Рішення № 77642280, 30.10.2018, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/862/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2018 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ренійський аграрій» про визнання недійсним договору оренди та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Представники відповідача ПП «Ренійський аграрій» - директор ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення та пояснення під час розгляду справи, вважають, що правочин – договір №379 від 01.10.2014р. про оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватної форми власності площею 1,91 га, розташованої на території Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області є дійсним, правомірним, спрямованим на реальне настання правових наслідків, відповідає вимогам ст. 203 ЦК України. З приводу невизнання позивачем підпису на договорі оренди зазначили, що під впливом певних обставин підпис людини може неодноразово змінюватися, вважають, що підпис належить позивачу (а потім начебто його батькові, який також укладав договір оренди із підприємством стосовно своєї земельної ділянки), це підтверджується і поясненнями бухгалтера ОСОБА_4, яка безпосередньо приймала участь в оформленні цього договору, а також і тим, що правовстановлюючі та всі інші необхідні документи були надані підприємству саме їхнім тримачем (власником земельної ділянки) – позивачем у справі. Крім цього, представники відповідача зауважують, що спірний договір оренди землі реально виконувався, позивач (звертаючись із відповідними заявами) отримував орендну плату за користування земельною ділянкою орендарем, підприємство сплачувало належні податки у зв’язку із орендою землі державі, у підприємства є в наявності всі копії правовстановлюючих документів на землю, які були надані особисто позивачем. На підставі вищенаведеного, представники відповідача просять у задоволенні позову відмовити у зв’язку із незаконністю позовних вимог та недоведеністю обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Представники позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5, ОСОБА_6 доводи, викладені у позові, повністю підтримали, з урахуванням наданих суду доказів, а також висновку судово-почеркознавчої експертизи на задоволенні позову наполягали.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту громадянина України серії КК № 714855, виданого Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 26.11.2001р., оформленого на ім’я ОСОБА_1; копія державного акту серії ОД №019517 від 31.01.2005р. на право власності на земельну ділянку площею 1,91 га, розташовану на території Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оформленого на ім’я ОСОБА_1; копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.03.2017р.; копія довідки про актуальну інформацію про державну реєстрацію іншого речового права від 02.12.2016р.; копія заяви ОСОБА_1 від 06.06.2017р. про витребування земельної ділянки; копія договору оренди землі №379 від 01.10.2014р.; копія угоди про розірвання договору оренди землі від 07.04.2015р.; копія Статуту ПП «Ренійський аграрій»; копія ОСОБА_6 з ЄДРПОУ щодо відповідача; копія наказу від 30.09.2016р. №33; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2016р.; копія акту про перенесення в натуру меж земельної ділянки від 23.07.2004р.; довідка ПП «Ренійський аграрій» від 19.09.2017р. про нарахування орендної плати ОСОБА_1 за 2017р.; копії платіжних доручень про сплату податків з оренди землі; довідка ПП «Ренійський аграрій» від 19.09.2017р. про нарахування орендної плати ОСОБА_1 за 2016р.; копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2015р. 2016р.; довідка ПП «Ренійський аграрій» від 19.09.2017р. про нарахування орендної плати ОСОБА_1 за 2015р.; копія відомості на видачу зерна, озимого ячменя за 2016р.; копія відомості на видачу зерна, соняшника за 2016р.;копія відомості на видачу кукурудзи за 2015р.;копія відомості на видачу соняшника за 2015р.;копія відомості на видачу пшениці за 2015р.; пояснювальна записка бухгалтера ОСОБА_4 від 22.09.2017р.; копія заяви ОСОБА_4 від 25.09.2017р.; копія відповіді ПП «Ренійський аграрій» від 12.06.2017р. №65; копія заяви позивача про видачу орендної плати від 12.10.2017р.; копія відомості на виплату грошей за оренду землі 2017р. (соняшник); копія заяви позивача про видачу орендної плати від 01.10.2014р.; копія відомості на виплату грошей за оренду землі 2017р. (пшениця); копія договору оренди землі від 28.11.2012р., укладеного між ОСОБА_1 та СВК «Ренійський»; копія договору оренди землі №380 від 01.10.2014р., укладеного між ОСОБА_7 та ПП «Ренійський Аграрій»; копія заяви ОСОБА_7 від 06.06.2017р. про повернення земельної ділянки; копія відповіді відповідача від 12.06.2017р. №66; копія угоди про розірвання договору оренди землі від 07.04.2015р.; копія відомості про видачу зерна, озимого ячменя за 2018р.; копія відомості про видачу зерна, озимої пшениці за 2018р.; висновок №18-236/01 від 27.04.2018р. судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи №510/862/17.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1, діючий через своїх представників ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача – ПП «Ренійський аграрій», зазначивши, що між ним – ОСОБА_1 та СВК «Ренійський» в с.Нагірне Ренійського району Одеської області було укладено договір №512410004004336 від 28.11.2012р. оренди земельної ділянки загальною площею 1,91 га із кадастровим номером 5124182400:01:006:0161, розташованої на території с.Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області. Пізніше позивачу стало відомо, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна вищевказана земельна ділянка знаходиться у користуванні ПП «Ренійський аграрій» на підставі договору оренди №379 від 01.10.2014р., що був зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області ОСОБА_8 02.12.2016р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер – 32793831 від 08.12.2016р.). Позивач стверджує, що договір оренди №379 від 01.10.2014р. він не підписував, про існування даного договору йому не було відомо, його видавником був відповідач, який діяв у власних інтересах. Позивач стверджує, що після отримання від державного реєстратора ОСОБА_8 копії спірного договору оренди, він ознайомився із ним та знов запевнився у тому, що підпис, що стоїть на договорі оренди, не належить йому особисто, виконаний не ним власноруч. Весь цей час, протягом якого земельна ділянка, що належить позивачеві, перебувала в оренді, ОСОБА_1 вважав, що вона перебуває в оренді саме у СВК «Ренійський», йому не було відомо про те, що договір оренди, який було укладено між ним та СВК «Ренійський» припинив свою дію відповідно до угоди про розірвання договору від 07.04.2015р., про те він дізнався зі слів державного реєстратора. Оскільки позивач вважає дії ПП «Ренійський аграрій» щодо укладення договору оренди із начебто із ним, як орендодавцем, неправомірними, він стверджує, що спірний договір не відповідає вимогам законодавства України, оскільки суперечить положенням ч. 2 ст. 207, ч. 3 ст. 203, 627 ЦК України, отже повинен бути визнаний недійсним (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Позивач, його представники зазначають, що за умови визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, використання відповідачем земельної ділянки є безпідставним і відповідно до ст. 387 ЦК України просять витребувати земельну ділянку з незаконного володіння відповідача. Також, в разі задоволення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у справі, а саме: 1600 грн. судового збору; 320 грн. судового збору за забезпечення доказів; 4461,60 грн. витрат на проведення почеркознавчої експертизи; 1692,30 грн. компенсації за відрив від звичайних занять. Як стверджував позивач та його представники, вони намагалися вирішити спірні правовідносини у позасудовому порядку, однак, представник ПП «Ренійський аграрій» повернути земельну ділянку відмовився, вважає дії щодо укладення договору оренди землі правомірними, таким, що відповідали волі позивача (орендодавця) на момент його укладення. У зв’язку із виникненням між сторонами конфліктних відносин, позивач був вимушений звернутися із відповідним позовом до суду.

Заслухавши пояснення позивача та його представників, що підтримали позовні вимоги у їхньому остаточному вигляді (була надана заява про збільшення позовних вимог), заперечення представника відповідача, який заперечував щодо суті позовних вимог і задоволення позову, показання свідка ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи, надані суду докази, у тому числі висновок судової почеркознавчої експертизи,суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як передбачено ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у т.ч. визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення (ст.. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правочин є найрозповсюдженішою підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, він є юридичним фактом (ст. 11 ЦК України) та являє собою вольові дії, спрямовані на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов’язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Правочин є вольовим актом. Ст. 202 ЦК України визначає поняття та види правочинів.

Відповідно до вимог ч. 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За аналізу положень вищевказаної статті виходить, що волевиявлення учасника правочину має бути: 1) вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи тощо, в умовах, за яких особа може належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характеристику тощо); 2) таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб’єктів правочину. Тому, у разі коли воля суб’єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню, правочин визнається недійсним.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто обов’язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину.

Згідно із Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. (із змінами та доповненнями) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону). За ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний

використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 14 Закону встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. За ч.1 ст. 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земельприватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи,яка згідно із законом вправі набувати право оренди на такуземельну ділянку.

Предметом даного спору є договір оренди земельної ділянки (№379 від 01.10.2014р.). Він був укладений у письмовій формі, істотні умови за Законом України «Про оренду землі» були умовами договору передбачені та обговорені, однак, між сторонами виник спір з приводу недійсності самого правочину, у зв’язку із підписанням його не позивачем особисто, а іншої особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України “Про оренду землі” є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Судом встановлено, що державна реєстрація спірного договору оренди землі відбулась. Договір оренди землі від 01.10.2014р. № 379 був зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області ОСОБА_8 02.12.2016р., ПП «Ренійський аграрій» було видано ОСОБА_6 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо договору оренди землі, серія та номер : 379, виданий 01.10.2014р., видавник:ПП «Ренійський аграрій»; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32793831 від 08.12.2016р. 11:28:30; орендарем вказано – ПП «Ренійський Аграрій», орендодавцем – ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до роз’яснень які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Таким чином, оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеним, а отже – оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Як стверджував під час розгляду позивач та підтримали його думку представники, він не підписував спірний договір оренди, підпис на договорі не належить йому. З метою усунення сумнівів щодо виконання підпису на спірному договорі оренди землі, позивачем було заявлено про забезпечення доказів – призначення почеркознавчої експертизи у справі. Заява позивача про забезпечення доказів була задоволена, у справі проведено почеркознавчу експертизу, за результатами дослідження експертами було зроблено висновки. Згідно висновку №18-236/01 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи, складеного 27.04.2018р., підпис від імені ОСОБА_1 у наданому на експертизу договорі оренди землі №379 від 01.10.2014р., розміщений в розділі «ПІДПИСИ СТОРІН» праворуч друкованого тексту «Орендодавець», виконаний не самим ОСОБА_1, а іншою особою.

Таким чином, експертизою було встановлено, що підпис на спірному договорі оренди землі дійсно не належить позивачу.

Волевиявлення у договірних відносинах є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується із свободою договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документу, в якому фіксуються права та обов’язки сторін. Підписи сторін є обов’язковим реквізитом договору, укладеного в письмовій формі, який відображає волевиявлення сторін на укладення такого договору. Дійшовши згоди щодо усіх істотних умов договору оренди землі, сторони договору складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Отже, якщо особа не підписувала договір, зміст договору суперечить законодавству (не було волевиявлення особи на укладення договору), а тому наявні правові підстави для визнання договору недійсним.

Спростовуючи доводи представника відповідача щодо того, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу отримував орендну плату за користування землею (у вигляді пшениці, кукурудзи, озимої пшениці, соняшника та ін.), отже може вважатися, що він його визнав і він є дійсним, суд зазначає, що отримання орендної плати не робить договір оренди дійсним.Вищевказаний довід орендаря суд не може брати до уваги, оскільки він не ґрунтується на нормах законодавства, якими регулюються правовідносини оренди землі.Довід представника орендаря – ПП «Ренійський Аграрій» про те, що отримання орендної плати свідчить про наступне схвалення правочину, суд теж відхиляє (як такий, що не має правового значення), з посиланням на те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ч. 1 ст. 241 ЦК України щодо наступного схвалення правочину, так як позивач у цих відносинах нікого не уповноважував на підписання (укладення) договору оренди землі від його імені.

З урахуванням вищенаведеного, договір оренди №379 від 01.10.2014р., зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області ОСОБА_8 02.12.2016р., слід визнати недійсним., оскільки він хоч і був спрямований на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків учасників правочину, але не створив наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону, а саме з підстав відсутності волі орендодавця на його укладення.

Згідно із ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані із його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (двостороння реституція).

Відповідно до ст.. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, у зв’язку із тим, що спірний договір оренди землі судом визнаний недійсним, використання відповідачем земельної ділянки є безпідставним, отже вона підлягає витребуванню з незаконного володіння ПП «Ренійський Аграрій».

У зв’язку із задоволенням позовних вимог позивача, суд вирішує питання про стягнення з відповідача судових витрат. Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частина 1 ст. 140 ЦПК України передбачає, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов’язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Позивачем було витрачено 4461,60 грн. послуг за проведення судово-почеркознавчої експертизи та 320 грн. витрат на сплату судового збору щодо забезпечення доказів у справі.

Ст. 138 ЦПК України передбачено, що витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять – пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 155 внесено зміни до постанови № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (далі - Постанова) та встановлено нові розміри компенсації.

Представником позивача у заяві про збільшення позовних вимог був наданий розрахунок суми компенсації за відрив від звичайних занять, із яким суд погоджується та присуджує до стягнення з відповідача 1692 грн. даного виду компенсації.

Виходячи із вищенаведеного, суд задовольняє позовні вимоги позивача в повному обсязі, вважає, що є достатньо правових підстав для визнання спірного договору оренди землі недійсним, та витребування з незаконного володіння ПП «Ренійський аграрій» земельної ділянки площею 1,91 га із кадастровим номером 5124182400:01:006:0161, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області, що належить ОСОБА_1 згідно державного акту серії ОД №019517 від 31.01.2005р. на право власності на земельну ділянку.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 138, 140, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 202, 203, 207, 210, 215, 216, 387 ЦКУкраїни, ст. 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 13, 14, 16, 18, 20 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р.,Пленумом Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” , -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди №379 від 01.10.2014 р., зареєстрований Державним реєстратором виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області ОСОБА_8 02.12.2016 р., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 32793831 від 08.12.2016 р.

Витребувати з незаконного володіння Приватного підприємства «Ренійський аграрій» земельну ділянку загальною площею 1,91 га, кадастровий номер 5124182400:01:006:0161, що розташована на території Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області.

Стягнути з Приватного підприємства «Ренійський аграрій» на користь ОСОБА_1 1920 грн. судового збору та 4461, 60 грн. витрат на проведення експертизи та 1692,30 грн. компенсації за відрив від звичайних занять представників, а всього стягнути 8 073,90 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник