Рішення № 77642157, 02.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/23410/17-ц

Провадження № 2/522/4026/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 листопада 2018 року Приморський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого-судді Чернявської Л.М.,

при секретарі судового засідання Ткаченко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення компенсації втрати частини доходів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 12.12.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області і просить зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплатити у якості часткової грошової компенсації втрати грошових доходів у вигляді пенсії за період з січня 2016 року по вересень 2017 року у розмірі 10326,84 гривні.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси № 521/20962/16-а від 09.02.2017 року, визнано, зокрема, протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром у 10740 гривень. Рішення суду набрало чинності. На підставі вказаного рішення суду, нараховано та виплачено суму доплати в розмірі 99922,94 грн. за період з січня 2016 року по червень 2017 року. Сума компенсації втрати частини грошових доходів ОСОБА_1, складає як вважає позивач, з врахуванням індексу інфляції за період з січня 2016 року по червень 2017 року 10295,95 грн., а з врахуванням індексу інфляції в період з липень-серпень 2017 року – 10326,84 гривні, яку позивач просить стягнути з відповідача, посилаючись на положення ст.ст. 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та п.3 постанови КМУ від 21.02.2001 року №159, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати».

Провадження по справі відкрито 15 грудня 2017 року.

07 лютого 2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, яким відповідач просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. При цьому відповідач посилається на те, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси № 521/20962/16-а від 09.02.2017 року, зокрема, визнано протиправними дії ОСОБА_2 управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром у 10740 гривень та зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області після здійснення перерахунків сплатити ОСОБА_1 кошті, сума яких має бути обчислена як різниця між розміром перерахованої пенсії та сумою фактичних щомісячних виплат у розмірі 10740 гривень за період з 01 січня 2016 року по теперішній час. На виконання вказаної постанови, відповідачем сума перерахунку в розмірі 99922,94 грн. була виплачена позивачеві у серпні 2017 року разом з пенсією, про що ОСОБА_1 було повідомлено листом від 25.07.2017 року № 807/Н-11, а отже і рішення суду виконано в повному обсязі. Крім того, доплата у сумі 99922,94 грн. має характер разового платежу, а тому в даному випадку застосування положень ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ не може мати місця, так як ці положення регламентують компенсацію у разі періодичних платежів. Крім того, положення постанови КМУ від 21.02.2001 року №159, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати» теж не можуть бути застосовані до даного випадку, так як регламентують здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати. Однак, пенсія позивачеві виплачувалась відповідачем вчасно, щомісячно до 25 числа та без затримки. Крім того, визначення чіткої суми стягнення не входить в компетенцію суду, який не може підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством та передбачає проведення вказаних розрахунків.

27 серпня 2018 року позивачем на підтвердження підстав позову надано суду постанову Верховного Суду від 15.08.2018 року по справі 653/3356/17 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року по справі 522/23399/17.

30 жовтня 2018 року представником відповідача на підтвердження підстав заперечень надано суду постанову Верховного Суду від 06 березня 2018 року № 496/4464/16.

В судове засідання позивач не з?явився, надав заяву, якою позовні вимоги підтримав, просив задовольнити повністю та закінчити розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився, викликаний, про поважність причин не явки суд не повідомив.

Суд розглядає справу за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси № 521/20962/16-а від 09.02.2017 року вирішено визнати протиправними дії ОСОБА_2 управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо порушення та зміну строків, порядку та періоду перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії, встановлених Законом «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.92 р. № 2262, постановами Кабінету Міністрів України № 763 від 30 вересня 2015 р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», № 505 зі змінами, що внесені Постановою № 763, № 1013 від 09.12.2015 р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати призначену ОСОБА_1 пенсію із 01 листопада 2015 року замість 01 січня 2016 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 763 від 30 вересня 2015 р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», Постанови № 505 зі змінами, що внесені Постановою № 763.

Зобов'язати ОСОБА_2 управління пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати призначену ОСОБА_1 пенсію із 01 січня 2016 року замість 01 вересня 2016 року згідно постанови Кабінету Міністрі України № 1013 від 09.12.2015 р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром у 10740 гривень.

Після здійснення зазначених перерахунків зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області сплатити ОСОБА_1 кошті, сума яких має бути обчислена як різниця між розміром перерахованої пенсії та сумою фактичних щомісячних виплат у розмірі 10740 гривень за період з 01 січня 2016 року по теперішній час. Рішення набрало законної сили.

На підставі вказаного рішення суду, ОСОБА_1 нараховано та виплачено суму доплати в розмірі 99922,94 грн. за період з січня 2016 року по червень 2017 року, яка була виплачена позивачеві у серпні 2017 року разом з пенсією, про що ОСОБА_1 відповідачем було повідомлено листом від 25.07.2017 року № 807/Н-11.

Як вважає позивач сума компенсації, з врахуванням індексу інфляції за вказаний період становить 10295,95 грн., а з врахуванням індексу інфляції в період з липень-серпень 2017 року становить 10326,84 гривні, які позивач просить стягнути на його користь з ГУПФУ в Одеській області на підставі ст.2,3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050, п.3 постанови КМУ від 21.02.2001 року №159, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідно до ст..2,3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний

місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до п.п.2,3 постанови КМУ від 21.02.2001 року №159, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати», компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Відповідно до ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2018 року по справі 653/3356/17, частиною 2 ст. 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).

Відповідно до п. 2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).

За приписами п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Водночас, первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача.

Таким чином, на переконання суду, не виплата ОСОБА_1 повного розміру пенсії з січня 2016 року, призвела до фактичної втрати ним частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати, так як вони були виплачені лише у серпні 2017 року. При цьому, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ОСОБА_1 набув незалежно від того, чи були такі суми йому попередньо нараховані частково чи повністю, але невиплачені.

Наразі, первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача, яка встановлена постановою Малиновського районного суду м. Одеси № 521/20962/16-а від 09.02.2017 року.

При цьому суд вважає, що правова позиція, яка викладена в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року № 496/4464/16, не може бути застосована у даному випадку, так як дана правова позиція стосується вирішення питання, коли рішенням суду встановлюється подвійна відповідальність за одне і теж зобов?язання, що пов?язана із неповним виконанням рішення суду про перерахунок пенсії.

Судом, на підставі наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат щодо недоотриманої частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, встановлено, що сума компенсації, яка підлягає виплаті ОСОБА_3 складає 10326,84 гривні за період з 01.01.2016 року по вересень 2017 року.

Таким чином, суд робить висновок про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє їх у повному обсязі.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, як інвалід ІІ групи, тому в порядку п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, суд покладає втрати, пов’язані з розглядом справи на відповідача.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення компенсації втрати частини доходів - задовольнити повністю.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: м. Одеса, вул.Канатна, 83) сплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) у якості часткової грошової компенсації втрати грошових доходів у вигляді пенсії за період з січня 2016 року по вересень 2017 року у розмірі 10326 (десять тисяч триста двадцять шість) гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06 листопада 2018 року.

Суддя Л.М. Чернявська

02.11.2018