Ухвала суду № 77642604, 29.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1653/18

Номер справи місцевого суду: 522/15129/18

Головуючий у першій інстанції Куцаров В.І.

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Толкаченка О.О.,

суддів Копіци О.В., Джулая О.Б.,

за участю: секретаря с/з Пойзнер В.Є.,

прокурора Сікорського Д.В.,

представників власників майна ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Одеської області Сікорського Д.В., адвоката ОСОБА_4, подану в інтересах ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_3 подану в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2018 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №32018160000000051 від 03 травня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2018 року було частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Дегтяра О.М. та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить директору ТОВ «Будвектор Плюс» ОСОБА_7, а саме первинні фінансово-господарські пластикові банківські картки, не обліковані грошові кошти, чорнові записи, документи та інші предмети, зазначені в ухвалі слідчого судді.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на ноутбук серії ACER -8/n NXRZSEN 02223908 B 763400, вилучений за протоколом обшуку від 20 вересня 2018 року.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на ноутбук серії ACER -8/n NXRZSEN 02223908 B 763400, документи, пластикові картки (зарплатні картки), вилучені за протоколом обшуку від 20 вересня 2018 року.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурортакож подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку, проведеного 20 вересня 2018 року в квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, включаючи грошові кошти у сумі 903000,00 грн та 500 доларів США.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Сікорського Д.В., який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційних скарг адвоката ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4,заслухавши думку адвоката ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4, які підтримали свої апеляційні скарги та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до норм КПК України арешт майна являється заходом забезпечення кримінального провадження і при розгляді питання про застосування арешту майна необхідно дотримуватися приписів Глави 17 КПК України, враховуючи його сутність, завдання та ретельно досліджуючи обставини и відомості про факти, що свідчать про наявність або відсутність підстав для накладення арешту на майно.

З суті ч.1 ст.170 КПК України вбачається, що для вирішення питання про накладення арешту на майно необхідно встановити наявність достатньої сукупності підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що майно являється речовим доказом у кримінальному провадженні.

Абзацом другим частини першої статті 170 КПК України передбачено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положення КПК України, що регулюють арешт майна, повністю узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, слідчий суддя зазначив про наявність достатніх підстав вважати, що вилучене в ході обшуку майно, на яке слідчий просив накласти арешт, було використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі сліди злочину.

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком слідчого судді, вважає, що він суперечить положенням ст.170 КПК України, адже являється необґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим при розгляді клопотання слідчого не було доведено наявність достатньої сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вилучене майно може бути речовим доказом та має значення у даному кримінальному провадженні.

Положення ч.3 ст.170 КПК України передбачають можливість накласти арешт на майно будь-якої фізичної або юридичної особи з метою збереження речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що таке майно відповідає критеріям зазначеним у ст.98 КПК України.

Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018160000000051 за фактом умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових) платежів в особливо великих розмірах службовими особами приватного підприємства «Добробуд-Град» (ЄДРПОУ 37184601).

Способом вчинення зазначеного правопорушення службовими особами приватного підприємства «Добробуд-Град» слідчий вважає документальне оформлення «фіктивних» операцій з рядом підприємств на виконання будівельних, ремонтних робіт та поставку будівельних матеріалів, фактичне виконання яких слідчим ставиться під сумнів.

Досудовим розслідуванням встановлено, щоПП «Добробуд-Град» мало договірні відносини з рядом підприємств, що зазначені в мотивувальній частині ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2018 року: ТОВ «Савон Плюс» (ЄДРПОУ 41518008), ТОВ «Марвіл-Трейд» (ЄДРПОУ 41518029), ТОВ «Пракс-ЛТД» (ЄДРПОУ 41385657), ТОВ «Інтеро-Груп» (ЄДРПОУ 41321483), ТОВ «Рейдпром» (ЄДРПОУ 41433883), ТОВ «Клартек» (ЄДРПОУ 41508801), ТОВ «Аль-Текс» (ЄДРПОУ 41206809), ТОВ «Інт-Ком» (ЄДРПОУ 41206383), ТОВ «Масмед» (ЄДРПОУ 41655586), ТОВ «Дрим Тайм» (ЄДРПОУ 41384758), ТОВ «Вальтерія» (ЄДРПОУ 40093897).

На думку слідчого, ПП «Добробуд-Град» укладало угоди з даними підприємствами з метою здійснення операцій, направлених на отримання приватним підприємством «Добробуд-Град» податкової вигоди і ухилення від оподаткування.

Ухвалою слідчого судді, що оскаржується апелянтами, було задоволено клопотання про накладення арешту на майно, яке було виявлено і вилучено в ході обшуку, проведеного за адресою: АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_7.

В ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_7 являється керівником ТОВ «Будвектор Плюс» (ЄДРПОУ 38573362).

Апеляційний суд звертає увагу на той факт, що підприємство ТОВ «Будвектор Плюс» під керівництвом ОСОБА_7, не включено в перелік підприємств, які знаходяться у договірних відносинах з ПП «Добробуд-Град» згідно інформації, що була встановлена в ході досудового розслідування і міститься в кримінальному провадженні № 32018160000000051.

Єдиним доводом в обґрунтування своєї позиції щодо причетності діяльності підприємства ТОВ «Будвектор Плюс» або його керівника ОСОБА_7 до розслідування провадження № 32018160000000051 за фактом умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових) платежів в особливо великих розмірах службовими особами приватного підприємства «Добробуд-Град» в ухвалі слідчого судді зазначено використання товариством з обмеженою відповідальністю «Будвектор Плюс» «тих самих «фіктивних» суб'єктів господарської діяльності, що й ПП «Добробуд-Град» з метою обготівковування грошових коштів та умисного ухилення від сплати податків».

Апеляційний суд вважає, що такий висновок слідчого судді, по-перше являється необґрунтованим, оскільки не підтверджується відповідними матеріалами провадження, а по-друге, таке твердження не доводить, що майно, яке було виявлено і вилучено в ході обшуку, проведеного за адресою: АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_7, може бути доказом в якості засобу чи знаряддя вчинення злочину, який інкримінується органами досудового розслідування службовим особам іншого підприємства - ПП «Добробуд-Град».

Не зазначено в оскаржуваній ухвалі жодних інших підстав чи розумних підозр, що майно, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2018 року, може містити відомості на підтвердження обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 32018160000000051.

В апеляційній скарзі прокурора також не зазначено доводів, які б свідчили про зв'язок (безпосередній або через третіх осіб) діяльності підприємства ТОВ «Будвектор Плюс» або його керівника ОСОБА_7 з діяльністю приватного підприємства «Добробуд-Град», який мав би місце в сфері відносин з метою умисного ухилення ПП«Добробуд-Град» від сплати податків, зборів (обов'язкових) платежів.

Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги прокурора в обґрунтування наявності підстав для накладення арешту на вищезазначене майно, щодо посилання на фізичних осіб ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які, на думку прокурора, фіктивно оформлюються на ті підприємства, що мають договірні відносини з ПП «Добробуд-Град», оскільки з матеріалів провадження не вбачається зв'язок даних фізичних осіб з ТОВ «Будвектор Плюс». Так, в оскаржуваній ухвалі слідчого серед майна, на яке накладено арешт, зазначені банківські картки Укрсиббанк, що оформлені на фізичних осіб: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_14, та копії паспортів громадян ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_18, ОСОБА_26, ОСОБА_17, ОСОБА_13 Однак, відомості про фізичних осіб, на яких посилається прокурор в апеляційній скарзі, не містяться в переліку тих документів та банківських карток, що були виявлені та вилучені в ході обшуку, проведеного за адресою: АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_7

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Забезпечення рівноваги між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини є невід'ємним принципом всієї Конвенції.

З огляду на наведені правові норми, апеляційний суд зазначає, що для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, яким обмежуються права третіх осіб, необхідно ретельно досліджувати обставини справи, як окремо, так і в їх сукупності, для встановлення достатнього обсягу належних доказів наявності підстав для арешту майна.

Крім того, під час апеляційного розгляду було встановлено, що оскаржувана ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси була постановлена 01 жовтня 2018 року та було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, проте в повному тексті ухвали зазначена дата постановлення оскаржуваної ухвали слідчого судді - 02 жовтня 2018 року, що не відповідає фактичним обставинам розгляду клопотання слідчого.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, не дотримався в повній мірі норм законодавства, зробив передчасний висновок та не обґрунтував належним чином, що майно, яке виявлене та вилучене під час обшуку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить директору ТОВ «Будвектор Плюс» ОСОБА_7, відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, та може бути використаним як доказ у кримінальному провадженні № 32018160000000051 за фактом умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових) платежів в особливо великих розмірах службовими особами приватного підприємства «Добробуд-Град».

За таких обставин, доводи апеляційних скарг адвоката ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2018 року знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього кодексу.

З цих же підстав апеляційний суд не погоджується з вимогою апеляційної скарги прокурора про накладення арешту на все майно яке виявлене та вилучене під час обшуку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить директору ТОВ «Будвектор Плюс» ОСОБА_7, включаючи грошові кошти у сумі 903000,00 грн. та 500 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, що призвело до невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової, якою в задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.

Керуючись статтями 170-173, 309, 370, 376, 405, 407, 409, 411, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Одеської області ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_4, подану в інтересах ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_3 подану в інтересах ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 01 жовтня 2018 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Дегтяра О.М. та накладено арешт на речі та документи вилучені під час проведення обшуку 20 вересня 2018 року квартири №178 за адресою: м.Одеса, вул.Сергія Ядова, 28 у кримінальному провадженні №32018160000000051 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Дегтяра О.М. про накладення арешту на речі та документи вилучені під час проведення обшуку 20 вересня 2018 року квартири №178 за адресою: м.Одеса, вул.Сергія Ядова, 28 у кримінальному провадженні №32018160000000051 від 03 травня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

О.О. Толкаченко О.В. Копіца О.Б. Джулай