так як це передбачено укладеним договором та діючим законодавством;

-стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою,

-строк на пред'явлення позову до поручителя ОСОБА_5 з вимогою про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України сплинув, і тому порука за договором поруки №РХ029031.246280.001 від 26.08.2014 року є припиненою.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може.

З матеріалів справи вбачається, що:

- 26.08.2014 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №1КАРUG.246289.001, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 184 150,00 грн. під 16,5 % за користування кредитом зі строком користування кредитом до 25.08.2018 року;

-дружина ОСОБА_4 ОСОБА_5 надала згоду на укладення кредитного договору №1КАРUG.246289.001 від 26.08.2014 року та ознайомилася з умовами кредитного договору, про що свідчить її підпис на Згоді дружини/чоловіка від 26.08.2014 року;

-меморіальним ордером №54777759 від 26.08.2014 року підтверджується, що ОСОБА_4 було видано кошти у розмірі 184 000 грн. за кредитним договором;

-згідно з Додатком №1 до кредитного договору Таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки термін користування кредитом становить 48 місяців та сума платежу за розрахунковий період складає 332 550,10 грн.;

-додатком № 2 до кредитного договору передбачений графік погашення кредиту з обчисленням суми, що підлягає сплаті щомісячно з 01.08.2014 року до 01.08.2018 року;

-26.08.2014 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №РХ029031.246280.001, згідно якого ОСОБА_5 поручилась за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором;

-відповідно до п. 6 Договору поруки №РХ029031.246280.001 від 26.08.2014 року у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники;

-відповідно до вимог ст.ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники;

-згідно з п. 14 Договору поруки порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором;

-постановою Правління НБУ № 914 від 21.12.2015 року, Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №234 від 22.12.2015 року, Наказом Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 441 від 22.12.2015 року встановлюється, що з 23.12.2015 року розпочалася процедура ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», яка мала закінчитися 22.12.2017 року;

-згідно з інформацією про юридичну особу з Єдиного державного реєсхру юридичних осіб,

фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «ВБР» станом на дату винесення рішення ще перебуває в процесі ліквідації; ~

Суд першої інстанції дослідив на підставі приєднаних до справи документів, що відповідач в межах укладеного кредитного договору отримав кредит у розмірі передбаченому договором зі спалтою 16,5% річних.

Згідно з п 2.4. кредитного договору позичальник зобов'язується щомісяця в період з 01 числа по 10 число кожного місяця сплачувати для погашення заборгованості за кредитним договором, сплачувати кредитну комісію та відсотки за користування кредитом.

Відповідно до ч.2 п. 3.11 сторони дійшли згоди про те, що Банк на власний розсуд має право змінити умови цього договору та вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісій, відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому строк невиконаних зобов'язань вважається таким, що настав у зазначену у повідомленні дату.

Дане право Банку кореспондується з абз. З п. 4.2.7 про зобов'язання позичальника у передбачених договором випадках достроково погасити заборгованість перед банком у повному обсязі.

Строк виконання зобов'язань боржника за кредитним договором від 26.08.2014 року встановлено 25.08.2018 року.

30.03.2016 року ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» надсилав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомлення про заборгованість за кредитним договором станом на 25.03.2016 року з вимогою про сплату простроченої заборгованості не пізніше 3-х календарних днів з дати одержання цього повідомлення та в майбутньому не допускати прострочення зобов'язань згідно кредитного договору. При невиконанні цього повідомлення банк має право вимагати дострокового погашення усієї суми заборгованості по кредиту.

Станом на 10.07.2017 року заборгованість відповідача за кредитним договором від 26.08.2014 року становила 215 651,29 грн., яка складається з поточної заборгованості по тілу кредиту - 65 155, 77 грн.; простроченої заборгованості по тілу кредиту - 64 144,86 грн., поточної заборгованості за процентами по кредиту - 1 128, 37 грн., поточної заборгованості за комісією - 552, 45 грн., простроченої заборгованості за комісією - 7 181, 85 грн., штрафу та пені - 44 551,52 грн.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання відповідно до ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Встановивши вказані обставини, дослідивши представлені докази та врахувавши визнання обставин щодо отримання коштів у кредит та існування простроченої заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом, районний суд дійшов вірного висновку, про наявність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредита, відсотками за користування кредитом та комісією у заявленому розмірі.

Хоча позивач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити заявлені вимоги про стягнення заборгованості у повному обсязі, обставини щодо стягнення тіла кредиту, процентів за користування кредитом та комісії у розмірі, який був заявлений у позові і задоволений районним судом, позивачем фактично не оспорюються.

Незгода позивача з рішенням суду полягає у розмірі пені, яка стягнута судом та висновків суду щодо припинення поруки і неможливості у зв'язку з цим солідарного стягнення заборгованості з боржника та поручителя.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог частини другої статті 551 ЦК України та умов договору (пункту 6.3) пеня за порушення строків повернення кредиту визначена в розмірі 0,5 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 цього Кодексу).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається суди встановили, що згідно з умовами кредитного договору (пункт 2.4) погашення кредиту повинне здійснюватись частинами з 1 до 10 числа кожного місяця (останній платіж - у 2018 році).

Оскільки умовами договору установлені окремі самостійні зобов'язання щодо повернення кредиту, то відповідальність за невиконання кожного з них настає окремо.

За відсутності платежу з 11 числа кожного місяця виникає прострочення боржника за зобов'язаннями, а в кредитора виникає право на позов. Початок позовної давності для стягнення періодичних платежів необхідно обчислювати з дня невиконання позичальником кожного із зобов'язань.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України).

За змістом частини третьої цієї статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок про те, що якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок розміру пені слід провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором.

Суди встановили, що пунктом 8.6. кредитного договору строк позовної давності визначається сторонами в 10 років, в тому числі щодо стягнення неустойки. За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що стягнення неустойки (пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, не можна визнати обґрунтованим.

Тому рішення районного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судвого рішення про стягнення пені в заявленому банком розмірі 44 551,52 грн.

При цьому судова колегія не вбачає підстав для застосування ч.3 ст. 551 ЦК України, оскільки відповідних обставин, які мають істотне значення відповідачами не наведено, а сам розмір нарахованої пені - 44 551, 52 грн. значно менше розміру збитків у вигляді суми прострочених тіла кредиту - 64 144,86 грн. та процентів - 32 936,47 грн. (всього 97 081,33 грн.).

Крім того, судова колегія не погоджується з висновком районного суду про припинення поруки ОСОБА_5

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 553 Цивільного кодексу України передбачається, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. За умови пред'явлення банком боржнику й поручителю вимоги про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

У справі, яка переглядається, умовами договорів поруки встановлено строк їх дії - до повного виконання зобов'язань за кредитним договором, при цьому також передбачено, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором (пункти 13, 14 кредитного договору).

Згідно умов Договору від 26.08.2014 року строк повернення кредиту визначений по 25.08.2018 року.

До суду банк з вимогою про стягнення заборгованості звернувся 19.07.2017 року.

Отже, колегія суддів вважає, що порука відповідно до умов договору поруки не припинена, оскільки встановлений договором поруки строк дії поруки - порука припиняється після закінчення 5 (п'яти) років з дня настання терміну повернення кредиту.

Тобто в даному випадку Банком не пропущений строк пред'явлення вимоги до поручителя, який встановлений договором - 5 років з дня настання терміну повернення кредиту, навіть якщо б прострочена заборгованість виникла вже з дати повернення першого періодичного платежу у вересні 2014 року.

З врахуванням наведеного є помилковими висновки районного суду, що позивач звернувся до поручителя з вимогою після спливу шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання, і тому порука є припиненою, а отже, і відсутній обов'язок поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Тому рішення суду першої інстнації в частині вимог про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з боржником не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення цих вимог.

У відповідності до ст. 141 ч. 13 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню у рівних частках судовий збір пропорційно задоволеним вимогам за подання позову до суду 3234 грн. 78 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4852 грн. 16 коп., а всього стягнути 8 086 грн. 94 коп., тобто по 4 043 грн. 47 коп. з кожного.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» адвоката Малюги Вадима Миколайовича - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 липня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнського банку розвитку» заборгованість за кредитним договором №1KAPUG.246289.001 від 26.08.2014 року у розмірі 215 651 гривень 29 копійок, з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 65 155, 77 грн.; прострочена заборгованість по тілу кредиту - 64 144,86 грн.; поточна заборгованість за процентами по кредиту -1 128, 37 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 32 936, 47 грн.; поточна заборгованість за комісією - 552, 45 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 7 181, 85 грн.; пеня - 44 551, 52 грн.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнського банку розвитку» судовий збір за подання позову до суду 3234 грн. 78 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4852 грн. 16 коп., а всього стягнути 8 086 грн. 94 коп., тобто по 4 043 грн. 47 коп. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.11.2018 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова